4. Бойовий шлях 90-го і 98-го прикордонних полків. - Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
10.12.2016
17:40
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941

4. Бойовий шлях 90-го і 98-го прикордонних полків.

Бойовий шлях 90-го прикордонного полку та 5-го прикордонного загону

Відповідно до наказу по військам НКВС по охороні тилу Південно-Західного фронту від 03.08.1941 00104 у селі Дроздова Чернігівської області 27 серпня 1941 року 90-й прикордонний загін було переформовано в 90-й прикордонний полк НКВС. Розпочалась нова сторінка історії захисників кордону.  На командні посади в полку було призначено досвідчених прикордонних командирів, які проявили себе в боях на кордоні. Командиром полку було призначено майора Бичковського М.С. (командував полком до 1942 року), начальником штабу Владіміров Іван Володимирович.  До складу полку влилось нове поповнення – 475 чоловік зі складу 42-го запасного полку НКВС.

5 вересня 1941 року 90-й пп НКВС приступив до виконання завдань з охорони тилу 40-ї армії. Вже наступної доби прикордонники вступили у бій. У ніч з 6 на 7 вересня 1941 року частини Вермахту переправились через р.Сейм в районі Чуприн-Лихогрудівська. Виникла загрозу оточення 40-ї армії. За розпорядженням Військової Ради армії для ліквідації прориву були направлені 1-ша та 2-га кулеметні, 3-тя і 5-та стрілецькі роти полку під загальним командуванням командира 2-го батальйону капітана Івана Варфоломійовича Бершадського (колишній комендант 4-ї ПК). Прикордонники 2/90 пп НКВС зупинили просування противника більше ніж на добу, що дало змогу з’єднанням 40-ї армії вийти на новий рубіж. В ході бою прикордонники знищили 4 танки та 250 гітлерівців.

Прикордонники, які відзначились в боях на кордоні відзначались і при виконанні нових завдань. Ось декілька прикладів.09.02.1942 р. військ фельдшер 2-го батальйону Мерзлікін і сержант Мартемьянов знищили агента Абверу; 25.07.1942 наряд від 9-ї застави  у складі заступника політрука Вечера, і червоноармійця Козловського виявив десантування 3-х парашутистів. Застава під командуванням старшого лейтенанта Морозова оточила район і затримала трьох агентів німецької розвідки. 24.08.1942 нарядом від 2-ї застави було вбито при затриманні особливо-небезпечного рецидивіста Старцева.

У квітні 1942 року полк увійшов до складу військ з охорони тилу Брянського фронту. 20 серпня полк було передано в підпорядкування Воронезького фронту. Штаб полку до кінця 1942 року дислокувався в с. Дрязги Воронезької області. На цей час командування полком прийняв підполковник Золко Маркус Меделеєвич (у червні 1941 - начальник 2-го відділення штабу 90-го прикордонного загону). 11 листопада 1942 року зі складу полку для укомплектування 10-ї Сталінградської стрілецької дивізії НКВС (згодом 181-ша стрілецька дивізія, яка приймала участь у звільненні Волині) було направлено 370 кадрових прикордонників. У 1943 році зі складу полку було виділено 6 снайперських команд, які були розподілені по бойовим порядкам на лінії фронту. В ході виконання бойового завдання снайперами полку було знищено 1466 німецьких солдат і офіцерів, 48 прикордонників удостоєні урядових нагород. Серед снайперів, які були відряджені на передову був старшина Олександр Миколайович Смолін, знайомий більшості читачів за кінофільмом „Над Тисою”. Олександр Смолін служив у 90-му прикордонному полку з осені 1942 року , а згодом і в 5-му прикордонному загоні на посаді інструктора розшукової собаки 

 

Старшина Смолін Олександр Миколайович

28 жовтня 1943 року полк було передано до складу військ з охорони тилу 1-го Українського, а 8 серпня 1944 року – 4-го Українського фронтів.

У складі 1-го Українського фронту полк брав участь в Київській наступальні операції і разом з 18-ю стрілецькою бригадою НКВС діяв у смузі наступу 38-ї армії (напрямок Прилуки – Київ) і забезпечував охорону ділянки тилу фронту протяжністю 55 кілометрів. До початку операції полк брав участь у фронтовій і армійській операціях з зачистки тилу фронту (10-23 жовтня 1943). Підрозділи полку перед початком наступу ( на 01.11.1943) розташовувались в на відстані біля15 км від Києва. Вже 6 листопада 1943 року 1-й батальйон 90-го пп. вийшов вслід за наступаючими частинами Червоної Армії в район Труханіва острів, Передмістна Слобода. Цього ж дня батальйон переправився до Києва і організував на вулицях визволеної столиці України патрульно-комендантську службу. 9 листопада 1943 року 1-й і 3й батальйони полку разом з двома батальйонами 16-го прикордонного полку зайняли рубіж Толокунська Рудня, Гостомель, Святошино, Білгорода, Васильків, Дмитровичі. 12 листопада застави прикордонних полків вийшли на лінію Кодра, Ставите, Грузьке, Фастів, Обухів, тобто фактично знаходились в бойових порядках передових частин армії і брали участь бойових діях. З початком операції на передові від полку була відправлена снайперська команда. Деякі застави і маневрена група полку брали участь в організації і роботі пунктів прийому військовополонених.  

У травні - серпні 1944 року підрозділи полку брали участь в операціях проти формувань УПА на території Станіславської області. 3-м батальйоном полку у цей час командував колишній начальник 2-ї прикордонної застави 90-го прикордонного загону капітан Артамонов. Прикордонники загону брали безпосередню участь в боях за звільнення Закарпаття і остаточне звільнення території України.

Наказом Верховного головнокомандуючого від 31.10.1944 р. № 0351 90-му прикордонному полку було присвоєне почесне найменування „Карпатський”.

За зразкове виконання  бойових завдань  Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1945 року 90-й Карпатський прикордонний полк НКВС був нагороджений орденом Червоної Зірки (орден №1294649,посвідчення №006192).

30 квітня 1945 року полк приймав участь в штурмі Моравської Острави. 1-й та 2-й батальйони і маневрена група полку під вогнем противника форсувала р. Одер і першими увірвались в місто. Коли у небі гриміли салюти на честь Перемоги прикордонники 90-го прикордонного полку ще воювали – знищували в горах і лісах на південний захід від Праги залишки угрупування генерал-полковника Шернера.

За період Великої Вітчизняної війни понад 500 офіцерів і солдат полку були нагороджені орденами і медалями СРСР.

21 липня 1945 року полк перейшов у підпорядкування Управління військ НКВС по охороні тилу Північної групи військ (Польща).

26 вересня 1946 року на підставі наказу МВС СРСР № 0086 90-й прикордонний полк було передано в підпорядкування прикордонним військам і передислоковано в м. Турка Дрогобицької області. 11 вересня 1946 року прикордонна частина отримала нове найменування -  5-й прикордонний Карпатський ордену  Червоної Зірки прикордонний загін МВС СРСР. Для укомплектування загону було виділено 278 сержантів і солдат 90-го пп. НКВС і 1652 чол. з 104-го прикордонного загону. У складі загону на час формування було 4 прикордонні комендатури, 22 застави ( 8-м застав другої лінії було розформовано в грудні 1946 року). Начальником загону було призначено полковника Агєєва Віктора Андрійовича (в червні 1941 року майор, начальник штабу 98-го Любомльського прикордонного загону). У 1947 році прикордонниками загону було затримано 487 порушників кордону, в боєсутичках вбито – 46.

У червні 1953 року управління і штаб загону було передислоковано до міста Добромиль, де до цього часу знаходився штаб 6-го прикордонного загону. Станом на 14 липня 1953 року у складі загону було 6 комендатур, 34 застави, прикордонний пост „Нижанковичі” та дві маневрені групи (Турка, Добромиль).  У березні 1954 року було розформовано ман групи, здійснено реорганізацію організаційно-штатної структури загону.

На підставі наказу КДБ СРСР від 14 травня 1960 року 5-й прикордонний загін було розформовано, ділянку кордону і особовий склад передано до 7-го Львівського прикордонного загону. Цьому ж загону, як правонаступнику було передано орден Червоної Зірки і почесне найменування „Карпатський”.

 

Вручення прапора 90-го прикордонного загону, 2011 рік

Бойовий шлях 98-го прикордонного полку. Долі прикордонників.

Правий сусід 90-го Володимир-Волинського – 98-й Любомльський прикордонний загін після передислокації до Овруча 15 серпня 1941 року було переформовано у 98-й мотострілецький полк НКВС військ з охорони тилу Південно-Західного фронту. Полк (загін) приймав участь в Київській оборонній операції. Спочатку, з 21 по 25 серпня прикордонники оборонялись в районі Чернігова, проте під натиском переважаючих сил німців вимушені були відійти за Десну. Наприкінці серпня 1941 року вів важкі оборонні бої на річці Ірпінь. Після прориву оборони німецькими військами в районі  Ромни, Кременчук полк у складі військ Південно – Західного фронту вів бої в оточенні. 19 вересня 1941 року полк зайняв оборону на околицях Пирятина. Протягом 8 годин прикордонники вели бій на берегах річки Удай і в самому місті. Німці обійшли полк з флангів. Прикордонники опинились в оточенні. Щоб врятувати ситуацію роті під командуванням капітана Дмитра Потаповича Андрєєва ( в червні 1941 комендант 1-ї ПК) було поставлене завдання відбити міст через р. Удай і забезпечити переправу полку. В ході бою рота зазнала значних втрат, були вбиті капітан Андрєєв і політрук роти. Командування залишками прийняв перекладач 1-го батальйону молодший сержант Уваров. Вночі прикордонники знову атакували противника, захопили переправу і утримували її поки через річку не переправились основні сили полку. Молодший сержант Уваров продовжував командувати ротою, не дивлячись на отримане важке поранення. Наприкінці вересня 1941 року група чисельністю 200-250 чол. вийшла з оточення в районі міста Ахтирка. У складі цієї групи був і командир загону підполковник Сурженко. На жаль не витримали нерви старого прикордонника Георгія Сурженка. Під час одного з боїв Г.Г.Сурженко спалив партквиток, переодягнувся у цивільний одяг і так пробирався з оточення. Не дивлячись на жорсткий висновок партійної комісії підполковнику Сурженку вдалось уникнути трибуналу, вже в грудні 1941 року він був призначений начальником 53-го Даурського прикордонного загону Управління прикордонних військ НКВС Забайкальського округу. Можливо, зіграло свою роль клопотання жінки начальника загону – Надії Савеліївни Германович, яка заслужила значний авторитет як у рядових прикордонників, так і високих чинів Політуправління  військ НКВС. Саме у вересні 1941-го в доповіді ПУ військ НКВС СРСР відмічалось: "…в перших боях Любомльського прикордонного загону, з 22 по 30 червня, мужність і відвагу проявила дружина начальника загону Надія Савеліївна Германович. Під сильним артилерійським вогнем вона надавала допомогу пораненим, зі зброєю в руках знищувала ворога і відійшла разом з відступаючими частинами". У повоєнний час полковник Г. Сурженко командував прикордонними загонами і  у 1946 році навіть нагороджений орденом Леніна. Іншим маршрутом вибралась з оточення ще одна група, чисельністю 5 чол. на чолі з начальником штабу загону майором Агєєвим. Цією групою (старший сержант Машков Григорій Васильович, червоноармійці Гладишев, Череповський) було врятовано і винесено з оточення Бойовий прапор загону.

За період з 22 червня по 25 вересня 1941 року загоном було знищено понад 5000 німецьких солдат і офіцерів. Втрати загону (полку) склали 885 чоловік вбитими, пораненими і зниклими безвісті.

16 жовтня 1941 року в місті Зміїв Харківської області почалось переформування 98-го мотострілецького полку НКВС в 98-й прикордонний полк  військ НКВС. До складу полку були включені також прикордонники 93-го прикордонного загону. Командиром полку було призначено майора Целікова Петра Даниловича, начальником штабу капітана Ткачука, військком – батальйонного комісара Вєсніна ( усі зі складу 93-го ПрЗ). У грудні 1941 року командування полком прийняв підполковник Віктор Андрійович Агєєв.

 

В.А.Агєєв отримує бойову нагороду. Фото з архіву ЦМ ДПСУ України

Після переформування 98-й прикордонний полк військ НКВС ( 98-й пп) увійшов до складу військ з охорони фронту Південно-Західного фронту. З серпня 1942 по лютий 1943 входив до складу військ з охорони тилу Сталінградського і Донського фронтів. У ході битви за Сталінград діяв у складі 21-ї армії. Прикордонники охороняли тили і комунікації армії, проводили зачистку від німецької агентури і невеликі груп противника в самому Сталінграді.

З 17 квітня 1942 по 20 вересня полком командував підполковник Малий Яків Давидович ( начальник 91-го Рава-Руського прикордонного загону в червні 1941 року). Наприкінці вересня  1942 командування полком прийняв підполковник Ткачук Григорій Тимофійович і командував частиною до кінця вересня 1944 року. З 1 жовтня полком командував гвардії підполковник Медведєв.

 

Особовий склад 98-го прикордонного полку

 у другому ряді в центрі командир полку підполковник Г.Т.Ткачук,

 праворуч начальник політвідділу полку підполковник Семашко

Фото 1943 р.

У жовтні – листопаді 1942 року в полку було сформовано декілька снайперських команд, які знищували ворога на передовій. Снайпери – прикордонники, які діяли в бойових порядках підрозділів 65-ї та 21-ї армій за два місяці знищили 663 німецьких солдатів і офіцерів. 62 гітлерівця було на рахунку єфрейтора Степанова Василя Івановича ( наказом по військах Донського фронту від 18.12.1942 №80 нагороджений орденом Червоного Прапора).

Наприкінці 1942 року значна кількість кадрових прикордонників з полку були відряджені для формування частин Окремої армії військ НКВС (згодом 7-0та армія). Серед них був колишній начальник 10-ї ПЗ старший лейтенант Микола Ніколєнко, який продовжив службу у 175-й стрілецькій дивізії. У складі дивізії воював під Курськом, Ковелем, Варшавою, брав Берлін. У складі цієї армії до Берліну дійшов єфрейтор Кручінін (10-та ПЗ). За бої в районі Бреста був нагороджений медаллю „За відвагу”, за Берлін – орденом Вітчизняної війни ІІ ст..

                                                         

Колишні прикордонники 98-го прикордонного загону Кручінін, Волков, Уткін. 70-та армія

фото 1944 р.

              26 січня 1943 року в районі хутора Новий Рогачик Сталінградського фронту нарядом від полку був затриманий військовий комендант Сталінграда підполковник Ріхард Хайцман (одночасно командир 9-ї моторизованої зенітної дивізії). Полонених генералів штабу 6-ї армії охороняв старшина 10-ї ПЗ А.Пермитін.

 

98-й прикордонний полк після вручення Бойового прапора м. Єлець, 1943 р.

З 28 травня 1943 по 20 квітня 1944 року 98-й пп знаходився у складі військ з охорони тилу Центрального фронту. Під час битви на Курській дузі полк діяв у смузі 48-ї та 13-ї армій.

З 10 квітня по 14 жовтня 1944 року полк діяв у складі 1-го та 2-го Білоруського фронтів, приймав участь в зачистці фронтового тилу в районі Олевськ, Сарни, Рокитно. Протягом цього періоду прикордонниками полку було затримано і знищено 147 німецьких агентів, 202 вояки УПА. Слідом за частинами 1-го Білоруського фронту наприкінці липня 1944 року прикордонники вийшли в район дій колишнього 98-го прикордонного загону, переправились через Західний Буг і вийшли на територію Польщі.

З 25 вересня по 7 жовтня 1944 року снайперська команда полку у складі 43 чоловік під командуванням старшого лейтенанта Михайла Івановича Володіна під час бойового стажування в бойових порядках 134, 41 та 247-ї стрілецьких дивізій 69-ї армії знищила 275 солдатів і офіцерів противника. Знову відзначився молодший сержант В.І.Степанов (18 гітлерівців), а також його бойові товариші: єфрейтори Горобцов І.В. (14), Мережко В.В. (13), Горбунов О.В. (13), Степанов І.С.(11). Наказом командира 247-ї сд від 23.10.1944 №068 старший лейтенант Володін, єфрейтори Горобців та Степанов були нагороджені орденом Червоної Зірки. Крім них до бойових нагород були представлені ще 21 член групи.

14 жовтня 1944 року 98-й пп. був включений до складу Зведеної  (згодом 64-ї) дивізії військ НКВС під командуванням генерал-майора Серебрякова (начальник військ з охорони тилу 1-го Білоруського фронту) і дислокований в м. Люблін.

5 квітня 1945 року 98-й прикордонний полк військ НКВС був нагороджений орденом Червоного Прапора (№263364). Орден було вручено 04.11.1945)

10 жовтня 1945 року 98-й прикордонний полк було переформовано в 98-й стрілецький Червонопрапорний полк  внутрішніх військ НКВС.

25 грудня 1946 року полк було розформовано, його особовий складі був переданий іншим частинам 64-ї стрілецької дивізії внутрішніх військ НКВС.

Проте 98-й прикордонний полк став не єдиним, в якому далі воював особовий склад колишнього 98-го прикордонного загону. Значна частина прикордонників загону у грудні 1941 року була направлена для подальшого проходження служби у моторизовану дивізію військ НКВС ( з січня 1942 року – 8-ма мотострілецька дивізія військ НКВС). Більшість прикордонників 98-го ПрЗ були включені до складу 28-го мотострілецького полку НКВС (згодом 346-й сп та 151 гвардійський стрілецький полк 52 гв сд). Серед них були колишні політрук 9-ї прикордонної застави (на час початку боїв на кордоні знаходився у відрядженні) Сергій Дмитрович Горохов, командир взводу зв’язку загону молодший лейтенант  М.Я.Мішин.

 

С.Д.Горохов та М.Я.Мішин

Дивізія діяла у складі 21-ї армії на Обоянському і Білгородському напрямках. У липні 1942 року 8-ма мсд НКВС була переформована в 63-тю стрілецьку дивізію ( з листопада 1942 року 52-га гвардійська стрілецька дивізія), яка воювала у складі 21-ї, 3-ї ударної, 1-ї ударної армій під Обоянню, приймала участь в Сталінградській і Курській битвах, звільненні Лівобережної України, Ленінградсбко-Новгородській, Псковсько-Островській, Римській, Варшавсько-Познаській, Східно – Померанській, Берлінській наступальних операціях. Дивізія отримала почасні найменування „Ризька” та „Берлінська”. В боях на території Прибалтики загинув С.Г.Горохов, а М.Я.Мішин закінчив війну в Берліні, згодом навчався в Академії зв’язку, викладав у ВПА ім.Леніна.

 У складі 105-го прикордонного полку НКВС від Сталінграду до Берліна пройшов фронтовими дорогами колишній політрук 10-ї прикордонної застави В.Д.Чумаченко. Штурмував приміщення Рейхсканцелярії, а згодом брав участь в охороні приміщення в Карлсхорті, де здійснювалось підписання акту про капітуляцію Німеччини.

Дехто з прикордонників, як наприклад начальник загону Г.Г.Сурженко і начальник 2-ї резервної застави Іван Іванович Сердюк у повоєнний час повернулись на Волинь. Полковник Сурженко був начальником загону, а І.І.Сердюк комендантом 4-ї прикордонної ділянки, штаб якої знаходився в с.Замлиння Любомльського району. Майор Сердюк звільнився в запас у 1954 році.

Закінчилась історія двох уславлених прикордонних загонів, але пам’ять про подвиги воїнів у зелених кашкетах в роки війни буде жити вічно в меморіалах, пам’ятниках, книгах, кінофільмах, а головне – в серцях вдячних нащадків

Категорія: Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 | Додав: voenkom (13.03.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 1275 | Коментарі: 2 | Теги: сердюк, Ніколєнко, Агеєв, 98 пп, 90 пп, Сурженко, Кручінін, Горохов | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 2
1  
прошу вас якщо це можливо для вас і ви володієте цією інформацією.хто командував 151 стрілецьким полком 24.10.1944 року.він визволяв село ізу і думаю що кошелево і липчу.де можна бачити карту військових дій. з маршутом проходження бойових частин і їх командирів. 0960637928

2  
Пане Василю. Скиньте своє мило - надішлю деяку цікаву для Вас інформація і шлях до пошуку. Сергій

Ім`я *:
Email *:
Код *: