Їх водила молодість в шабельний похід - Мої статті - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
П`ятниця
24.03.2017
02:59
Форма входу
Категорії розділу
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Золоті Зірки Волині [24]
Біографічні відомості про Героїв Радянського Союзу, імена яких пов'язані з Волинню
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 358
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Їх водила молодість в шабельний похід

Швидко, неначе води гірської річки, тече час. Ідуть в забуття події історії нашого краю, причому історії не такої вже й далекої. Про  призабуті події, які відбулись на Волині 90 років назад сьогоднішня розповідь .

Липень 1920 року. Вже декілька місяців точаться запеклі бої на радянсько-польському фронті. З великими потугами і значними втратами Червона Армія відбила наступ військ генерала Денікіна, повернула контроль над Києвом і повільно почала рухатись на захід.

2 липня командування Південно-Західним фронтом, запропонувало ввести в дію частини1-ї  Кінної армії на лінії Луцьк – Володимир-Волинський, Хелм, Лукув. Після затвердження 8 липня головкомом цих пропозицій, 11 липня 1920 року 12-та армія  (командар Восканов Гаспар Карапетович) отримала наказ наступати в напрямі Ковель – Брест, а 1-ша Кінна армія (Будьонний Семен Михайлович) переслідувати відступаючі польсько-українські війська з напрямком головного удару Луцьк - Грубешів - Люблін - Лукув. 18 липня частини 7-ї стрілецької дивізії та кавалерійської групи 12-ї армії вийшли до річки Стир на ділянці Чарторийськ – Новосілки, а 44-а стрілецька  дивізія до кінця  цього дня з боєм вибила поляків містечка Колки. Перша спроба сходу форсувати Стир виявилась невдалою. Польські війська, які зайняли старі австро-німецькі позиції часів 1-ї світової, відбили наступ кавалерійської групи. Розпочалися запеклі бої за захоплення плацдармів за Стиром. До 20 липня декілька плацдармів вдалось захопити лише в смузі дій 58-ї стрілецької дивізії, на інших напрямках Червона Армія несла значні втрати. У цих боях 22 липня в районі села Суськ Маневичівського району майже повністю була розгромлена поляками Богунська бригада 44-ї стрілецької дивізії. Командування кінною групою було доручено молодому, але вже досвіченому начальнику 7-ї стрілецької дивізії Олександру Григоровичу Голікову. Для закриття прориву, який утоворився внаслідок розгорому Богунської бригади між 24-ю дивізією і групою Голікова, з району Рудня - Колки в бій була введена Башкирська кавалерійська бригада під командуванням Муси Лутовича Муртазіна. Цього ж дня в сузі наступу 12-ї армії (на ділянці 58-ї сд) з метою підготовки прориву була зосереджена 25-та стрілецька дивізія, більш відома читачеві як Чапаєвська.

24 липня командуючий Південно-Західним фронтом, в поставив підпорядкованим арміям наступні завдання: 12-а армія повинна була опанувати  в найстисліші терміни Ковелем, виставити заслін з Брестського напрямку і ровивати наступ в напрямку Хелм - Красник - Аннополь.  При цьому Хелм  належало зайняти 4 серпня, а переправи через Віслу і Сан в районі Аннополь - Нісько не пізніше за 15 серпеня.

День 24 липня виявився для частин Південно-Західного фронту поворотним в стратегічному відношенні. Було стримано наступ двох піхотних і артилерійського полків поляків в районі Суська, що дозволило кавгрупі Голікова 25 липня прорвати ворожу оборону в районі с.Навіз (у бою було захоплено 300 польськіх вояків і 4 гармати).

Зважаючи на дії сусідньої з 12-ю 1-ї Кінної Армії в районі Рівне-Луцьк-Броди, командування 3-ю польською армією (генерал Зигмунд Зелінський) отримало наказ від командуючого Північно-Східним фронтом  бригадного генерала Едварда Ридз-Смігли протягом 26 - 27 липня відійти на р. Стохід, передати частину своїх сил у розпорядження 2-ої польської армії. На цей час до складу армії входили: 7-ма піхотна, 3-тя піхотна легіонерів і 6-та Українська  піхотні дивізії.  Сусідка по лівому флангу - 2-га польська армія (1-ша піхотна дивізія легіонерів, 6-та піхотна дивізія, зведена кавалерійська група – 1-ша та 4-та кавдивізії, 7-й уланський полк) виконувала в цей час завдання зі стримування військ Південно-Західного фронту Червоної Армії по річці Стир від Луцька до Торговиці і підготовки  головними своїми силами удару в напрямі на Радзивіллів, - Броди.

Відведення польських сил полегшило вконання завдання з’єднанням 12-ї армії. 27 липня частини 25-ої і 58-ої стрілецьких дивізій, які переправилися на лівий берег р. Стир, зустріли дуже слабкий супротив противника. Станом на 28 липня дивізії 12-ї армії, були розкидані на фронті від с. Погост-Зарічний до Рожищ, що складало понад 200 км., причому найбільш щільне  угрупування військ було вздовж залізниці Київ – Ковель. На цьому напрямку було зосереджено три дивізії (25-та , 7-ма і 44-та стрілецькі ). Зваживши на це, своїм наказом  командарм 12-ої поставив не пізніше 24 години 28 липня на всіх ділянках перейти Стир, а до 1 серпня вийти на фронт Ратне - Ковель - Турійськ - Киселин.

Передові частини армії  (Кінна група) 28 липня вийшли на ближні підступи до Ковеля і вели бої в районі Вілька Воля) Любитівська-Хобот.

30 липня командарм 12-ої наказав форсувати цього дня Стохід, а до кінця доби 3 серпня вийти до Західного Бугу і форсувати його.

31 липня 58-ма сд досягла р. Стохід, а 25-та  дивізія внаслідок успішних дій на південному напрямку дозволила командуванню армії зосередити між Стирем і Стоходом 7-му і 44-ту сд.

До кінця дня 1 серпня 7-ма і 44 сд відтіснили поляків за р. Стохід, а в ніч з 1 на 2 серпня 12-а армія форсувала Стохід у всій смузі наступу і розпочала наступ в напрямку до Бугу.

Надвечір 2 серпня частини кінної групи 12-ї армії підійшли до околиць Ковеля. Місто обороняло до двох польських полків з артилерією.

Вранці три полки Башкирської кавалерійської бригади розпочали наступ у напрямі Волошки - Будише – Зелена. Поляки з боєм відступили за Турію. По обіді полки бригади форсували Турію в районі села Городелець, перетнули залізницю і почали наступ на Ковель з південного заходу. У цей же час 25-та кавалерійська бригада, яка вела наступ через Волошки - Колодяжне, переправилася через Турію і атакувала  польський гарнізон з північного заходу.  Взовж шоссе Луцьк-Ковель наступав 7-й кавалерійський полк. Уральський полк 25-ї стрілецької дивізії знаходився в резерві. Не дивлячись на масований артилерійський і рушнично-кулеметний вогонь противника близько 22.00 27-й полк Башкавбригади одночасно з 1-м полком 25-ї кавбригади увірвалися до міста. Поляки не здавались. У нічних сутінках спочатку відступили до лінії залізниці, а згодом, залишивши заслони відірвались від червоних військ і відступили в напрямку на Мацеїв. В боях за Ковель було взято значну кількість полонених, майже всі польські гармати. Втрати наступаючих червоних частин були незначні.

Після нетривалого відпочинку, 6 серпня кінна група виступила в напрямі на Хелм через села Миляновічи - Відюті - Комарів - Машів – Вишнів.

Інші частини 12-ї армії 3 серпня розпочали наступ на Володимир-Волинському напрямку з метою забезпечення дій 1-ї Кінної армії. 6 серпня 25-а і 7-а стрілецькі дивізії вийшли до Західного Бугу на фронті Опалин - Коритниця, а 44-а стрілецька дивізія вийшла до північних околиць Володимира –Волинського.

7 серпня спроби червоних форсувати Буг в районі Дорохуська були відбити польською піхотою і броньовиками. 8 серпня після швидкісного флангового маневру Кінна група форсувала Буг в районі села Коритниця і розпочала наступ на Грубешів. Червона Армія зробила останній кок до тієї події, яка в поляків до сьогодні іменуються „Варшавським чудом”, а радянська військова історія довгий час замовчувала.

„Варшавське чудо” згодом вплинуло і на долі більшості червоних командирів, які воювали на Ковельському напрямку – адже вони були свідками недолугої „військової майстерності” І.В.Сталіна, тоді члена Реввійськради Західного фронту (наприкінці липня 12-та армія увійшла до складу Західного фронту).

 У 1928 році був заарештований і помер у камері бувший начальник штабу 12-ї армії Володими Костянтинович Седачов (на момент арешту займав посаду помічника начальники штабу Київського військового округу).

28 травня був заарештований, а 20 вересня 1937 року розстріляний  колишній командува 12-ї армії кавалер двох орденів Червоний Прапор, заступник голови ЦК Осавіахіму СРСР комкор Г.К.Восканов. 7 грудня 1937 року був розстріляний кавалер двох орденів Червоний Прапор, колишній начальник 7-ї сд і командир Кавгрупи комбриг О.Г.Голіков.

29 липня 1938 року був розстріляний колишній начальник 44-ї стрілецької дивізії ім.Щорса - командувач військами Харківського військового округа, член Військової ради при наркоматі оборони СРСР командарм 2-го рангу Іван Наумович Дубовий.

25.08.1938 був засуджений до розстрілу бувший командир Богунської бригади 44-ї сд – заступник командувача Харківським військовим округом комдив Квятек Казимир Францевич.

27 вересня 1937 року був розстріляний бувший командир Башкавбриади – кавалер трьох орденів Червоний Прапор начальник відділення Наркомату Оборони СРСР комбриг Муса Муртазін. 29 липня 1938 року був розстріляний колишній військовий комісар 25-ї Чапаєвської дивізії – комендант Кремля комдив Петро Пахомович Ткалун. Був заарештований, але згодом реабілітований виконувач обов’язки начальника 25-ї сд Олександр Миколайович Бахтін. До цих пір загадкою для істориків залишається як полковник Генерального штабу царської армії зміг вижити і вийти із сталінських застінків, згодом отримати звання „генерал-лейтенант (1940р.), очолити управління бойової підготовки РСЧА ( в роки війни О.М.Бахтін командував корпусом, був заступником командувача 46-ю армією).

У боях за Ковель в 1920 році приймали участь такі відомі особистості як герой оборони Москви Герой Радянського Союзу  Іван Васильович Панфілов, один з перших Героїв Радянського Союзу льотчик Маврикій Іванович Слєпнов, знаменита Анка-кулеметниця Марія Андріївна Попова, генерал-лейтенант Ігнатій Іванович Карпезо, Герой Радянського Союзу генерал армії Олександр Васильович Горбатов.



Ковельська операція 12-ї армії в роки Громадянської війни стала зразком для планування Поліської наступальної операції військ 2-го Білоруського фронту в березні 1944 року. Щоправда, якщо операція 1920 року виявилась на тому етапі вдалою, то Поліська своїх завдань у повному обсязі не виконала.

Ми живемо в іншій країні, але про історію слід пам’ятати. Адже хто знає, як  кільце її пружини розпрямиться наступного разу.

Категорія: Мої статті | Додав: voenkom (01.08.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 878 | Рейтинг: 5.0/12
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: