П`ятниця
29.03.2024
02:45
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939.

1.4. Напередодні. Угрупування польських військ. Продовження

Оперативною групою „Полісся” командував відомий у передвоєнній Польщі воєначальник генерал бригади Франішек Клеєберг (Franciszek Kleeberg).

 

Генерал бригади Францішек Клеєберг, у вересні 1939 р. командувач ОГ „Полісся

Майбутній полководець народився 1 лютого 1888 року в Тернополі ц сім’ї кадрового кавалерійського офіцера цісарської армії. Свій рід ця родина військових ( молодший брат Юліуш також став генералом бригади у ВП) вела від шведського офіцера, полоненого поляками у польсько- шведських війнах XVII століття, який залишився після звільнення полону у Польщі. Після закінчення початкової школи був зарахований до кадетського корпусу у Відні, а по його закінченні у 1905 році був зарахований слухачем Військово-технічної академії в Мьодліні. По випуску у серпні 1908 року підпоручник Клєєберг розпочав офіцерську кар’єру в Австрійській армії. Згодом, у 1911 році,  закінчив Артилерійську школу в місті Хаймаскер. У 1913 році поручник Францішек Клєберг був зарахований до Академії генерального штабу Австро-Угорської армії у Відні. Академію закінчити не вдалось у зв’язку з початком 1-ї світової війни. З початком формування Легіонів Польських у складі цісарського війська Клеєберг подав рапорт по команді і був зарахований до Легіонів 15 травня 1915 року з призначенням на посаду начальника штабу 2-ї бригади легіонів. Згодом був заступником начальником штабу і начальником штабу командування легіонами (Sztabu Komendy Legionów Polskich). У червні 1916 року отримав призначення на посаду начальника 3-ї бригади легіонів. З лютого до липня 1917 року під час проведення вишколу легіонів польських німецькими інструкторами був заступником командира 1-го артилерійського полку і комендантом об’єднаних шкіл артилерії (Zjednoczonych Szkół Artylerii). Потім, до кінця 1917 року  майор Клеєберг служив в Інспектораті бойової підготовки Польських збройних сил (Inspektorac Wyszkolenia Polskiej Siły Zbrojnej). До квітня 1918 року був комендантом Курсів з підготовки артилерії. Після подання рапорту про зміні громадянсьва (з австрійського на польське) в червні 1918 року був відкликаний до австрійської армії і призначений до штабу 54-ї піхотної бригади. Незабаром підполковник Франтішек Клеєберг  таки повернувся до польського війська і в грудні 1918  відразу був зарахований до штату польського генерального штабу. До березня 1918 року очолював штаб командування „Схід” під командуванням генерала Тадеуша Розвадовського. У квітні 1919 року виконував обов’зки начальника організаційної секції, у червні – заступника начальника мобілізаційно-організаційного департаменту польського військового міністерства. 10 березня 1920 року після реорганізації у військовому міністерстві зайняв посаду  помічника начальника мобілізаційно – організаційного відділу міністерства. У липні 1920 року полковник Клєєберг був призначений начальником штабу 1-ї армії, а 15 серпня начальником оперативної групи генерала Казиміра Ражевського (Kazimierz Raszewski). 7 жовтня 1920 був призначений на посаду начальника штабу  округу „Познань” ( згодом VII округ). З жовтня 1922 до травня 1924 року був командиром 14-ї  піхотної дивізії, а заодно пройшов курс з підготовки вищих офіцерів ВП. З червня 1924 по жовтень 1925 року навчався у Вищій військовій школі у Франції (École Supérieure de Guerre), піхотному навчальному центрі у Версалі та навчальному центрі артилерії у Меці. Після повернення до Польщі став 2-м доктором наук, який викладав у Вищій військовій школі у Варшаві. У 1927 році отримав під командування 29-ту піхотну дивізію зі штабом у Гродно.1 січня 1928 полковнику Клеєберг і ще 12 старшим офіцерам ВП було присвоєне звання генерала бригади. 4 березня 1936 генерал Клєєберг був призначений командиром корпусу округу № III в Гродно, а два роки по тому, командиром IX корпусного округу в Бресті . Цей пост офіційно займав до жовтня 1939 року. Війська під командуванням генерала бригади Клєєберга з достоїнством протистояли як німецьким так і радянським частинам. ОГ „Полісся”  увійшла в історію 2-ї Речі Посполитої як її останнє військове формування, що склало зброю, перед цим розбивши німецькі війська у битві під Коцьком. Перед підписанням капітуляції генерал Клеєберг дав можливість офіцерам і солдатам, які не бажали здаватись у полон покинути частини. Одним з таких офіцерів був майбутній начальник штабу, а згодом командир 27-їВолинської дивізії піхоти АК підполковник Ян Войцех Ківерський „Олива”. Самого ж генерала гітлерівці ув’язнили в  таборі для військовополонених Oflag IVB у фортеці Кенігштайн пблизу Дрездена свій земний шлях генерал бригади Францішек Клеєберг закінчив 5 квітня 1941 в військовому госпіталі в Weisser Hirsch і був похований на кладовищі в Нойштадті. 1 січня 1943 року Францішеку Клєбергу посмертно було присвоєне звання генерала дивізії. 6 жовтня  1969 року прах генерала Клєєберга було доставлено до Польщі і захоронено в Коцьку.

 

Фото символічної могили Клеєберга у Варшаві

У передвоєнний час східний кордон ІІ Речі Посполитої охоронявся підрозділами Корпусу охорони прикордоння  - КОП (Korpus Ochrony Pogranicza – КОР), затвердженої 17 вересня 1924 року структури для забезпечення безпеки в прикордонній смузі від проникнення комуністичних диверсійних груп з території СРСР, а також масової контрабанди і бандитизму.  Створення корпусу стало наслідом неспроможності поліції забезпечити охорону кордону і підтримання порядку в прикордонній смузі, особливо в прикордонних районах Білорусії і Волині.

 

Знак КОП „За прикордонну службу”

Як показав подальший досвід боїв з РСЧА саме частини і підрозділи КОП виявились найбільш боєздатними і зуміли організувати відсіч переважаючим силам Червоної Армії.

Офіційною підставою для створення корпусу стала статистика подій в районі радянсько-польського кордону 1924 року - більш ніж 200 великих нападів і диверсій, під час яких загинуло 54 особи, а особливо серпневі події 1924 року. Рішення про створення КОП було прийнято під час спеціального засідання Ради міністрів за участю президента Польщі Станіслава Войцеховського, яке відбулося 21 - 22 серпня 1924 року . 12 вересня Міністерство військових справ під керівництвом Владислава Сікорського, видало про створення корпусу 17 вересня. Керівні документи і інструкції дл частин корпусу були розроблені під особистим керівництвом начальника польського генерального штабу генерала Станіслава Галлера.

Корпус був підпорядкований двом міністерствам: Міністерству з військових справ - з питань підбору і розстановки, підготовки кадрів і Міністерству внутрішніх справ - з точки зору забезпечення безпеки кордонів, безпеки у прикордонних регіонах і фінансування. З травня 1938 року з питань розвідки і підготовки до виконання завдань під час війни КОП підпорядковувся Генеральній інспекції збройних сил .

На КОП були покладені завдання: збереження цілісності прикордонних знаків та обладнання;  запобігання незаконного перевезення та контрабанда товарів через кордон; запобігання незаконному перетину кордону; боротьба з митними правопорушеннями: співробітництво з урядовими військами в сфері національної оборони.

Формування корпусу,  як військової структури було завершено у грудні 1927 , хоча протягом всього періоду свого існування до жовтня 1939 року відбувались структурні і організаційні зміни. 

Одними з перших були утворені бригади на Волині.

У 1928 загальна протяжність східного кордону Польщі складала більш ніж 2334 км., які охороняли 24 піхотних батальйонів і 20 кавалерійські ескадрони,25000 солдатів і офіцерів. На 1 км кордону у середньому припадало близько 11 солдатів. Охорона кордону здійснювалась системою прикордонннних потів, патрільними і рейдовими нарядами, вставленням секретів та здійсненням оперативно-розшукових заходів.

 

   

Офіцери КОП, зразок обмундирування військовослужбовця КОП

Організаційно КОП складався з бригад та полків, які в свою чергу ділились на бетальйони (мали найменування за місцем дислокації штабу), батальйону у свою чергу поділялись на роти, а останні на взводи, які виставляли так звані „стражниці” (strażnicа). Крім того були створені окремі авіаційні ескадрильї КОП , школи підготовки підофіцером за родом військ (кавалерійські, піхотні, авіаційні), артилерійські та саперні підрозділи. При КОП функціонував окремий дивізіон жандармерії, а у складі бригад (полків) був взвод військової поліції.

На службу до КОП до вересня 1939 року відбирались в основному жителі західних регіонів Польщі, які перед направленням до лінійних підрозділів проходили спеціальне навчання.

Станом на 31 грудня 1938 Корпус складався з трьох бригад („Гродно”, „Полісся”, „Поділля”) 8 полків (на території Волинського воєводства – полки КОП „Сарни” та „Здолбунів”). До складу бригад і полків у свою чергу входили 27-м батальйонів КОП, 6 резервних батальйонів, спеціальний батальйон „Сарни”. Також входили 19 кавалерійських ескадронів, дивізон кінної артилерії, артилерійський дивізіон, дві артилерійські батареї, дивізіон „Осовець”, 6 саперних рот. В Осовці діяла центральна школа підготовки підофіцерів КОП. Загальна чисельність КОП складала 29900 чол.

Також на базі частин і підрозділів КОП були розгонуті розвідувалні підрозділи 2-го відділу Генерального штабу ВП (Oddział II Sztabu Generalnego WP) , так званої „двуйки”. В межах кордонів Поліського та Волинського воєводств розвідувальну діяльність проти СРСР вели:

5-та експозитура 2-го відділення Генерального штабу (Ekspozytura Nr 5 Oddziału II SG) у Львові на солі з майором Йозефом Бінковським ( Józef Bińkowski), з 1933 року експозитура підпорядковувалась командувачеві КОП. На території Рівненщини діяли 7-ме (Сарни) та 8-ме (Рівне)  розвідувальні відділення (placówka wywiadowcza) цієї експозитури;

6-та експозитура у Бресті (була підпорядкована 1-ї експозитурі у Вільно).

Безпосередніми завданнями експозитур були протидія радянським розвідувальним і прикордонним службам, націоналістичним та прокомуністичним організаціями у межах зон відповідальності

Напередодні німецького нападу значна частина військовослужбовців КОП була відправлена до регулярних частин польської армії на захід. На укомплектування підрозділів вперше були призвані солдати не польського походження. На основі підрозділів КОП були сформовані чотири (33, 35, 36, 38) піхотні дивізії,  три (1,2,3) гірські бригади.

Дещо змінилась і організаційна структура КОП. Після 1 вересня до складу КП входили:

Командування і штаб КОП, якому безпосередньо підпорядковувались:

4 інтендатури районів („Вілейка”, „Лунінець”, „Чортків”, „Стрий”)

радіо телеграфічний взвод;

управління розвідки (Szefostwo Wywiadu) під керівництвом майора Яна Губського (Jan Gurbski):

 дивізіон жандармерії.

Територіальні частини і підрозділи КОП:

Полк КОП „Вільно” - підполковник Казимир Кардашевич (Kazimierz Kardaszewicz), в підпорядкуванні якого були батальйони КОП  „Орани” „Трокай”, „Нєменчин”, „Нові Свєнцяни”;

Полк КОП „Глибоке”("Głębokie") під командуванням підполковника Яна Святковського (Jan Światkowski), яку підпорядковувались батальйони КОП „Лужки” і „Підсвілля”, Деснянська напівбригада національної оборони ( Dziśnieńska Półbrygada Obrony Narodowej), батальйони особливого призначення „Постави” і „Брацлав”; станція голубиної пошти „Постави”;

Полк КОП „Вілейка” на чолі з підполковником Йозефом Крамчинським (Józef Kramczyński). Полку підпорядковувались батальйони КОП „Бидслав”, „Красне”, „Івенець”, ескадрони КОП „Красне” та „Івенець”, станція голубиної пошти „Сморгонє”;

Полк КОП „Снов” під командуванням підполковника Яцека Юри (Jacek Jura) з підпорядкованими йому батальйонами КОП „Клецьк” ( капітан Станіслав Звойчук - Stanisław Zwojszczyk), „Столпці”, станція голубиної пошти „Барановичі”;

Бригада КОП „Полісся” під командуванням полковника Тадеуша Ружицького – Колодейчука (płk dypl. Tadeusz Różycki-Kołodziejczyk). Бригаді підпорядковувались батальйони „Людвіково” ( капітан Анжей Шуминський -  Andrzej Szumliński), „Сенкевичі” (підполковник Ян Дишкевич - Jan Dyszkiewicz), „Давидгородок” (майор Яцек Томашевський - Jacek Tomaszewski), саперна рота „Столін”

Полк КОП „Сарни” під командуванням підполковника Никодима Суліка (Nikodem Sulik) у підпорядкуванні яког були батальйони КОП „Рокитно” (майор Ян Войцеховський -  Jan Wojciechowski), „Березне” (майор Антоній Журовський (Antoni Żurowski), ескадрон кавалерії „Бистричі” (ротмістр Віктор Якубовський - Wiktor Jakubowski), спеціальні (фортечні) батальйони „Сарни” ( майор Броніслав Бржозовський -, Bronisław Brzozowski), „Малинськ” (майор Петро Франківський - Piotr Frankowski), станція голубиної пошти „Сарни”.

У підпорядкування полку КОП „Сарни”  з вересня 1937 року було передано Сарненський укріпрайон. Саме тоді й були сформований фортечний батальйон "Сарни” (спецбатальйон № ХІ), який складався  з трьох піхотних рот, взводу зв’язку та господарського взводу. Підбір до служби у батальйоні  був надзвичайно ретельним. Сюди направляли, у міру можливості, неодружених офіцерів та  добре пыдгтовлених у професійому выдношенны підофіцерів. Навыть було встановлено вікові обмеження для підофіцерів. Так для старших сержантів вык обмежувався рывнем 36 років, сержантів – 34 роки, капралів – 29. Офыцери выдбирались з піхотних та артилерійських полків, а підофіцери – із прикордонних батальйонів КОП. Щодо рядових, то заступник командувача КОП полковник З. Щико-Богуш у листі до Міністерства військових справ просив, щоб до батальйону КОП "Сарни” направляли тільки поляків ( з сімей, якы володіють землею), бажано з повітів Люблін та Краснік. Заборонялась служба особам репатрійованим з території СРСР після 1922 року, тих, хто має на території СРСР родичів та зафіксовані правоохоронними органами як сим патики комуністів Всього у батальйоні "Сарни” військову службу проходило 617 військовослужбовців. Першим командиром батальйону став майор Сулік. Особовий склад батальйну відмінно знав переваги і недоліки укріплень так як приймав участь у їх будівництві в секторах "Сомино”, "Страшів”, "Чудель”.Ще один фортечний батальйон "Малинськ” (спецбатальйон № ХІІ) було сворено на підставі наказу Міністерства з військових справ від 4 березня 1939 року. На 1 червня 1939 року  батальйон „Малинськ” складався з управління батальйону, однієї фортечної роти (сектор „Тишиця”, взводів охорони, зв’язку, господарського . Всього 385 військовослужбовців командування, та однієї фортечної роти, яка несла службу у секторі "Тишиця” [10, с. 163]. Командував батальйоном майор Л. Франковський. Наказом від 20 березня 1939 року до складу 11-го спецбатальйону було додано 4-ту фортечну роту, яка повинна була обороняти сектор „Тинне”. Саме ця рота під командуванням капітана Маркевича і стала каменем спотикання для частин 60-ї стрілецької дивізії у перші дні Польської кампанії РСЧА.

Полку КОП „Здолбунів” або „Рівне” підпорядковувались батальйони КОП „Гоща”, „Острог”, „Дедеркали”, кавалерійський дивізон „Невирків” та ескадрон кавалерії „Дедеркали”

Полку КОП „Чортків” підпорядковувались батальйони КОП „Скалат”, „Коринці”, „Борщів”, сперна рота „Чортків” та станція поштових голубів „Бучач”.

Командування і штаб КОП з почтком війни знаходився у Пінську, а 16 вересня був передислокований в Давид-городок (Пінська обл. Білорусії).

З 31 серпня 1939 року цим достатньо потужним польським військово-правоохоронним формуванням командував генерал бригади Вільгельм Орлик Рюккеманн ( Wilhelm Orlik-Rückemann).

 

Генерал бригади Вільгельм Орлик – Рюккеманн, у вересні 1939 р. командувач КОП

Народився 1 серпня 1894 року у Львові. Орлик – Рюккеман був чи не єдиним польським генералом ІІ Речі Посполитої який мав не чисто польську кров – в його жилах текла також кров єврейська. Під час навчання в 1-й Львівській гімназії став одним з організаторів скаутської групи "Zarzewia". З 1912 року студіював науку будівництва доріг і мостів у Львівській політехніці. Навчання у вищій школі перевала 1-ша світова війна. Майбутній польський генерал подався добровольцем на військову службу. Був зарахований  до 6-го піхотного полку Легіонів Польських у Австо-Угорському війську. Деякий час служив в австрійському 19-му єгерському полку. У 1918 році закінчив школу офіцерів резерву. З 4 листопада 1918 року на службі у Війську Польському ІІ Р.П. Воював на Польсько-Українському фронті, потрапив до полону, з якого був звільнений після укладення союзницького договору між Юзефом Пілсудським і Симоном Петлюрою. Відзначився під час радянсько-польської війни 1919-1920 рр. До військової історії Польщі увійшов як перший командир польського танкового полку (призначений на посаду 16 серпня 1920). Танки FT-17 полку Орлика-Рюккеманна відзначились а атаці проти червоної кавалерії під Варшавою. Після війни продовжував командувати полком до 1 травня 1927 року. Закінчив курс бронетанкових військ Вищої військової школи у Франції. Згодом служив у Міністерстві з військових справ, очолював бронетанковий відділ. У січні 1928 року був призначений на посаду  заступника командира 23-ї Верхньосілезької піхотної дивізії (штаб - м. Катовіце). З 6 грудня 1930 по 31 лмпня 1931 року був слухачем 5-го курсу Центру вищих студій військових (польська академія генштабу) у Варшаві. По закінченні навчання був призначений командиром 23-ї піхотної дивізії. 27 лютого 1932 полковник Рюккеманн прийняв командування 9-ю піхотною дивізією. 1 січня 1933 року отримав звання генерала бригади. З грудня 1938 року – на службі в Корпусі охорони прикордоння. Спочатку був заступником командувача КОП, а 31 серпня 1939 року очолив корпус.  1 жовтня 1939 року після останніх боїв з 45-ю стрілецькою дивізію РСЧА віддав наказ про розпуск частин корпусу. Сам з кількома офіцерами штабу пробрався на територію Литви, а  звідти до Швеції. За допомогою польського консульства наприкінці жовтня 1939 року перебрався до Великобританії де продовжив службу при польському емігрантському уряді. У 1972 році разом з родиною перебрався до Канади. Помер в Оттаві 18 жовтня 1986 року.

Хочу зупинитись на постатях ще двох польських командирів-прикордонників, а сема командирів бригади „Полісся” полковника Ружицького-Колодейчука і командира  полку КОП „Сарни” Никодима Суліка.

 

Полковник Тадеуш-Колодейчук, у вересні 1939 р. командир бригади КОП „Полісся” (фото 1932 р.)

Тадеуш Ружицький-Колодейчук (Tadeusz Różycki-Kołodziejczyk) народився 22 серпня 1887 року. Під час першої світової війни воював на офіцерських посадах у складі 1-го піхотного полку легіонів. Під час Радянсько-Польської війни був начальником 4-го відділу  штабу 2-ї армії (01.07 – 15.08.1920), начальника 1-го (організаційного) відділу штабів 5-ї та 3-ї армій ( з вересня 1920) По закінченні війни навчався у Вищій військовій школі у Варшаві (1921-1922 рр.) і як один з найкращих випускників отримав призначення до 4-го відділу польського генерального штабу. Згодом викладав у Вищій військовій школі (академії). З 1928 по 1933 рік командував 73-м піхотним полком в Катові це. У 1934-1938 роках полковник Колодейчук був начальником  Військового науково-видавничого інституту у Варшаві (Wojskowy Instytut Naukowo-Wydawniczy). Згодом був представником військового відомства при Міністерстві освіти і у справах релігії(Ministerstwо Wyznań Religijnych i Oświecenia Publicznego) У вересні 1939 року був призначений командиром бригади КОП „Полісся”. Останній раз полковника Колодейчука разом з командиром полку „Снов” Яцеком Юрою бачили під червоноармійським конвоєм 2 жовтня 1939 року. 

Категорія: Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. | Додав: voenkom (08.02.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 2042 | Теги: Сулік, Рюккеманн, 1939, Ружинський, Клеєберг, коп | Рейтинг: 4.6/9
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: