1. Напередодні війни. 90-й прикордонний загін. - Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Субота
03.12.2016
09:47
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941

1. Напередодні війни. 90-й прикордонний загін.

"Я не вірю в богів, але якщо вони існують, то це прикордонники"

Маршал Радянського Союзу Г.К.Жуков

             22 червня 1941 року назавжди залишиться в народній пам’яті не лише як дата початку Великої Вітчизняної війни, але і як дата масових подвигів солдат і офіцерів, які першими зустріли ворожу навалу, і в першу чергу воїнів у зелених кашкетах. Саме цього дня на всі сто виправдались слова прислів’я "Перше слово твоє, прикордонник. Перша куля також твоя".

Ще у довоєнних планах мобілізаційного розгортання військ на прикордонні частини і підрозділи покладались завдання щодо утримання ворога і забезпечення розгортання військ Червоної Армії. Для прикладу, у Записці по плану оборони на період відмобілізування, зосередження і розгортання військ Київського Особливого Військового округу на 1941 рік, завдання по обороні з’єднаннями ставились прикордонним заставам нарівні з такими частинами посилення як артилерійські полки чи укріплені райони (УРи), хоча зрозуміло що штатну чисельність застав з цими армійськими підрозділами, а тим паче озброєння порівнювати не приходиться:

"…15 ск. Штаб - Любомль.

45-я стр. дивизия с 264 кап, 589 гап РГК, 47 и 201 опб, с 1, 2, 3, 4-й заставами 98 ПО обороняет фронт иск. Влодава, Бережце…

62-я стр. дивизия с 231 кап, 10 - 14-й заставами 98 ПО обороняет фронт иск. Бережце, Бережница...

27 ск. Штаб - Локаче (25 км ю-в. Владимир-Волынского).

87-я стр. дивизия с 460 кап, Владимир-Волынским УР (19, 20, 145 и 146 опб, 85-я и 92-я артдивизии), 1 - 9-й заставами 90 ПО обороняет фронт иск. Бережница, иск. Литовиж…

124-я стр. дивизия с 21 кап, 1 и 2 У О Струмиловского УР (42 и 35 опб), 10 - 16-й заставами 90 ПО обороняет фронт - Литовиж, Крыстынополь. .."

Разом з тим, слід мати на увазі, що прикордонників завжди готували (ще з часів Російської імперії) як універсальних солдат, які повинні вміти воювати за будь – яких умов обстановки, володіти всіма видами стрілецької та найпростішими видами артилерійської зброї, командний склад навчали і тактиці партизанської війни. На мою думку прикордонники 90-го і 98-го прикордонних загонів свою науку засвоїли на відмінно, що й підтвердили перші прикордонні бої червня сорок першого.

Перш ніж розпочати розповідь про дії прикордонників у перші дні війни хочу познайомити читача з історією прикордонних частин, які навіки прославились бойовими подвигами командирів і бійців.

90-й прикордонний загін було сформовано відповідно до Постанови Комітету Оборони від 20.09.1939 № 355 сс „Про збільшення чисельності прикордонних і оперативних військ НКВС СРСР”, наказу НКВС СССР від 20.09.1939 № 001121 та директиви ГУПВ НКВС СССР від 21.09.1941. Днем народження загону стало 6 жовтня 1939 року, коли в містечку Житковичі, тоді Білоруської РСР на базі 18-го прикордонного загону остаточно було сформовано новий прикордонний загін. Першим командиром загону став  колишній начальник18-го ПрЗ майор Горшков, начальником штабу - майор Худяков, військкомом - батальйонний комісар Ушенко. 8 жовтня 1939 року загін прибув до Володимира Волинського і вже 12 жовтня приступив до охорони державного кордону СРСР від с. Забужжя до місця перетину річок Західний Буг і Солокія. Наприкінці березня 1940 року зі складу загону було виділено 1162 чоловіки особового складу для формування двох комендатур 98-го (Любомльського) прикордонного загону. 10 липня 1940 року до складу загону увійшла 4-та (Сокальська) комендатура ( 4 прикордонні застави, 274 чол.), передана зі складу 91-го Рава-Руського прикордонного загону. На початок червня 1941 року загін охороняв ділянку кордону від району с. Коритниця Володимир-Волинського району до с. Потужицька Вілька Сокальського району Львівської області.

До складу прикордонного загону входили управління і штаб загону (м. Володимир-Волинський), маневрена група, 4 прикордонні комендатури (по 4 лінійні і одній резервній заставі  при штабу комендатури кожна) та підрозділи забезпечення. Загальна штатна чисельність особового складу загону напередодні війни складала 1632 чол. (за іншими даними 1862 чол.)

Комендатури та застави загону знаходились:

 

Схема дислокації підрозділів 90-го Володимир-Волинського прикордонного загону на 22.06.1941

1-ша прикордонна комендатура (комендант -майор Неплюєв М.Г, начальник штабу – старший лейтенант Васильєв, замполіт – політрук Тесля В.С.) в м.Устилуг.

При штабі комендатури знаходилась 1-ша резервна застава (молодший лейтенант Парубков В.П.).

1-ша прикордонна застава (начальник - старший лейтенант Ареф’єв К.Л., замполіт – молодший політрук Кравцев Ю.В.) дислокувалась в с. Коритниця;

2-га прикордонна застава    (начальник – молодший лейтенант Артамонов М. І) знаходилась в с. Чорнявка;

3-тя прикордонна застава (начальник – молодший лейтенант Максименко А.К., заступник – молодший лейтенант Грунін П.Я., замполіт – молодший політрук Киян П.М.) в районі с. Видранка;       

4-та прикордонна  застава ( начальник – старший лейтенант А.К.Чумовицький, помічник начальника – молодший лейтенант Лівенцов А.З.) в м. Устилуг.     

2-га прикордонна комендатура (комендант - капітан Говоров А. З., начальник штабу -технік-інтендант 1-го рангу Панкратов, заступник – капітан Богданов) і 2-га резервна застава дислокувались в с. Лудин.           

5-та прикордонна застава (начальник - молодший лейтенант Мякішев С. М, заступник - лейтенант Гришин Г. О., замполіт – політрук І.С.Бакшеев) в с. Черників;

6-та прикордонна застава (начальник - старший лейтенант Неєзжалий А. К., заступник - лейтенант Куклін В. Д., замполіт - політрук Вощаев) дислокувалась в 2,5 км на південний схід від залізничного мосту в районі с. Вигаданка;

7-ма прикордонна застава            ( начальник - молодший лейтенант Репенко М. Д., замполіт - політрук Мещеряков Т. А) в.с. Цуцнів;

8-ма прикордонна застава (начальник - старший лейтенант Коваленко В.І.) в с. Михале

3-я прикордонна комендатура (комендант - капітан Федотов С. Ф., начальник штабу – старший лейтенант Богачов П.В., замполіт - молодший політрук Демидов В.І., заступник коменданта з розвідки капітан Сергєєв Г.Я.) та 3-тя резервна застава (лейтенант Чінчіков В.І., помічник -  лейтенант Шестеріков С.О.) в с. Мишів;

9-та прикордонна застава (начальник - молодший лейтенант Кузьмін Ф. М, ПНЗ – лейтенант Мінеєв ) у с. Кречів;    

10-та прикордонна застава (начальник - лейтенант Чернов В. О., заступник - лейтенант Бобровський Є. М) дислокувалась в районі.с. Литовиж;

11-та прикордонна застава (начальник - лейтенант Уткін Ю.К, заступник -лейтенант Іванов О.Ф., замполіт – молодший політрук Кафтаров В.М.) в с. Заболотці;

12-та прикордонна застава (начальник – лейтенант Лук’янов О.С.) у районі хутора Ромош.

4-та прикордонна комендатура (комендант - капітан Бершадський І. В, замполіт – політрук Холодов, начальник штабу – старший лейтенант Малахов, начальник 5-го відділення ( розвідка) – старший лейтенант Абрамов, заступник з матеріально-технічного забезпечення старший лейтенант Вєнков) та 4-та резервна та 14-та лінійна (начальник – лейтенант Сачков О.В., молодший політрук Ухов С.Т.) застави в місті Сокаль;

13-та прикордонна застава (начальник - лейтенант Лопатін О.В., заступник - лейтенант Погорєлов Г. І., замполіт -  молодший політрук Гласов П.І.) в  1,5 км на північний захід від с. Скоморохи;

15-та прикордонна застава (начальник - лейтенант Кашинов, замполіт – молодший політрук Жучков) у с. Поториця;

16-та прикордонна застава (начальник - молодший лейтенант Шпильовий П. П.) в районі с.Потужиця-Вілька. 

У Потужиці дислокувались також і п’ять застав маневреної групи загону під  командуванням капітана Дмитрієва О.В. На час початку війни 1-3 застави МГ знаходились на різних ділянках кордону в межах загону.

Завдяки досвідченим командирам, які стояли на чолі загону (начальник – майор Бичковський Михайло Степанович, в.о.начальника штабу – капітан Зернов Василь Георгійович військовий комісар – батальйонний комісар Ушенко Михайло Семенович, заступник начальника загону технік-інтендант 2-го рангу Клюй Михайло Васильович) у досить короткі терміни була обладнана лінія кордону, місця дислокації штабів комендатур, прикордонних застав.

 

Командування 90-го прикордонного загону:

 військком М.С.Ушенко,  начальник загону  М.С.Бичковський,

 та заступник  нач. загону М.В.Клюй, фото 1941 р.

 

Зернов Василь Георгійович, у червні 1941 р. капітан, ВО начальника штабу 90-го ПрЗ

Декілька слів про начальника 90-го Володими-Волинського прикордонного загону майора Михайла Степановича Бичковського.

 

М.С.Бичковський

Закінчив Вищу прикордонну школу у Москві. У 1939 році був нагороджений медаллю ХХ років РСЧА, у лютому 1941 року орденом Червоної Зірки. За бої в червні  1941 року Михайло Степанович Бичковський був нагороджений орденом Леніна. Після боїв на кордоні  у липні 1941 року був призначений командиром 90-го прикордонного полку НКВС - начальником військ з охорони тилу 40-ї армії. У березні 1942 року майор М.С.Бичковський був відкликаний у Москву, де отримав призначення  спочатку начальником відділу штабу Управління прикордонних військ НКВС Забайкальського округу (квітень 1942), згодом начальника штабу Управління ПВ НКВС Таджицького округу (листопад 1943). У 1944 році Михайло Степанович був призначений начальником Управління прикордонних військ Литовського округу і отримав звання генерал – майора. У 1953 році генерал – майор Бичковський вийшов у відставку за станом  здоров’я.

У зоні відповідальності загону дислокувались з’єднання 5-ї армії, зокрема 41-ша танкова та 87-ма стрілецька дивізії, 231-й артилерійський полк 15-го СК, підрозділи та управління 2-го укріпленого району у Володимирі-Волинському, 124-та стрілецька дивізія в районі Горохова та підрозділи 4-го Струмилівського укріпленого району на ділянці 4-ї прикордонної комендатури.

Будівництво охорони кордону у смузі відповідальності загону проходило у важких умовах – прикордонники щодня боролись з порушниками кордону, серед яких було немало агентів німецької розвідки. Тільки в 1940 році на ділянці загону було затримано 1183 порушника кордону. 

 

Левченко М.М., 22.06.1941 командир стрілецького відділення 3-ї ПЗ 90-го ПрЗ

Уже тоді, напередодні війни по кордону звучали імена тих воїнів в зелених кашкетах, які в червні 1941 зустріли ворога. У лютому 1940 року прикордонний наряд секрет від 4-ї прикордонної застави у складі молодшого сержанта Левченка, червоноармійців Слюсаревського і Мосцепана разом з сусідніми прикордонними нарядами затримали  групу з 12 чоловік, які намагались перейти на німецьку сторону. У березні 1940 року на ділянці тієї ж 4-ї прикордонної застави червоноармієць Брайченко затримав агента німецької розвідки, який навіть намагався підкупити прикордонника. 5 червня 1941 року в районі 27-го прикордонного знаку на ділянці 7-ї прикордонної застави заступником політрука В.Петровим і червоноармійцем П.Буйніченком було затримано двох німецьких агентів, які намагались покинути територію СРСР з важливими відомостями щодо дислокації військових частин, оборонних споруд, ліній зв’язку. 

10 вересня 1940 року нарядом „Секрет” 16-ї прикордонної застави у складі старшого наряду червоноармійця Несторова Петра Михайловича і червоноармійця 77-го полку залізничних військ НКВС Оліференка Михайла Федорович на північний схід від хутора. Городелець вступили в боєсутичку з озброєною групою чисельністю 10 чоловік, яка намагались перейти на німецьку сторону. В ході бою два порушники були вбиті, один поранений, один взятий у полон. Захоплено 1 револьвер, 1 гвинтівку. На ділянці цієї ж застави в жовтні 1940 року оперативною групою зі складу 6-го полку  ВВ НКВС під командуванням генерал-майора Петрова в районі с. Андріївка відбулась боєсутичка з озброєним угрупуванням (скоріше всього членами ОУН) кількістю 24 чол. В результаті бою 20 чоловік  вбиті, 4 поранені і захоплені в полон.

 

У дозорі – прикордонний наряд

На польській території проти ділянки загону діяли розвідувальні пункти Абверу в Любліні і Грубешові. Наприкінці 1940 року Абвер став активно залучати для розвідувальної роботи і сприяв переходу на радянську сторону бойових загонів ОУН, які стали чи не найбільшою головною біллю Радянських прикордонників. Так, 3 листопада 1940 року на ділянці 13-ї ПЗ через кордон СРСР намагалась прорватись група чисельністю 53 чоловіки. Більша частина групи була знищена, частина взята до полону. Цього ж дня прикордонним нарядом 13-ї прикордонної застави у складі червоноармійців Конкіна Михайла Івановича і Махомедянова Ахмеда Байдовлетовича було зупинено спробу переправи за кордон озброєної групи чисельністю 8 чол.( пізніше встановлено що це була частина групи, знищеної раніше). Оскільки вести вогонь зі стрілецької зброї в напрямку німецького кордону було заборонено прикордонники використали ручні гранати. Через кордон вдалось переплисти лише одному порушнику. З наближенням війни рейди похідних груп ОУН почастішали. Лише за період з 10 по 21 червня на ділянці загону було затримано 8 емісарів, які йшли для встановлення зв’язку на території СРСР.

Значну допомогу прикордонникам надавало місцеве населення, яке протягом передвоєнного 1940 року надало допомогу в затриманні 226 поршників кордону. Так, наприклад, 8 червня 1941 року на ділянці 9-ї прикордонної застави мешканці с. Тишковичі Іван Буковський і Михайло Доманський затримали двох підозрілих, які виявились агентами німецької розвідки. 

Діяльність прикордонників 90-го прикордонного загону у передвоєнні роки була відмічена урядовими нагородами. Так, з нагоди 20 річчя Прикордонних військ, за самовідданість і мужність при охороні державного кордону, високі досягнення в бойовій і політичній підготовці Постановою Верховної Ради СРСР від 14 лютого 1941 року були нагороджені: начальник загону майор Бичковський Михайло Степанович – орденом Червоної Зірки, начальник 8-ї прикордонної застави молодший лейтенант Василь Іванович Коваленко,  прикордонник 13-ї ПЗ єфрейтор Конкін Михайло Іванович, прикордонник 16-ї ПЗ єфрейтор Нестеров Петро Михайлович – медаллю „За відвагу”, старший інструктор пропаганди політвідділу 90-го ПрЗ старший політрук Карпов Опанас Михайлович ( на 22 червня 1941 року виконував обов’язки військкома загону) – медаллю „За бойові заслуги”.

 

Прикордонник 90-го прикордонного загону серед нагороджених орденами і медалями.

Кремль, 27 травня 1941 р.

Категорія: Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 | Додав: voenkom (11.03.2011) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 1883 | Теги: Бичковський, 90-й прикордонний загін, Левченко. Володимир-Волинський, Зернов | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: