Четвер
18.01.2018
14:55
Форма входу
Категорії розділу
1. Буремний 1917. [5]
Події на Волині періоду 1917 року
2. Від УЦР до Гетьманату, від Гетьманату до Директорії. [7]
Події на Західній Волині у 1918 році.
3. На трьох фронтах. [10]
Російсько (більшовицька) - українська та польсько-українська війни 1919 року на території Західної Волині.
4. «За вашу і нашу свободу!?» [14]
Події більшовицько-польської війни 1920 року на території Волині.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 369
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Між трьох вогнів. » 1. Буремний 1917.

1.4. Становище в західних повітах Волині.

У цей же період від лівого берегу Стоходу і до Західного Бугу територія теперішньої Волинської області була окупована німецькими і австійськими частинами і управлялась адміністрацією Володимирського округу з центром у Володимирі-Волинському.

Як не дивно, але саме на цій території, починаючи з літа 1915 року, українство стало завойовувати все сильніші і сильніші позиції.

Вже після окупації австро-угорськими військами Холмщини і Західної Волині тут офіційно були визнані публічні права української мови і наданий дозвіл відкривати українські школи. Хоча, на перших порах, місцева окупаційна адміністрація й чинила перепони. За думкою Дмитра Дорошенка це було пов’язане з тим, що в очах австрійського уряду польське питання мало далеко більше значення, ніж українське, тим більше, що перше було пов’язане з вирішення долі так званої конгресової Польщі, територія якої була відбита в Російської імперії в ході літнього наступу 1915 року.79

Тим не менше окупаційна влада мала враховувати і думки більшої частини населення, чому в значній мірі сприяла діяльність на теренах Західної Волині представників легіону Українських Січових Стрільців.

Внаслідок заходів Загальної Української ради, легіонові УСС  були дозволені набір добровольців із Волині та здійснення культурно-просвітницької роботи та організація українських шкіл.

Для вербунку новобранців на окупованій австро-угорськими військами території Волині  були організовано три комісаріати. Перший, на чолі з Дмитром Вітовським, у Ковелі, другий, - з Миколою Саєвичем у Володимирі – Волинському і третій, - з Михайлом Гаврилком у Луцьку (існував до взяття міста російськими військами).

 

Голови вербункових комісаріатів УСС на Волині ( зліва направо):Д.Вітовський, М.Саєвич, М.Гаврилко

Особовий склад Ковельського комісаріату

І хоча основним завданням комісаріатів було вербування місцевих жителів до легіону і австрійського війська, кращі представники галицької інтелігенції  зосередили свої зусилля на організації і розвитку просвітництва й українського шкільництва на території сучасних Володимир-Волинського, Турійського, Ковельського та Любомльського районів Волині.

Тим більше, що вербункова робота йшла не зовсім так, як планувалась. Іван Коссак згодом писав: «Це було завдання прямо фантастичне: місцеве населення відносилось з недовірям до чужої армії, а грабунки і знущання мадярів ще загострили відносини. Все таки чотар Саєвич щоби якось оправдати існування «вербункового» комісаріату взявся до вербунку і на диво стягнув 50 охотників; це був матеріял малої вартості (в більшости жиди) (у коші ці призовники отримали прізвисько «ай-вай-курінь») і команда УСС не дуже була вдоволена таким набутком, але будь-що-будь ці успіхи січових стрільців на окупованому терені мали це значіння , що австрійська влада почала  ставитись прихильніше до УСС і крізь пальці дивилася на їх освідомлюючу працю на Волині.»80

Більше того, з часом, коли місцеве населення завдяки саме просвітницькій і освітній роботі стало прислухатись і  охоче виконувати  різні розпорядження січових стрільців, австрійська окупаційна влада сама долучилась до процесу відкриття українських шкіл у цьому регіоні. Стараннями представників УСС, які виконували військово-адміністративні функції в населених пунктах наводився порядок у всіх сферах життя громад. Це зокрема стосується діяльності Гната Мартинця, котрий був комендантом спочатку в Любомлі, а з кінця листопада 1915 року у Володимирі-Волинському.

Гнат Мартинець

Після заснування міської школи у Володимирі до грудня 1916 року були відкриті школи в Вуйковичах (60 дітей), Руснові і Бискупичах Шляхетських (40), Будятичах (50), Зашковичах (52), Луковичах (40), Орищі, Свинюхах (104); підготовлені до відкриття школи в Загайцях, Затурцях (в маєтку В’ячеслава Липинського), Колпитові, Конюхах, Коритниці (нині Локачинського району), Лішні, Осьмиговичах, Литовежі, Мельниках, Локачах, Ляхах, Озерянах, Старому Порицьку, Пустомитах, Риковичах, Твердинях, Хорові, Шельвові і навіть у населеному в переважній більшості поляками Сільці, де школу заснували хитрістю – скористались чварами побутового характеру між місцевим старостою і ксьондзом. На березень 1917 року розпочалось навчання в Бужанці (35), Бискупичах Шляхетських (34), Будятичах (46), Дорогиничках (45), Литовежі (75), Лішні (57), Микулаичах (40), Мокреці (46), Орищі (55), Поромові (55), Рогожанах (11), Руснові (24), Ставках (40), Хотячеві (33), Зашковичах (52), Пузові, Щенютинку, Устилузі (138). Володимирським комісаріатом також були виконані заходи із заснування шкіл в Ковельському окрузі: Любомлі, Гущі, Головному, Мацеєві, Куснищі, Згоранах, Городному, Підгородній, Нудижах, Старій Гуті, Олеську, Машові.

За свідченнями Олександра Михайловича Цинкаловського в короткому часі на Волині стрільцями, серед яких були такі видатні діячі національно-визвольного руху і українського просвітництва як доктори Лука Мишуга, Осип Назарук, Микита Угрин, на окуповані території Західної  Волині були організовані 61 українська школа. Ці навчальні заклади мали змогу відвідували 3513 учнів.81

Лука Мишуга

Осип Назарук

У справі шкільництва значних зрушень досягли майбутній засновник «Пласту» на Закарпатті Остап Вахнянин, котрий опікувався школою в Мокреці (нині Турійський район), Михась Мокрий в Згоранах (Любомльський район), колишній пластовий полковник в Рогатині, а в повоєнний час професор і співавтор тритомного англо-українського словника Іван Верб’яний - у Бискупичах Шляхецьких (нині с.Соснина Іваничівського району).

Остап Вахнянин

Іван Вербяний

Остап Вахняний з волинськими дітлахами

Головним у діяльності  січових стрільців «було донести ідею національної єдності, прагнення до незалежної соборної, держави».82

Іван Коссак константував: «Ми здобули на Волині те, що недавно видавалося неможливим, - перевагу над нечисленними, але сильними поляками і починаємо паралізувати їх працю при помочі військових сфер.»83

Створена усусами база сповна була використана при розбудові з′єднань, які почали створюватись австрійцями і німцями у таборах для військовополонених, але про це нижче.

 

Так закінчився 1917 рік. Рік, який став переломним не тільки на Волині й в Ураїні, але й у цілому світі. Рік, який ознаменував початок утворення нової тоталітарної системи, що створювалась під гаслами захисту знедолених і скривджених, а привела до десятків мільйонів жертв… Рік, який вкотре утвердив прагнення українського народу до своєї власної державності і показав його готовність битись за свободу зі зброєю в руках…

Категорія: 1. Буремний 1917. | Додав: voenkom (09.01.2018) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 5 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: