Четвер
18.01.2018
14:53
Форма входу
Категорії розділу
1. Буремний 1917. [5]
Події на Волині періоду 1917 року
2. Від УЦР до Гетьманату, від Гетьманату до Директорії. [7]
Події на Західній Волині у 1918 році.
3. На трьох фронтах. [10]
Російсько (більшовицька) - українська та польсько-українська війни 1919 року на території Західної Волині.
4. «За вашу і нашу свободу!?» [14]
Події більшовицько-польської війни 1920 року на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 369
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Між трьох вогнів. » 4. «За вашу і нашу свободу!?»

4.7. Вихід «червоних» військ до Західного Бугу.

Відповідно до вказівок Головного командування за №4592/оп від 03.08.1920 командування ПЗФ віддало розпорядження РВР 12-ї армії про виділення сил для наступу  в напрямку на Володимир-Волинський, що мало б полегшити виконання завдань 1-ю Кінною армією на півдні Волині і Львівщині.120

У свою чергу командарм 12-ї Восканов 4 серпня наказом №0190 поставив підпорядкованим з’єднаням завдання щодо подальшого розгрому противника в західних повітах Волині, виходу до Бугу і його форсування. В наказі константувався факт форсування Турії в районі Ковеля і  на правому фланзі 25-ї сд, уточнювались завдання з’єднанням і частинам армії, зокрема: « …группе  Голикова  задача  прежняя, но  по  занятии  бригадой (мається на увазі Башкавбригада – авт.) Устилуга  направить  ее  на  Грубешев  и, по  занятии  такового  города,  оставаться  в  старом  районе  для  обеспечения  и  освещения  своего  левого  фланга  и  для  связи  с  частями Конармии… Начдиву  44-й  —  по  овладении  г.  Владимир-Вольшским  сосредоточить  дивизию  в  названном  районе,  вести  энергичную  разведку  [в] юго-западном  и  южном  направленнях  и  оказать  всемерное  содействие правофланговим  частям  Конармии  в  ее  продвижениях. Принять  все  мери  для  приведення  частей  дивизий  в  порядок…  полевое  управление  армии  перевести  в  Ровно… разграничительние  линии  с  Западным  фронтом  между  58-й  дивизией  и  25-й  прежние.  Между  25-й  и  группой  т.  Голикова—Ковель—Милановичи—Вишнев—Холм,  все  пункти  для 25-й  включительно.  Между  7-й  и  44-й  дивизиями—Турийск—Устилуг- Мирче.  И  далее  между  7-й  и  Конармией—Мирче—Лабуне—Рудник,  все пункти  для  группы  Голикова  включительно… При  овладении  г. Холмом  с  разграничительньши  линиями  не считаться… Начснабарм  12-й  виделить  артиллерийскую  и  продовольственную  летучки  на  ст.  Рожище,  а  начсанчасти  головной  звакуационний  пункт немедленно  направить  на  ст.  Киверци.»121

На Володимир-Волинському напрямку після прориву оборони противника на Стоході продовжували наступ частини 44-ї стрілецької дивізії І.Н.Дубового.

Дубовий Іван Наумович, в 1920 році начальник 44-ї стрілецької  дивізії РСЧА

Протягом 3 – 6 серпня дивізія переслідувала відступаючого противника в напрямку Озютичі – Війниця – Володимир-Волинський. Полки 132-ї Пластунської бригади вже 3 серпня досягли с.Невільне, 4 серпня – Ворончина, а надвечір 5 серпня  вийшли  на підступи до Володимира-Волинського. 6 серпня пластуни в ході бою змогли досягти околиці міста і там закріпитись.122

Поляки на околицях Володимира обладнали укріплені лінії оборони, для взяття яких 7 серпня Пластунська бригада і 390-й Богунський полк  44-ї сд п′ять разів атакували противника. Ще півтори години бій ішов на вулицях древнього княжого міста. У вуличних боях вміло діяли бійці кавполку 44-ї сд під командуванням В.М.Васича. Особливо відзначився ескадрон під командуванням Івана Глазунова, а також Ф.І.Павловський (згодом заступник командира полку), І.М.Бондаренко, А.А.Чеснюк, М.Є.Кравченко, С.М.Синозацький та інші.123 Лише по обіді залишки польських військ залишили місто і переправились через Буг в районі Устилуга.124  У ході боїв за Володимир тільки 390-м Богунським полком окрім полонених були захоплені 80 гвинтівок, 7000 патронів, 25 підвод з обмундируванням і продовольством, 6 голів худоби і санітарна летючка.125  Поки йшли бої за Володимир 388-й Богунський полк зайняв містечко Крилів і повів наступ у напрямку на Модринь - Сагринь.126 Згодом, під натиском поляків 388-й полк відійшов до с.Джарди (нині с.Заставне Іваничівського району), а потім знову атакою зайняв Крилів.

Таращанська бригада 44-ї сд В.І.Козка, коли до Володимира залишилось біля 20 кілометрів, отримала завдання повернути на північний схід і наступати в напрямку Порицьк – Сокаль. Села Чесний Хрест і Порицьк були взяті без бою, а от в районі станції Іваничі поляки намагались тримати оборону. Після двогодинного бою, польські підрозділи відійшли до Бугу, переправились на західний берег і спалили мости. Переслідуючи противника, 391-й, 392-й і 393-й Таращанські полки 12 серпня вийшли до м.Сокаль, де протягом трьох діб вели бої з противником. Внаслідок цих боїв 392-й і 393-й Таращанські полки були відкинуті поляками за Буг 14 серпня.127

Козко (Косько) Володимир Іванович, командир 131-ї Таращанської бригади 44-ї сд

Після нетривалого відпочинку в районі Ковеля, Кінна группа 12-ї армії виступила 6 серпня в напрямі на Хелм через села Миляновичі - Відюті - Комарів - Машів – Вишнів.

 7 серпня в районі Дорохуська, де плацдарм зайняли передові загони 25-ї «чапаєвської» дивізії, розгорілись запеклі бої. Щоб вибити «червоних» з плацдарму поляки направили 2 бронепоїда і загін бронемашин. 217-й і 218-й полки 25-ї сд ціною значних втрат утримали зайнятий плацдарм, що дозволило перейти полкам 73-ї бригади в наступ вздовж залізниці Ковель – Хелм.

Кінна група Голікова, зазнавши вранці невдачі в районі с.Вовчий Перевіз, згодом здійснила спробу переправи в районі с.Сверже. Втративши до 20 чол. вбитими передові загони Башкавбригади відійшли назад. Врешті решт 27-й і 28-й кав полки переправились через Буг в районі Опалина, але й тут далеко просунитись не змогли – польські підрозділи вперто оборонялись, вміло використовуючи панівні височини. Червона кіннота повернулась на східний берег прикордонної ріки. Увечері Башкавбригада отримала наказ від командування 12-ї армії здійснти нічний марш до Володимира звідки вести наступ на Грубешів.128

Для надання допомоги частинам 7-ї сд у штурмі Хелму і прориву оборони противника начдивом-25 Олександром Бахтіним було створене ударне угрупування в складі 74-ї бригади, 223-го сп 75-ї бригади і 1-го Уральського козачого кавалерійського полку.

Бахтін Олександр Миколайович, начальник 25-ї сд з 04.08.1920

Ударна група під командуванням командира 74-ї бригади Олексія Карповича Рязанцева після прориву оборони противника повинна була вийти до Хелма з півночі і ударом по польським позиціям допомогти групі начальника 7-ї сд Голікова оволодіти містом. Одночасно з ударним угрупуванням на правому його фланзі з району с.Гуща повинна була наступати 75-та бригада Єфрема Ілліча Аксьонова.

Рязанцев Олександр Карпович,командир 74-ї бригади 25-ї сд

Аксьонов Єфрем Ілліч, командир 75-ї бригади 25-ї сд

Тим часом польське командування укріплювало оборону Хелма, для чого, зокрема, в район Серебрище – Ігнатово – Страхослав були виведені бригади 6-ї січової стрілецької дивізії із завданням прикрити місто від налетів червоної кінноти.129 Також сюди була перекинута 3-тя дивізія піхоти легіонів.

Увечері 7 серпня 220-й, 222-й і 22-й полки 25-ї стрілецької дивізії розпочали переправу через Західний Буг в районі с.Сверже. Поляки відкрили по місцям переправ ураганний артилерійський вогонь, який одначе невдовзі був подавлений вогнем артилерійської групи 25-ї сд під командуванням Миколи Михайловича Хлєбнікова (в травні 1945 р. - генерал-полковник артилерії, командувач військами 1-го Прибалтійського фронту). 223-й полк зумів проватись до позицій поляків і зав’язав там бій, в ході якого важке поранення отримав командир 223-го сп Майоров. Командування полком взяв на себе помічник комполку Єлін. За підтримки 220-го і 222-го полків оборона на ділянці на наступу 74-ї бригади була прорвана.130

Хлєбніков Микола Михайлович

в 1920 році командир артдивізіону 74-ї бригади 25-ї сд,

в травні 1945 р. - генерал-полковник артилерії, начальник артилерії військ 1-го Прибалтійського фронту, Герой Радянського Союзу

8 серпня 73-тя стрілецька бригада (217-й Пугачовський, 218-й Степана Разіна, 219-й Домашовський полки і 1-й легкий артдивізіон) під командуванням Миколи Жупана вела бій за Дорохуськ. В ході бою важку поранення дістали командир 218-го сп Михайло Радюшкін і помкомполку Василь Зосик. Командування 218-м сп в бою прийняв Данило Павлович Грибаков. Зважаючи на втрати серед особового складу і гостру нестачу боєприпасів новий комполку Сидоров вимушений був припинити наступ.  Не менших втрат зазнали і полки 74-ї бригади (220-й Івано-Вознесенський, 221-й Сизранський «Червона Зірка», 222-й Самарський інтернаціональний полки, 2-й лад). Зокрема  поранення отримав помкомполку-220 Василь Баранов.  В 75-й бригаді (223-й ім. Вінермана, 224-й Краснокутський, 225-й Балаковський, 3-й лад) був контужений командир 225-го полку Решетников (командування полком прийняв Єфремов), а комісар цього полку Іван Жуков отримав важке поранення.

Цього ж дня після швидкісного флангового маневру Кінна группа 12-ї армії форсувала Буг в районі села Коритниця і розпочала наступ на Грубешів, який обороняли частини 1-ї дивізії піхоти легіонів. Внаслідок боїв Грубешів був зайнятий більшовиками і деякий час перебував під їхнім контролем.

На Холмському напрямку 9 серпня 74-тя і 75-та бригади 25-ї сд перебороли опір противника вздовж Бугу і зайняли села Окопи, Замостя, Сверже, Гусятин і Гусинне. Переслідувати відступаючих поляків кинулись ескадрони 1-го Уральського козачого полку на чолі з Петром Лукичем Зузановим. Комполку, який користувався неабияким авторитетом серед козаків, у цьому бою загинув, що незабаром привело до трагічних наслідків. Козаки, які втратили командира відкотились назад до позицій 74-ї бригади Рязанцева.

Козаки 1-го Уральського козачого полку 25-ї сд.

Зузанов Петро Лукич, командир 1-го Уральського козачого полку,

загинув в бою 9 серпня 1920 року на Хелмському напрямку

10 серпня  для продовження наступу на Хелмському напрямку начдив 25-ї Олександр Миколайович Бахтін (прийняв командування 04.08.1920) створив ударну групу у складі 74-ї, 75-ї бригад і 1-го Уральського козачого полку. 73-тя бригада Миколи Жупана одночасно отримала завдання витиснути противника на рубіж Рудно – Бусно – Терятин – Уханє.

Командир 225-го сп 25-ї сд Єфремов.

Радюшкін Микола Якович, в 1920 році командир 2-го батальйону, згодом командир 218-го сп 25-ї сд.

Грибаков Данило Павлович, командир 218-го сп 25-ї сд

На світанку 11 серпня «чапаєвців» атакували противника, вибили поляків з населених пунктів Березно, Городище, Бусно, Уханє. В ході бою 225-й полк знову змінив командира – замість пораненого під Березно Єфремова новим комполку став Федір Іванович Цибезов. Однак настирливість поляків, які не тілько завзято оборонялись, але й потужно контратакували звела результат бою нанівець – ударна група 25-ї сд на кінець дня відкотилась назад за Буг і заняла рубіж оборони Гуща, Рівне, Бережці. 220-й і 221-й полки відступили до Дубенки, а 217-й і 218-й полки 73-ї бригади – в район Рудно – Бистраки. Як і 225-й полк, 218-й втратив свого командира – замість важкопораненого Грибакова в командування вступив Михайло Князєв.

Завдані поляками удари змусили командування 25-ї сд 14 серпня віддати наказ на перехід до оборони. Наказ був вчасний – поляки раз у раз намагались захопити переправи і перенести бої на східний берег Бугу. При відбитті однієї з таки атак загинув командир 1-го кавалерійського полку кавалер ордену «Червоний Прапор» Никон Конопльов. Новим командиром був призначений колишній комеск Йожиков.131

На цьому місці ми залишимо війська 12-ї армії РСЧА і повернемося на південний захід сучасної Волині і південь Рівненщини, де наприкінці липня точились бої між частинами 1-ї Кінної армії та 2-ї польської армії і 18-ї дивізії піхоти з 6-ї польської армії.

Категорія: 4. «За вашу і нашу свободу!?» | Додав: voenkom (09.01.2018) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 7 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: