П`ятниця
26.05.2017
10:27
Форма входу
Категорії розділу
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Золоті Зірки Волині [24]
Біографічні відомості про Героїв Радянського Союзу, імена яких пов'язані з Волинню
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 361
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Історія Турійська

Герой народився в Турійську

Герой народився в Турійську

     Коломейцев Гигорій Пилипович (Коломейцев Гигорий Филиппович)

Майбутній Герой і генерал народився 2 лютого 1915 року в містечку Турійськ Волинської губернії, в сім'ї офіцера царської армії і вчительки математики. З наближенням фронту до Турійська мати з сином були евакуйовані до Житомира. Там  Анатолій закінчив семирічну школу, фабрично – заводське училище, а згодом і вечірній робфак. У 1935 році Коломєцев вступає до Харківського механіко-машинобудівного інституту, де цікавиться новою галуззю – ракетобудуванням, як і його земляк по місту Житомиру Сергій Корольов. 1936 року доля направляє юнака по стезі дідів і прадідів - потомственних військових, - за комсомольською путівкою Анатолій Коломєйцев разом з іншими студентами ХММІ був направлений до Одеського артилерійського училища. Пильні радянські органи чомусь віднеслись лояльно до нащадка дворянської військової родини ( дід Анатолія був генералом , а батько капітаном армії його імператорської величності).

В січні 1938 року молодший лейтенант Коломєйцев закінчує військове училище, а вже у вересні 39 - го приймає участь у поході РСЧА на терени Західної Білорусії.

З початком радянсько – фінської війни, 30 листопада 1939 року Анатолій Пилипович на посаді командира батареї 116-го артилерійського полку 13-ої армії Північно-Західного фронту бере участь в бойових діях на „лінії Маннергейма”. За відвагу і вміле керівництво батареєю при переправі полку через р. Вуокса,  на підступах до укріпленого району на річці Салменкайта  та в районі містечка Меро, особисту відвагу і героїзм, 7 квітня 1940 року  Анатолію Коломєйцеву присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Новину про нагородження молодий командир почув по радіо в Полтавському військовому госпіталі, де лікувався після важкого поранення.

На фронти Великої Вітчизняної Анатолій Коломєйцев потрапив з першого курсу Військової артилерійської академії.

Вже 28 червня лейтенант Коломєйцев прийняв батарею 76-мм гармат 838-го артилерійського полку 291-ї стрілецької дивізії. Брав участь в оборонних боях в Прибалтиці, під Ленінградом. У лютому 1942 року Анатолія Пилиповича відкликали до Москви. Там формувався 316-й гвардійський мінометний полк, напевно в управлінні кадрів Наркомату Оборони згадали про студентське захоплення Коломєйцева ракетною технікою, тим більше, що полк був не прости, на його озброєнні були БМ-13, або як їх називали з любов’ю в народі – «Катюші».  З цим полком і грізною зброєю з лагідним дівочим ім’ям пов’язана майже вся воєнна доля артилериста. Особливо відзначились гвардійці на Курській дузі. Дивізіон "катюш"  вже майора Коломейцева тільки за день боїв знищив 20 ворожих танків, велику кількість живої сили противника . Далі були бої за Харків, Київ, Відень, Будапешт, Прагу. В боях за Будапешт молодий офіцер вперше в історії застосував ведення вогню прямим наведенням гвардійськими мінометами.  Закінчив війну підполковник Коломєйцев командиром 47-го гвардійського мінометного полку   поблизу містечка Чеські Будейовіци. Вдячні мешканці чеського міста обрали нашого героя своїм почесним громадянином.

Після війни Анатолій Пилипович закінчив Військову академію імені М.В.Фрунзе. служив командиром окремої бригади особливого призначення РВГК, заступником начальника ракетного полігону під містом Капустін Яр Астраханської області, довгий час передавав бойовий досвід молодими офіцерам – ракетникам на посаді начальника ракетного факультету Військово-політичної академії імені В.І.Леніна.

З листопада 1975 року генерал-майор артилерії Коломєйцев - в запасі, а потім у відставці. 

І на заслуженому відпочинку Анатолій Пилипович не заспокоївся, був обраний головою правління ветеранської організації 316 – го гвардійського мінометного полку, щороку організовував зустрічі однополчан в день Перемоги, створив музей полку в школі-інтернаті № 30 в Сокольниках – місці формування частини. За багаторічну плідну роботу по патріотичному вихованню молоді, соціальному захисту ветеранів і зміцненню дружби між народами Указом Президента Російської Федерації від 28 квітня 1995 року генерал – майор Коломєйцев був нагороджений орденом Дружби. Всього ж на парадному кітелі нашого земляка виблискували Золота Зірка Героя Радянського Союзу, орден Леніна, три ордени Бойового Червоного Прапора, два ордени Вітчизняної війни I ступеня, ордени Червоної Зірки, "За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР" III ступеня, 33 медалі.

 Помер генерал Коломєйцев в Москві 14 липня 2006 року

Можливо, ім’я славетного земляка увіковічниться в назві однієї з вулиць древнього Турійська, а в майбутньому  районному краєзнавчому музеї буде експозиція, присвячена турійчанину, Герою, генералу.

 Сергій Яровенко

Категорія: Історія Турійська | Додав: voenkom (09.07.2010)
Переглядів: 536 | Рейтинг: 5.0/16
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: