3.1. Оборона кордону на ділянці 98-го прикордонного загону. Продовження. - Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
03.12.2016
09:42
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941

3.1. Оборона кордону на ділянці 98-го прикордонного загону. Продовження.

6-та прикордонна застава:

«На ділянці 6-ої застави о 4.00 22.6.41 противник відкрив артилерійський вогонь по заставі. Першими снарядами будівля застави була зруйнована і згоріла. Особовий склад до цього часу зайняв вогневі позиції. Артпідготовка продовжувалася 30 хвилин, після чого супротивник силою до батальйону, форсувавши в 2-х місцях Буг, розпочав наступ у напрямі застави. Ліва група обходила заставу зліва, інша – праворуч намагалась вийти в тил застави. Начальник застави з метою затримати просування правофлангової групи ворога вислав один  розрахунок станкового кулемета із завданням не дати можливості противнику опанувати дорогою застава - комендатура, оскільки це був єдиний шлях для зв'язку з комендантом ділянки. Вогнем цього станкового кулемета противник був зупинений і притиснутий до землі. Батарея противника, виявивши станковий кулемет, відкрила по ньому вогонь, проте безрезультатний. В результаті бою ворог від свого ж артилерійського вогню втратив убитими до 200 солдатів і офіцерів, решта (50-60 чоловік) була знищена кулеметним вогнем застави. Лівофлангова група супротивника силою до роти з мінометами, 3-ма ручними кулеметами, зустрінута вогнем застави з відстані 100-150метрів, після 3-х годинного бою відкотилася на вихідне положення, залишивши на полі бою до 80 трупів. Після відходу німців з-за Бугу знову був відкритий артилерійський і мінометний вогонь. Після припинення артвогню піхота повторно повела наступ на заставу, досягнувши колишнього рубежу залягла. Вогневий бій продовжувався до темряви. Під покровом ночі і прикриттям свого вогню застава почала відхід у напрямі на Любомль, куди прибула о 05.00 23.6.41, де приєдналася до своєї комендатури. У цьому бою противник втратив тільки убитими до 220 солдатів і офіцерів. Наші втрати: убитих - 1 людина, поранених -7 чоловік, коней - 4 шт. Все майно, яке залишилося на заставі згоріло...».

7-ма прикордонна застава.

Знаходилась в районі сучасного села Рівне Любомльського району. Біля 04.00 22 червня на заставу обрушились десятки німецьких снарядів, випущених  німецькими артилерійськими батареями та гарматами бронепоїздів. Шансів у прикордонників вижити не було. Щодо архівів, то запис кругом один - подробиці бою невідомі. Невідомі також і долі прикордонників 7-ї застави на чолі з начальником застави молодшим лейтенантом Комаровим Є.Н. та його помічником з політчастини політруком Павловим В.П.

Коли підрозділи 61-го стрілецького полку (майор Антонов Григорій Сергійович) рішучою контратакою відкинули 192-й піхотний полк полковника Александера Ратцліффа (Alexander Ratcliffe) 56-ї піхотної дивізії від Ягодина, а 41-й мотострілецький полк (майор Музирь Пилип Петрович) 41-ї танкової дивізії з Римачів, у районі 7-ї застави виднілись лише згорілі остови будівель.  Контратака 253-го стрілецького полку  (Васильков Сергій Дмитрович) 45-ї сд, який наступав у напрямку Островки - Рівне і повинен був вийти до західного Бугу була невдалою – німці втримали рубіж і перейшли в контратаку. Стримати наступ противника змогли бійці застав маневреної групи  під командуванням капітана П.І.Климова, які знаходились в тилу 2-ї і 3-ї комендатур на рубежі Ягодин-Римачі.

8-ма прикордонна застава (начальник - старший лейтенант П.К. Старовойтов; замполіт - політрук А.А. Бабенко) розташовувалась в районі хутора Вовчий Перевіз. На ділянці застави знаходився міст, через Буг. Тому й оборона була організована в двох секторах: перший в районі мосту, другий – в районі застави. Петро Карпович Старовойтов заставу прийняв 5 червня 1941 року, а до цього командував 10-ю прикордонною заставою, командування якою передав своєму помічнику лейтенанту Миколі Андрійовичу Ніколєнку

За архівними документами: «На ділянці 8-ої застави о 4.00 противник силою до батальйону піхоти після 40 хвилинної артилерійської підготовки однієї батареї і бронепоїзда форсував річку Буг і повів наступ на заставу, Першими розривами снарядів був убитий начальник застави, поранений політрук. Поранені  бійці повзали по заставі, збирали гвинтівки і боєприпаси, гинули. Уцілілі 7-8 бійців з одним станковим кулеметом під командою заступника політрука Прищепи зайняли блокгауз і вели бій з противником. Ворог, переважаючими силами продовжував наступ, швидко захопив приміщення застави і, встановивши протитанкову гармату в 50-70метрах від блокгаузу, відкрив вогонь. До наступу темряви уцілілі бійці обороняючись в одному блокгаузі відбивали усі атаки противника, наносячи йому великі втрати. Залишилися живими поранений політрук застави Бабенко і червоноармієць Яковлєв, які переповзаючи під покривом ночі вишли з оточення. Наряд, що знаходився на держкордоні, в кількості 6-ти чоловік до 05.00, прибувши на заставу, з'єднатися з нею не міг і приєднався до іншої застави, оскільки до цього часу 8-ма застава була оточена”. „У перші хвилини бою від осколку снаряду  загинув також помічник начальник застави молодший лейтенант І.Ф. Єрко: він був убитий уламком ворожого снаряда в перші хвилини бою. Заставою знищено до 400 солдатів і офіцерів. За мужність і героїзм у перші дні боротьби з ворогом  молодший політрук Бабенко був нагороджений орденом Леніна, ще вісім прикордонників – орденами і медалями".

Як бачимо в документах, датованих вереснем 1941 та лютим 1943 року про дії самого начальника застави старшого лейтенанта Старовойтова, іменем якого сьогодні назване село в Любомльському районі та відділення прикордонного контролю Луцького загону прикордонного контролю, не згадуються. Лише після війни з розповідей очевидців бою було встановлено повну картину бою.

 

Начальник 8-ї застави 98-го прикордонного загону старший лейтенант Петро Карпович Старовойтов

О 04.00 на території застави розірвався перший ворожий снаряд. Другий потрапив в кімнату чергового застави. Загинули помічник начальника застави лейтенант Єрко і помічник чергового червоноармієць Баранов. Черговий застави сержант Свиридонов вибрався з-під уламків і відразу отримав наказ політрука Андрія Андрійовича Бабенка – „Заставі - Бойова тривога!” За декілька хвилин з будинку комскладу прибіг начальник застави старший лейтенант Старовойтов, який підтвердив розпорядження політрука про зайняття опорного пункту. Три відділення під командою Петра Старовойтова  під вогнем противника негайно висунулись до залізничного мосту через Буг, де зайняли оборону. Інший особовий склад застави під командуванням політрука Бабенка зайняв блокгаузи в районі застави. З палаючого приміщення застави заступник політрука Прищепа з червоноармійцями Лебедєвим, Яковлєвим і Смоліним винесли ящики з патронами. Зв’язкові, вислані в комендатуру вибратись з території застави із-за шквального вогню противника не змогли. Після двох годинного артобстрілу біля 06.00 в атаку пішла німецька піхота. Першою була атакована група Старовойтова в районі мосту. Німецьку атаку прикордонники відбили. Майже відразу ж знову розпочався артилерійсько-мінометний обстріл. Слідом за обстрілом знову атака. Знову обстріл і знову атака. Біля 08.00 до мосту зі станції Дорохуськ прибули два німецькі бронепоїзди, які відразу є відкрили вогонь по оборонцям кордону. На 10.00 на позиції в району мосту були зруйновані. Майже всі захисники мосту загинули. П’ятеро вцілілих прикордонників  і важкопоранений Петро Старовойтов під ворожими кулями і осколками зуміли добратись до 3-го блокгаузу. Одночасно від ворога відбивалась і група політрука Бабенка. Прикордонники відбили атаки двох німецьких піхотних рот. Особливо відзначились молодший сержант Малий, червоноармійці Горюнов і Яковлєв, які влучними чергами з кулеметів зупинили ворожі шеренги. Відважно бились також заступник політрука Прищепа, прикордонники Смолін, Хашлаков. Червоноармієць Хашлаков влучним пострілом зняв німця, який визирав  із-за конюшні з картою в руках. Гітлерівці відступили. Тим часом через міст, який залишився без охорони пішли німецькі танки, а за ними до двох піхотних полків з артилерією. На заставі залишилось живими 20 бійців, які були здатні тримати зброю. Незабаром німці викотили три гармати для вогню прямим наведенням і стали розстрілювати 1-й і 3-й блокгаузи. По 2-му , в якому знаходився Бабенко вогонь вели німецькі міномети. Під прикриттям вогню німці знову пішли в атаку. Жаркий бій розгорнувся в районі 1-го блокгаузу, куди німецькій піхоті вдалось прорватись. В рукопашній сутичці схопились 4 прикордонники і з десяток німців. Згодом німці підібрались до 3-го блокгаузу, який на той час зазнав значних пошкоджень. Прикордонники на чолі з старшим лейтенантом Старовойтовим продовжували відбиватись. Не дивлячись на три поранення, Петро Карпович Старовойтов намагався посміхатись, підбадьорював бійців. За декілька хвилин гітлерівці підповзли до блокгаузу і закидали його гранатами. Начальник застави загинув. Десять вцілілих поранених прикордонників продовжували бій з німецьким батальйоном, який оточив останній, 2-й блокгауз. Спочатку по оборонній споруді було зосереджено вогонь німецьких гармат і мінометів. Прикордонникам вдалось знищити обслугу німецького міномета, але гармаші-німці знали свою справу. Осколком в лице був поранений Хашлаков, осколок влучив у спину Андрію Бабенку, в стегно був поранений Спиридонов, але прикордонники продовжували вести вогонь. Нові вибухи, нові втрати. Осколками були понівечені гвинтівки Бабенка і Цвєткова, прикордонники взяли в загиблих товаришів. Від вогню артилерії і мінометів з даху блокгаузу весь час сипався пісок, зброя могла стати непридатною для використання, а тому Андрій Бабенко наказав зняти натільні сорочки, розірвати і протерти гвинтівки, автомати, кулемет. На деякий час вогонь стих. Прикордонники розуміли, що німці знову готуються атакувати, приготувались. Коли нападники стали наближатись до блокгаузу вдарили зі всіх стволів, німці відступили. На той час з десяти прикордонників шестеро були поранені, а сам Бабенко, Хашлаков і Спиридонов двічі. Після чергового обстрілу Бабенко наказав перебратись з блокгаузу (бійниці і оглядові щілини буди завалені землею і залишками перекриття) у хід сполучення. З ходу сполучення політрук спостерігав, як німці (до роти) підкрадаються до зруйнованого, опустілого блокгаузу, як кидають до нього гранати. Ще через трохи до блокгаузу підповзли два німецькі сапери і заклали вибухівку. Після потужного вибуху, який остаточно знищив блокгауз землею засипало з двох країв перекритий хід сполучення, в якому знаходились останні захисники застави. Гітлерівці стали зачищати територію застави. Один з вояків вирішив розкопати вхід до траншеї і був застрелений червоноармійцем Хашлаковим. Почувши постріли до ходу рвонули всі гітлерівці, які знаходились на подвір’ї застави. За командою німецького офіцера солдати стали знімати землю і здирати дерев’яне перекриття. Першим до входу спустився німецький офіцер, який отримав кулю з пістолета Бабенка. Тим часом німці продовбали отвір і прямо над головами прикордонників. Відразу до нього підняли кілька гвинтівок і дали залп по німцям, які саме заглядали у цей отвір. З настанням ночі атаки припинились. Німці не наважувались наближатись до смертоносної траншеї. Андрій Бабенко став обдивлятись останній притулок прикордонників. Один вихід був повністю завалений, відрити його було неможливо. На другому, розчищеному німцями горіло вогнище, німці виставили там патруль з кулеметом. Залишався один вихід – через лаз в перекритті. Один за одним прикордонники покинули траншею і стали збиратись в районі їдальні.  Ще дві години прикордонники спостерігали за заставою, мали надію знайти ще когось зі своїх товаришів, але було марно. Під покровом ночі прикордонники стали пробиратись до своїх. Спочатку вибрались в район хутора Вовчий Перевіз, де біля 04.00 до груп приєднався червоноармієць Смолін. На світанку  23 червня прикордонникам зустрівся місцевий житель, який показав стежку в напрямку на Гущу. Незабаром Бабенка  вийшла до одного підрозділів 45-ї сд, з якою потім відступала до Ковеля, де й приєдналась до загону.

Прикордонниками 8-ї застави в ході бою було знищено до 400 німецьких солдат і офіцерів. На позиціях застави вічним сном залишились спочивати 27 оборонців кордону. У 1968 році на місці бою прикордонників було споруджено меморіал, а наступного, 1969 село Вовчий Перевіз було перейменовано в Старовойтово.

 

Меморіал в селі Старовойтова Любомльського району Волинської області

 

Вшанування пам’яті загиблих на 8-й прикордонній заставі, 28 травня 1968 р.

Категорія: Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 | Додав: voenkom (13.03.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 824 | Теги: 98 ПрЗ, рівне, Парижев, Вовчий Перевіз, Старовойтов, 6 ПЗ, 7 ПЗ, 8 ПЗ | Рейтинг: 5.0/10
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: