Маловідомі сторінки історії Турійська
З понад трьох з половиною сотень тисяч днів деякі були
схожі один на одний, а деякі назавжди вписані в літописну історію селища. Про
значимі, але маловідомі факти з цього літопису в цьому матеріалі :
***
 На початку серпня 1659 року зі сторонни Володимира –
Волинського до Турійська увійшла лейб – рота коронного гетьмана польського під
командуванням Патріка Леопольда Гордона, майбутнього військоговог наставника
Петра І та засновника Преображенського полку. У ті часи, за словами відважного
шотландця, Турійськ «являв собою містечко з садибою і фортом посеред боліт» і
належав князю Домініку Заславському. За примхою долі майбутній організатор
російської регулярної армії відвідав турійську землю під час підготовки до
походу проти москвинів польського коронного війська спільно з козаками гетьмана
Виговського та татарським військом під командуванням Нурадин-султана.
***
 У середині 18 століття містечко Турійськ стало
власністю Оссолінських, відомого і заможного польського графського роду. Серед
графів Оссолінських були полководці - воєводи, сановники - старости і навіть
коронний канцлер (граф Юрій Оссолінський) часів королювання Яна Казиміра і
визвольної боротьби українського народу (1648-1654 рр). За господарювання
Оссолінських у 1759 році містечку польським королем Августом ІІІ Фрідріхом було
надане Магедбургське право, згодом, в 1773 році надано право проведення
двох чотирьох тижневих ярмарків. Саме Оссолінськими
було побудовано приміщення палацу на території сучасного містечка. З іменем
останнього владця Турійська з родини Оссолінських пов΄язана легенда про ікону
«Найсвятішої Панни», яка знаходилась в місцевому костелі Францішека Селезія. На
іконі була зображена Діва Марія з маленьким Іісусом, котрий сидів спершись на
глобус. Прообразами Святої Діви і Божественного Дитяти стали дружина і син
графа, які трагічно пішли з життя. Справа у тому, що вже одружений граф
Оссолінський закохався в молоду селянку з турійського передмістя Липа,
знехтував думкою своїх батьків та оточення, розірвав шлюб з «уродзоною» першою дружиною і одружився на
простолюдинці. Через деякий час в подружжя з΄явився первісток. Щасливий
вельможа, котрий бажав бачити образ коханих людей навіть у храмі замовив ікону
Богоматері французькому живописцю Жеррару. Та щастя було недовгим. Графська
родина, яка не змирилась зі своїм приниженням, найняла вбивць і отруїла
осоружну невістку з дитиною. Молодий граф хоча і витримав удар долі, але зрікся
світу й подався у монастир. Невдовзі Оссолінські продали свої турійські землі
графам Мошинським, і тільки ікона в костелі нагадувала про короткочасне щастя
нерівної любові багатія і селянки.
***
 Цю легенду описала в своїх «Записках кавалерст –
дівиці» перша жінка – офіцер у світовій військовй історії Надія Дурова (1783-1886), котра у 1808 році
під час проходження військової служби у
Маріупольському гусарському полку деякий час проживала в Турійську. Ескадрони
цього полку дислокувались у Ковелі, Турійську,
Голобах. На час перебування в нашому селищі про справжнє ім΄я корнета
Олександрова вже було відомо як військовому командуванню так і однополчанам
сміливої жінки, а на її грудях вже виблискував Георгіївський хрест, особисто
вручений царем Олександром І за врятування Надією на полі бою старшого офіцера.
До речі Надія Дурова – єдина жінка, нагороджена цією найвищою військовою
нагородою Російської імперії.
***
Влітку 1812 року на турійську землю вкотре прийшла
війна. Цього разу між Російською імперією та наполеонівською Францією з
союзниками.
У липні через
Турійськ в напрямку Ковеля йшли війська російської 3-ї Західної арміїї, які готувались до бою з австрійсько – французькими
військами (наступали з Бреста на Кобрин). У середині вересня (11-12 числа)
турійчани знову побачили російські війська, але вже добряче потріпані
саксонцями генерала Реньє – засновника княжої династії сучасного Монако. Через
Турійськ у напрямку на Туропин, Киселин, Торчин, Луцьк відступали частини під
командуванням графа Ламберта, французького емігранта, який втік від революції
до Росії і вступив на військову службу. Учня
Суворова, героя битви під Чарново (Східна Прусія) генерала Ламберта сучасники
називали найкращим кавалерійським воєначальником епохи наполеонівських війн.
В середині серпня між Турійськом і Володимиром –
Волинським були зосереджені
армії Реньє (франзузи і саксонці), Шварценберга (австрійці) та до 10 тисяч
польських конфедератів під командуванням Яна Домбровського.
 В ході вересневого контрнаступу російської армії 12
вересня 1812 року французькі війська були вибиті з Турійська військами корпусу,
якийм командував генерал Ламберт. В ході бою за Турійськ і форсуванні Турії
відзначився підполковник князь Валеріан
Григорович Мадатов. Молодого командира Олександрійсбкого гусарського полку
називали російським Мюратом (головнокомандувач французької кавалерії при
Наполеоні). Командуючи авангардом корпусу генерал – ад΄ютанта Ламберта князь
Мадатов не тільки вибив французів з Турійська, але й гнав їх без зупинки до
самого Бреста. До військової історії Валеріан Мадатов увійшов як герой
Російсько – Турецької ( з двома сотянми стрільців під Батинськом розгоромив 4-х
тисячну колону турків) та Російсько – Французької воєн, сподвижник генерала Єрмолова періоду російських
завоювань на Кавказі, завойовник і намісник Шехінського, Ширванського і
Карабахського ханств, генерала, який з двома стрілецькими батальйонами розбив
ущент десятитисячну перську армію під Шамхором.
***
Поряд з військовими
подіями ХІХ століяття для Турійська знаменувалось і виникненням Тріської
династії євреїв – хасидів. Засновником цієї династій став раббі Аврахам
(1806-1889), який більше відомий під іменем Магіда з Тріска (Турійська). До нього в Турійськ
стікалися тисячі прихильників (серед них талмудисти, багаті євреї, рабини і
навіть цадики інших, старіших династій). Магід приймав усіх як гостей і
розміщав та кормив за свій рахунок. Його проповідітбули сумішшю хасидського
учення і каббали з нумерологією та гематрією. Перу Магіда із Тріска належать
праці «Маген Аврахам» («Щит Аврахама», 1887) і ) і «Шалош хадрахот ієшарот лі-зманім шонім» («Три праведні повчання на
різні часи»). Раббі Аврахам користувався великим впливом серед хасидів і в період правління Миколи I був навіть зарештований за підозрою в
підбурюванні до непокори уряду. Справу батька продовжили його сини Менахем
Нахум з Бріська (Бреста), Мордехай з Кужміра та Яків Лейба з Тріська
(Турійська), а згодом і онуки.
***
На початку ХХ століття Турійськза словником Брокгауза
і Ефрона являв собою «…бедное, захудалое местечко с 2872 жит.; 2 православных церкви, церковано-приходская школа, 2 водяных мельницы,
4 ярмарки. Посреди местечка развалины большого каменного замка. В 1890 г. здесь найден монетный клад. Из церквей одна
(Преображенская) построена в XVI ст…». Але саме того часу до Турійська дійшла
цивілізація. Влітку 1900 року вже повним ходом функціонувала новозбудована
залізнична станція. Перша письмова згадка про неї пов’язана з відбудовою
Мстиславого храму Успіння Божої Матері у місті Володимирі – Волинському і пов΄язана
з отриманням 18 вересня (1 жовтня) 1900 року саме на станції Турійськ Великим
князем Костянтином Костянтиновичем Романовим вітальної телеграми від
російського царя Миколи ІІ. 
***
У серпні 1920 року турійчани
мали змогу побачити бійців 25-ї стрілецької (Чапаєвської) дивізії, які гнали
польське військо до Західного Бугу. В ніч з 3 на 4 серпня частини цієї дивізії
оволоділи Ковелем, а наступного дня разом з підрозділами 7-ї стрілецької
дивізії увійшли до Турійська.
Вдруге червоноармійців турійчани
побачили 22 вересня 1939 року, коли до Турійська увійшов розвідувальний
підрозділ 45-ї стрілецької дивізії. Тієї самої дивізії, яка у червні 1941 року
громила гітлерівців в районі Любомля, Ковеля, а в липні 1944 року, вже як 74-та
гвардійська стрілецька дивізія визволяла північ нашого району від німецьких
загарбників.
***
Постановою Кабінету міністрів
України від 26 липня 2001 р. N 878 смт. Турійськ віднесено до Списку історичних
населених місць України.
СЛОВО ПРО ТУРІЙСЬК
Над тихоплинною рікою,
Де тури бродять у лісах,
Дулібів плем’я зупинилось,
Побудувало городище в болотах.
Турійськом нове селище назвали
Миролюбиві хлібороби і ремісники,
Та неспокійних все сусідів мали
Приходилось не раз їм рало обміняти на мечі:
То з готами за землі сперечались,
Допоки їх Алларіх у Європу не повів,
То обрів "умом гордих” від гордині
відучали
Щоб у вози не запрягали більш жінок і
дів.
У золотий час для Русі прийняли
християнство,
Побудували храми й радо до них йшли,
Фортецю – замок згодом збудували,
Князівську ратну службу тут дружинники
несли.
По чорних днях монгольської навали
У страшні для Русі кривавії віки
Литва, поляки, татарва, як круки, рвали
Турійську щедру землю на шматки.
Отак з тих пір століттями все воювали:
З поляками під Берестечком, щоб в унію
не йти,
То проти військ наполеонівських,
французьких,
То австріяк, угорців й німців в роки
Першої війни.
Тут бились Перша кінна й легіони
польські
Петро Франко на "Альбатросі” волю
здобував
Фашистів били тут війська радянські
Повстанцям край турійський рідним став.
У всі часи цвіло тут українство
З молитвами і справами Євстафія ченців,
З віршами Ганни Жежко й співами
"Просвіти”,
З повстаннями героїв цих нескорених
кресів.
За 910-й день народження стрічає
Турійськ наш древній - воїн й
трудівник.
Нехай, він в Україні незалежній
процвітає,
Хай милість Божа не залишить нас по
вік.
Сергій Яровенко | 
