Історія Турійська - Історія Турійська - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Неділя
26.02.2017
19:43
Форма входу
Категорії розділу
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Золоті Зірки Волині [24]
Біографічні відомості про Героїв Радянського Союзу, імена яких пов'язані з Волинню
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 356
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Історія Турійська

Історія Турійська

ТУРІЙСЬК
(Тураск, Турейско, Туржиськ, Турейськ).


Селище міського типу  розташоване на Волинському Поліссі над р. Турія. Центр Турійського району Волинської області. Населення 5866 меш. (2005). Містечко вважається найдавнішою заселеною територією на Волині.

Історія

Турійщина заселялась у період пізнього палеоліту. Згодом тут, окрім східнослов’янських, з’явились і племена тюркського походження.

Час заснування самого Турійська достеменно не відомий. Проте археологічні знахідки дають підстави твердити, що люди поселилися тут вже у VI-VII століттях. А перша писемна згадка про містечко датується 1097 роком у несторівському літописі «Повість минулих літ» і пов’язана з боротьбою Васильковичів з однієї сторони і київського князя Святополка й Волинського князя Давида за підтримки Турійських бояр Василя і Лазаря з іншої.

Щодо самої назви «Турійськ» існує декілька версій. Зе першою з них назва походить від легендарного князя Тура, котрий заснував тут городище, за другою - від прадавнього бика – тура, за третьою від язичеського бога «Тура» (за версією Митрополита Іларіона «Дохристиянські вірування українського народу»), тим більше, що в деяких народів, які відносились до Моравської єпархії, наприклад сербів, «бог» Тур визначав ратного «бога», а отже одного із самих значущих в епоху великого переселення народів, тим більше, що в далекій іспанській Валенсії існує річка з назвою Турія – Гуадолов’яр, а можливо від назви одного зі слов’янських племен  - «туричан», які населяли ці землі в прадавні часи. 

Разом з тим, давня історія Турійська тісно пов’язана з історією православ’я. З деякими історичними джерелами саме сюди доходили кордони Моравської єпархії УІІІ століття, очільниками якої були солунські брати рівноапостольні Кирило і Мефодій. Це підтверджують і хрестики – енколпіони, які за своїм видом, метеріалом виготовлення відносяться до УІ – УІІІ століть і були знайдені під час розкопок, перекази місцевих мешканців.

X-XІІ ст.- Турійщина, як частина земель історичної Волині, входила до складу Київської Русі. У другій половині ХІІ століття ввійшла до Волинського, а в 1199 році – до Галицько-Волинського князівства.

 В 1205 р. Турійск був взятий литовсько – ятвягським військом, про що зазначено в Галицько – Волинському літописі: «У рік 6713 [1205]. У ті ж роки, коли Олександр сидів у Володимирі, а брат його Всеволод у Червені, литва ж і ятвяги ходили війною. І спустошили  вони тоді [город] Турійськ, і навколо Комова, і аж до Червена, і билися коло воріт червенських.»

Вдруге литовське військо (командував княжич Войшелко) сплюндрувало Турійськ у 1253 році, як знак помсти князя Міндовга Данилу Галицькому і Васильку за похід на Литву.

У 1340 році- Турійськ з навколишніми селами попадає під владу литовських князів – Гедиміновичів. 

Династичні війни, складні династичні союзи ХІУ століття зумовлюють володарювання на Турійській землі з 1366 по 1370 рік відразу двох корон – Литовської (на території Містечка) та Польської на території с. Липа ( згодом Передмістя Гурійського), і тільки по смерті польського короля Казимира ІІІ (Великого) об’єднується під владою литовців. За часів правління Ягайла (з 1386 року) Турійськ знову під владою Польщі, але при Вітовті знову відходить до Литви, а згодом підпорядковуються об’єднаній польсько – литовській короні при Сигізмунді І.

У році 1504 році  містечко отримує право раз на тиждень проводити торги (ярмарки). У 1511 році король Польський і Великий князь Литовський Сигізмунд І спеціальною грамотою зобов’язав землевласників не перешкоджати міщанам у вирубці лісу на дрова.

В 1516р. Турійськ подарований королем Сигізмундом І Старим князю Роману Андрійовичу Сангушку, який відбудував замок на місці старого городища і зробив його неприступним для нападників. Після загибелі в бою з татарами князя Романа в 1517 році Турійськ передається батькові Романа – князю Андрію Олександровичу.

 У 1518 році, побоюючись повстання та внаслідок неодноразових звернень турійчан Сигізмунд І звільнив місто від «підводної» повинності, за якою міщани повинні були надавати підводи для потреб міського старости.

У квітні 1540 року Турійськ стає маєтністю Романа Федоровича Сангушка (1537—1573), воєводи Бродівського і Великого гетьмана Литовського. Роман Сангушко відомий подвигами у війнах проти турок і татар та війні за Інфлянти, був противником литовсько – польської унії. Будучи ревносним православним, він  облаштував шпиталь-богадільню при церкві Святого Спаса (Преображення Господнього). З його ж іменем пов’язане і заснування та будівництво церкви та монастиря Святого Великомученика Євстафія, хоча перша письмова згадка про цю святиню відноситься до 1622 року. За  володарювання Сангушків Турійськ був  одним з найбільших центрів ремісництва і торгівлі на Волині. Такий багатий спадок дістався   дочці Романа Федоровича Олександрі й зятю Івану Заславському, воєводі Підляському.

У 1569 році, після об’єднання Литви і Польщі в одну державу – Річ Посполиту (Люблінська унія), Турійськ попадає під владу Польщі. З цього часу починаються нападки не тільки на волю місцевих мешканців, але починаються зазіхання й на саме сокровенне – православну віру. Це пов’язане з тим, що Турійський князь Іван Заславський (зять князя Романа Сангушка) першим із староруського роду князів перейшов з віри своїх предків у римо-католицизм). Після його смерті (1629 р.) полонізацію і католизацію продовжував його син – князь Владислав – Домінік. 

У 1648-54 рр. - під час народно-визвольної війни декілька тисячним загоном повстанців, який діяв  в районі Турійськ - Ковель був зруйнований Турійський замок (орієнтовно 1651 рік), як і інші опорні пункти шляхти на Турійщині – замки і замочки у Мацейові (Лукові), Миляновичах, Овлочині, Перевалах, Туличеві. Одну з перших скрипок в боротьбі з іноземними поневолювачами грали ченці Турійського чоловічого монастиря Святого Великомученика Євстафія.

У 1652 році  в Турійську відбувся сеймик дворян Волинського воєводства, основним питанням якого було приборкання народного гніву

Після смерті князя Владислава Домініка в 1673 році турійський маєток дістався першому чоловіку його дочки - Теофілії - Людовіки князю Дмитру – Юрію Івановичу Вишневецькому, а згодом її другому чоловіку -   великому коронному маршалку князю Йосипу-Карлу Любомирському (1682 р.). Теофілія впросила чоловіка побудувати в містечку римо-католицький костел Святого Франциска Селезія (1700 рік), котрий був освячений лише в 1818 році.  Очевидно, православний люд Турійська довго чинив опір побудові у себе латинського костьолу, та й цифри статистки свідчать, що на кінець ХІХ століття серед мешканців Турійська було лишень 20 католиків.

Ще декілька разів міняв Турійськ власників: Януш Стадницький, воєвода Волинський (близько 1703 року), графи Осолінські.

В 1759 р. містечко отримало від короля Агуста ІІІ Фрідріха магдебурзьке право, а у 1773 році дістало дозвіл влаштовувати 2 великі ярмарки на рік (кожен по 4 тижні).

У 1793 році Турійщина у складі Волинського намісництва (з 1795 – губернії) увійшла до Російської імперії.

У 1808 році в Турійську, в садибі поручника Віхмана, під час проходження військової служби у Маріупольському гусарському полку проживала кавалерист – дівиця Надія Дурова – перша жінка – офіцер у військовій історії, котра в своїх славнозвісних «Записках кавалерист – дівиці…» описала легенду про ікону Богоматері, котра знаходилась в католицькому костьолі Турійська і відображала трагедію родини Оссолінських.

 Не оминула Турійськ Російсько – Французька війна. Спочатку, в червні 1812 року, через Турійськ маршем пройшли полки корпусу генерал-майора К.Й.Ламберта, які згодом навели чимало переполоху на території Герцогства Варшавського. На початку серпня мешканці Турійська знову побачили російських солдат, проте похмурнівших - 3-тя Обсерваційна армія генерала від кавалерії Тормасова відступала під натиском австрійського допоміжного корпусу генерала  князя Шварценберга і 7-го (саксонського) корпусу французької армії під командуванням дивізійного генерала Шарля Реньє. А ще через місяць - 12 вересня до околиць Тцріська вийшов передовий загін Павлоградського гусарського полку на чолі з князем Мадатовим . Жителі з нетерпінням чекали приходу російських військ. Їм були незрозумілі чужинці, які паплюжили їх святині - після окупації Турійська саксонці зі Свято-Преображенського храму  викунили святий престол і всю церковну утвар, а сам храм присосували під конюшню. Саксонці спочатку приготувались до оборони але після підходу оснвних сил колони генерала Ламберта підрвали міст через Турію і швидко відступили в напрямку до Любомля.

У 1831 році турійчани стали свідками дій польських повстанців, проте ця війна була не їх війною - старожили ще пам'ятали часи польського панування.

Кріпосництво, свавілля поміщиків нерідко приводило до народних повстань. Один з таких виступів, жорстоко придушених царськими військами, відбувся у 1846 році під ватагуванням турійчан Ф. Базалицького та Л.Супруновича.

У 1850 році власником маєтку в Турійську стає родина Оржешків, І вже в 1851 році Юрій Оржешко звільняє турійчан від відбуття кріпаччини, будується два водяні млини, шкіряний завод. Пізніше земельні угіддя Оржешків переходять до їх зятя графа Ржищевського.

1875 рік увійшов в історію, як рік відкриття аптеки та двокласного училища.

З розвитком капіталізму на теренах Російської імперії і в маленькому провінційному Турійську пожвавлюється торгівля, набирає оберту розвиток підприємництва. У 1895 році запроваджені 12 одноденних ярмарків, у 1900 – 1908 роках будується залізнична станція Турійськ. Містечко розвивається. На 1911 рік в ньому є державна горілчана крамниця, 24 приватні крамниці, два водяних і паровий млин, шкірний завод, три цегельних заводи. В Турійську знаходилась міщанська управа, земська поштова станція, пошта, телеграф, двокласна початкова школа, бібліотека, земський амбулаторний пункт, аптека, склад аптечних товарів.

Розвиток містечка припиняє Перша світова війна, під час якої близько 60% чоловічого працездатного населення віком від 20 до50 років було мобілізовано в царську армію. При наближенні фронту, у серпні 1915 року, царські власті примусово відселили на схід частину населення, в основному в Катеринославську губернію та на Дон.  В 1915-18 рр. Турійщина знаходилась під окупацією австро-угорських військ. Разом з тим, з розквартируванням в Турійську легіонерів корпусу Українських Січових стрільців у 1916 році з’являється перша українська «Просвітницька школа», котра проіснувала до 1921 року.

Продовжила воєнне лихоліття Громадянська війна. Наприкінці 1918 р. на територію Турійщини вступили війська армії УНР, а вже в травні 1919 року після сутичок бійців Української Галицької армії з жовнірами генерала Геллера в Турійськ увійшли поляки. У серпні 1920 року в Турійську було встановлено владу Рад, але з жовтня 1920 року Турійськ знову був окупований польськими військами.

У 1921 році Турійщина за Ризьким мирним договором у складі Західної України відійшла до Польщі.  У роки другої Речі Посполитої соціальний гніт і політичне безправ’я доповнювались жорстоким національним гнітом. Польські окупанти всіма засобами придушували українську культуру, здійснювали політику насильницького ополячування українського населення. Закривались школи та культурно-освітні установи "Просвіта”,”Рідна хата”, "Союз українок” та інші. Як наслідок цьому -
масова еміграція селянських сімей за кордон, зокрема в США, Канаду, Парагвай, Уругвай
в 30-х роках ХХ століття.

Національні та соціальні утиски польських властей супроводжувалися зростанням політичної активності та патріотичної свідомості населення, з'явою комуністичних, а згодом і націоналістичних організацій (зокрема ОУН) Підпільний комуністичний осередок в містечку очолювала молода вчителька Ганна Жежко. Саме під її керівництвом 1923 році відбулася перша на Волині першотравнева демонстрація трудящих. Як і інші учасники демонстрації Ганна була репресована польськими властями. В Ковельській в’язниці вона написала і передала на волю цикл віршів, які за радянської доби вийшли окремою збіркою «Троянди за ґратами».

У вересні 1939 року мешканці Турійськa зустрічали війська Червоної Армії. Першим до турійська увійшов розвідувальний підрозділ 45-ї стрілецької дивізії, яка згодом героїчно оборонялась в перший тиждень війни в районі Шацьк-Любомль - Ковель. 22 жовтня 1939 року населення містечка взяло участь у виборах до Народних Зборів Західної України. Серед обранців був і корінний турійчанин В. Леончук з Передмістя  Турійського. 27 жовтня 1939 року він разом з іншими депутатами ухвалили Декларацію про встановлення радянської влади на західноукраїнських землях, про конфіскацію земель поміщиків, монастирів, державних урядовців, національних банків. Вся земля стала державною власністю.  

20 січня 1940 року Турійськ став районним центром Волинської області.

20 квітня 1941року вийшов перший номер районної газети «Радянський селянин».

Найтрагічніші сторінки історії Турійська припадають на часи Великої Вітчизняної війни. Вже вранці 22 червня німецька авіація бомбардувала залізничну станцію, за день почалися оборонні дії проти загарбників частин 5-ї армії під командуванням генерал – майора М.І.Потапова. Перший загін німецьких мотоциклістів був знищений піхотинцями і артилеристами 62-ї стрілецької дивізії (полковник Тимошенко) близько полудня 25 червня 1941 року. 

Окупація тривала з  26 червня 1941 року по 4 липня 1944. У цей період німецькі окупанти та їх союники угорці вчинили жорстоку розправу над єврейським населенням. Сотні турійчан були вивезені на примусові роботи до Німеччини.

У Турійську німцями було знищено 1540 жителів, зруйновано 165 житлових будинків, 181 господарську будівлю.

Турійчани приймали участь в бойових діях в складі регулярних частин Червоної (згодом Радянської) Армії, партизанських загонах, загонах УПА.

Бої за визволення Турійська тривали з березня по липень 1944 року, а тому день остаточного звільнення від загарбників - 4 липня по праву сьогодні святкується як свято селища. В ході боїв за Турійськ мужність і героїзм проявили сотні солдат і офіцерів 47 –ї армії (Поліська наступальна операція 2 Білоруського фронту 15 березня – 5 квітня 1944 року), 4-ї, 41-ї , 117-ї, 312-ї стрілецьких, 77 –ї гвардійської стрілецьких дивізій, інших з’єднань, частин і підрозділів 69-ї армії під командуванням генерал - лейтенанта В.Я.Колпакчі (Білоруська стратегічна наступальна операція - Люблін-Брестська наступальна операція)

Визволителі застали страшну картину – Турійськ був знищений настільки, що не знайшлось навіть місця для розміщення органів влади, а тому вся районна влада тимчасово (до 1945 року) знаходилась в селі Купичів.

У повоєнний час Турійськ відбудовувався і розвивався.  В 1945 – 46 роках починає працювати пошта, електростанція, цегельний завод, харчокомбінат, МТС (манинно- тракторна станція, середня школа. В  1947 році в передмісті утворюється колгосп імені Щорса (реорганізований в 1956 році, а в містечку – колгосп імені Чкалова (реорганізований в 1949 році).

Згодом невеликі підприємства перетворюються в більш потужні – консервний завод (1962 рік), Сільгосптехніку (потім РТП), Міжколгоспбуд (1956 рік) й інші.

На Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року 97,71% турійчан проголосувало у підтримку Акту про державну незалежність України.

Сьогодні Турійськ – селище міського типу, районний центр з достатньо розвинутою інфраструктурою, мешканці якого знають і поважають свою історію.

На території селища діють підприємства деревообробної промисловості (ТзОВ "АМІЛА", "УКРДЕРЕВБУД", комерційно-виробниці підрозділи фірми АГРОТЕХСЕРВІС, будівельні підприємства, є знана кількість підприємців-фізичних осіб.

                                               

Категорія: Історія Турійська | Додав: voenkom (07.07.2010) | Автор: Сергій ЯРОВЕНКО E
Переглядів: 2457 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.6/30
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: