Герой без зірки Героя - Бої за визволення Волині - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Середа
07.12.2016
13:31
Форма входу
Категорії розділу
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Золоті Зірки Волині [24]
Біографічні відомості про Героїв Радянського Союзу, імена яких пов'язані з Волинню
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої за визволення Волині

Герой без зірки Героя

19 липня 1944 року передові частини 3-ї гвардійської армії під командуванням гвардії генерал-полковника Василя Миколайовича Гордова вийшли до Західного Бугу. Серед тих, хто з нетерпінням чекав зустрічі з цією прикордонною річкою, був і начальник штабу 106-ї Забайкальсько-Дніпровської стрілецької дивізії полковник Іван Варфоломійович Бершадський. Нетерпіння і хвилювання Івана Бершадського буди цілком зрозумілі, адже саме тут він і його підлеглі на світанку 22 червня 1941 року вступили в бій з гітлерівцями, саме сюди він з бойовими товаришами йшов довгі три воєнні роки.

Іван Бершадський народився в буремному 1905 році в с. Боровиця (нині Чигиринський район Черкаської області). Як і багато його однолітків з робітничих родин рано став працювати. В п’ятнадцятилітньому віці добився зарахування до загону ЧОП (частини особливого призначення). Два роки у складі загону бився проти білогвардійців, ескадронів батька Махна, отамана Зеленого та інших «батьок» та «отаманів» в степах Південної України.

У жовтні 1927 році був зарахований на службу до військ НКВС. Саме тут став в нагоді набутий досвід бойових дій в роки Громадянської. Постійні боєсутички з порушниками кордону на ділянці 17-го Тимковичівського (з жовтня 1939 року – Брестський) прикордонного загону загартували характер молодого командира – прикордонника, сформували залізну волю, вміння оперативно приймати вірні рішення.

Під час радянсько-фінської війни старший лейтенант Бершадський воював у складі однієї з розвідувально – диверсійних груп, сформованих з прикордонників. Завданнями групи були здійснення розвідки й диверсій на фінській території та протидія фінським ДРГ, а особливо лижникам - єгерям та снайперам - «зозулям», які найбільше дошкуляли частинам Червоної Армії. У тій кривавій війні вні був поранений і контужений, за відвагу і мужність Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 квітня 1940 року нагороджений орденом Червоної Зірки.

Після лікування в госпіталі отримав нове призначення – комендантом 4-ї прикордонної дільниці 90-го Володимир – Волинського прикордонного загону. Управління і штаб комендатури знаходились в містечку Сокаль. Саме на ділянці цієї комендатури о 21:00 21 червня 1941 року при нелегальному перетині кордону був затриманий військовослужбовець 222-го піхотного полку 75-ої піхотної дивізії Вермахту єфрейтор Альфред Ліскофф. І саме Іван Бершадський першим провів допит німецького солдата, ім’я якого увійшло в історію Великої Вітчизняної війни.

 

капітан І.В.Бершадський, 1941 рік

Відразу три піхотні (111-та, 75-та, 57-ма) і 11-та танкова дивізії Вермахту атакували ділянку кордону 4-ї прикордонної комендатури. Ще біля 2-ї години ночі комендант капітан І.В.Бершадський, який до цього часу якраз повернувся з Володимира-Волинського, доповів в штаб загону, що на східній околиці села Забужжя, як раз проти мосту через Буг до Сокаля на вихідні позиції виходять німецькі танки, чути скрегіт гусениць і гул двигунів важкої техніки. На свій страх і ризик був відданий наказ про підготовку мосту до підриву. Проте нічної пори вибухівку дістати не вдалось. Коменданту прийшлось обмежитись виставленням поблизу мосту додаткового наряду, озброєного ручним кулеметом. Про посилення охорони мостів на ділянках відповідальності було проінформовані і інші начальники застав. Вже о 04.00 супротивник відкрив сильний артилерійський вогонь по Сокалю, який тривав цілу годину. Пункти дислокації штабу комендатури, 4-ої резервної та 14-ої застав опинились в зоні найщільнішого артилерійського вогню. У результаті обстрілу будівлі штабу і застав були цілком зруйновані, у перші хвилини артнальоту загинуло 25 і були поранені 5 прикордонників. Від вибухів німецьких снарядів (снаряд потрапив прямо до квартири коменданта) загинула сім’я Івана Варфоломійовича Бершадського – дружина Марія Андріївна і 11 літній син Віктор. Декілька годин 14-та лінійна, 4-та резервна застави та штабні підрозділи комендатури під командуванням Бершадського стримували натиск ворога. Проте сили були нерівні. Стрілецька зброя не могла протистояти танкам і бронетранспортерам противника, то ж прикордонники з боєм відійшли в напрямку на Горохів. Тут загін Івана Бершадського був підпорядкований 124-й стрілецькій дивізії і вже у її складі обороняв підступи до Горохова. Біля 17:00 22 червня група прикордонників разом зі штабною дивізійною ротою відповідно до наказу командира 124-ї сд генерал-майора Сущого вибила німців з с.Переспа і тим самим створила умови для виходу з оточення 341-го гаубичного артилерійського полку. На світанку наступного дня (близько 03:00) дві роти прикордонників і червоноармійців під командуванням капітана Бершадського атакували ворога, який замкнув кільце оточення навколо 406-го стрілецького полку. Завдяки раптовому та рішучому удару полк отримав змогу прорвати кільце оточення. 24 червня при виконання завдання з прикриття відходу частин дивізії в районі с.Терешки Іван Бершадський отримав важке поранення в ногу, без свідомості винесений з поля бою і відправлений в тиловий госпіталь.

За перші бої з гітлерівцями Іван Варфоломійович Бершадський наказом по військам Південно-Західного фронту від 29 грудня 1941 року №14/Н був нагороджений орденом Червоного Прапора (представлявся до ордену Леніна). На той час капітан Бершадський вже воював у складі 18-го прикордонного полку НКВС СРСР військ з охорони тилу діючої армії (Брянський фронт). Полк бився з гітлерівцями на дальніх підступах до Москви, приймав участь в контраступі Червоної Армії. У квітні 1942 начальник штабу 18-го прикордонного полку майор Бершадський був направлений на навчання до Військової академії ім.М.В.Фрунзе. По закінченні прискореного курсу академії, 6 листопада 1942 року був призначений начальником штабу, а в лютому 1943 року - командиром 188-го Аргунського стрілецького полку 106-ї Забайкальської стрілецької дивізії, сформованої з прикордонників. Дивізія,  увійшла до складу Особливої армії НКВС, згодом перейменованої в 70-ту армію і в бій з гітлерівцями вступила на Орловському напрямку.

У липні 1943 року 188-й стрілецький Аргунський полк прорвав оборону гітлерівців на фронті 6 км і за 18 днів боїв пройшов 16 кілометрів. При цьому полком повністю були розгромлені два батальйони 233-го і 19-го піхотних полків Вермахту, а ще два батальйони розсіяні. В ході наступу підрозділами полку були відбиті понад 20 контратак ворога, знищені і захоплені 92 гармати різних калібрів, збиті 6 літаків, спалені 7 та підбиті ще 16 танків і самохідних гармат ворога. Командир полку особисто очолював відбиття контратак ворога в районі населених пунктів Ніжино та Чувардіно. За вміле командування полком та особисту мужність в боях на Курській дузі підполковник Бернадський наказом по військам 70-ї армії від 02.09.1943 № 0167/Н був нагороджений другим орденом Червоного Прапора (знову представлявся до ордена Леніна).

В боях на Курській дузі до Івана Варфоломійовича прийшла останнє кохання. Під час атаки на Чувардіно командиру полку припала до душі командир санітарного взводу 3-го батальйону військфельдшер Таїса Федорівна Чабан. Згодом полковник і військ фельдшер на грудях якої виблискували орден Червоної Зірки і медаль «За відвагу» офіційно розписались.

16 жовтня 1943 року полковник І.В.Бершадський став начальником штабу 106-ї стрілецької дивізії. Першим значним іспитом для новопризначеного начальника штабу з’єднання стало форсування Дніпра в районі м. Лоєв (Гомельська область, Білорусь). Завдяки вміло розробленому плану наступу на підручних плавзасобах в стислі терміни через Дніпро були переправлені три стрілецькі, артилерійський полки і штрафна рота, прорвані три лінії оборони противника. Іван Бершадський за форсування Дніпра Указом Президії Верховної Ради СРСР від 15 січня 1944 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького 2-го ступеня (представлявся до ордену Суворова 2-го ступеня). На березі Дніпра Іван Варфоломійович поніс ще одну гірку втрату – смертю Героя загинув його кращий товариш – командир 236-го стрілецького Нерчинського полку підполковник Сергій Смирнов (30.10.1943 посмертно присвоєне звання Героя Радянського Союзу).

 

І.В Бершадський (ліворуч) і начальник штабу 188-го сп Сергій Григорович Смирнов,

Фото з фондів Центрального музею Державної Прикордонної Служби України

У січні 1944 року 106-та сд була виведена зі складу Білоруського фронту і передана 1-му Українському. Зі станції Василевичі через Гомель, Бахмач, Київ, Коростень, Новоград-Волинський дивізія ешелонами по залізниці була передислокована на Рівненщину, де була підпорядкована 76-му стрілецькому корпусу 13-ї армії , який готувався до бойових дій на Луцькому напрямку. Частини 106-ї сд на початку березня 1944 року відзначились в боях за утримання і розширення Луцького плацдарму (район с. Красне, Гнідава, Гончарка). Наприкінці березня 1944 року дивізія зайняла оборону в районі Торчина, а 17 квітня брала участь в його звільненні. До червня місця полки дивізії вели оборонні бої з німецькими частинами, апогей яких припав на травень 1944 року. У цьому ж місяці дивізія у складі корпусу була передана 3-й гвардійській армії. В липневих боях частини дивізії прорвали оборону німців на лінії «Принц Євгеній», звільнили частину території сучасних Локачинського, Горохівського, Іваничівського районів та форсували Буг в районі Порицька. Дивізія до 31 липня 1944 року з боями пройшла понад 300 кілометрів і форсувала Віслу в районі містечка Аннаполь. 14 серпня 1944 року від прямого попадання в спостережний пункт німецького снаряду полковник Іван Варфоломійович Бершадський загинув. Був представлений до звання Героя Радянського Союзу, однак посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (наказ по військам 1-го Українського фронту від 20 вересня 1944 року № 116/Н). Аннапольський плацдарм став справді кривавим для 106-ї сд. Дивізія в боях на плацдармі втратила майже 2/3 особового складу Тут полягло більшість з тих, хто воював з першого дня війни. Тут загинув і брат мого діда – навідник станкового кулемету молодший сержант Володимир Яцентюк.


Плита на місці останнього спочинку І.В.Бершадського. м.Луцьк, Меморіал Слави

Лейтенант м/с Таїса Бершадська (Чабан) супроводжувала тіло чоловіка до місця останнього спочинку – обласного центру Волині м. Луцьк. При поверненні до частини (на той час служила на посад старшого фельдшера 12-го окремого саперного батальйону 106-ї сд) наприкінці серпня 1944 року загинула під нападу ймовірно загону УПА.

         Вічна пам’ять тим, хто загинув! Вічна слава тим, хто своїми героїчними вчинками наблизив перемогу над нацизмом!
Категорія: Бої за визволення Волині | Додав: voenkom (15.07.2012) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 573 | Рейтинг: 5.0/11
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: