Четвер
28.03.2024
17:15
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939.

3.1. Початок Польського походу. Луцьк і Костопіль.

По здобуттю м.Дубно командир 36-ї лтбр комбриг Богомолов залишив у місті невелику залогу для охорони полонених і захопленого військового майна, і о 09.00 18 вересня віддав наказ про марш у напрямку на Луцьк. Об 11.00 без бою танки і бронеавтомобілі бригади в’їхали до Млинова. Близько 11.00 командир 36-ї лтбр отримав наказ від командувача 5-ю армією комдива Совєтнікова з завданням здобуття Луцька до кінця дня 18 вересня. Оскільки піхота 8-го стрілецького корпусу залишилась позаду на відстані більш ніж 40 кілометрів бригаді належало діяти самостійно. 4-й батальйон бригади продовжував бути в безпосередньому підпорядкуванні командування Північної армійської групи (Шепетівська АГ 18.09.1939 була перейменована в Північну – С.Я.).

Генерал бригади Петро Скуратович, який повинен був організувати оборону проти наступаючих військ Червоної Армії на рубежі річки Стир віддав наказ про зняття з позицій і переміщення підпорядкованих йому польських військ у напрямку на Горохів-Львів і далі в напрямку до угорського кордону, що в принципі відповідало директиві маршала Ридз-Смігли від 17 вересня. Тим не менше, як і багато інших польських офіцерів і генералів генерал бригади Скуратович загинув в катівнях НКВС в 1940 році в районі Харкова.

У самому Луцьку залишився комендант міста полковник Адам  Чеслав Хаберлінг (Adam Czesław Haberling) з батальйоном охорони, який забезпечував охорону і оборону мосту через Стир. Основним завданням був своєчасний перепуск колон , які йшли з півночі і сходу. Усі підрозділи, які прибували до Луцька повинні були направлятись до складу новосформованої бойової групи генерала Скуратовича. Одним з таких підрозділів була окрема танкова рота під командуванням поручника Жозефа Якубовича (Józef Jakubowicz), сформована у Ківерцях. Після наказу генерала Скуратовича про розпуск підпорядкованих йому військ 18 вересня в районі Горохова рота попрямувала на Радехів – Буськ. 19 вересня польські танкісти в районі села Красне (Львівська обл.) відбили атаку загону ОУН, а наступного дня вступли в бій з радянським танковим підрозділом. У ході цього бою було втрачено два танки. В подальшому руху в напрямку на Рава-Руську 22 вересня до танкістів приєдналась піхотна рота з батальйону „Краків”. Того ж дня польські танкісти і піхотинці відбивали німецькі атаки  в районі Кам’янки – Струмилової і врятували від повного знищення підрозділ 4-ї батареї 40-го полку легкої артилерії. В ході бою поляки знищили один і підбили два німецькі танки, але втратили один свій. 23 вересня об’єднані підрозділи приєднались до групи „Дубно”, яка рухалась до Великих Мостів.  До цієї групи в ході маршу від Дубно до Мостів приєднувались і інші підрозділи, розпущені Скуратовичем в районі Горохова. Поляки роти, сформованої у Ківерцях бились з німцями на польській території ще до 29 вересня.

 

Танкетка TKS зі складу роти, сформованої у Ківерцях

 

Танки французького виробництва R-35 та Hotchkiss H-35 , які перебували на озброєнні польських військ, в тому числі і окремої танкової роти

Тим часом, о 13.00 18 вересня, 200 танків Т-26 і 23 бронеавтомобілі БА-10 36-ї лтбр вирушили в напрямку на Луцьк вздовж берегу Ікви. Близько 15.30 розвід батальйон перетнув міст в районі Гнідави і вийшов на північну околицю Луцька. При підході танків розвід батальйону до лінії залізниці, зі сторони Ківерців якраз наближався військовий ешелон з польськими військами, а слідом за ним ще 3. Перші два ешелони були роззброєні без бою. Наступний зупинився, поляки висипали з вагонів і намагались вчинити збройний опір, але гвинтівки були безсилі перед танками. За десять хвилин супротив припинився, поляки і з цього ешелону склали зброю. Одночасно з підрозділами 36-ї лтбр до Луцька близько 17.00 підійшов і розвідувальний підрозділ 45-ї стрілецької дивізії, який негайно включився до справи роззброєння польських підрозділів.

                                                                     

                                           Радянські танки на вулицях міста

До 19.00 до Луцька підійшли й інші підрозділи бригади. Тут вони були розподілені і почали рухатись до центру міста зі сторони північної, західної і південної околиць. Деякі польські підрозділи скористались шляхом можливого відступу на сході і почали відступати в напрямках на Львів, Володимир-Волинський і Ковель. У ніч з 18 на 19 вересня в Луцьку залишався лише невеликий підрозділ на чолі з полковником Хаберлінгом.

Як і в Дубно з початком радянського наступу в місті почались утворюватись загони „народної міліції”, які ще до підходу радянських частин опанували околицями міста. Одним з керівників міліції був міщанин єврейського походження Еттінгер. У міському парку міліціонерами було влаштовано суд над комендантом міста Хаберлінгом і іншими польськими урядниками, доля яких була вирішена  наперед.

У районі Луцька  до полону потрапили всього біля 9000 польських військових, в т.ч. біля 1000 офіцерів. Радянським військам дісталось 7000 гвинтівок, 40 кулеметів, 1 танк, 4 залізничні ешелони.

І знову танкісти вимушені були зупинити просування на захід на кільканадцять годин до підходу стрілецьких з’єднань 8-го СК.

45-та та 87-ма стрілецькі дивізії 15-го СК 18 вересня мали завдання наступати в загальному напрямку  на Олику-Рожище і до 18.00 зайняти рубіж Костопіль-Рівне. Просування цих дивізій було затримане супротивом польських підрозділів полку КОП „Сарни”, які зайняли споруди Сарненського УРу і відчайдушно чинили опір та діями 51-го польського бронепоїзда в районі Костополя.

Бронепоїзд №51 «Перший маршалек» (Pociąg Pancerny №51 „Pierwszy Marszałek”) під командуванням капітана Здислава Рокосовського (Zdzisław Rokossowski) прибув до Сарн 16 вересня на ремонт і доукомплектування після боїв з німецькими військами. З почтком радянського наступу за наказом командира полку КОП „Сарни” підполковника Суліка був підпорядкований угрупуванню КОП. Можливості бронепоїзда були сповна використані польським командуванням для розвідки і прикриття артилерійським та зенітним вогнем правого флангу Сарненського угрупування.

Бронепоїзд „Перший маршалек” мав досить цікаву історію, то ж маю честь запропонувати її читачам.

Поїзд було збудовано на заводі „Червоне Сормово” в 1919 році для Червоної Арміїі отримав назву „Імени тов.Шаумяна и Джапаридзе”. В боях на Південному фронті був захоплений військами Добровольчої армії, перейменований на „Доброволець” і згодом використовувався вже проти Червоної Армії. При відступі армії А.І.Денікіна до Криму знову потрапив до рук РСЧА і отримав попередню назву. У 1920 році діяв на Радянсько-Польському фронті. Під час польського наступу на Київ 28 квітня 1920 року в районі села Котишинці потрапив під вогонь гармат 1-ї батареї 13-го полку польової артилерії. Пошкоджений бронепоїзд екіпаж покинув а фортецю на колесах захопили солдати 50-го піхотного полку. Після ремонту був укомплектований польським екіпажем, отимав назву „Strzelec Kresowy” і був влючений до складу 13-ї піхотної дивізії.

 

Бронепоїзд „Стрілець Кресовий”

У травні 1920 року, "Strzelec Kresowy" в районі Києва стримував наступ радянських військ в смузі оборони 2-ї та 3-ї польських армій. Після довохмісячних боїв у ході відступу бронепоїзд був відправлений до міста Демблін для ремонту і відпочинку екіпажу. Увесь цей час ходова частина бронепоїзда була пристосована для руху широкою колією. В Дембліні в липні 1920 року на честь Юзефа Пілсудського бронепоїзд отримав назву „Pierwszy Marszałek” під якою воював до вересня 1939 року. Після ремонту і переведення бази на стандартну вузьку європейську залізничну колію 16 серпня 1920 року бронепоїзд знову вирушив на фронт. Брав участь в боях під Варшавою і Коцьком.

 

Фото „Першого Маршалка” в період 20-х років

По закінченні війни знаходився на зайнятій Польщею території Литви. Знаходження „Першого маршалка” на цій території породили версію про створення цього бронепоїзда з литовського"Gedyminas".

У вересні 1920 року, "”Першому маршалку” було присвоєно порядковий номер PP-21, а згодом PP-3. Узимку 1923-1924 років, як і більшість інших бронепоїздів ВП, „Перший маршалек” був законсервований і повернувся на службу лише на прикінці 20-х років.Був зарахований до складу 2-го дивізіону бронепоїздів (2. Dywizjon Pociagow Pancernych), створеного у 1928 році. Знаходився на лінії Краків – Неполоміце (.Niepołomicе). На початку 30-х років бронепоїзд було модернізовано: на стандартний для Польщі тип Ti3 було замінено російський локомотив, стандартизоване під озброєння польської армії гарматно-кулеметне озброєння, доставлені зенітні кулемети, обладнано радіо та сигнальний зв’язок. У вересні на озброєнні бронепоїзда були чотири 75мм гармати та 22 важких станкових кулемети.

Після мобілізації 1939 року отримав порядковий номер РР-51 і поступив у розпорядження армії „Краків”. Місцем дислокації РР-51 була станція Скавіни (Skawini) У бойові дії екіпаж бронепоїзда ( до 190 чол. разом з екіпажами дружин і взводом ооперативного забезпечення) вступив у бій вже 1 вересня 1939 року на лінії Живець – Рабка (Żywiec–Rabka), підтримуючи артилерійським вогнем 1-шу гірську бригаду (1 Brygadа Górskiа), яка оборонялась в Бескидах. 2 вересня в районі станції Йорданів (Jordanow) декілька годин поспіль екіпаж бронепоїзда вів бій з артилерією та танками 2-ї німецької танкової дивізії і одночасно підтримував вогнем підрозділи 10-ї кавалерійської бригади. У другій половині дня другого дня війни прямим попаданням німецького снаряду була пошкоджена командна рубка, важке поранення отримав командир бронепоїзда капітан Леон Цимборський (Leon Cymborski), командування бронепоїздом прийняв капітан Здислав Рокосовський. Рокосовський віддав наказ на використання бронедрезин (у розпорядження бронепоїзда знаходились 2 дрезини на базі танків R-17FT і чотири танкетки типу TK-3, які мали залізничне шассі) для коректування вогнем. В бою в районі Йорданові була втрачена також одна бронедрезина на базі R-17FT  разом з екіпажем.

 

Польска бронедрезина на базі танку

Близько 17.00 бронепотяг після відходу кавалеристів з позицій відійшов  спочатку на  Сушей (Suchej), потім на Кальварію Зебжидовську ( Kalwarię Zebrzydowską) і станцію своїє довоєнної стоянки Савіни. Надвечір 4 вересня „Перший маршалек” прибув до Плашова (Płaszow), де знаходився до ранку 5 вересня. Уранці бронепоїзд рушив на Тарнів (Tarnów), до якого прибув надвечір 6 вересня. 7 вересня бронепотяг був у Дембіці (Dębicа) , звідки вийшов у напрямку на Тарнобжег (Tarnobrzeg), якого досяг у ніч з 8 на 9 вересня. У ці дні в бойових діях приймали участь лише бронедрезини, які використовувались як засоби розвідки. Єдине - 8 вересня бронепотяг вступив у бій з розвідувальним батальйоном 2-ї танкової дивізії Вермахту. Влучним вогнем артилеристи знищили німецький панцерник. В подальшому руху на Розвадів (Rozwadów) екіпаж бронепоїзда вимушений був за допомогою крану, а інколи і просто власними руками розчищати залізничні колії від розбомблених німецькою артилерією вагонів і потягів.

На 10 вересня на станції Розвадів були поповнені запаси боєприпасів, продовольства, палива, води. 11 вересня під час виконання одного з завдань виявив покинуту 40-мм зенітну гармату Bofors wz.36 , яку умільці бронепотяга прилаштували на одній з платформ. Ця гарамата стала справжньою знахідкою для подальших боїв як з німцями, так і з „совєтами”. До 13 вересня екіпаж „Першого маршалка” обороняв підступи до мосту через річку Сан в районі станції Kępą,. Після підриву мосту саперами поїзд залищив позиції і попрямував у напрямку на Люблін.14 -15 вересня офіцери і бійці РР-51 відзначились при прикритті відступу польських військ в районі села Закликів (Zaklikow). Завдяки мужності і вмінню польським залізничникам вдалось врятувати від оточення і повного розгрому  94-й піхотний полк, який від основних сил відрізали частини4-ї піхотної дивізії Вермахту. У районі Красніка РР-51 було залучено для виконання завдань в інтересах групи „Сандомир”.

У Любліні капітан Рокосовський не застав свого командування а тому вирішив рухатись через Хелм, Дорохуськ, Любомль на Ковель, а звідти на Львів. У районі Ковеля вранці 16 вересня бронепоїзд був атакований німецькою авіацією і зазнав декількох ушкоджень. Вислані в розвідку бронедрезини доповіли про неможливість руху на Львів через Володимир-Волинський, то ж було пприйняте рішення рухатись через Сарни, до яких бронепоїзд прибув пізнього вечора 16 вересня.  

 

РР-51 у вересні 1939 року

Удосвіта 17 вересня по вказівці Суліка бронепотяг виїхав на розвідку в східному напрямі до польсько-радянського кордону. На станції Рокитне бронепоїзд зупинився. До самї лінії еордону були вислані  бронедрезини. Вони дійшли до станції Остки де застали солдатів 3 роти «Остки»  із батальйону КОП «Рокитно». Командир підрозділу передав інформацію про ситуацію на кордоні, яка була доведена до відома підполковника Суліка по поверненню до Сарн. Близько 10 годин ранку  чотири 40 мм  гармати системи Бофорса, які були на озброєнні зенітного підрозділу „Першого маршалка” відбили наліт радянських бомбардувальників на Сарни. Один з літаків буз підбитий, впав і вибухнув на північний схід від міста.

 

Радянський літак, підбитий польськими зенітниками

Цього ж ня РР-51 був висланий на розвідку у напрямі  на Рівне із завданням: встановлення контакту з полком КОП «Рівне». З полком КОП «Рівне» зв'язок встановити не вдалося. Під час розвідки пересування радянських військ  відмічено не було. Сталось так, що розвідувальний танк повернувся зі станції за декілька хвилин до того, як там з’явились передові підрозділи 87-ї сд. Бронепоїзд повернувся до Сарн. Проти ночі Сулік відправив бронепоїзд до містечка Березне, що в 30 км південніше Сарн. О 05 .30 18 вересня командир бронепоїзда капітан Рокосовський отримав наказ про повторну розвідку у Рівненському напрямку та встановлення зв’язку з командиром батальйону КОП „Малинськ” капітаном Дудниковським і командиром „Гродненської” групи підполковником Чорним. Під час розвідки було виявлено, що Рівне вже зайняли радянські війська, зв’язок з польськими підрозділами встановити не вдалося.

При поверненні до Сарн, приблизно о 08.30 екіпаж бронепоїзда по дорозі на Костопіль виявив колону радянських броньовиків (швидше за все БА-6 або БА-10), які супроводжували 20 вантажівок і шість тягачів з гарматами. Артилерія бронепоїзда відкрила вогонь бронебійними і запальними снарядами за підтримки зеніток Бофорса. Два броньовики загорілись і вибухнули, ще два біли підбиті, декількома снарядами було підпалено пару вантажівок і 3 артилерійські тягачі. Під кулями і снарядами водії машин середньої частини колони стали розбігатись. Тил колони розвернувся і подався до Рівного. Після успішного бою бронепоїзд повернувся до Сарн і протягом дня 18 вересня  здійснював патрулювання від  Немовичів до Березно, ведучи вогонь по радянським літакам, які того дня проявляли підвищену активність.

                                                           

                 Оперативне зведення радянського командування за 18 вересня 1939 року

Категорія: Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. | Додав: voenkom (08.02.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 2292 | Коментарі: 1 | Теги: Луцьк, РР-51, Костопіль, 36 лтбр, 1939, Скратович | Рейтинг: 5.0/9
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: