4. В боях під Новоградом – Волинським (контрудар в районі Житомирського шосе). - 41-ша в боях 41-го - Волинь на початку 2-ї світової війни - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Неділя
04.12.2016
13:17
Форма входу
Категорії розділу
Невідомий "золотий" вересень. Волинь 1939. [19]
Розповідь про події вересня-жовтня 1939 року на Волині.
Прикордонники в боях за Волинь. Червень 1941 [16]
Історія та бойовий шлях 90-го та 98-го прикордонних загонів. Бойові дії прикордонників у перші дні Великої Вітчизняної війни.
41-ша в боях 41-го [6]
Історія і бойовий шлях 41-ї танкової дивізії
Волинська епопея 19-ї танкової дивізії [2]
Історія і бойовий шлях 19-ї танкової дивізії 22-го механізованого корпусу
Перші дні війни [3]
Про початок Великої Вітчизняної війни та бойові дії на території області в період з 22 червня по 2 липня 1941 року
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Волинь на початку 2-ї світової війни » 41-ша в боях 41-го

4. В боях під Новоградом – Волинським (контрудар в районі Житомирського шосе).

З 7.00.8 липня 1941 року відповідно до усного наказу штабу 22-го МК 41ша танкова дивізія перейшла до оборони по східному березі річки Шестин, на фронті Болсуни - Теснівка (біля 14 км.) Частини дивізії отримали наказ зайняти оборону на основних дорогах, які йшли на північний захід від міста Коростень.  Зважаючи на відсутність бронетехніки, засобів ППО та забезпеченість дивізії стрілецькою зброєю лише на 50% командир дивізії полковник Павлов подав до штабу корпусу пропозицію про переформування дивізії в стрілецький полк двох батальйонного складу. Однак ця пропозиція була відхилена.  Командирам і бійцям нічого не залишалось як зайнятись укріпленням оборони. В підрозділах дивізії, точніше того, що від неї залишилось було створені протитанкові команди, озброєні гранатами та пляшками з запалювальною сумішшю.

Біля 21.00 8 липня дивізія згідно наказу штабу корпусу від 08.07.1941 №011 отримала нове завдання - до 05.00 09.07.1941 зосередитись в районі Барвинівка, Синявка, відм 234,3, відм. 228,6, відм. 227,6 і до кінця дня 9 липня підготувати рубіж оборони - Йосипівка, Майдан фронтом на південний захід і бути готовим до нанесення контрудару на Новгорад-Волинський, Пулин (нині смт Червоноармійськ Житомирської обл.). Цей контрудар було сплановано силами 22-го механізованого корпусу з метою відволікти увагу німецького командування, а відповідно і частину сил німецької армії від Київського напрямку. В смузі наступу корпусу на той час діяли 113-та піхотна дивізія генерал-лейтенанта Фрідріха Зікфольта (Friedrich Zickwolff), 25-та моторизована дивізія генерал-лейтенанта Генріха Клоьбснера (Heinrich Clößner) Вермахту і моторизована бригада СС „Лейбштандарт „Адольф Гітлер” під командуванням Йозефа Дитріха (Josef Dietrich) та 44-та піхотна дивізія генерал-лейтенанта Фрідріха Зіберта (Friedrich Siebert ).

9 липня штабом 41-ї танкової дивізії було організовано здійснення розвідки в трьох напрямках: на Федорівку (ОРД-1), Барвинівку (ОРД-2), Курне (ОРД-3).

О 10.00 9 липня при підході ОРД-1 до с. Теснівка він був обстріляний артилерійським вогнем з напряму с.Кропивня. Розвідниками було виявлено, що радянська піхота групами відступала на північний схід, а слідом за нею з’явились німецькі танки, які прямували по дорозі  Кропивня, Несололь. На Житомирському шосе було виявлено рух німецької мотопіхоти і мотоциклістів. Села Романівка і Кропивня спалені німецькою авіацією (усі населені пункти сучасного Новоград-Волинського району Житомирської обл.). 

 

Схема боїв в районі Новоград-Волинського

На 20.00 9 липня частини дивізії закінчили зосередження в районі Барвинівка, Синявка, вис. 234,3. На цей час в дивізії було лише 10 танків Т-26.  Останні 2 танки КВ, які прибули до дивізії увечері 8 липня були відправлені для евакуації на станцію Коростень. У зв’язку з виходом зі строю тракторів - тягачів в 41-му гап для транспортування гармат було виділено танки Т-26.

Надвечір штабом дивізії знову було вислана розвідка в напрямках на Федорівку, Барвинівку, Курне, а згодом зі штабу корпусу надійшов наказ за №012 згідно якого дивізія повинна була зайняти вихідний рубіж для атаки противника на березі р.Антонівка з подальшим завданням у взаємодії з частинами 19-ї танкової і 215-ї механізованої дивізій знищити протистоячого противника, вийти на східний берег річки Тня і до кінця дня 10.7.1941 опанувати рубежем Курне. О 23.00 командир дивізії передав відповідний наказ підпорядкованим частинам і підрозділам.

На 24.00 підрозділи дивізії зосередились в районі Усолуси, Баранівка, Дібрівка. О 24.00 завдання було уточнене командиром корпусу: дивізії належало негайно виступити за маршрутом Сухо воля, Ставки, Гринталь, Янушівка, Соколів і перерізати шосе Новоград-Волинський – Житомир. На час початку наступу в дивізії згідно доповіді командира 41-ої танкової дивізії помічникові командувача Південно-Західним фронтом по танкових військах генерал-майору т/в Вольському налічувалось 16 танків, які за розпорядженням комкора були передані 215-й мд (колишній начальник штабу 41-ї тд Малигін в своїх мемуарах дає інші цифри: 1 танк КВ-2, 40 – Т-26, 24 гармати до яких було обмаль снарядів). Таким чином дивізія приступила до виконання завдання залишками танкових екіпажів, частиною розрахунків гармат і частиною батальйону зв’язку. Крім того з бійців тилових підрозділів було сформовано зведену роту чисельністю до 80 чоловік, командування якою було доручена начальнику служби хімзахисту дивізії майору Стародубцеву.

На світанку 10 липня. частини дивізії вишли в район вихідних позицій, з ходу опанували с. Янушівка і о 10.00 передові підрозділи  81-го і 82-го танкових полків вишли на південну околицю м. Соколів (нині Червоноармійський район Житомирської області). Німці підготували танкістам неприємний сюрприз. Радянським підрозділам без бою дозволили пройти через міст на річці Тня, а потім вдарили по танкістам з тилу, фронту і флангів. Втрати полків склали до 100 чоловік пораненими, було знищено дві 122мм гаубиці. Спроби прорватися на південну околицю містечка Соколів успіху не мали. Розлючений Павлов наказав спалити Соколів, проте незабаром свій наказ відмінив. Після отримання інформації про відхід лівого флангу 19-ї танкової дивізії в районі с.Генріхівка на північ і зважаючи на сильний мінометний і кулеметний вогонь по залишкам 81-го тп, полковник Павлов віддав наказ на відхід на 400 метрів назад до північної околиці Янушівки (81-й тп), що суперечило наказу штабу корпусу.

Щоб оправдати свої дії командир 41-ї тд разом з заступником начальника відділу політичної пропаганди корпусу виїхав до командира корпусу з доповіддю. В зв’язку з відсутністю останнього на КП корпусу (генерал-майор т/в Тамручі знаходився в 9-му механізованому корпусі) П.П.Павлов доповів начальнику штабу корпусу у присутності начальника відділу політичної пропаганди. Начальник штабу корпусу підтвердив інформацію про відхід 19-ї тд і погодився з рішенням комдива.  Генерал Тамручі, які прибув через деякий час на КП корпусу наказав повторити атаку на Соколів вранці 11 липня і пообіцяв надати допомогу резервом корпусу – корпусним саперним батальйоном, який мав прибути в район оборони 41-ї тд до 05.00 11 липня.

 

Генерал-майор т/в Тамручі (Дамручі, Дамручян) Володимир Степанович

 в червні – серпні 1941 року начальник штабу, командир 22 механізованого корпусу

Поки Павлов доповідав комкору, німці змусили залишки 81-го тп відійти з Янушівки. На світанку 11 липня 41-та тд знову піднялась в атаку. До 400 чоловік з танкових екіпажів спочатку вибили німців з Янушівки і лісу, який знаходився на південь від села.  

Біля 10.00 11 липня, так і не дочекавшись обіцяної підмоги, 41-ша тд знову почала наступ на Соколів. 81-й танковий полк у складі якого на той час був один танк КВ-2 і один Т-26 вийшов на північну околицю містечка Соколів. В ході наступу, біля 15.00 було втрачено контакт з лівофланговими підрозділами 19-ї танкової дивізії, яка наступала праворуч і знову відступила на північ. Цим негайно скористались німці. Спочатку з 15.00 до 16.00 противник з шосе Новоград-Волинський – Житомир відкрив вогонь по району с. Янушівка ( до дивізіону важкої артилерії і 15-20 важких мінометів). Потім німецька піхота і мотоциклісти обійшли 81-й тп праворуч і завдали фланговий удар, підрозділи полку в паніці відступили до північного берегу р.Тня  (північна околиця Янушівки) де зайняли оборону. Внаслідок таких дій 82-й танковий полк опинився в оточенні.

Командир 41-ї тд полковник Павлов разом заступником начальника відділу політичної пропаганди корпусу вийшов на дорогу північніше Янушівк де став збирати бійців з різних дивізій, що відходили на цьому напрямку. Посиливши цим групу майора Корольова танкісти приготувались до нового наступу. По обіді  81-й тп відновив наступ і до 21.00 вийшов в район висоти 218,8. Атака 81-го танкового полку дозволила підрозділам 82-го тп прорватись з оточення і зайняти оборону в районі лісу, що на південь від м.Соколів.

Уранці 12 липня 82-й тп атакував противника в напрямку на Березову Гать. До 12.00 полк форсував під вогнем противника річку Тня і ривком вийшов до автомагістралі Житомир – Новоград – Волинський. Команди винищувачів танків, озброєні протитанковими гранатами і пляшками з запалювальною сумішшю в першій же атаці спалили два німецькі бронеавтомобілі і декілька вантажівок, які саме рухали по шосе. В подальшому підрозділи 82-го тп ще п’ять годин утримували шосе, не даючи змогу німцям рухатись через Курне на Житомир. Лише після введення в бій батальйону піхоти, підтриманого танками 82-й тп вимушений був відійти в район висоти 215,9.

Тим часом, біля  13.00 81-й танковий полк вийшов на північні скати вис. 218,8, а резерв командира дивізії було зосереджено дещо на північ. Перша атака в напрямку Соколова знову була невдалою в зв’язку з відсутністю підтримки зі сторони підрозділів 19-ї тд. До кінця доби 41-ша тд намагалась виконати завдання з опанування населеними пунктами Курне і Соколів.

Рішенням командира 22-го механізовано корпусу для покращення взаємодії між з’єднаннями при виконанні завдання з оволодіння шосе Житомир - Новоград-Волинський, уранці 13 липня 19-та танкова дивізія була передана в оперативне підпорядкування командиру 41-ї танкової дивізії. На той час підрозділи 19- ї тд утримували шосе в районі на південь від с. Генріхівка. 

О 08.00 81-й танковий полк 41-ї тд атакував противника у напрямі на Соколів. Для цієї атаки 81-му тп було надано всі танки, які були в наявності в дивізії на той час. Німецькі підрозділи (до батальйону піхоти і 10 мінометів) не тільки відбили атаку, але й змусили полк відійти назад. В ході атаки було втрачено один КВ і чотири Т-26.

82-й танковий полк біля другої години ночі 14 липня відбив нічну атаку противника силою до двох рот піхоти за підтримки мінометів і артилерії, які намагалися прорватися у фланг полку через Березову Гать.

81-й тп о 09.00 намагався подолати опір німців і напрямку на Соколів, але сильним мінометним і рушнично-кулеметним вогнем був відкинутий на південні скати висоти 218,8. 

Біля 10.00 з містечка Соколів вийшла німецька колона чисельністю 6 вантажівок з піхотою Артдивізіон капітана Багдасарова в якому залишилось дві гармати підпалив першу машину, яка вибухніла разом з піхотинцями. Піхота з інших машин миттєво спішилась і відійшла в південному напрямку. Через деякий час невеликі групи німецьких автоматників намагались прорватися в стик флангів 81-го тп і 19-ї тд у напрямі висоти 218, 8, проте були відкинуті.  Після невдалих атак піхоти роботу почала німецька артилерія, яка вела вогонь бризантними і фугасними снарядами.

Такі дії з засад  підрозділів 4-ї тд були характерні для цього періоду боїв. Ще один приклад бою з засідки в своїх спогадах наводить ветеран 41-ї тд Микола Сергійович Омеляненко. Йому було доручене командування групою численістю до 20 бійців. Група отримала завдання через ліс вийти на лісову дорогу, окопатись, замаскуватись і вчиняти перепони руху німецьких колон. На озброєнні групи були самозарядні гвинтівки Токарєва (СВТ), ручні та протитанкові гранати. Першою „жертвою” невеликого загону стала колона німецьких мотоциклістів. З наближенням німців до місця засідки вони були закидані гранатами і обстріляні з карабінів. Декілька мотоциклів запалало, гітлерівці в паніці розбіглись. Невдовзі до позицій групи вийшла колона німецьких легких танків і бронеавтомобілів. Почався нерівний бій. Бійці бились до останнього патрону, а коли закінчились боєприпаси стали пробиратись до своїх лісовим масивом. Дії групи дозволили підрозділам дивізії вчасно підготуватись до оборони.

 

Омеляненко Микола Сергійович,

у 1941 р. технік-інтендант 2 рангу, завідувач діловодством технічної частини 41-ї тд

На 10.00 41-ша і 19-та танкові дивізії утримували рубіж Нова Рудня, вис. 218,8, беріг річки Тня. 81-й танковий полк готувався з району вис. 218, 8, до атаки м. Соколів. 82-й танковий полк  займав оборону на північно-східному березі річки Тня. Зі складу полку було виділено групи добровольців, завданням яких було за допомоги артилерії вийти до Житомирського шосе і перешкоджати руху німецьких автоколон. За інформацією отриманою від місцевих жителів німці у цей час активно ремонтували полотно дороги.  Перед обідом було отримано наказ штабу 22-го МК: „О 14.00, користуючись бомбардуванням м. Соколів авіацією і сильної артпідготовки у взаємодії з сусідніми частинами знищити противника в районі в м. Соколів, шосе Новоград-Волинський, Житомир, північно-східна околиця Курне, надалі опанувати залізницею”.

Виконання поставлено завдання для дивізії було майже не реальним. На 14.07.1941 в дивізії налічувалось лише 9 танків  (вісім Т-26 і один КВ) і 5 гармат. 4 гармати було передано 215-й механізованій дивізії. Особовий склад був мало чисельним і виснажений безперервними боями. Для виконання поставлених завдань приходилось створювати невеликі диверсійні групи, які просочувались в тили противника і здіймали там паніку. В підрозділах було обмаль автоматичної зброї, особливо станкових і ручних кулеметів. Ще з Волині танкісти використовували танкові кулемети ДТ, які були зняті з танків, проте були громіздкими і незручними для пішого бою. Навіть такого простого протитанкового засобу як пляшки з „Коктейлем Молотова” в дивізії було обмаль. Але наказ є наказ.

Виконуючи наказ штабу корпусу 82-й танковий полк атакував противника в напрямку вис. 215, 9. Подолавши опір німців (до 2-х рот піхоти, піввзводу автоматників, мінометного взводу та артбатареї) полк вийшов в район с. Березова Гать. Дивізія в цілому до 16.00 вийшла на рубіж висота 218,8, гай поблизу м.Соколів, річка Тня, Березова Гать, Цвітянка.  

О 21.00 до тилу противника було відправлено 6 диверсійних груп.

Наступ частин 5-ї армії в районі Новоград – Волинського, зокрема і 41-ї танкової дивізії приніс німцям чимало неприємностей. Цього дня начальник німецького генштабу генерал-полковник Гальдер у своєму щоденнику зазначав : „...противник провів дуже сильну контратаку проти північного флангу групи армій у районі Звягеля... Ця атака змусила нас ввести в бій 25-у моторизовану дивізію і Лейб-штандарт "Адольф Гітлер"... Тимчасове перехоплення... шосе супротивником викликав гостру нестачу боєприпасів в 13-й танковій дивізії...”, що було на той час досить значимим для радянського командування в підготовці до оборони Києва. Головна ударна сила 1-ї танкової групи – 3-й механізований корпус (саме до його складу входила 13-та тд) повинен був залишатися на місці, поки не підійдуть піхотні дивізії, в очікуванні яких він вів важкі бої, особливо на 70-кілометровій ділянці свого північного флангу проти 5-ої радянської армії, війська якої здійснювали безліч проривів танкової дороги, що вимагало постачання військ продовольством по повітрю.

Біля 01.30 15 липня командиром 41-ї тд за №04 було поставлене завдання підпорядкованим частинам: 19-й і 41-й танковим дивізіям перейти в наступ у смузі Нова Рудня, міст на шосе в 1 км на південний схід від с. Генріхівка,  кладовище межа зліва викл. Очеретянка, Курне, ліва межа для 19-ї танкової дивізії м. Соколів, с. Великий Луг. Найближче завдання - розгромити противника в районі гай с Генріхівка, надалі вийти на залізницю в своїй смузі. 81-му тп з 2/41 гап знищити противника в м.Соколів, надалі вийти до залізниці в своїй смузі. 82-му тп з батальйоном 215-ї мд та 1/41 гап наступати на Курне, опанувати Курне. Початок атаки  о 05.00 15.7.1941 р.

Проте частинам, підпорядкованим командиру 41-ї танкової дивізії поставлене завдання виконати не вдалось. Уранці з розвідки в розташування своїх части повернулось дві розвідувально - диверсійні групи (з шести висланих). Розвідниками було встановлено, що в містечку Соколів знаходиться до піхотної роти, з Курного до Соколова направляється до 8 німецьких танків, на північній околиці Курного німці встановили 2 протитанкові гармати і декілька мінометів.

З метою недопущення прориву противника командир дивізії відмінив наказ про наступ і віддав новий - про посилення протитанкової оборони за рахунок перетворення вцілілих танків в нерухомі засоби ПТО і мінування основних шляхів і мостів.

О 05.50 до штабу 41-ї тд надійшло бойове розпорядження штабу 22 МК про закріплення на рубежі Березова Гать, Старий Майдан, Курне – Павлівна (усі Червоноармійського району), Стара Буда (Радомишльський район) – Володарськ-Волинський.

82-м тп було вислано групи саперів, які замінували ділянки доріг з Червоноармійська на Соколів і Очеретянку.

До 16.00 противник  у смузі оборони 41-ї тд активності не проявляв. Вислана група розвідки по поверненні підтвердила раніше отримані дані про те, що в районі північної околиці м. Соколів і уздовж шосе Новоград-Волинський - Житомир підготовлені окопи повного профілю. Дещо Біля 16.30 невеликі груп німецької піхоти розвідкою боєм намагались встановити стики між частинами 22-го МК, які діяли на цьому напрямку. На ділянці оборони 215-ї мд гітлерівці зрідка обстрілювали радянські позиції артилерією.

 О 17.00 німці розпочали сильну артилерійську підготовку. Вогонь вели 2-3 батареї середніх калібрів. Обстріл починався з правого флангу і методично переносився на лівий, згодом повторювався, при цьому вогонь переносився і в глибину радянської оборони. Вогонь німецької артилерії зосереджувався по командним пунктам полків та позиціям радянської артилерії. Періодично вогонь з гармат вівся по дорозі Янушівка, Пуліно-Гута.  Згодом вогонь відкрили німецькі міномети під прикриттям яких на флангах радянської оборони з’являлись німецькі автоматники за якими слідувала раптова атака німецької піхоти. Так повторювалось декілька разів.  Найсильніший удар німців прийшовся по позиціям 81-го тп, який займав оборону на рубежі Соколів, Янушівка, вис. 218,8, торфовище, гай на захід від Цвітянки. Вогнем артилерії 41-го гап і мужністю радянських солдат противника було зупинено і відкинуто назад.

Проти ночі на 16 липня 41-ша тд отримала наказ зі штабу корпусу відірватись від противника і зайняти новий рубіж оборони.

О 05.00 16 липня частини дивізії почали організований відхід і до 13.00 вийшли на рубіж Нарцизівка, Радецька Болярка. Ар’єргард з’єднання знаходився в районі с. Стара Буда.  По обіді в командування дивізії склалось враження, що ворог загубив дивізію. Інтенсивний кулеметний і артилерійський вогонь чувся лише в смухах відходу 19-ї танкової та 215-ї механізованої дивізій.  Проте досить швидко ці  надії були розвіяні з’явленням німецьких літаків в районі розміщення штабу 41-ї тд. Полковник Павлов наказав вислати розвідку у напрямку на Пуліно-Гута. Розвідники доповіли, що просування німецьких частин не виявлено. Німецькі літаки, які з’являлись в районі розташування частин дивізії відганялись вогнем 41-го озад, і скидали бомби в районі розташування 215-ї мд.

Увечері на ділянках 19-ї тд та 215-ї мд посилилась артилерійсько – мінометна та рушнично – кулеметна стрільба. Біля 23.00 в напрямку на КП 41-ї тд з’явились перші відступаючі підрозділи 19-ї та 20-ї танкових дивізій. Згодом відступ цих з’єднань перетворився в панічну втечу, стримати яку не вдалось. Фланг 41-ї тд було оголено. В районі с. Гренталь, за даними розвідки 81-го танкового полку зосередилося до трьох батальйонів піхоти.

У ніч з  16 на 17 липня знову було організовано диверсійні групи, однак особливої активності а відповідно й результативності вони не виявили.

Біля 05.00 17 липня командиром дивізії було прийняте рішення про відхід і вирівняння флангу на рівні з 19-ю тд. Цього дня частини дивізії три рази змінювали напрямок руху, що сказалось на моральному стані підрозділів. Оперативна група штабу дивізії була залишена в районі с. Баранівка (нині Малинський район Житомирської обл.), другий ешелон штабу  зосередився в районі лісу на північний схід від с. Сушки (Коростенський район). Частини  дивізії зайняли рубіж оборони вис. 224, 5 фронтом на захід. Прибулий делегат зв'язку штабу 22-го механізованого корпусу капітан Новиков передав розпорядження комкора про зміну рубежу оборони: Баранівка, вис. 227,6, Олександрівка. Оперативна група і 2-й ешелон штабу до 24.00 17.07 розташувалися в гаї на північ від висоти 216,7. Противник перед фронтом дивізії активності не проявляв за винятком артилерійського обстрілу в районі. с. Ставки (Володарсько-Волинський район) і Синявка (Ємільченський район).

На 18 липня дивізія отримала завдання опанувати рубежем Синявка, гай на південь від Королівка (обидва населені пункти Ємільченського району), Язвінка, Нарцизівка (Червоноармійський район) і міцно утримувати цей рубіж. За даними розвідки 41 –го орб о 19.00 група мотоциклістів противника вийшла в район с. Новоселиця (Малинський район), в с. Майдан знаходилось до двох рот автоматників, артбатарея і невелика група мотоциклістів.  На кінець дня 18 липня поза боєсутичок з противником 41-ша тд вийшла і зайняла оборону в районі с. Суховоля (Володарсько-Волинський район). Бойове охоронення дивізії знаходилось в районі с. Михайлівка. В гаю поблизу с. Суховоля було зосереджено резерв дивізії в готовності до нанесення контрудару в напрямку на гай в 2.5 км на південний захід від с. Зубринка.

19 липня частини 41-ї тд продовжували оборонятись в районі с. Суховоля. Увечері полкам дивізії було поставлене завдання не дозволяти противнику вивести свої підрозділи з бою. Під прикриттям темноти, використовуючи розвідувальні загони постійно помацувати оборону противника, у випадку, коли відчувається слабкість німців на конкретній ділянці негайно завдавати контрудару. У ніч з 19 на 20 липня передовий загін 41-го розвідувального батальйону , діючи у напрямку с. Зубринка виявив, що населені пункти Ставки та Михайлівка вільні від німецьких підрозділів, ворожі розвідувальні групи відходять у південному напрямку. Проте не дивлячись на всі старання підрозділів 41-ї тд увійти в контакт з противником  21 липня так і не вдалось.  

У зв’язку з загрозою удару військ 6-ї німецької армії в напрямку на Коростень і можливість прориву німців до Дніпра командуванням 5-ї армії було прийняте рішення про перегрупування військ армії 20-22 липня і зміцнення оборони в районі міста Малин, де очікувався основний удар німців.

21 липня 1941 року 41-ша танкова дивізія за наказом штабу 22-го МК була виведена із бою. Для забезпечення маршу зі складу дивізії було виділено загін забезпечення руху у складі роти регулювання і саперного взводу. Перед дивізією стояло завдання до 6.00 22.07 зосередитися в районі Перелісок (Новоград-Волинський район) Володимирівна (Ємільчинський район) і здійснити марш  в напрямку Краївщина, Ємилівка,(Володарсько-Волинський район)  Чоповичі, Головки (Малинський район)  Марш здійснювався у виключно важких умовах: доріг як таких фактично не було, пройшов сильний дощ, марш приходилось здійснювати в нічних умовах, швидкість руху не перевищувала 5 км/год. Організованому маршу також помішала 215-та мд, колона якої вклинилась в колону 41-ї тд. Внаслідок цього головні частини дивізії вийшли в район збору колісним парком  лише до 16.00 22 липня. Підрозділи виходили в район збору і 23 липня. Відсутність чіткого управління зачасти приводила до блукання як окремих груп військовослужбовців, так і цілих підрозділів. Крім того 22 липня німецька далекобійна артилерія неодноразово обстрілювала шляхи відходу дивізії. Особливо „дісталося” колоні 82-го танково полку, яка була обстріляна о 16.00.22.07 на дорозі Головки – Пиріжки. Танкісти ще не знали, що німці вже оволоділи Малином.

Закінчився перший місяць боїв в ході якого дивізія втратила усі свої танки, тягачі, більшу частину артилерії. Значні втрати були серед особового складу:

Висновки про дії 41-ї танкової дивізії були зроблені в однойменному документі за період з 22.06 по 22.07.1941 року підписаним командиром дивізії полковником М.А.Уколовим (прийняв командування в полковника Павлова), військком дивізії полковим комісаром Баликовим і начальником штабу дивізії підполковником Залигіним, головними з яких є наступні:

1. Дивізія була виведена з напрямку головного удару противника в смузі дій 5-ї армії, довгий час знаходилась в бездіяльності на другорядному напрямку.

2.  Дивізія замість нанесення ударів єдиним кулаком розчленовувалась на дрібні частинки, значний час підрозділи дивізії діяли в пішому строю.

3. Використання танкових екіпажів у пішому строю привело до того, що в боях було втрачено цінні кадри фахівців танкових військ, яких досить складно було готувати в умовах війни.

Категорія: 41-ша в боях 41-го | Додав: voenkom (12.04.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 1739 | Теги: Соколів, 1941, Курне, Пуліно-Гута, Тамручі, 41 тд, Новоград-Волинський | Рейтинг: 5.0/10
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: