У березні
1941 року у древньому Володимирі-Волинському розпочалось формування
нового танкового з’єднання – 41 –ї танкової дивізії (в/ч 1702), дивізії недовгий
бойовий шлях якої до цього часу оповитий недомовленостями і неоднозначностями.
Дивізія була сформована з 36-ї ім. Богомолова та 38-ї легко танкових бригад
5-ї армії Київського особливого округу у м. Володимирі – Волинському. Дивізія
дислокувалась на західній околиці міста в районі колишнього 4-го військового
містечка („Мідянка”) де нині знаходиться гуртівня „Волиньпак”, медичний коледж
та інші невеликі підприємства. Штаб 41-ї тд був розміщений в приміщенні
теперішнього Володимир-Волинського об’єднаного районного військового
комісаріату (вул. Січових стрільців,3)
Обидві
бригади – попередники дивізії були сформовані в середині 30-х років (36 лтбр, спочатку
як 3-тя механізована бригада, в Старих Дорогах (БВО) 15.05.32 на базі 12-го
стрілецького полку 4-ої стрілецької дивізії і частини особового складу 3-го кавкорпусу
; 38-ма лтбр на базі 15 механізованої бригади у 1935 році в КВО), обидві брали
участь в Радянсько-Польській війні вересня – жовтня 1939 року у складі
Українського фронту ( 36 лтбр у складі Північної АГ – 5А, 38 лтбр у складі
Волочиської АГ – 6А). 36-та лтбр у тій війні з боями пройшла від Гощі до
Любліна, її танкісти брали участь в роззброєні польських частин в Дубно, Луцьку,
Володимирі-Волинському, Хелмі. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 липня
1940 р. та наказу НКО СРСР від 25.07.1940 в цілях увічнення пам'яті колишнього
командира з’єднання М.М. Богомолова його ім'я було присвоєне бригаді. До 1940
року батальйони бригади дислокувались у м. Рівне, у червні 1940 року 36-та лтбр
була включена до складу армійського угрупування на території Бессарабії, а по
поверненні була розміщена у м. Дубно.
38-ма лтбр
після Радянсько-Польської війни дислокувалась у Володимирі- Волинському в
казармах де за Польщі знаходився 27-й артилерійський полк.
Командний
склад управління дивізії було переведено з 38-ї лтбр. Так командиром 41-ї тд
став колишній командир 38-ї лтбр полковник Павлов Петро Петрович (командував
бригадою з 10.09.1940), начальником штабу дивізії колишній начальник штабу
бригади підполковник Костянтин Олексійович Малигін, військовим комісаром
полковий комісар Михайло Михайлович Баликов.
Новопризначений
командир дивізії полковник Петро Петрович Павлов мав значний життєвий і військовий
досвід. П.П.Павлов народився 12 січня 1896 року в слободі Уразово (нині смт.
Уразово Валуйського району Білгородської області РФ). В листопаді 1917 року
вступив до Червоної Гвардії, а в лютому 1918 року до Червоної Армії. В
громадянську війну воював на посадах командира відділення 12-го сп 42-ї сд,
командира взводу окремого кавалерійського дивізіону. Воював на Південному і
Західному фронтах проти німців, військ генералів Краснова і Денікіна. У 1920
році воював проти польських військ маршала Пілсудського, а потім проти військ
барона Врангеля в Криму. Був нагороджений двома орденами Червоний Прапор. По
закінченні Громадянської війни, з січня 1923 року командував кавалерійським
ескадроном спочатку в 23-му, а згодом в 24-му Донському кавалерійських полках.
З лютого 1925 року проходив службу в 19-му Маничському кавалерійському полку на
посадах ВО командира ескадрону, помічника начальника штабу полку, начальника
полкової школи. У грудні 1928 року був направлення на навчання на Курсах
удосконалення командного складу кавалерії в м. Новочеркаськ, по закінченні
яких, у вересні 1929 року, повернувся до 19-го кавполку на посаду помічника
начальника штабу полку. З листопада 1930 року – начальник 2-го відділення штабу
4-ї Ленінградської кавалерійської дивізії. З травня по листопад 1931 року
служив на посаді начальника полкової школи 23-го Сальського кавалерійського
полку, а згодом повернувся на попередню посаду в штабі 4-ї кд. З березня 1932
року колишній кавалерист перекваліфіковується у танкового командира. Спочатку,
у травні 1932 року отримав призначення на посаду викладача Нижньогородської
бронетанкової школи МВО, а в липні 1937 року до Бронетанкового училища ім..
І.В.Сталіна. В останньому служив на посадах викладача, командира навчального
батальйону, помічника начальника училища зі стройової частини. У січні 1939
року отримав призначення на посаду
помічника командира 38-ї легко-танкової бригади. З 8 серпня по 10
вересня 1940 року служив на посаді помічника генерала – інспектора БТВ РСЧА, а
потім повернувся до 38-ї лтбр на посаду ї командира.
Павлов Петро Петрович, 22.06.1941 р.
полковник, командир 41-ї танкової дивізії
Малигін Костянтин Олексійович,
22.06.1941 підполковник, начальник штабу 41-ї тд,
фото 1938 р.
Із
батальйонів 36-ї лтбр було сформовано 82-й танковий полк – в/ч 1804 (командир -
майор Суін Олександр Степанович, заступник з політчастини – батальйонний
комісар Мельник Єфрем Петрович) , 38-ї лтбр – 81 танковий полк – в/ч 1745
(майор Корольов Василь Георгієвич). 41-й мотострілецький полк – в/ч 1739 (майор
Музирь Пилип Петрович) з дислокацією у м.Любомль формувався заново як і 41-й
гаубичний артилерійський полк в/ч 1816 (командир - майор Хижин Микола
Сергійович, начальник штабу – капітан Суворов Василь Іванович, заступник з політ
частини старший політрук Федоренко).
Крім двох
танкових одного мотострілецького та
гаубичного артилерійського полків до складу дивізії входили:
41 розвідувальний батальйон - в/ч 1708 (капітан Стоянов Іван
Дмитрович); .
41 окремий зенітний-артилерійський дивізіон - в/ч 1733 (старший лейтенант Лендер Ізраїль Зусевич
);
41 понтонно-мостовий батальйон - в/ч 1826 (капітан Петров Євгеній Володимирович )
41 окремий батальйон зв'язку - в/ч 1716 (капітан Мєлкий Микола Степанович )
41 автотранспортний батальйон - в/ч 1829 (військтехнік1 рангу Татарінов Дмитро Михайлович );
41 ремонтно-відновлювльний
батальйон - в/ч 1832 (Пахомов Іван Андрійович );
41 медико-санітарний батальйон - в/ч 1835 (військлікар 2 рангу
Каревський).
41 рота регулювання -
в/ч 1722 (капітан Янович Григорій Григорович) .
740
польова поштова станція і 595 польова каса Держбанку.
Станом на
22 червня 1941 року в дивізії було: особового складу – 8628 (551 комначскладу,
1037 молодшого комскладу, 7040 червоноармійців); танків – 415 ( КВ-2 – 31, Т-26
– 342, ХТ -26 – 41, Т-37 -1)*; гармат – 20 ( 76мм – 4 ( в мсп),
122мм гаубиць М30 – 12, 152мм гаубиць М-10, МЛ-20 -4), мінометів ( в мсп) – 45
(82мм батальйонних мінометів БМ-37 та БМ-36 -18, 50мм ротних мінометів РМ-38 та
РМ-40 – 27), 37мм зенітних гармат типу МЗА – 4, автомобілів – 157 ( за іншими
даними – 682), тракторів -17 ( по 6 в 81 і 82 тп, 5 в 41-му гап).
Техніка і озброєння 41-ї танкової дивізії
Важкий танк КВ-2 з так званою
„моською баштою”
Середньо-легкий танк Т-26 з
гарматним озброєнням
Танк Т-26 з кулеметним озброєнням
Вогнеметний танк ХТ-26
Плаваючий танк Т-37
76мм дивізійна гармата
122 мм дивізійна гаубиця М-30 зразку
1938 року
152 мм дивізійна гаубиця МЛ-20
зразку 1937 року
152 мм дивізійна гаубиця М-10,
зразку 1938 року
82 мм батальйонний міномет зразку
1937 року (БМ-37)
50мм ротний міномет зразку 1938 року
(РМ-38)
37мм автоматична зенітна гармата
зразку 1937 року (М3А) на бойовій
позиції
Автомобіль ЗИС-5, використовувався
як засіб для перевезення особового складу 41-го мсп
При цьому
, якщо батальйони середніх (легких) танків Т-26 та вогнеметних (хімічних) ХТ-26
танкових полків були укомплектовані підготовленим особовим складом, більша
частина якого вже мала досвід бойових дій під час подій вересня – жовтня 1939
року, то особовий склад і техніка для укомплектування 41-го мотострілецького
полку стали надходити лише на початку травня 1941 року, а більша частина солдат
полку була із числа нещодавно призваних і до початку війни встигла виконати
лише 1-шу вправу навчальних стрільб. Разом з тим зміни в організаційно-штатній
структурі танкових підрозділів (взвод збільшився з 3 танків до 5, рота з 10 до
16) вимагали заходів з бойового злагодження. У зенітному дивізіоні лише одна
батарея була укомплектована 37мм автоматичними гарматами, дві інші батареї ще
чекали на озброєння. Не був повністю укомплектований озброєнням і 41-й гап.
Якщо в першому дивізіоні полку (122мм гаубиць) були в наявності усі гармати, то
в наявності було лише 4 штатні тягачі для їх перевезення, у 2-му дивізіоні (152
мм гаубиць) було лише 4 гармати з 12, які належало мати за штатом. Крім того
дивізії не вистачало і до 700 автомобілів, які з мобілізацією повинні були
надійти від народного господарства. За п’ять днів до війни, увечері 17 червня
для укомплектування батальйонів важких танків 81-го і 82-го тп на залізничну
станцію Володимир-Волинський прибув ешелон з 15 танками КВ-2 ( до цього у
складі дивізії 16 КВ-2, які були отримані на початку червня). Формування екіпажів
танків було розпочато за рахунок екіпажів Т-26 (з танками прибули лише механіки
– водії) тільки 21 червня. Разом з тим техніки, яка могла б евакуювати ці
стальні 52 - тонні машини (трактори типу „Ворошиловець”) в дивізії не було, не
знали особливостей ремонту цих бойових машин і фахівці ремонтно-відновлювального
батальйону з’єднання. Більшість джерел вказують і на відсутність
боєприпасів для КВ-2, хоча це твердження дещо спростовує фото, зроблене
невідомим німецьким фотографом в с. Верба Володимир-Волинського району.
Покинутий підбитий КВ-2 в районі с.
Верба. На башті праворуч головка від снаряда, в руках німецького солдата
гільза. Поруч підбитий Т-26.
Танки 41-ї тд у середині травня (15-18 05) 1941 в
основній своїй масі були виведені з парків полків і зосереджені в лісі на
північний захід від Володимира-Волинського а районі хутора Півник. В цей же
район із залізничної станції Володимир-Волинський були відправлені і КВ-2. Місця
стоянок в парках бойових машин у військовому містечку були облаштовані
брезентовими навісами, які імітували знаходження під ними танків. Ця маленька
хитрість проти німецьких повітряних і наземних розвідників згодом зіграє свою
роль в перші хвилини війни.
В останні передвоєнні дні в дивізії йшло напружене
бойове навчання. Освоювалось отримана нова техніка, йшла підготовка до прийому
танків Т-34, які повинні була замінити Т-26. Здійснювались заходи із бойового
злагодження підрозділів.
З 10 по 13 червня 1941 року командування і штаб
41-ї тд брали участь в командно-штабних навчаннях, які проводив генерал-майор
М.Ф.Ватутін. Участь в КШН брали штаби 5-ї армії та об’єднань, які входи до
нього та підпорядковані їм з’єднання. З огляду на Директиву нібито підписану
Ватутіним 14 червня 1941 року і текст якої до цих пір не відомий широкому
загалу дослідників, про замисел і мету цих навчань можна лише здогадуватись.
Хоча особисто в мене складається враження що військово посадовці високих рангів
навчались вести наступальні бойові дії проти німецьких військ.
15 червня 1941 року 3-й батальйон (старший
лейтенант Меренков) 41-го мотострілецького
полку було висунуто в район Шацька в польовий табір, де він знаходився до 22
червня 1941 року. Необхідно відзначити, що ротами в полку командували нещодавні
випускники військових училищ, а взводами старшини – понадстроковики.
Два батальйони Т-26 21 червня повернулись з
військових навчань, 23 червня на навчання повинен був вибути 3-й батальйон під командуванням
капітана Бачакашвіли Йосипа Давидовича.
За спогадами ветерана дивізії, тоді командира взводу
розвідки 41-го гап Льва Дмитровича Одновола, його однополчан спочатку підняли
по тривозі о 24.00 21 червня, але після перевірки наявності особового складу о
02.00 відпустили по квартирам. |