1.2.2. 3-тя Резервна Обсерваційна армія та її командувач. Продовження. - Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. - Волинь у 1812 році - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
10.12.2016
17:44
Форма входу
Категорії розділу
Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. [8]
Загальна обстановка напередодні французького вторгнення. Склад і сили сторін.
Частина ІІ. БОЙОВІ ДІЇ 3-ї ОБСЕРВАЦІЙНОЇ АРМІЇ В ПЕРШИЙ ПЕРІОД ВІЙНИ. [9]
Дії 3-ї Обсерваційної армії в ході першого періоду війни (червень - серпень 1812 року).
Частина ІІІ. ВІД СТИРЮ ДО БУГУ І ПРИП’ЯТІ [9]
Бойові дії на території Волині наприкінці серпня - вересні 1812 року. Дунайська армія.
Частина IV. БІОГРАФІЧНИЙ ДОВІДНИК [17]
Біографічні довідки на генералів і офіцерів армій, які воювали на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь у 1812 році » Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ.

1.2.2. 3-тя Резервна Обсерваційна армія та її командувач. Продовження.

Полки, які увійшли до складу 3-ї Обсерваційної армії в своїй більшості мали славну бойову історію, а командири з’єднань, та частин, як і більшість офіцерів і солдат набули чималий бойовий досвід в ході попередніх війн, якими була багата історія Російської імперії кінця XVIII - початку XIX століття. (біографічні довідки на генералів і офіцерів наведені в частині IV – С.Я.)

До найстаріших полків Російської армії відносились Володимирський та Костромський полки.

Володимирський піхотний полк був сформований 25 червня 1700 року в Москві генералом Вейде як „піхотний Юнгера Володимирський полк”. У 1702 році був перейменований в полк Порошина. У 1703 році до полку Порошина був приєднаний Губернаторський Санкт-Петербурзький полк. 10 березня 1708 року полк отримав найменування Володимирський піхотний. У 1727 році декілька місяців полк носив найменування  1-го Пермського. Найвідомішою бойовою операцією Володимирського піхотного полку був штурм Казані, в якій оборонялись повстанці армії Омеляна Пугачова. 29 листопада 1796 року полк був переформований у мушкетерський, а 2 квітня 1798 року отримав назву за іменем шефа – Мушкетерський генерала від інфантерії Гудовича полк. У 1798 році полк отримав знамена зразку 1797 року на білих держаках: одне – білий хрест з синьо-червоними кутами, п’ять – синій хрест з біло – червоними кутами. 8 червня 1800 року полк змінив шефа і став йменуватись полком генерала від інфантерії Розенберга, а при реформі в армії – 31 березня 1801 року повернув назву – Володимирський мушкетерський полк. З 22 лютого 1811 року носив найменування Володимирський піхотний полк. Напередодні війни 1812 року обидва діючі батальйони полку були у складі 18-ї дивізії корпусу Каменського, гренадерська рота спочатку увійшла до складу зведеного гренадерського батальйону корпусу, а згодом до складу зведеної гренадерської бригади. Запасний батальйон полку перебував у складі 35-ї дивізії корпусу генерала Остен-Сакена.[14:429]

 

Солдати російської піхоти у 1812 році

Костромський піхотний почав свою історію 25 червня 1700 під назвою піхотний Миколи фон Вердена полк (формувався князем Репніним). Вже 19 листопада 1700 року полк, набраний з рекрутів, взяв участь в битві під Нарвою. У наступному році полк приймав участь у поході до Ліфляндії. У 1702 році полк отримав назву піхотного Дедюта (де Дюта), а 10 березня 1708 р. отримав нову - Луцький піхотний полк. У 1711 р. полк брав участь у Прутському поході, а в 1712 р. був відправлений до Фінляндії, де ніс службу на галерах і брав участь у кількох експедиціях до Швеції та на Аландські острови. У 1722 р. чотири роти полку у складі Низового корпусу брали участь у поході до Персії, 23 серпня 1722 штурмували Дербент. Згодом, 9 червня 1724 року, ці роти були передані для формування Астрабадського піхотного полку (став основою для формування  Апшеронського піхотного полку, який також воював на Волині у 1812 році). З 16 лютого по 13 листопада полк носив назву Тульського піхотного, а з 13 листопада 1727 - став Великолуцьким піхотним. Під час Кримських походів 1736-1737 рр. полк у складі армії графа Мініха брав участь у штурмі Перекопу, Бахчисараю та Очакова. У серпні 1739 року Великолуцький піхотний полк відзначився в битві під Ставучанами та при взятті Хотина. У Шведську війну 1741-1842 рр. полк брав участь у взятті фортеці Вільманстранд. Під час царювання імператора Петра III з 25 квітня по 5 червня 1762 року називався піхотним генерал-майора Ляпунова полком. У 1788 р. офіцери і солдати полку знову воювали зі шведами. Відзначились в боях під Утті, Гекфорсом, Пардакоски. В епоху Павла І полк носив найменування Мушкетерський генерал-майора Глазова (з 31.10.1798), Вяткіна (з 1799), Кастелія ( з 1800). 31 березня 1801 року полк став йменуватись Великолуцьким мушкетерським. 29 серпня 1805 року з 6 рот Великолуцького і 2 рот Вільманстрандського і Кексгольмського гарнізонних батальйонів, з додаванням рекрут, генерал-майором князем Щербатовим був сформований трьох батальйонний Костромський мушкетерський полк. У 1806 р. Костромський полк, у складі корпусу Леонтія Леонтійовича Беннігсена, брав участь в битві під Голиміном (14.12.1806). При відступі російської армії від Янкова до Прейсіш-Ейлау полк складав ар'єргард загону Барклая-де-Толлі і протягом 4 днів брав участь в безперервних боях з французами. 25 січня 1807 року Костромський полк при с. Гоф втратив п’ять із шести своїх знамен (зразку 1803 року, отримані в 1805 році). Очевидцем втрати прапорів був генерал Барклай де-Толлі. Потім полк бився під Прейсіш-Ейлау, Гуттштадтом, Гейльсбергом і Фрідландом. 10 грудня 1809 року Костромський полк було введено до складу Молдавської армії. 22 липня 1810 року 1-й та 2-й батальйони полку брали участь у невдалому штурмі Рущука де втратили понад 80% свого складу (1 генерал-лейтенант, 3 штаб-офіцера, 26 обер- офіцерів і 849 нижніх чинів). По утворенні 3-ї Обсерваційної армії Костромський піхотний полк увійшов до її складу. При цьому 1-і 2-й батальйони знаходились у складі 2-ї бригади 18-ї піхотної дивізії корпусу генерала від інфантерії Каменського 1-го,  гренадерська рота полку входила до складу 2-го зведеного гренадерського батальйону, а запасний батальйон до складу 36-ї дивізії. [15; 16:188-200]

9 липня 1724 року у фортеці Св. Хреста з частин, які брали участь в Перському поході - однієї роти гренадерського Зикова, чотирьох рот Великолуцького і чотирьох рот Шліссельбурзького піхотних полків - був сформований Астрабадський піхотний полк, який 7 листопада 1732 року було перейменовано в Апшеронський піхотний полк. Як і інші полки російської армії полк ще декілька разів змінював найменування: з 25 квітня по 5 липня 1762 року – піхотний генерал-майора Івана Брахвельта; з 31 жовтня 1798 – мушкетерський генерал-майора Милорадовича; з 31 березня 1801 – Апшеронський мушкетерський, і з 22.02.1811 знову - Апшеронський піхотний полк. Вже з самого початку свого існування Апшеронці брали участь в бойових діях. Спочатку полк діяв проти перського війська, згодом придушували повстання в Дагестані (1725 р.) У 1736 році Апшеронський полк під командуванням полковника Ломана відзначився під час так званої «Донської експедиції» і штурмі Азова. Згодом, в 1736-1739 рр. брав участь в походах до Криму у складі військ під командуванням фельдмаршала Мініха, битві при Ставучанах, штурмі Очакова і Хотина. У 1741 році був перекинутий до Фінляндії. Під час штурму міста-фортеці Вільмандстранд полк втратив свого командира – полковника Ломана. У 1743 році Апшеронський полк на галерах був відправлений до Швеції, де знаходився до травня 1744 року. У січні 1748 року здійснив марш до Австрії для допомоги військам Марії-Терезії, щоправда участі в бойових діях не брав. Після 8-ми річного мирного існування в 1756 році Апшеронський піхотний полк отримав наказ вирушити в похід проти пруссаків (саме розпочалась Семилітня війна Росії з Прусією). 19 серпня 1756 року в битві під Грос-Єгесдорфом апшеронці з відвагою протистояли прусській кінноті, протиставивши коням, людям і шаблям вмілий вогонь з гармат та мушкетів. У 1758 році полк відзначився під Цорндорфом, в 1759 – під Пальцихом і Куннерсдорфом, де в критичний момент, під сильним гарматний вогнем ворога першим пішов в контратаку і зім’яв переважаючі сили противника. За легендою полк в саме в пам’ять за цей бій як особливу нагороду отримав червоні панчохи (по коліна воював в крові), які згодом, із введенням у війську чобіт, були замінені на червоні відвороти на халявах. 28.09.1760 р. солдати полку відзначились при взятті Берліна за що полк було нагороджено срібною сурмою з написом «Поспешность и храбрость. Взятие города Берлина. 28 сентября 1760 года». Наступного, 1761 року, Апшеронський полк приймав участь в облозі фортеці Кольберг. По закінченні війни полк ще два роки знаходився на території Пруссії у складі російського експедиційного корпусу, тепер вже союзного прусському королю. У 1763 році полк було передислоковано до Польщі, де він знаходився до 1767 року. У 1769 році апшеронці вийшли в похід для участі в російсько-турецькій війні. Відзначились під Хотином, Ларгою, Кагулом, Журжею, Бухарестом, Туртукаєм, Бахонештами. Трагічним для полку став 1773 рік, коли  під час рейду а Дунай ар’єргард полку був оточений турецькими військами, і стримуючи наступ ворога увесь ар’ргард (157 чол.) загинув, прикриваючи відхід однополчан. У пам’ять про це офіцери і солдати Апшеронського полку були нагороджені медаллю «Переможцю..».


Медаль «Победителю», якрю були нагороджені апшеронці

У 1787 -1791 роках полк знову вів бойові дії проти турок і відзначився при взятті Галаца, битвах під Фокшанами, Римніком, Мачином, штурмі Ізмаїла. Саме за ці бої Апшеронці отримали від Олександра Васильовича Суворова порівняння з левами: «Апшеронского полка стрелки… дрались как львы», а від імператриці медалі з написом «За отменную храбрость» на георгіївській стрічці. По укладенні миру полк отримав наказ повернутись на зимові квартири, але в поході надійшов інший, - рухатись до Польщі. У червні 1792 року полк вступив в перший бій з військами конфедератів в районі села Деревчиці і відразу ж відбив у ворога 7 гармат. У липні Апшеронський полк наніс полякам чергову поразку в районі Дорохуська. При придушенні польського повстання в 1794 році апшеронці вміло діяли в районі Хелма, де трофеями стали 8 гармат, декілька хоругв, багато стрілецької зброї, та при штурмі Праги – полк першим вступив до Варшави. У 1797 році полк отримав знамена: у одного хрест білий, кути блакитно-рожеві, інші п’ять – хрест рожевий, кути блакитні. У жовтні 1798 року полк на чолі зі своїм шефом графом Милорадовичем виступив похід до далекої Італії, де мушкетерів чекали бої з французами під Лекко, Басиьяні, Требії, Нові, Обер-Альпі, перехід через Альпи і бій на Чортовому мості, битви під Швейцарськими Амштетезі та Муттенталі. За відважні дії в Італійському та Швейцарському походах полк отримав найменування «богатирський», а за відзнаку в битві на р.Требії імператором Павлом І 16 липня 1799 року полку було надане право на так званий гренадерський бій для всіх батальйонів полку(особливий барабанний марш) та нагороджено ще однією срібною сурмою. Історія Апшеронського полку початку ХІХ століття – історія боїв і втрат полку на полі бою. У кампанії 1805 році полк відзначився під час битв при Амштеттені, Кремсі, Шенграбені, Аустерліці. При цьому під Амштеттені і Кремсі полк у 8-ми годинному ар’єргардному бою втратив 15 офіцерів і 452 нижні чини, а під Аустерліцем, знову ж таки, прикриваючи відхід основних сил російської армії, – 13 офіцерів і 469 нижніх чинів.


Апшеронський полк в битві під Аустерліцем,

в руках офіцера «кольоровий» прапор зразку 1797 року

На Волинь полк прибув з Молдавського театру воєнних дій, де знаходився з 1806 року. Особовий склад полку відзначився при взятті Бухареста (1806), під Облієштами (1807), Журжі і Рассеваті (1809). У ході Дунайської кампанії полк був 2 рази переукомплектований. При невдалому штурмі Рущука (1810) втратив до 700 солдатів і 27 офіцерів (за військовою енциклопедією т-ва Ситіна – 30 офіцерів і 421 нижніх чинів). Був направлений до тилу на переформування. На той час в полку рахувалось трохи більше 300 осіб. На початок кампанії проти Франції його чисельність складала 976 чоловік. Обидва діючі батальйони полку були включені до складу 9-ї дивізії корпусу Маркова. Гренадерська рота 2-го батальйону була включена до складу зведеного гренадерську бригаду корпусу генерала Каменського. Запасний батальйон полку було включено до складу 36-ї дивізії, яка планувалась до перепідпорядкування 2-й резервній армії, проте була залишена у складі 3-ї Обсерваційної. [11:101,158; 17; 18:123; 19:1-3; 20]

Одночасно з Апшеронським полком на зимові квартири до Луцька прибув і Ряжський піхотний полк. Витоки утворення полку відносяться до початку другої третини 18-го століття, коли відповідно до указу від 15 січня 1731 в числі інших 14 кінних полків ландміліції для охорони південного кордону з українських козаків. 11 грудня 1732 полк було переформована у піший. 19 березня 1736 знову переформований у кінний і включений до складу Українського корпусу ландміліції, розташований вздовж Української лінії. Сама ж історія (і встановлене старшинство) полку розпочалась 15 грудня 1763 року з дня сформування пішого Ряжського полку в числі одинадцяти полків Українського корпусу. 11 січня 1765 полк отримав власний знак (герб): у золотому щиті на червоному полі золотий хрест, під ним, на зеленій землі, 2 житніх снопа, що лежать один на одному. З 16 січня 1769 полк став офіційно іменуватися піхотним.

 

Герб Ряжського піхотного полку

Починаючи з 1766 року полк входив до складу 8-ї Української дивізії. Місцем його постійної приписки було визначено м. Лубни. У 70-80 роки ХVІІІ століття Ряжський піхотний полк входив до складу Українського корпусу А.А.Прозоровського, потім П.А.Румянцева і охороняв влітку рубежі Росії в Криму та Новоросійському краї, а на зиму йшов похідним порядком до Лубни на «зимові квартири». У період Російсько - Турецької війни 1787-1791 рр. полк  входив до складу Таврійського корпусу Г.А. Потьомкіна, брав участь у взятті фортець Бендери та Очаків та під Мачином.У 1794 році Ряжський полк брав участь у каральному польському поході, у складі корпусу О.В.Суворова в колоні генерала Ф.Ф. Буксгевдена шутрмував передмістя Варшави – Прагу. У 1796 полк був перейменований в Ряжський мушкетерський. 30 вересня 1798 (за Шенком 31 жовтня) - мушкетерський генерал-майора Седморацького, з 28 червня 1799 - мушкетерський генерал-майора Ланжерона. У 1798 році полк отримав прапори зразку 1797 року: один – білий хрест з зеленими кутами, п’ять - з зеленим хрестом і білими кутами та білими деревками. За відзнаку в боях імператором Павлом І, як і апшеронцям, полку було надано право на гренадерський бій. 31 березня 1801 року знову перейменований у Ряжський мушкетерський полк. Перший досвід боїв з французами ряжці отримали в битві під Аустерліцем (20 листопада 1805 року). Згодом були бойові дії проти турецької армії. Діючи у складі корпусу генерала Маркова полк брав участь у взятті Мачина і Браїлова, в при Силістрії, Разграді і Шумлі. 28.2.1811 був перейменований у піхотний. Приймав участь в боях при Рущуку і Нікополі. На Волині обидва діючі батальйони знаходились у складі своїє дивізії, гренадерська рота увійшла до складу 2-го зведеного гренадерського батальйону, запасний батальйон, призначений для передачі в 37- му дивізію було залишено у складі 3-ї Обсерваційної армії. [11:101; 18:112]

До найстаріших полків російської імператорської армії відносився також Вітебський піхотний полк. Полк був сформований 6 грудня 1703 у м. Казані стольником Сергєєвим під назвою піхотного Скріпіціна полку. 12 жовтня 1704 року був перейменований за встановленою в тодішній армії традиції в піхотний Олексія Головіна полк за іменем нового командира, а 10 березня 1708 р. - в Копорський піхотний полк. Копорський піхотний брав участь у Полтавській битві, приймав участь при облозі Риги,у Прутському поході, воював при Гангуті. Деякий час полк також носив найменування 2-го Тверського та піхотного генерал-майора фон Шетвеца У 1722 році 4 роти полку були виділені для формування Гірканського піхотного полку. 30 березня 1756 року гренадерська рота полку була виділена для формування Малоросійського гренадерського полку. Офіцери полку були одними з найактивніших учасників двірцевого перевороту, який сприяв воцарінню Катерини ІІ (1762 р.) та одним з перших прибув до Петергофа, щоб підтримати нову імператрицю. У 1-шу турецьку війну полк брав участь в битві на Дністрі (23 серпня 1769), штурмі фортеці Хотин, битвах при Ларзі, Кагулі, Журжі, Туртукайському пошуку Олександра Суворова. 14 грудня 1784 року полк отримав назву Вітебський піхотний, проте мав ще декілька перейменувань і носив назви: з 29 листопада 1796 - Вітебський мушкетерський, з 31 жовтня 1798 р. - мушкетерський генерал-майора Острозького, з 16 лютого 1800 р. - мушкетерський генерал-майора Косоговського, з 4 березня 1801 р. - мушкетерський генерал-майора Емме,  з 5 березня 1801 р. - мушкетерський генерал-майора Мусіна-Пушкіна, з 31 березня 1801 р. - Вітебський мушкетерський. У 1799 році полку були вручені знамена зразку 1797 року: одне з білим хрестом та рожево-синіми кутами, чотири – з рожевим хрестом і синіми кутами та білими деревками. Офіцери і солдати полку брали участь і Італійському поході, довгий час перебували на острові Корфу. У 1801 році полк деякий час знаходився в Неаполі. У 1807 році три роти, виділені з полку брали участь в облозі турецької фортеці Клобук, а основні сили полку з Бока де Катаро на кораблях були переправлені до Венеції, звідки передислоковані до Падуї. У 1810 році у складі Молдавської армії полк воював проти турків (війна 1806-1812 рр.) на території Болгарії і відзначився під командуванням флігель-ад’ютанта полковника Івана Федоровича Паскевича (згодом генерал-фельдмаршал, князь Варшавський і граф Ериванський) в боях під Базарджиком (втратив понад 800 осіб), Варною, Батіним. Також восени 1810 року брав участь у взятті Шавлі, Ловчі, Плевни,  За ці бої представлявся до нагородження Георгіївським прапором, але безуспішно. 22 лютого 1811 полк отримав найменування Вітебський піхотний полк.


Знак до 200 річчя Вітебського піхотного полку

Обидва діючі батальйони знаходились у складі 15-ї дивізії корпусу Маркова, гренадерська рота 2-го батальйону в зведеномій гренадерській бригаді корпусу Каменського, а запасний батальйон в корпусу генерал Остен-Сакена. [21; 14:417; 16:318-328]

Були полки і більш пізньої формації, сформовані в період війн Катерининської епохи проти Турції. До цих полків відносились Тамбовський, Нашебурзький та Козловський піхотні.

Тамбовський піхотний полк вів свою історію з 13 жовтня1763 року, спочатку рахувався як піший, а 11 січня 1765 року отримав найменування піхотний. 29 листопада 1796 року був перейменований в Тамбовський мушкетерський полк і 30 липня 1797 року отримав 10 прапорів (по числу рот). 31 жовтня 1798 року отримав найменування - мушкетерський генерал-лейтенанта Ферстера полк. 16 липня 1799 року за відвагу в Італійському поході був удостоєний гренадерського бою. 29 березня 1801 року був перейменований в Тамбовський мушкетерський полк. 21 березня 1802 року полку були залишені 6 прапорів (по 2 на батальйон) зразку 1797 року, а чотири інші здані в арсенал. 30 квітня 1802 року полк був приведений до трьох батальйонного складу. 24 липня 1806 року 2-й і 3-й батальйони були відділені на формування двох єгерських полків (27-й і 28-й єгерські), а замість них сформовані з рекрутів нові. Прапори батальйонів залишились в полку. 13 червня 1810 року полк в нагороду за вмілі дії під Базарджиком 22 травня 1810 року отримав дві срібні сурми. 22 лютого 1811 року полк був переформований з мушкетерського в піхотний. 19 листопада 1811 року для полку в Конотопському рекрутському депо  був сформований резервний батальйон. Тамбовський полк (у російській військовій історії значиться як старий Тамбовський) брав участь в російсько-турецьких війнах 1768-1774, 1787-1792, 1806-1812 років, Польській війні 1792 року, Швейцарському поході Суворова. Тепер полк чекала нова війна - з французами. [16]

Нашебурзький піхотний полк був сформований орієнтовно в 1765 році (газета «Санктпетербургские Ведомости» від 31.05.1765 р.)., брав участь в російсько – турецьких війнах 1787-1791 та 1806-1812 рр. Під час останньої, кампанію закінчив у загону генерала Єрмолова під Журжею. Саме в цьому полку в 1771 році військову службу сержантом розпочав командир 9-ї дивізії, до складу якої входив Нашебурзький полк, генерал Є.Є.Удом. За відкликом ад’ютанта послав Франції в Росії графа Лорістона капітана д’Лонгерю „Хороший полк, що складається зі старих солдатів. Прекрасно організований і завжди знаходиться в комплекті. Мало був у вогні» З шести знамен, отриманих полком у 1797 році одне було з білим хрестом та сірими кутами, а інші п’ять з сірими хрестами та білими кутами, у своїх прапорів держаки кавового кольору. Гренадерська рота була у складі 1-го зведеного гренадерського батальйону, запасний батальйон у складі 3-ї Обсерваційної армії.

 

Прапори батальйонів Нашебургського (мушкетерського) піхотного полку зразку1797 року.

Вручені полку23 лютого 1797 року,  при цьому одне згідно зразку ліворуч, 9 – згідно зразку праворуч

Козловський піхотний полк був сформований 15 грудня 1763 року, (Попередником цього полку був Козловський кінний полк Української ландміліції, сформований 11 грудня 1732 року. 19 березня 1736 року  полк був включений  до сформованого Українського ланд міліційного корпусу). 27 листопада 1796 року полк був перейменований у мушкетерський, а 3 грудня цього ж року – в Старо-Баденський мушкетерський. У 1787 році полк отримав прапори зразку 1797 року – одне з білим хрестом та чорно-рожевими кутами, п’ять – рожевий хрест з чорними кутами і білими держаками). 31листопада 1798р. отримав найменування мушкетерський принца Карла Баденського старшого полк, 20 червня1799 р. – мушкетерський генерал-майора князяВолконського 2-го полк, 25 січня 1800 р. – мушкетерський генерал-майора Макшеєва полк, 29 березня 1801 –Козловський мушкетерський полк, 22 лютого 1811р. –Козловський піхотний полк. Проте історія полку цікава не перейменуваннями, а його участю в бох і походах, а їх було достатньо.  Ще за часів свого ланд міліційного минулого полк у скаладі армії фельдмаршала Мініха брав участь в Кримському поході. Козловці також брали участь у війні з Туреччиною в 1787-1791 рр. і відзначились при взятті Очакова. Придушували польські повстання у 1792 і 1794 рр. та відзначились під Городищем і Мацейовицями та при штурмі Праги. У 1805-1807 рр. полк діяв у складі десантного загону російської Середзиноморської ескадри адмірала Сенявіна і воював проти французів і турків. Особливо козловці відзначились в боях на острові Тендос. У 1809 році пісдя доукуомлектування полк брав участь в бойових діях Молдавської армії. Воював під Браїловим, Базарджиком, Шумлою, Рущуком, Відином. У березні 1812 року Козловський піхотний був включений до складу 3-ї Обсерваційної армії.

Ще один полк цієї формації - Дніпровський піхотний вів свою історію від Московського легіону, сформованого 30 серпня 1769 року з Оренбурзького, Казанського Уфимського драгунських полків, Грузинської гусарської роти та команди Яїцьких козаків відповідно до клопотання військової комісії перед Катериною ІІ від 03.10.1769 за №13365. У відповідності до Указу Катерини ІІ від 5 березня 1775 року №2086 Московський легіон був розформований на піхотні полки, то ж з двох батальйонів цього Легіону 6 березня і був сформований Дніпровський піхотний полк з дислокацією «зимових квартир» на кордоні Московської губернії (раніше планувалось два полки – Тульський і Дніпровський, сформовані з Московського легіону розмістити в Могильовській губернії). Полк брав участь у Кримських походах 1776 та 1789 років. Майже відразу по сформуванню, вже 22 листопада 1776 року брав участь у взятті Перекопської лінії. 18-20 жовтня 1777 року брав участь в битві під Карасу-Базаром з бунтівними кримськими татарами. На території Криму полк знаходився до 26 травня 1784 року. У 1789 році полк знову воював з турками. Відзначився в битві на річці Сальча (7 вересня) та при штурмі Ізмаїла (12 вересня). 26 травня 1790 року обидві гренадерські роти полку були направлені для формування Фанагорійського гренадерського полку. Протягом 1790-1791 років полк знаходився на території Молдавії та Бессарабії. 9 травня 1792 року Дніпровці прибули до Польщі і вже 7 липня брали участь в битві з конфедератами під Дорохуськом. У 1794 році полк брав участь у придушенні повстання під проводом Тадеуша Костюшка, воював під Щекочіном (26 травня), приймав участь в облозі Вашави (2 – 26 серпня), Мацеєвицями (29 вересня), штурмував Прагу (24 жовтня). 29 листопада 1796 року полк було перейменовано в Дніпровський мушкетерський. Із 31 жовтня 1798 року полк носив назву мушкетерського генерал-майора Арбенєва. У цьому ж році полк отримав знамена зразку 1797 року і був відправлений до Курляндії, де розмістився в містечку Туккум. Протягом 1798-1801 років полк декілька разів міняв своє найменування: з 24 жовтня 1799 – мушкетерський генерал-майора Вязьмітінова, з 18 травня 1800 – мушкетерський генерал-майора Кононовича, з 31 травня 1801 – Дніпровський мушкетерський полк. 15 лютого 1799 року полк виступив в похід і увійшов до складу корпусу генерала Германа, призначеного в експедицію до Голландії 26 лютого полк прибув до литовського містечка Шавлі, де знаходився до відправки 11 червня. Спочатку Дніпровці висадились на території Англії, а звідти з англійськими військами 5 вересня були переправлені на континент (район м. Гельдерн, Голландія). Разом з англійськими військами 8 вересня вночі атакував біля містечок Слапер-Дейск та Берген позиції французької республіканської та батавської армій, вибив противника з сіл Камп і Грет і вийшов на Бергенську дорогу, де зазнав поразки у складі союзних військ та ще й втратив 2 своїх прапори. 21 вересня залишки полку морем знову були доставлені до Англії (о.Геризей). У 1800 році полк був переправлений до Ревеля (Риги),звідки 8 жовтня пішим маршем прибув до м.Туккум. Втрати полку були поповнені за рахунок рекрутів та розформованого гарнізонного Фоміна полку. 16 травня 1803 року зі складу Дніпровського мушкетерського полку була виділена рота для формування Копорського мушкетерського полку. У кампанії 1807 року у Східній Пруссії Дніпровський полк брав участь у битвах при Ландсберзі (25 січня) та Прейсіш –Ейлау (26-27 січня). За відвагу на полі бою під Лансбергом 36 нижніх чинів полку були удостоєні знаків військового ордену і серед них рядовий Роман Петров, який відбив у французьких драгунів командира полку полковника Гуріха. На початку 1809 року полк було передислоковано до Галичини (м. Тарнів) під час спільних дій російської і французької армій проти австрійців. Уже з Галичини 7 квітня підрозділи Дніпровського піхотного полку переправились через Дунай де були включені до складу Молдавської армії, яка на той час діяла на території Болгарії. Полк брав участь у штурмі Базарджика 22 травня (за відвагу 13 червня отримав два прапори зразку 1803 року замість втрачених в Голландії). З 29 травня по 18 червня Дніпровський піхотний полк приймав участь при блокаді Варни, 23 червня штурмував Шумлу, 26 серпня бився під Батіном. 22 лютого 1811 року полк із мушкетерського був перейменований в піхотний. У складі цього полку рядовим солдатом розпочав військову службу в 1773 році майбутній Волинський губернатор (1800-1802рр.) Іван Онупрійович Куріс. 19 листопада 1811 року був сформований 4-й резервний батальйон (трьох ротного складу) чисельністю 559 чол. На початку війни 1812 року діючі батальйони знаходились в 18-й дивізії, гренадерська рота 2-го батальйону входила до складу 2-го зведеного гренадерського батальйону зведеної гренадерської бригади корпусу Каменського. Запасний (4-й резервний) батальйон, який призначався до складу 35-ї дивізії увійшов до складу 36-ї дивізії корпусу Сакена. [18:88; 22:137; 23:17-21, 58-63; 16:498-507]

У ході Російсько-Турецької війни 1806-1812 рр. відзначився сформований 17 травня 1797 як 11-й єгерський полк і перейменований 29 березня 1801 року в 10-й єгерський полк (з 1798 по 1801 р. іменувався по шефам) Першим бойовим досвідом полку була участь в облозі і взятті фортеці Хотин. Капітан д’Лонгерю відкликався про цю частину як про дуже хороший полк.

У боях із французами та турками гартувався бойовий характер Коливанського піхотного полку. Його історія почалась з 20 серпня 1798 року, коли в Коломні з рекрут був сформований мушкетерський генерал-майора Міллера 1-го полк двох батальйонного складу. У 1799 році отримав знамена зразку 1797 року: одне – білий хрест з фіолетовими кутами, вісім з білими кутами і фіолетовим хрестом в середині якого знаходився білий та білими деревками. (21 березня 1802 року в полку був залишений білий прапор і п’ять кольорових – по 2 на батальйон). 31 (за Хронікою – 29) березня 1801 року полк було переформовано у Коливанський мушкетерський. 16 травня 1803 року одна рота полку була передана для формування Кримського мушкетерського полку, натомість сформована нова. У 1805 році полк у складі десантного загону (15-та піхотна дивізія) був висаджений на Іонічних островах (Греція). Після укладення Тільзитського мирного договору (1807 р.) полк був направлений до складу Дунайської армії, брав участь у блокаді Шумли, та перших штурмах Рущука. 22 лютого 1811 року Коливанський полк було перейменовано в піхотний. 19 листопада 1811 року для полку був сформований 4-й – резервний батальйон трьох ротного складу чисельністю 559 чол.

Прапори Коливанського піхотного полку зразку1797 року

Діючі (1-3) батальйони полку знаходились у складі 15-ї дивізії корпусу Є.І.Маркова, гренадерська рота 2-го батальйону у складі 1-го зведеного гренадерського батальйону своєї дивізії, а згодом зведеної гренадерської бригади корпусу Каменського. Запасний (резервний) батальйон був включений до складу 36-ї дивізії, звідки згодом був передислокований до 2-го резервного корпусу генерала Ертеля. [24:50; 18:82; 16:454-460]

Свій бойовий шлях і історію в боях проти французів розпочав  Куринський піхотний полк, сформований на острові Корфу 29 грудня 1802 з восьми рот Астраханського гренадерського, двох рот Ярославського, двох рот Виборзького і двох рот Нашебурзького мушкетерських полків, під назвою Куринського мушкетерського полку. Третій батальйон полку в той же час було сформовано в Рязані з виділених рот Орловського, Шліссельбурзького та Старооскольського полків та рекрутів (28 серпня 1805 року переданий для формування Одеського мушкетерського полку, в подальшому 40-го єгерського). Курінці протягом трьох років (1804-1806) брали участь у військових діях проти французів на Іонічних островах. 3 грудня 1803 року до полку був приєднаний 3-й батальйон Ахтіярського гарнізонного полку. У 1807 року Куринський полк було перекинуто до складу Молдавської (Дунайської армії), де він брав участь у блокаді Ізмаїла і в штурмах Базарджика, Шумли і Рущука. 22 лютого 1811 року полк отримав назву Куринського піхотного. Обидва діючі батальйони знаходились у складі 15 дивізії корпусу Маркова, гренадерська рота у складі 2-го зведеного гренадерського батальйону, запасний батальйон – спочатку у складі корпусу Остен-Саккена, а звідти направлений до складу 2-го резервного корпусу. [18:121; 25:406]

Прапори Куринського піхотного (мушкетерського) полку зразку 1803 року

29 листопада 1796 року з 3 та 4-го батальйонів Бузького єгерського полку було сформовано 14-й єгерський батальйон, переформований 17 травня того ж року в полк. 11 жовтня 1798 полк цей був названий за іменем шефа - єгерським генерал-майора Багговута, а 27 червня 1800 р. - єгерським князя В’яземського полком. 31 березня 1801 полк було перейменовано в 13-й єгерський полк. З 1805 по 1807 рік полк діяв проти французів у складі загону для захисту Іонічної республіки у складі російського експедиційного корпусу. По поверненні на територію Російської імперії на початку 1809 року був включений до складу Молдавської (Дунайської) армії. Вже 19 квітня цього року в складі колони князя В’яземського полк штурмував Браїлів, потім брав участь у блокаді Мачина, відзначився 15 серпня, вибивши багнетами турків, що засіли в мечеті поблизу фортеці. У червні 1810 року полк брав участь у блокаді Шумли, а потім був перекинутий до Рущука і брав участь в його невдалому штурмі. Згодом воював у складі корпусу генерала Маркова, відзначився розгромі турецького табору 2 жовтня 1810 року.


Рядовий єгерського полку

Категорія: Частина І. НАПЕРЕДОДНІ ВІЙНИ. | Додав: voenkom (12.11.2011) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 840 | Теги: Вітебський, Козловський, Апшеронський, Ряжський, Коливанський, Дніпровський, Костромський, Тамбовський, Нашебурзький, Володимирський | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: