3.4. Оборона кордону на діляці 98-го прикордонного загону. Закінчення. - Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
03.12.2016
09:49
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941

3.4. Оборона кордону на діляці 98-го прикордонного загону. Закінчення.

11-а прикордонна застава (начальник - лейтенант Кондаков П.С.). У оточенні вела нерівний бій з двома піхотними батальйонами, підтриманими танками. Прикордонники знищили три танки, при цьому зі зв’язкою гранат під перший кинувся червоноармієць Хаметлоков, а два інших влучними кидками підбив червоноармієць Косарєв.

 

Кондаков Петро Сергійович, у червні 1941 року начальник 11-ї ПЗ 98-го прикордонного загону

12-а і 13-а прикордонні застави. «На ділянках 12 і 13 заставши супротивник активних бойових дій не вів, за винятком дрібних розвідувальних груп, які з успіхом були відбиті. Утримували рубіж оборони до 11.00 23.6.41, після чого за наказом коменданта ділянки відійшли в с. Землиця , де приєдналися до комендатури...».

З відходом застав до комендатури вони діяли у складі єдиної групи під командуванням спочатку капітана Гуленка, а згодом начальника штабу загону майора Андрєєва. Ось як події розвивались далі. По прибуттю до штабу комендатури біля 17.00 22 червня капітан П.І.Гуленко доповів начальнику загону підполковнику Г.Г.Сурженку про невдалу атаку і про те, що ним в с. Замлиння зібрані 3-тя резервна, 11 та, 12-та (лейтенант Попов) та 13-та застави (лейтенант Кучумов).


Гуленко Петро Іванович, у червні 1941 року капітан, командант 3-ї ПК 98-го ПрЗ

На час доповіді застави зайняли оборону на західній околиці села і вели бій з танками і піхотою противника. Начальник загону наказав триматись до темноти, а потім відійти в напрямку на Любомль, де приєднатись до загону. Одночасно підполковник Сурженко повідомив, що для де блокади 10-ї застави вислана група на чолі з начальником штабу загону майором Агєєвим. О 19.30 22 червня 1941 року до складу 1-ої прикордонної комендатури влилася 20-та прикордонна застава (старший лейтенант Манєкін К.Ф.) 5-ої прикордонної комендатури 17-го Брестського прикордонного загону Трохи раніше в район с. Гуща вийшло управління і штаб самої 5-ої прикордонної комендатури (комендант старший лейтенант Козир, замполіт старший політрук Бєлокопитов). Незабаром , в ніч з 22 на 23 червня 1941 року до захисників кордону на Волині приєдналась 19-та прикордонна застава (капітан Стрєлкін П.П.) 17-го ПрикЗ, яка відходила з боєм зі сторони Піщі. В цілому ж застави загону вели бій з противником до 21-ї години 22 червня, а під покровом ночі почали організований відхід до штабів комендатур і штабу загону.

Хроніку наступних дій загону можна відтворити за даними все тої ж характеристики бойових дій за підписами Начальника військ НКВС по охороні тилу Центрального фронту полковника Серебрякова та начальника штабу полковника Малого:

"…23 червня група прикордонників в кількості 40 чоловік під командою капітана Климова на захід від м. Любомль припинила безладний відхід підрозділів 61-го і 253-го стрілецьких полків, звільнила з оточення групу на чолі з командиром 61-го стрілецького полку і спільно з цим полком повела наступ, двічі виходячи з оточення і наносячи супротивникові значних втрат. Увечері 23 червня 1941 р. і весь день 24 червня 1941 р. загін обороняв підступи до м. Любомль, стримуючи наступ переважаючих сил противника. 25  червня 1941 р. підрозділу загону охороняли штаб 45-ої стрілецької дивізії, вели розвідку і брали участь в невеликих зіткненнях з ворогом. 26  і 27 червня 1941 р. загін забезпечував відхід 45-ої стрілецької дивізії, стримуючи наступ до двох фашистських   полків   у районі с. Скиби. З 27 червня 1941 р. по 4 липня 1941 р. частина підрозділів загону (100 чол.) охороняла штаб 15-го стрілецького корпусу, а решта підрозділів продовжувала відхід до старого радянсько – польського кордону. 4 липня 1941 р. загін прибув в район м. Олевська і увійшов до складу зведеного загону військ НКВС по охороні тилу 5-ої армії. За період часу з 22 червня 1941 р. по 4 липня 1941 р. загін втратив: убитими - 90, пораненими - 63 і зниклими без вісті - 65 чоловік. Частина убитих була похована на заставах в блокгаузах і біля приміщень, усі поранені виносилися з поля бою і евакуювалися в тил…"12

За скупими рядками бойової характеристики цілодобові бої, кров і смерть бойових товаришів, рідних і близьких.

На вечір 22 червня прикордонники 1 комендатури зайняли оборону на північно - західній околиці Любомля. 2-га резервна застава під командуванням старшого лейтенанта Івана Івановича Сердюка з західної околиці Любомля контратакувала противника, відкинула його на 4 км на захід і закріпилась на зайнятому рубежі. На ранок 23 червня 1941 р. дві комендатури з підрозділами забезпечення 98-го загону (до 400 чол.) були виведені в резерв командира 45-ї сд. При обороні рубежу в 6 км. на захід від м. Любомль командир дивізії вирішив силами свого резерву контратакувати частини противника, що уклинилися в оборону дивізії. Після сильного вогняного нальоту прикордонні комендатури, посилені двома батареями протитанкової артилерії, зробили раптову контратаку у фланг гітлерівців. Внаслідок рішучих дій прикордонників і артилеристів було підбито 3 танки і 5 бронемашин, німці втратили до 100 убитих і 20 чоловік полоненими і вимушені були відійти. Вранці наступного дня ворог відновив бій, зосередивши основні зусилля на правому фланзі оборони 45 - й дивізії. До полку його піхоти вийшло на північ від міста, створивши загрозу тилам дивізії, В цій обстановці знов була зроблена контратака силами прикордонних комендатур за підтримки артилерії дивізії. Контратака увінчалася успіхом. На зайнятому рубежі прикордонники перейшли до оборони і протягом дня відобразили на цьому напрямку п'ять атак піхоти і танків гітлерівців. При цьому вирішальну роль в боротьбі з ворожими танками зіграли протитанкові батареї і артилерія одного з артполків дивізії, виділені для підтримки бою прикордонників.

 

Схема бою 98-го ПрЗ і частин 45-ї сд в районі Любомля

 Біля 15.00 24 червня  німці за підтримки авіації знову атакували Любомль. Цього дня в бою відзначились прикордонники 11-ї застави, які  відбили атаку двох піхотних взводів противника, підтриманих бронемашинами. Прикордонник Звєрєв з гранатами підібрався до однієї з них і знищив. 25 червня на підступах до Любомля силами 1-ї прикордонної комендатури під командуванням капітана Дмитра Потаповича Андрєєва за підтримки артилерійського дивізіону 45-ї сд було ліквідовано прорив противника в районі шосе Любомль – Ковель. Проти прикордонників  діяло до полку Вермахту за підтримки 35-ти танків. Проте, під натиском воїнів у зелених кашкетах ворог став буквально утікати  за декілька годин бою німців було відкинуто від Любомля на 4кілометри. І знову особливо відзначився замполіт 2-ї застави молодший політрук С.М. Бабурін. За перші бої на кордоні офіцер – прикордонник був нагороджений орденом Червоного Прапора. В ході цих боїв також відзначились начальник 1-ї прикордонної застави лейтенант Барахла, який командував підрозділом і після отриманого важкого поранення, та політрук Друян, який неодноразово власним прикладом піднімав бійців в атаку. Відважний політрук загинув під Любомлем. В боях на підступах до Любомля прикордонники 98-го прикордонного загону разом з підрозділами 45-ї стрілецької дивізії знищили до 2000 солдат і офіцерів противника. 26 червня не дивлячись на мужність і героїзм війська 45-ї дивізії вимушені були залишити Любомль і почати відступ до Ковеля. В районі залізничного переїзду (Скиби, Підгородня) майже добу стримувала наступ противника група прикриття під командуванням коменданта 2-ї прикордонної ділянки капітана Парижева у складі 20-ї прикордонної застави 17-го Брестського прикордонного загону та 6-ї прикордонної застави 98-го загону під командуванням лейтенанта Миколи Трохимовича Кравченка. Офіцер показував підлеглим особистий приклад. Вогнем зі станкового кулемета лейтенант знищив 11 гітлерівців, а в цілому під Скибами німці втратили до 1600 вояків.  В районі залізничної будки 4 прикордонники під командуванням  червоноармійця Орлова знищили до німецького піхотного взводу. Досить цікавою була тактика прикордонників. Невеликі групи по 3-4 чоловіки бойового охоронення зав’язували бій з передовими загонами противника і заставляли усі ворожі сили пробуксовувати. В той час основний склад групи прикриття займав позицію і наносив вогневий удар по противнику, який думав, що прорвав оборону.. Завдяки діям прикордонників частини 45-ї сд змогли організовано відійти на новий оборонний рубіж під Ковелем. 27 червня 17-та застава Брестського загону, опинившись в оточенні, лісовими масивами стала відходити на північний схід і 9-го липня вийшла до радянський військ в районі м. Гомель (Білорусь). 27 червня прикордонний загін у складі 5-ї армії вів кровопролитні бої на підступах до Ковеля. В умовах загрози оточення начальник загону підполковник Сурженко поставив завдання начальнику 2-ї ПЗ  провести розвідку бойових порядків німців і виявити найбільш сприятливі маршрути відходу.  Такий маршрут було знайдено після чисельних розвідок боєм. При прориві загону на північний схід від Ковеля важке поранення отримав молодший політрук Бабурін, котрий командував ар’єргардом загону.  У прикордонних боях 98-й прикордонний загін втратив вбитими, пораненими і зниклими безвісти 103 чол.

30 червня 1941 року підполковник Сурженко доповідав начальнику управління прикордонних військ генерал-лейтенанту Соколову: „ Прощу повідомити генерал-майора Хоменка, що 98-й прикордонний загін з 22 по 23 червня більшістю підрозділів знаходилось в оточенні. Із оточення виведено особового складу 75-80%, інший особовий склад загинув. Загін знаходиться в розпорядженні 15 СК, виконуючи оперативні завдання. Особовий склад почуває себе добре. Проявлені мужність і героїзм, особливо  (під час) знаходження (в) оточенні., чим самим забезпечив повністю розгортання частин Червоної Армії. Своїм розпорядженням підпорядкував бійців 17 ПрЗ і 90 ПрЗ. Прошу повідомити місце зосередження прикордонних частин. Зв’язку з прикордонним округом протягом усього періоду не мав. Мною по цивільним каналам і відкритим текстом по радіо повідомлялось місце і стан загону. Чекаю вказівок., сам знаходжусь в Маневичах (станція)....

За проявлені мужність і героїзм Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 липня 1941 року 70 прикордонників 98-го прикордонного загону були нагороджені орденами і медалями, в тому числі:

орденом Леніна (2 чол.) - начальник 9-ї прикордонної застави лейтенант Гусєв Федір Миколайович і  політрук 8-ї застави молодший політрук Бабенко Андрій Андрійович;

орденом Червоного Прапора (28 чол. в т.ч.) – підполковник Сурженко Георгій Григорович, старший батальйонний комісар Логвинюк С.Я., капітан Андрєєв Д.П. (1 ПК), старший лейтенант Сердюк Іван Іванович ( нач. 2 резПЗ), лейтенанти Бардала Іван Юхимовч (начальник 1-ї ПЗ), Волох Олександр Васильович (начальник 4-ї ПЗ), Ковальов Сергій Родіонович (начальник 5-ї ПЗ), Ніколєнко Микола Андрійович (начальник 10-ї ПЗ), молодший політрук Бабурін Сергій Михайлович (політрук 2-ї ПЗ), старші сержанти Корнілов Олександр Миколайович (9 ПЗ), Петров Петро Михайлович (1 резПЗ), сержанти Воронін Сергій Федорович (9 ПЗ), Петров Іван Олексійович (9 ПЗ), Яценко Мойсей Григорович (10 ПЗ), молодший сержант Казаков Семен Петрович (11 ПЗ), червоноармійці Бугрєєв Дмитро Олексійович (4 ПЗ), Котов Михайло Васильович (10 ПЗ), Сергєєв Михайло Миколайович (9ПЗ), Мастюков Лев Євгенович.

орденом Червоної Зірки (40 чол., в т.ч.) – капітани Климов Олександр Якович (штаб 98 ПрЗ),  Паріжев А.В ( 2ПК), старший лейтенант Кравченко Микола Трохимович (6 ПЗ), політруки Єрьомін Василь Іванович ( старший інструктор політвідділу 98 ПрЗ), Рискін Микола Павлович (1 ПК), Чумаченко В.Д, лейтенанти Ткаченко Олександр Андрійович (штаб 98 ПрЗ), Бондарєв Н.А., Кондаков П.С., молодші лейтенанти Джос П.І., старші сержанти Перемитін Анатолій Миронович (10 ПЗ), Федосов Григорій Трохимович (саперний взвод), сержант Сироткін Віктор Іванович (4 ПЗ), молодші сержанти Кононов Сергій Гаврилович (10 ПЗ), Яковлєв Тимофій Пилипович, Іваненко М.Є.,  єфрейтори Кручінін В.Л. (10 ПЗ) Антоненко А.Ф., червоноармійці Кузьменко Петро Іванович (9 ПЗ), Орлов Олексій Тимофійович (13 ПЗ), Яценко М.П., Складанов Василь Іванович (10 ПЗ), Лихород В.С. (5 ПЗ) та інші.

 

Група прикордонників 98-го прикордонного загону, нагороджених за бої на кордоні:

1 ряд: Котов М.В., Кандаков, Складанов В.І.; 2 ряд Смирнов, Удовенко, Пермитін А.М.

З 27 червня по 4 липня 1941 року підрозділи 98-го прикордонного загону виконували завдання з охорони тилу 15-го стрілецького корпусу. 3 липня 1941 року прикордонники загону (біля 1000 чол.) прибули до Олеська. 4 липня загін було включено до складу зведеного загону з охорони тилу 5-ї армії ( до складу загону увійшли 90-й, 98-й прикордонні загони та 56-й полк 4-ї дивізії внутрішніх військ НКВС. Командиром загону і уповноваженим по охороні тилу армії було призначено підполковника Г.Г.Сурженка. 7 липня 1944 року загін було передислоковано до м. Овруч.

Важкими були перші прикордонні бої, але саме ці бої, мужність радянських бійців ще у червні 1941 зірвало гітлерівський план світового панування "Барбаросса". Гімном бійцям у зелених кашкетах звучали рядки в газеті "Правда" від 24.06.41 "Як леви бились радянські прикордонники, прийнявши на себе перший удар підлого ворога. Безсмертною славою покрили себе бійці – чекісти…"

 

Бої у прикордонному районі, але на цьому не закінчилась історія уславлених прикордонних частин.

Категорія: Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 | Додав: voenkom (13.03.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 1063 | Теги: Любомль, 98 ПрЗ, Скиби, Олевськ, Гуленко, Сурженко, ковель, 45 сд | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: