3.2. Оборона кордону на ділянці 98-го прикордонного загону. 9 ПЗ - Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Середа
07.12.2016
13:30
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941

3.2. Оборона кордону на ділянці 98-го прикордонного загону. 9 ПЗ

9-та прикордонна застава

Знаходилась поруч з с. Бережці Любомльського району. Біля 04.00 22 червня черговим застави старшим сержантом Корніловим І.М. від начальника штабу 3-ї прикордонної комендатури старшого лейтенанта Хомича І.К надійшла інформація про шум двигунів та пожвавлення серед військових підрозділів на польській території, зайнятій німцями. Черговий про отриману інформацію негайно доповів начальнику застави старшому лейтенанту Федору Миколайовичу Гусєву. Через декілька хвилин застава була обстріляна німецькою артилерією. Особовий складу застави згідно бойового розрахунку зайняв свої місця в опорному пункті і приготувався до бою. Під вогнем противника червоноармійці Сергєєв і Кузьменко за розпорядженням старшини застави старшого сержанта І.А.Петрова запрягли коней до воза і стали розвозити по блокгаузах боєприпаси. Начальником застави було вислано дозор у складі єфрейтора А.Ф.Яценка і червоноармійця С.А.Мамедова з метою здійснення розвідки на правому фланзі ділянки застави. На розвідку ділянки Гусєвим було відправлено ще один наряд у складу 3 чоловік під командою Петрова. За пів години дозор з правого флангу повернувся і доповів, що на стикові з 8-ю заставою група німців переправилась через Буг і прямує вглиб радянської території лісопосадкою. Для прикриття флангів і тилу застави негайно були вислані наряди з ручними кулеметами: на лівий Урюпін Ф.Г. та Шаригін Н.А., правий – Лагутін А.Г. та Ємельянов М.А.

   

Гусєв Федір Миколайович, у червні 1941р. начальник 9-ї прикордонної застави

(фото 1939 та 1945 років)

  Біля 09.00 канонада затихла. Наступила зловісна тиша. За пів години на правому фланзі на околиці лісу поблизу перехрестя доріг (800 м від застави) з’явилось чотири групи німців, кожна по 30-40 чоловік. Через декілька хвилин німці вирушили до застави, зберігаючи дистанцію між групами в 30-40 метрів. Старший лейтенант Гусєв зв’язався з комендантом ділянки капітаном Гуленком і отримав наказ не допустити прориву противника вглиб радянської території, утримувати доручену ділянку кордону до підходу частин Червоної Армії. Німці йшли шеренгою, в повний ріст. З наближенням німецьких шеренг на 170-200 метрів по противнику відкрив вогонь зі станкового кулемета сам лейтенант Гусєв, а з ручного кулемета червоноармієць Н.П.Кабєшкін. (3-й блокгауз) Першим пострілом „зняв” з дерева німецького спостерігача червоноармієць Полотнянщиков. Цей була перша людина вбита  молодим солдатом, якого на заставі поважали за його вміння поводитись з гармонню та перукарською машинкою. Спостерігач Царьов, який після атаки повернувся в блокгауз з посмішкою казав товаришам: „Німці наступали по повній формі, а втікали без штанів”.  Чимало гітлерівців розпрощались з життям після влучних пострілів зі снайперської гвинтівки червоноармійця Рєзникова. Саме завдяки йому німецька рота залишилась без свого командира, протягом бою на заставі Рєзніков знищив 4 мотоциклістів, розрахунки трьох німецьких кулеметів. Тільки після першої атаки на заставу гітлерівці не дорахувались в своїх рядах до 80 солдат і офіцерів. Німці не чекали такого опору зі сторони застави, яка після артилерійського обстрілу мала бути знищена, запанікувли і подались бігом до лісу. Слідом за невдалою атакою на заставу знову посипались артилерійські снаряди, зі сторони лісу вдарили німецькі кулемети. Німці даремно застосовували термітні снаряди та запалювальні кулі – сире дерево перекриття блокгаузів та ходів сполучення діяло як вогнегасник. Гусєв наказав бійцям відійти від амбразур, а сам з командиром відділення сержантом Корніловим залишився спостерігати за ворогом. У цей час прикордонний наряд з лівого флангу ділянки застави доповів, що в районі прикордонного знаку №  373 німці споруджують переправу. Коли німецькі сапери добрались до радянського береза на них полетіли гранати і кулі зі зброї прикордонників Шаронова, Березнякова, Петрова, Тітченка. Згодом червоноармієць Шаронов згадував бій в районі німецької переправи: „Я бачив, як разом з обліками переправи тонули у воді десятки фріців, як бігли назад інші, як падали на березі , звалені вогнем наших кулеметників. Це була моя перша радість на війні: бачити перших знищених нами загарбників”. Для посилення наряду в район переправи було надіслано відділення сержанта Д’яконова. Об 11.00 на групу Д'яконова німці обрушили шквал вогню з гармат і мінометів. Від ворожого осколка загинув сержант Д'яконов. В подальшому ця група не давала гітлерівцям переправитись до 13.00 22 червня і відійшла до опорного пункту лише після наказу начальника застави. Біля 11.00 зі сторони лісу почалась нова атака німців. При цьому наступ вівся вже з двох сторін – праворуч від лісу наступало до німецької роти, а ліворуч ще до двох рот. Тактична задумка німецьких офіцерів була зірвана вогнем ручних кулеметів Урюпіна і Шаригіна, які зайняли позицію в довгому окопі у фланзі атакуючих шеренг. Спроби німців викурити прикордонників за допомогою вогню артилерії і мінометів успіхом не увінчались. Довжина вогневої позиції дозволяла кулеметника швидко переміщатись, не даючи змоги артилеристам пристрілятись. Протягом дня Урюпін і Шаригін знищили вогнем кулеметів до 30 гітлерівців і подавили кілька вогневих точок противника. Відзначились також снайпери П.І.Рєзніков, П.А.Савоненков, В.А.Сидоров, які вели вогонь по розрахункам кулеметів та вишукували німецьких спостерігачів, снайперів та офіцерів, а згодом вибивали їх влучними пострілами. Червоноармієць Сергєєв до останнього намагався врятувати коней, а згодом зайняв позицію поблизу сараю і вів прицільний вогонь по ворогу. Командир розрахунку станкового кулемету молодший сержант Павлов під вогнем противника кинувся до криниці і приніс таку необхідну для кулеметів воду, а коли від вибуху міни загорілось дерев’яне перекриття блокгаузу загасив пожежу і заладнав пробоїну. Червоноармієць Акімов вогнем з гвинтівки знищив п’ять ворожих солдат і два роз ранки кулеметів, під вогнем противника виніс з поля бою пораненого товариша – червоноармійця Крупєніна. Єфрейтор Яценко влучними пострілами вибивав німецьких кулеметників, вбив 2 офіцерів, 2 мотоциклістів і до 20 німецьких солдат. Червоноармієць Полотнянщиков протягом бою доставляв боєприпаси з блокгаузу в окоп кулеметників Урюпіна і Шаригіна, особисто знищив до 15 німців. Про відбиття ворожих атаки Гусєв доповів коменданту, які і про те, що більшість будівель застави внаслідок ворожого вогню згоріли. Єдиною вцілілою спорудою залишалась головна споруда застави, в якій виднілось декілька пробоїн від німецьких снарядів. З кордону повернувся наряд Попова, який підтвердив, що кордон на ділянці застави не порушений, німці наступають зі сторони 8-ї застави. Також Попов доповів, що німці в напрямку до заставу котять дві протитанкові гармати. Про загрозу виходу в тил і оточення застави Гусєв доповів коменданту ділянки капітану Гуленку.  При зайнятті опорного пункту прикордонники забули про продовольство, а тепер, після семи годин бою задали про відсутність продуктів – голод не тітка. Доставити продукти зі складу в їдальні викликались добровольці єфрейтор Яценко і червоноармієць Сидоров. Прикривати дії товаришів було доручено кулеметнику Кабешкіну. Поруч з Кабешкіним лежав поранений в лице кавалерист Попов. Коли Яценко і Сидоров наблизились до їдальні, звідти по ним відкрили вогонь німці. Одного ворога влучним пострілом вибив єфрейтор Яценко, у відповідь німці відкрили вогонь з гвинтівок і автоматів. Щоб не повертатись до блокгаузу з пустими руками, прикордонники вирішили „завітати” до будиночка, в якому проживав політрук Горохов з сім’єю. Здобиччю стало дві буханки хліба, десяток яєць з пів кілограма масла та інші продукти. За пів години нехитрий провіант було доставлено до 1-го блокгаузу, де розділено дбайливими руками дружини політрука Тамари Горохової і передано в інші блокгаузи.  Раптом в тилу німців розпочалась стрілянина. Гусєв зрозумів, це до застави пробивається підрозділ Червоної Армії. За декілька хвилин в метрах 100 Гусєв побачив групу червоноармійців зі станковим кулеметом, які рухались в напрямку застави. Кулеметним вогнем німці знищили цю невелику групу. Раптом в метрах 400 з’явився ще один червоноармієць зі станковим кулеметом, який вперто йшов вперед під ворожими кулями. На виручку товаришу по-пластунськи вирушили Яценко і Сидоров. Вогнем товаришів прикривав кулеметник Кабешкін. Коли до невідомого червоноармійця залишалось 100 метрів ворожа куля звалила його, Яценко і Сидоров поповзли вперед за кулеметом (певніше всього це були бійці 2-го стрілецького батальйону 306-го стрілецького полку 62-ї стрілецької дивізії під командуванням старшого лейтенанта І.М.Прудникова, який йшов на допомогу заставі, але сам потрапив у оточення з якого вийшов вранці 23 червня – СЯ.).  За декілька хвилин повернулись з кулеметом Яценко і Сидоров – це все що залишилось від обіцяного комендантом підкріплення. Лейтенант Горохов зв’язався з комендантом і отримав наказ залишити ділянку кордону і відходити в напрямку комендатури. Гусєв відповів, що кордон не залишить. Капітан Гуленко у відповідь здавленим голосом сказав: „Лейтенант. Це наказ і обговоренню не підлягає. Бережіть людей.” Тим часом німці повністю оточили заставу. Коли Гусєв намагався ще раз зв’язатись з комендантом в телефонній трубці ломаною російською роздалось: „Німецьке командування пропонує здатись. Ви відрізані...” З 11.00 22 червня між заставою і комендатурою зв’язок було перервано.

О 13.00 не дивлячись на супротив наряду, німці все ж навели переправу через Буг. Через переправу вперед рушили німецькі мотоциклісти, за ними піхота. По обіді наступ на заставу вело вже два батальйони за підтримки мінометної батареї та взводу протитанкових гармат. Маневреність дій гітлерівців повинні були забезпечити мотоциклетний  взвод, кавалерійський півескадрон та два розрахунки крупнокаліберних кулеметів. Німецькі артилеристи і мінометники вже добре вивчили місця розташування вогневих точок та основних оборонних споруд застави і били достатньо прицільно. Коли змовкла артилерія в атаку пішла піхота. Шеренгу за шеренгою клали на землю кулеметники Яковлєв, який став за доставлений Полотнянщиков, Безкоровайний. З тилу опорного пункту чулись короткі черги ручного кулемета Горохова. Щоб покращити результативність вогню своєї артилерії німці вирішили використати високу вербу, яка росла на подвір’ї старої застави. Одного за одним зняв чотирьох німецьких спостерігачів червоноармієць Сергєєв, з іншого дерева зняв спостерігача єфрейтор Яценко. По опорному пункту знову вдарила німецька артилерія. До останньої можливості в приміщенні чергового застави знаходились сержант Корнілов та червоноармійці Меджитов і Александров, які підтримували зв’язок з комендатурою і штабом загону. Декілька снарядів влучили в приміщення казарми, почалась пожежа. Дим пожежі по ходам сполучення швидко дійшов до 3-го і 1-го блокгаузів, ставало неможливо дихати. Корнілов, Александров і Меджитов швидко викинули у вікно матраци, які тліли і давали найбільше диму. Потім від’єднали телефонні апарати і доставили їх до 3-го блокгаузу де знаходився начальник застави. Будівля казарми все більше і більше вкривалась полум’ям.  Сержант Корнілов продовжував знаходитись у палаючому приміщенні застави – ще був зв’язок зі штабом загону. Вибухом міни сержанта відкинуло до стіни. Червоноармієць Александров кинувся до молодшого командира, згодом два прикордонника ще намагались загасити пожежу, але даремно. За декілька хвилин обірвався зв’язок і зі штабом загону. Від вогню обвалилась підлога, Корнілов провалився і сам вибратись не міг. Сержанта на собі до блокгаузу принесла дружина політрука Тамара Горохова, вона ж надала і першу медичну допомогу. Під ворожими кулями в палаючу заставу забіг червоноармієць Г.Кубанов і виніс звідти останні ящики з боєприпасами, які доправив до 3-го блокгаузу. Пожежа в казармі стала своєрідним сигналом для початку нових німецьких атак. Німецький піхотний взвод атакував 1-й блокгауз, обороною якого командував старшина застави старший сержант Петров. Тим часом  з 2-го блокгаузу доповіли про пожежу в ході сполучення зі сторони казарми. Начальник застави наказав обрубати дошки ходу сполучення і засипати хід землею. Майже одночасно на 2-й блокгауз пішли в атаку гітлерівці. Старший у блокгаузі сержант Терехов наказав кулеметникам Яковлєву і Лагутіну вести вогонь, а сам з кількома прикордонниками вирушив на гасіння пожежі. По поверненні в блокгауз Терехов виявив, що боєприпаси підходять до кінця, про що відразу ж доповів лейтенанту Гусєву.   В ході відбиття ворожої атаки відзначився червоноармієць Б.А.Попов, який влучними пострілами знищив 8 гітлерівців. У цей час німецькі гармати вдарили по 3-му блокгаузу. Прямим попадання зім’яло „Максим” Кабешкіна, а кулеметник був смертельно поранений в голову і груди. Відважного прикордонники поховали тут же, в блокгаузі. На його місце, відкинувши пошкоджений щиток став контужений, але здатний вести вогонь по ворогу Карманов. Осколками снаряду були поранені Тамара Горохова, червоноармійці Саваненков і Яків Сафронов. Перекриття блокгаузу від влучення термітного снаряду стало тліти. Лейтенант Гусєв власноруч взявся гасити пожежу. Вже майже не залишилось боєприпасів, але бажання битись з ворогом було більше ніж страх перед смертю. В момент затишшя між німецькими атаками і черговим обстрілом Гусєв направив по блокгаузах заступника політрука Анікеєва, який передав бійцям наказ начальника застави протриматись ще годину, залишити на кожну гвинтівку по 20 патронів, всі інші зібрати і віддати кулеметникам. Не встиг Анікеєв повернутись до 3-го блокгаузу як знову розпочався артналіт. До гуркоту німецьких гармат добавився гавкіт німецьких важких мінометів. Прямим попаданням було пошкоджено кулемет в 2-му блокгаузі, розпочалась пожежа Прикордонники хотіли вийти і загасити пожежу, але шлях їм перегородив сержант Терехов: „Німці тільки й чекають, що ми вийдемо. Переб’ють як куріпок.” Для гасіння було вислано два добровольці, які піщаною землею засипали місця загорання. Ще декілька атак було відбито. А німецька артилерія все гамселила по позиціям прикордонників. Дим пожеж від будівель застави значно обмежив видимість в секторах обстрілу 1-го і 2-го блокгаузів, вогонь прикордонників став менш дієвим. Скориставшись цим німці перемістили свої вогневі позиції ближче до опорного пункту, німецька піхота окопалась неподалік, проте не наважувалась атакувати прикордонників. Біля 19.00 на дорозі, яка йшла по правому фланзі ділянки застави з’явилась колона мотоциклістів, яка була розсіяна чергами кулеметів та влучними пострілами снайперів. Така ж для чекала і наступну колону. Мотоцикліст, який здуру заїхав на територію застави був вибитий з сідла кулею червоноармійця Сидорова. Застава билась в оточенні, але й надалі не давала ворогу вільно просуватись вглиб радянської території. Прикордонники берегли боєприпаси, але не пропускали нагоди знищувати німців. Вогнем станкового кулемету Яковлєва і ручного Без коровайного було знищено обслугу німецького кулемета. Оборонці 3-го блокгаузу знищили обслугу однієї з протитанкових гармат, яка вела вогонь по заставі.  Фізичні і моральні сили прикордонників були на межі. Тож коли ворожий снаряд влучив в амбразуру блокгаузу і у його захисників не залишилось патронів всі одностайно прийняли рішення підірвати себе гранатами. Гусєв наказав Анікеєву негайно бігти до блокгаузу і захопити з собою кулеметну стрічку з патронами. Коли зам політрука наблизився до 2-го блокгаузу звідти чувся спів „Інтернаціоналу”, в якому вчувалась урочиста готовність до самопожертви. Спотикаючись об обгорілі дошки обшивки ходу сполучення Анікеєв увірвався в блокгауз і побачив, що його захисники тримають в руках гранати. Лунало: „Это есть наш последний и решительный бой…”. Замполітрука крикнув: „Відставити! Наші життя потрібні не для смерті, а для захисту Батьківщини. Прорвемося.”  Стрічка з патронами була передана Яковлєву і за декілька секунд „Максим” вдарив по шерензі німців, яка саме наближалось до блокгаузу. Після цієї, як виявилось останньої за день атаки німці відкотились до Бугу і більше не намагались атакувати. Незабаром до 2-го блокгаузу прорвались червоноармійці Урюпін і Шаригін, які протягом дня 19 годин відбивались від німців на фланзі ділянки застави. З собою прикордонники принесли станковий кулемет, який залишився від загиблої групи червоноармійців. 

Протягом дня прикордонники відбили понад 20 ворожих атак, знищили до 400 піхотинців противника, мотоциклетний взвод та 30 ворожих кавалеристів. Розрахунок артилерійської гармати, виведений для стрільби по заставі прямим наведенням, був знищений влучними пострілами снайперів – прикордонників Петра Савонєнкова і Павла Рєзникова. В ході бою відзначились  також прикордонники Кабешкін, Яковлєв, Урюпін, Кобеляків, Сергєєв, Воронін, Яценко та дружина політрука застави Тамара Іванівна Горохова (політрук знаходився у відрядженні в Любомлі). «У першому бою на кордоні, - згадував згодом колишній начальник 9-ої прикордонної застави лейтенант Гусєв, - серед нас знаходився незвичайний боєць. Він був у... кімнатному жіночому халатику, в легких тапочках і з розкішними косами, акуратно складеними на голові. Це була дружина нашого політрука Тамара Іванівна Горохова». Втрати ж застави були незначні: троє убитих і декілька поранених.. Справжньою героїнею бою стала дружина замполіта застави Тамара Іванівна Горохова.

 

Тамара Іванівна Горохова

Надвечір  лейтенант Гусєв вирішив вияснити обстановку в районі застави.  Тричі розвід група намагалась вибратись з опорного пункту і тричі німці вогнем заставляли її вернутись в укриття. Тоді Федір Гусєв прийняв рішення очолити розвідувальну групу. Командування заставою було передано старшині застави старшому сержанту Петрову, а сам начальник застави з 4 бійцями (Александров, Барінов, Карманов, Полотянщиков, Рєзников) вирушив у розвідку. Перед вибуттям Гусєв віддав розпорядження на підготовку до відходу, визначив час – 22.00 і напрямок – в район болота. У цьому районі  на перехресті доріг прикордонник мали зустрітись, якщо розвід група не повернеться до вказаної години. Група, пройшовши трохи більше кілометра потрапила під вогонь німецького патруля, але використовуючи складки місцевості благополучно вибралась з-під обстрілу і незабаром вийшла до мало примітної висоти в 2 км на схід від застави. Тут ворога на щастя не було, а значить був шанс вивести  особовий склад. Лейтенантом Гороховим на заставу була відіслані червоноармійці Карманов і Баранов.  Проте ні до 22.00, ні до 24.00 ніхто з розвід групи на заставу ніхто так і не повернувся.   .По опівночі прикордонники залишили опорний пункт. Першими відійшли бійці 1-го і 3-го блокгаузів, відхід прикривали бійці 2-го, яким були передані майже всі боєприпаси , які залишились на заставі. Коли застава вийшла в район болота, лейтенанта не виявилось і там. На пошуки було надіслано декілька груп, які повернулись ні з чим. Після короткої наради Петров, Анікеєв і Корнілов вирішили продовжити вихід з оточення.

Вихід з оточення здійснювався групами. Найбільша (23 чол.), виходила під командуванням старшини застави старшого сержанта Петрова. До складу групи  увійшли бійці відділень старшого сержанта Корнілова, сержантів Вороніна і Терехова. Група рухалась в напрямку на Замлиння. До світанку бійці групи пройшли 7 кілометрів, вийшли з боліт. На лісовій галявині прикордонники виявили перед собою німців, які „мирно” спали в стрілецьких окопах...Радянські солдати несподівано для гітлерівців у штиковій атаці розірвали кільце оточення і відійшли в Замлинівський ліс, а згодом переправилась через річку Неретва і об 11.00 вийшла в район розміщення підрозділів 3-ї прикордонної комендатури. Друга група на чолі з молодшим сержантом Павловим пройшла вночі біля 10 кілометрів. В суцільній темноті безмісячної і без зіркової ночі на 23 червня прикордонники вийшли в район розташування якогось німецького підрозділу. Про те що на висотці є німці прикордонники взнали лише за храпом коней. Червоноармієць С.А.Акимов безшумно ножем зняв німецького вартового. Група слідувала далі. На світанку прикордонники вийшли до свіже викопаних окопів поблизу яких тягнувся телефонний кабель, який був тут же перерізаний. Через декілька метрів на прикордонників вийшов німецький патруль у складі 3 чоловік. Одного ножем вбив Акімов, двох інших автоматною чергою зрізав молодший сержант Павлов. Наступною жертвою став німецький кулеметник, який спросоння не міг знайти свою зброю. За декілька хвилин бійці групи Павлова знищили усіх німців, які знаходились в окопі і зайняли оборону. Серед німців почалась паніка. Сонні німецькі солдати не могли зрозуміти, що діється і палили по своїх. Прикордонники розчистили собі шлях гранатами і вирвались з ворожого кільця. При слідуванні у напрямку Любомля  група Павлова знищила до взводу піхоти і десятка німецьких кавалеристів, які рухались по одній з доріг. 24 червня 1941 року група молодшого сержанта Павлова в районі Любомля приєдналась до загону. Третя група (25 чол.) складалась в основному із захисників 2-го блокгаузу. ЇЇ очолював сержант Лагутін, а після його смерті єфрейтор Яценко. Рухаючись у напрямку на Замлиння, група потрапила в оточення. Прикордонників атакувало до німецької роти. бійці не розгубились і швидко зайняли німецькі окопи звідки почали вести вогонь. При прориві через німецькі позиції загинули А.П.Лагутін, А.В.Романов, Я.І.Сафронов, був важкопоранений М.А.Ємельянов. 24 червня група Яценка вийшла до комендатури.  До четвертої групи увійшли червоноармійці Карманов, Борисов, Калмиков, Бєлов, Жаріков, які як раз повернулись з розвідки. З цієї групою пішла і поранена Тамара Горохова. Згодом група в районі висотки приєдналась до розвідників лейтенанта Гусєва. Загалом у складі групи налічувалось 10 чоловік. Вночі група вийшла до будиночку лісника Пономаренка де відпочивали.  Уранці Гусєв сам пішов у розвідку. Вибравшись на високе дерево Гусєва спостерігав за територію застави. Майже цілий день німці вели зосереджений артилерійсько-мінометний вогонь по заставі, але штурмувати її не наважувались. Гітлерівці навіть не здогадувалися, що там немає жодного оборонця кордону. Лише біля 19.00 група німецьких автоматників підкралась до території застави, до блокгаузів німці підійти так і не наважились. Тим часом червоноармійці Карманов і Александров, вислані Гусєвим до села Рак овець через місцевих жителів вияснили, що в селі знаходиться штаб військової частини, в населеному пункті повно ворожих солдат, по вулицям ходять патрулі. Вночі Гусєв з вдома бійцями пробрався на територію опорного пункту. Впевнившись, що в блокгаузах живих бійців не залишилося Гусєв повернувся до групи. Вночі прикордонники вирушили на схід і 24 червня вийшли в розташування 62-ої стрілецької дивізії. За наказом полковника Тимошенка прикордонникам була виділена вантажівка, на якій вони прибули до Ковеля. З вечора 23 червня 1941 року 9-а прикордонна застава була зарахована до оперативного резерву начальника загону. 

За мужність і відвагу в боях з ворогом старший лейтенант Гусєв був нагороджений орденом Леніна, Тамара Горохова – орденом Червоної Зірки, урядовими нагородами були нагороджені і інші оборонці кордону.

                Першим про бій на 9-й прикордонній заставі розповів сам Федір Гусєв в своєму нарисі „Бій на заставі”, який був опублікований в журналі „Пограничник” в серпні 1941 року. Свідчення військовослужбовців 98-го прикордонного полку старшини Корнилова, сержантів  Михайла Павлова, Тимофія Яковлєва, червоноармійця Горохова у 1942 році зібрав політрук 9-ї застави, (згодом парторг 1-го батальйону) 98-го пп НКВС старший лейтенант Максименко Михайло Анатолійович, які були опубліковані в газеті зведеної дивізії НКВС 1-го Білоруського фронту „За нашу Советскую Родину» 20.12.1944 в нарисі «Застава на Буге». У повоєнний час головою колгоспу „Зоря” (с.Семенівка Менського району Чернігівської області) М.А.Максименком була написана повість „Защитники границы”. 
Категорія: Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 | Додав: voenkom (13.03.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 583 | Теги: 98 ПрЗ, 62 сд, Горохова, Гусєв, 9 ПЗ, Бережці | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: