Доля генерала Сисоєва - Бої за визволення Волині - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Середа
07.12.2016
13:29
Форма входу
Категорії розділу
87-ма стрілецька. У боях і походах [67]
Бойовий шлях 87-ї стрілецької дивізії (1-го формування)
Волинь у 1812 році [43]
Бойові дії російських 3-ї Обсерваційної та Дунайської армій , французького 7-го та австрійського допоміжного корпусів Великої армії Наполеона у 1812 році
Волинь на початку 2-ї світової війни [46]
Бойові дії на території Волині у вересні 1939 та червні 1941 років
Бої місцевого значення. Волинь 1944. [99]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року
За рядками нагородних листків [47]
Бойові дії на території Волинської області в січні - липні 1944 року. Уточнення та конкретизація матеріалів розділу "Бої місцевого значення. Волинь 1944"
Золоті Зірки Волині [24]
Біографічні відомості про Героїв Радянського Союзу, імена яких пов'язані з Волинню
Історія Турійська [5]
Про Турійськ, район, знаменитих земляків
Обратная сторона медали "За отвагу" [1]
Эпизоды из книги Александра Филя "Обратная сторона медали "За отвагу" о кавалерах 5 и 4 медалей за "Отвагу", известных людей, награжденных самой популярной солдатской медалью в СССР
Бої за визволення Волині [11]
Тут розміщуються матеріали, які стосуються бойових дій на території сучасної Волині в січні-липні 1944 року
Волинь у Першій світовій війні [8]
Матеріали, що стосуються подій 1914-1918 років
Мої статті [4]
Відновлена пам'ять [2]
Матеріали про місця поховань військовослужбовців та жерт репресій, пошукові роботи та встановлення доль загиблих
Не вигадане про війну [3]
Спогади учасників 2-ї світової війни, які воювали на Волині і не тільки
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої за визволення Волині

Доля генерала Сисоєва

Сисоєв Павло Васильович. Народився 29.07.1901 в пос. Саввінськой фабрики Московської губернії. У листопаді 1917 року вступив в червоногвардійський загін, сформований з робітників Саввінської фабрики, був кулеметником. На початку 1918 року загін влився в Червону Армію - 103-й Калачовський полк. У складі цієї частини бився з військами генералів Краснова, Корнілова на Дону, приймав участь в придушенні повстання лівих есерів у Москві. У квітні 1919 року захворів на тиф. Після лікування в госпіталі був звільнений з армії як неповнолітній. З листопада 1919 року працював начальником і комісаром продзагону в Казанській губернії. У січні-березні 1921 р. брав участь в придушенні селянських повстань в Ядрінському, Цивільському і Чебоксарському повітах Чувашії. Був призначений Ядрінським районним продкомісаром, потім переведений повітовим продкомісаром в м. Конотоп Чернігівської області (Україна).
Наприкінці 1921 року призваний по партійній мобілізації на службу в РСЧА і призначений на посаду політбійця окремої Заволзької Червоногусарської бригади, в лютому 1922 переведений на аналогічну посаду в 394-й сп 132-ї бригади 44-ї сд Уральського Військового округу. З грудня 1922 по січень 1929 проходив службу в 132-му полку, сформованому на базі 132-ої бригади. Виконував обов'язки командира відділення, помічника політрука, політрука роти, виконував обов'язки помічника воєнкома, секретаря парторганізації, воєнкома полку. Після закінчення в 1929 році Стрілецько-тактичних курсів удосконалення комскладу РККА «Постріл» ім. Комінтерну, був призначений командиром стрілецького батальйону 9-го сп 9-ї Кримської стрілецької дивізії. З березня 1931 р. - командир 89-го сп 30-ї сд, з березня 1934 р. - командир 95-ї Молдавської сд. У серпні 1936 року за успіхи дивізії в бойовій і політичній подкогтовке Сисоєв П.В. був нагороджений орденом Червоної Зірки. У середині серпня 1937 року  був знятий з посади і арештований «за зв'язок з ворогами народу і шкідницьку лінію в бойовій підготовці частин дивізії». У березні 1938 повністю реабілітований, відновлений в РСЧА і призначений на посаду старшого викладача кафедри тактики ВА ім. Фрунзе, а з жовтня 1939 р. вже виконував обов'язки начальник курсу академії. У червні 1940 року отримав військове звання «генерал-майор». З березня 1941 р. - командир 36-го стрілецького корпусу КОВО. З 23 червня 1941 року 36-й СК (6 А, ПЗФ) вів оборонні бої в районі Львова, брав участь в контрударі у напрямі Крем'янець - Дубно-Шепетівка. У липні 1941 р. корпус потрапив в оточення і був розгромлений в районі Ямполя. За даними видання «Велика Вітчизняна. Комкори» т.1. 23.07.41 П.В. Сисоєв, будучи поранений, в районі м. Житомир потрапив в полон. По спогадах сусіда по камері П.В.Сысоева ( зі слів  самого Павла Васильовича) П. Соколова ( колишнього царського офіцера, який співробітничав з рядом розвідок і формувань опору):« Павлу Васильовичу вдалося до певного часу уникнути полону. Переодягнувшись в селянський одяг, він удвох з одним лейтенантом просувалися на схід. У дорозі до них приєдналися командири, що також відстали від своїх частин. Він умовляв їх організувати партизанський загін. Вони погоджувалися, але одного разу вранці, він не виявив ні своїх нових супутників, ні годинника. Так з лейтенантом вони і йшли ще деякий час, поки не зіткнулися з німецьким патрулем. Старший патруля виявився спостережливим. Він відмітив на лейтенанті офіцерські чоботи, які той пошкодував кинути, і запідозрив в подорожніх переодягнутих військових. Так опинилися вони в таборі для військовополонених...» у районі м. Стрий (Львівська область). У полоні звання і посаду Сисоєв приховав. Під ім'ям червоноармійця Петра Павловича Скирди був в'язнем таборів для військовополонених в містах Стрий, Дрогобич, Львів, Жовква, Грубешів. У серпні 1943 з групою військовополонених здійснив втечу з полону. 
Після втечі група приєдналася до одного із загонів УПА (Українська Повстанська Армія). Був призначений 2-м номером розрахунку станкового кулемету ( знову згодились навиви, набуті в молодості). У середині вересня 1943 в районі р. Стохід у складі куреня УПА брав участь в боях з партизанськими загонами Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання під командуванням О.Ф.Федорова. З району дислокації куреня в селищі Колки (Маневичівський район Волинської обл.) разом з групою колишніх військовослужбовців Червоної Армії, які служили в УПА в листопаді 1943 року перейшов на сторону партизан Федорова.


Група командирів і працівників штабу Чернігівсько-Волинського партизанського з'єднання,

другий праворуч стоїть П.В.Сисоєв

Зі спогадів О.Ф.Федорова: «Шифровку про Сисоєва я відправив до Генштабу. ..Відповідь з Генштабу на мій запит відносно Сисоєва прийшла через декілька днів. Шифровка підтверджувала всі дані, повідомлені про себе Павлом Васильовичем. Він числився без вісті зниклим. Далі слідував рядок: «Сисоєва негайно відправте до Москви». Сисоєв став третім помічником начальника штабу з'єднання. До цих пір таких помічників було два, але ще в одному ми давно мали потребу. У завдання третього входило керівництво підготовкою молодших командирів. Весною 1944 року ми нарешті доручили третьому помічнику начальника штабу керівництво однієї з бойових операцій. Провів він її успішно. Тільки після зустрічі з наступаючими частинами Червоної Армії розпрощалися ми з Павлом Васильовичем. У Москві видані Сисоєву нашим штабом документи про всі обставини його переходу до партизанів і прекрасна бойова характеристика допомогли людині дуже важкої долі відновити своє добре ім'я. Павлу Васильовичу повернули і партійний квиток, і генеральські погони».
 Партизанський генерал трохи злукавав. Так, повернули, але повернули значно пізніше. У біографічній довідці з видання «Велика Вітчизняна. Комкори» т.1. вказано, що з квітня 1944 по січень 1946 проходив спецперевірку органів НКВС. У цей час знаходився у внутрішній в'язниці НКВС на Луб'янці. «Павло Васильович був переконаний, що авторитетна комісія військових розгляне і оцінить його дії в період боїв в перші дні війни, і якщо навіть не відновить в званні, то в усякому разі довірить йому битися на фронті, в тій або іншій якості, для спокутування його провини і помилок, якщо вони будуть визнані. Проте, черв'як сумніву закрадався в душу Павла Васильовича, і він відхилив пропозицію майора, що його супроводжував, попрямувати прямо додому до сім'ї, вирішивши не турбувати рідних, поки справа не буде закрита, і він не буде реабілітований. Тому, приїхавши до Москви пізно увечері, Сисоєв вважав за краще чекати ранку в службовому кабінеті в будівлі НКВС. Прокинувся він від того, що хтось тряс його за плече. Розплющивши очі, він побачив перед собою людину в кашкеті з синім верхом, яка сказала: "А ну. пішли!" Його привели до молодого лейтенанта, який з ходу приголомшив Сисоєва: "А ну, розповідай, з яким завданням тебе німці до нас закинули!" Ніяких комісій, ні генералів з великими зірками, ні карти із стрілками руху військ, ні зустрічі з сім'єю. Допити щоночі, і одна пісня - "Признавайся!" Правда, до моменту нашої зустрічі, Сисоєва практично дали спокою. лише зрідка викликали, питали: "Ну розповідатимеш?" і знову повертали в камеру. Йому дозволили зв'язатися з сім'єю, і він отримував передачі.».
У березні 1946 року був звільнений, відновлений у військовому званні і направлений на навчання на Вищі академічні курси (ВАК) при Військовій академії ім. К.Є.Ворошилова. Після закінчення, в січні 1947 року був призначений старшим викладачем кафедри повітряно-десантних військ цієї ж академії. У 1953 році  бувзвільнений у відставку. Нагороджений орденом Леніна, двома орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, медалями.
Така ось доля військової людини ХХ століття - то на фронті, то у в'язниці, то в регулярних частинах, то в партизанах. Але не зломлений, твердий як стрижень, з твердою вірою в те, за що воював усе своє життя.

Категорія: Бої за визволення Волині | Додав: voenkom (02.01.2011) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 976 | Теги: партизани, Сисоєв | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: