Маловідомі сторінки історії Турійська - Історія Турійська - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
П`ятниця
20.01.2017
16:56
Форма входу
Категорії розділу
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Золоті Зірки Волині [24]
Біографічні відомості про Героїв Радянського Союзу, імена яких пов'язані з Волинню
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 354
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Історія Турійська

Маловідомі сторінки історії Турійська

Маловідомі сторінки історії Турійська

 

З понад трьох з половиною  сотень тисяч днів деякі були схожі один на одний, а деякі назавжди вписані в літописну історію селища. Про значимі, але маловідомі факти з цього літопису в цьому матеріалі :

***

На початку серпня 1659 року зі сторонни Володимира – Волинського до Турійська увійшла лейб – рота коронного гетьмана польського під командуванням Патріка Леопольда Гордона, майбутнього військоговог наставника Петра І та засновника Преображенського полку. У ті часи, за словами відважного шотландця, Турійськ «являв собою містечко з садибою і фортом посеред боліт» і належав князю Домініку Заславському. За примхою долі майбутній організатор російської регулярної армії відвідав турійську землю під час підготовки до походу проти москвинів польського коронного війська спільно з козаками гетьмана Виговського та татарським військом під командуванням Нурадин-султана. 

***

У середині 18 століття містечко Турійськ стало власністю Оссолінських, відомого і заможного польського графського роду. Серед графів Оссолінських були полководці - воєводи, сановники - старости і навіть коронний канцлер (граф Юрій Оссолінський) часів королювання Яна Казиміра і визвольної боротьби українського народу (1648-1654 рр). За господарювання Оссолінських у 1759 році містечку польським королем Августом ІІІ Фрідріхом було надане Магедбургське право, згодом, в 1773 році надано право проведення двох  чотирьох тижневих ярмарків. Саме Оссолінськими було побудовано приміщення палацу на території сучасного містечка. З іменем останнього владця Турійська з родини Оссолінських пов΄язана легенда про ікону «Найсвятішої Панни», яка знаходилась в місцевому костелі Францішека Селезія. На іконі була зображена Діва Марія з маленьким Іісусом, котрий сидів спершись на глобус. Прообразами Святої Діви і Божественного Дитяти стали дружина і син графа, які трагічно пішли з життя. Справа у тому, що вже одружений граф Оссолінський закохався в молоду селянку з турійського передмістя Липа, знехтував думкою своїх батьків та оточення, розірвав шлюб з  «уродзоною» першою дружиною і одружився на простолюдинці. Через деякий час в подружжя з΄явився первісток. Щасливий вельможа, котрий бажав бачити образ коханих людей навіть у храмі замовив ікону Богоматері французькому живописцю Жеррару. Та щастя було недовгим. Графська родина, яка не змирилась зі своїм приниженням, найняла вбивць і отруїла осоружну невістку з дитиною. Молодий граф хоча і витримав удар долі, але зрікся світу й подався у монастир. Невдовзі Оссолінські продали свої турійські землі графам Мошинським, і тільки ікона в костелі нагадувала про короткочасне щастя нерівної любові багатія і селянки.

***

Цю легенду описала в своїх «Записках кавалерст – дівиці» перша жінка – офіцер у світовій військовй історії  Надія Дурова (1783-1886), котра у 1808 році під час проходження військової служби   у Маріупольському гусарському полку деякий час проживала в Турійську. Ескадрони цього полку дислокувались у Ковелі, Турійську, Голобах. На час перебування в нашому селищі про справжнє ім΄я корнета Олександрова вже було відомо як військовому командуванню так і однополчанам сміливої жінки, а на її грудях вже виблискував Георгіївський хрест, особисто вручений царем Олександром І за врятування Надією на полі бою старшого офіцера. До речі Надія Дурова – єдина жінка, нагороджена цією найвищою військовою нагородою Російської імперії.

***

Влітку 1812 року на турійську землю вкотре прийшла війна. Цього разу між Російською імперією та наполеонівською Францією з союзниками.

 У липні через Турійськ в напрямку Ковеля йшли війська російської 3-ї Західної арміїї, які готувались до бою з австрійсько – французькими військами (наступали з Бреста на Кобрин). У середині вересня (11-12 числа) турійчани знову побачили російські війська, але вже добряче потріпані саксонцями генерала Реньє – засновника княжої династії сучасного Монако. Через Турійськ у напрямку на Туропин, Киселин, Торчин, Луцьк відступали частини під командуванням графа Ламберта, французького емігранта, який втік від революції до Росії і вступив на військову службу. Учня Суворова, героя битви під Чарново (Східна Прусія) генерала Ламберта сучасники називали найкращим кавалерійським воєначальником епохи наполеонівських війн.

В середині серпня між Турійськом і Володимиром – Волинським були зосереджені армії Реньє (франзузи і саксонці), Шварценберга (австрійці) та до 10 тисяч польських конфедератів під командуванням Яна Домбровського.

В ході вересневого контрнаступу російської армії 12 вересня 1812 року французькі війська були вибиті з Турійська військами корпусу, якийм командував генерал Ламберт. В ході бою за Турійськ і форсуванні Турії відзначився  підполковник князь Валеріан Григорович Мадатов. Молодого командира Олександрійсбкого гусарського полку називали російським Мюратом (головнокомандувач французької кавалерії при Наполеоні). Командуючи авангардом корпусу генерал – ад΄ютанта Ламберта князь Мадатов не тільки вибив французів з Турійська, але й гнав їх без зупинки до самого Бреста. До військової історії Валеріан Мадатов увійшов як герой Російсько – Турецької ( з двома сотянми стрільців під Батинськом розгоромив 4-х тисячну колону турків) та Російсько – Французької воєн,  сподвижник генерала Єрмолова періоду російських завоювань на Кавказі, завойовник і намісник Шехінського, Ширванського і Карабахського ханств, генерала, який з двома стрілецькими батальйонами розбив ущент десятитисячну перську армію під Шамхором.

***

Поряд з військовими подіями ХІХ століяття для Турійська знаменувалось і виникненням Тріської династії євреїв – хасидів. Засновником цієї династій став раббі Аврахам (1806-1889), який більше відомий під іменем Магіда з Тріска (Турійська). До нього в Турійськ стікалися тисячі прихильників (серед них талмудисти, багаті євреї, рабини і навіть цадики інших, старіших династій). Магід приймав усіх як гостей і розміщав та кормив за свій рахунок. Його проповідітбули сумішшю хасидського учення і каббали з нумерологією та гематрією. Перу Магіда із Тріска належать праці «Маген Аврахам» («Щит Аврахама», 1887) і ) і «Шалош хадрахот ієшарот лі-зманім шонім» («Три праведні повчання на різні часи»). Раббі Аврахам користувався великим впливом серед хасидів і в період правління Миколи I був навіть зарештований за підозрою в підбурюванні до непокори уряду. Справу батька продовжили його сини Менахем Нахум з Бріська (Бреста), Мордехай з Кужміра та Яків Лейба з Тріська (Турійська), а згодом і онуки.  

***

На початку ХХ століття Турійськза словником Брокгауза і Ефрона являв собою «…бедное, захудалое местечко с 2872 жит.; 2 православных церкви, церковано-приходская школа, 2 водяных мельницы, 4 ярмарки. Посреди местечка развалины большого каменного замка. В 1890 г. здесь найден монетный клад. Из церквей одна (Преображенская) построена в XVI ст…». Але саме того часу до Турійська дійшла цивілізація. Влітку 1900 року вже повним ходом функціонувала новозбудована залізнична станція. Перша письмова згадка про неї пов’язана з відбудовою Мстиславого храму Успіння Божої Матері у місті Володимирі – Волинському і пов΄язана з отриманням 18 вересня (1 жовтня) 1900 року саме на станції Турійськ Великим князем Костянтином Костянтиновичем Романовим вітальної телеграми від російського царя Миколи ІІ.


***

У серпні 1920 року турійчани мали змогу побачити бійців 25-ї стрілецької (Чапаєвської) дивізії, які гнали польське військо до Західного Бугу. В ніч з 3 на 4 серпня частини цієї дивізії оволоділи Ковелем, а наступного дня разом з підрозділами 7-ї стрілецької дивізії увійшли до Турійська.

Вдруге червоноармійців турійчани побачили 22 вересня 1939 року, коли до Турійська увійшов розвідувальний підрозділ 45-ї стрілецької дивізії. Тієї самої дивізії, яка у червні 1941 року громила гітлерівців в районі Любомля, Ковеля, а в липні 1944 року, вже як 74-та гвардійська стрілецька дивізія визволяла північ нашого району від німецьких загарбників.

***

Постановою Кабінету міністрів України від   26 липня 2001 р. N 878 смт. Турійськ віднесено до Списку історичних населених місць України.

 

СЛОВО ПРО ТУРІЙСЬК

 Над тихоплинною рікою, 

Де тури бродять у лісах,

Дулібів плем’я зупинилось,

Побудувало городище в болотах.

 

Турійськом нове селище назвали

Миролюбиві хлібороби і ремісники,

Та неспокійних все сусідів мали

 Приходилось не раз їм рало обміняти на мечі:

 

То з готами за землі сперечались,

Допоки їх Алларіх у Європу не повів,

То обрів "умом гордих” від гордині відучали

Щоб у вози не запрягали більш жінок і дів.

 

У золотий час для Русі прийняли християнство,

Побудували храми й радо до них йшли,

Фортецю – замок згодом збудували,

Князівську ратну службу тут дружинники несли.

 

 По чорних днях монгольської навали

 У страшні для Русі кривавії  віки

Литва, поляки, татарва, як круки, рвали

Турійську щедру землю на шматки.

 

Отак з тих пір століттями все воювали:

З поляками під Берестечком, щоб в унію не йти,

То проти військ наполеонівських, французьких,

То австріяк, угорців й німців в роки Першої війни.

 

Тут бились Перша кінна й легіони польські

Петро Франко на "Альбатросі” волю здобував

Фашистів били тут війська радянські

Повстанцям край турійський рідним став.

 

У всі часи цвіло тут українство

З молитвами і справами Євстафія ченців,

З віршами Ганни Жежко й співами "Просвіти”,

З повстаннями героїв цих нескорених кресів.

 

За 910-й день народження стрічає

Турійськ наш древній - воїн й трудівник.

Нехай, він в Україні незалежній процвітає,

Хай милість Божа не залишить нас по вік.

 

Сергій Яровенко

Категорія: Історія Турійська | Додав: voenkom (07.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 1392 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 5.0/19
Всього коментарів: 1
1  
Факти супер. Вірш також класний. Тільки цікаво, а скільки ми ще не знаємо про місцевість в якій живемо?

Ім`я *:
Email *:
Код *: