2.4.1. Оборона кордону на ділянці 90-го прикордонного загону. 4 ПК - Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
10.12.2016
17:45
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941

2.4.1. Оборона кордону на ділянці 90-го прикордонного загону. 4 ПК

15-а застава, 4-а і 5-а застави маневреної групи (с. Поториця Львівської обл.)

Як і усі застави загону з перших хвилин війни піддалися сильному артилерійському обстрілу. Біля п’ятої години ранку застави атакувало до батальйону піхоти противника, проте після двогодинного бою ця атака була відбита. Близько 07.00 наступаючу піхоту підтримало до 10 танків, які прорвали оборону, увірвалися на подвір’я застави і впритул почали розстрілювати оборонців кордону. Було вбито начальника маневреної групи капітана О.В.Дмитрієва, який керував обороною, начальника 15 ПЗ лейтенанта Кашинова та замполіта 15-ї лінійної  молодшого політрука Жучкова. Хоча прикордонники і підбили три танки, знищили до 100 німців, проте й самі понесли значні втрати (до 70% особового складу) і вимушені були відійти.

Під командою начальника 5-ої застави маневреної групи старшого лейтенанта С.Я.Мезенцева залишки 15 лінійної, 4 і 5-ої застав маневреної групи відійшли у напрямі Горохова, де приєдналися до групи капітана Бершадського і надалі до 1 липня брали участь в боях у складі 124-ої стрілецької дивізії.

16-та прикордонна застава (с. Потужиця – Велька) охороняла стик 90-го і 91-го (Рава-Руського) прикордонних загонів. Ділянка кордону проходила в лісистій місцевості, лише в центрі ліс відходив від західного Бугу на 400-600 метрів. Власне приміщення застави знаходилось у дерев’яній будові старої сільської школи, будинки комскладу та господарські споруди в колишніх селянських будинках під солом’яними дахами. На заставі не було новачків – більшість прикордонників служити на заставі другий і третій роки, неодноразово приймали участь в боєсутичках з порушниками кордону. Сержанти Єгоров, Чернов, заступник політрука Бродов мали нагороди за затримання озброєної групи порушників. Протягом 1940 і  першої половини 1941 років на заставі було обладнано опорний пункт, з надійно об лаштованими блокгаузами, вогневими позиціями для станкових і ручних кулеметів, з’єднаних між собою перекритими і скритими ходами сполучень. За оперативними даними розвідки загону на ділянці застави 21-22 червня очікувалось порушення кордону великою бойовою групою ОУН, можливі були провокації зі сторони німців. Тому, ВО начальника застави молодшим лейтенантом Шпильовим в опорному пункті було організоване чергування прикордонного наряду у складі 2 чоловік, на вогневих позиціях №№1 та 2 (див схему) було встановлено ручні кулемети. Також були підготовлені два станкові кулемети. У речові мішки прикордонників було вкладено по 1,5 боєкомплекту боєприпасів, запас продовольства на 3 доби. О 04.00 на заставу обрушився артилерійсько-мінометний вогонь. Обстріл тривав до півтори години, дерев’яні споруди майже відразу запалали. Проте прикордонники встигли зайняти оборону в опорному пункті і приготуватись до бою. З перших хвилин війни було порушено зв’язок зі штабом комендатури та сусідами праворуч і ліворуч. Для нарядів, які знаходились на лінії кордону сигнальними ракетами було передано сигнал „Прибути на заставу”, проте жоден наряд пробитись до товаришів не зміг – застава знаходилась в напівоточенні – вільним від противника залишався лише вихід в тил. На правому і лівому флангах ділянки застави переправилось по роті німців, одна з яких згодом зосередилась в районі протитанкового рову. Після перенесення артилерійського вогню в глиб радянської території, німецька піхота пішла в атаку. Німці йшли в повний ріст, перемовлялись між собою, зрідка стріляючи з автоматів і гвинтівок. Молодший лейтенант Шпильовий подав команду: „Вогонь не відкривати. Підпустити „гансів” ближче.” Коли нападники наблизились на відстань 60-70 метрів різко прозвучала команда „Вогонь!” і по гітлерівцям вдарили кулемети, автомати, гвинтівки. Прикордонники, які знаходились в передовому окопі бойового охороненні закидали німців гранатами. Кидаючи вбитих і поранених гітлерівці відступили. За декілька хвилин по заставі знову відкрила вогонь німецька артилерія і міномети. Під прикриттям артилерійсько-мінометного вогню в тил застави вийшло до двох взводів німецької піхоти. Як тільки вогонь вщух з трьох сторін на опарний пункт застави посунулись німецькі піхотинці. Ця атака також була відбита. Ворог зазнав значних втрат, але втрати були і у прикордонників. Евакуювати поранених було нікуди – застава знаходилась у повному оточенні. Щоправда, ніхто з поранених і не збирався залишати свої позиції. Цілий день продовжувався бій в ході якого особливо відзначились заступник політрука Бродов, сержанти Чернов, Єгоров,  єфрейтор Нестеров, прикордонники Жук, Говоров, Габидулін.

 

Заступник політрука 16-ї прикордонної застави Бродов

Останню спробу атакувати опорний пункт в перший день війни німці здійснили пізнього вечора. Під покровом темноти німецька піхота зі сторони протитанкового рову намагалась наблизитись до позицій прикордонників , але була зустрінута вогнем кулемету сержанта Чернова. Залишивши понад 10 вбитих німці відступили. Протягом ночі по заставі не припинявся артилерійсько-мінометний обстріл. Начальник застави молодший лейтенант Шпильовий на світанку вислав розвідників на чолі з сержантом Єгоровим, які повинні були розвідати німецьку оборону, а по можливості встановити зв’язок з частинами Червоної Армії. Проте артилерійська канонада чулась вже далеко в тилу застави, то ж залишалось 2 шляхи – битись до останнього в опорному пункті, що означало неминучу загибель всього особового складу, або прориватись до своїх. Шпильовий пристав на друге рішення. Тим часом розвідники доповіли про можливість прориву невеликими групами у південно – східному напрямку.

 

Схема бою на 16-й прикордонній заставі 90-го ПрЗ (малюнок Шпильового)

Застава була розбита на дві групи. Відхід прикордонників прикривала група прикриття, до складу якої увійшли досвідчені прикордонники.  Застава почала рух. Німецьке бойове схоронення виявило пересування однієї з груп, але було пізно – гранатами, стрільбою з гвинтівок і автоматів прикордонники проклали собі шлях на волю. На світанку 23 червня прикордонники вийшли до передової частини Червоної Армії, у складі якої вже воювали прикордонники 1-ї комендатури 91-го Рава-Руського прикордонного загону. Поранені були евакуйовані в тил, а інші приєднались до стрілецької частини. В боях на кордоні і прориві з оточення 16-та прикордонна застава втратила вбитими до 50% особового складу.

Отже, прикордонники з честю виконали свій обов’язок, проте бої продовжувались. Особовий склад 90-го прикордонного загону приймав участь в ар’єргардних боях на Рівненському напрямку. Прикордонники відзначились в боях під Війницею, Торчином, Луцьком.

За період з 22 червня по 4 липня 1941 року прикордонники 90-го прикордонного загону вивели зі строю 2336 ворожих солдатів і офіцерів, з них 1400 були убиті. 101 гітлерівця було взято в полон. Також підрозділами загону було підбито 6 танків, 1 літак, 30 кулеметі, відбито у ворога 43 кулемети, 835 гвинтівок, 25 пістолетів – кулеметів, 3 міномети. Втрати ж прикордонників склали до 70% бойового чисельного складу станом на 03.00 22 червня, тобто понад 1300 прикордонників.

За зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому доблесть і мужність значна група прикордонників 90-го загону наказом командуючого військами Південно-Західного фронту від 14.12.1941 №14/н була нагороджена орденами і медалями СРСР. Орденом Леніна були нагороджені начальник загону майор Михайло Бичковський і червоноармієць Омелян Єришев; орденом Червоного Прапора - начальник штабу 90-го прикордонного полку (в червні 1941 р. ВО НШ загону)капітан Зернов Василь Георгійович, начальники 1-ї та 2-ї прикордонних застав старший лейтенант Карпо Лаврентійович Ареф’єв та молодший лейтенант Михайло Іванович Артамонов, командир відділення молодший сержант Алєєксєєв Петро Іванович, червоноармієць Літинський Георгій Степанович; орденом Червоної Зірки – військком загону (полку) Ушенко Михайло Семенович, начальник штабу загону майор Владіміров Іван Володимирович,  помічник начальника 2-го відділення штабу загону (полку) старший лейтенант Панев (Пенев) Петро Іванович, інструктор пропаганди молодший політрук Пєшкін Федір Несторович, заступник начальника 1-ї застави з політчастини молодший політрук Кравцев Юхим Власович, єфрейтор Козлов Геннадій Федорович, червоноармійці Кубанов Микола Михайлович, Левченко Микола Павлович, Кузнєцов Микола Гаврилович, Молєв Микола Михайлович, Остапенко Опанас Маркович: медаллю За відвагу” – начальник 2-го відділення штабу загону капітан Зойко Маркус Менделеєвич, старший помічник начальника 5-го відділення комендатури старший лейтенант Бабін Петро Олександрович.

 

Прикордонники 90-го прикордонного загону, нагороджені за бої на кордоні

1 липня 1941 року до штабу 5-ї армії надійшов наказ командувача військами з охорони тилу ПЗФ генерал – майора Хоменка  про формування штабу охорони тилу. Начальник 90-го прикордонного загону майор Бичковський віддав розпорядження на збір підрозділів загону в районі міста Житомир. Станом на 05.07.1941 в цей район повинно було вийти до 200 чоловік особового складу. Туди ж 23 вантажівками вибув штаб загону. В районі Коростеня станом на 05.07.1944 знаходилось до 300 прикордонників загону.

6 липня 1941 року 90-й прикордонний загін було остаточно виведено з підпорядкування 27-го стрілецького корпусу і поставлена завдання з охорон комунікацій і тилу 5-ї армії. На цей час з бою вийшло лише 450 чоловік. До 15 липня продовжували вихід ще окремі групи прикордонників.  29 липня 1941 року у розпорядження особливих відділів 5-ї армії зі складу загону було передано 301 прикордонника, в тому числі 17 офіцерів. До 31 липня застави і комендатури загону після реформування несли службу на рубежі Лугини, Коростень, Поповичі, Малин. У цей час штаб загону знаходився в районі міста Коростень (урочище Вовчий Хвіст) на Житомирщині, згодом в селищі Тартак Київської області.

Про подальшу долю уславленої прикордонної частини та долю декого з прикордонників розповідь нижче.

А поки зверну увагу читача на діях 98-го Любомльського прикордонного загону.

Категорія: Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 | Додав: voenkom (12.03.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 1047 | Теги: 16 ПЗ, Мезенцев, Шпильовий, 4 пк, Поториця, Дмитрієв, 124 сд, Потужиця, 15 ПЗ | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: