Четвер
28.03.2024
17:44
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима

1.2. Січневі бої. Початок.

Перший січневий день 1944 року приніс на Волинь звістку - вранці 24 грудня після артилерійської і авіаційної підготовки війська 1-го Українського фронту перейшли в наступ під Житомиром. Розпочалась Житомирсько – Бердичівська наступальна операція. У перші три дні наступальних дій війська фронту при активній підтримці авіації 2-ї повітряної армії розгромили значні сили німців, звільнили Радомишль. До 30 грудня прорив був розширений до 300 кілометрів по фронту і до 100 кілометрів в глибину. Стрімкий наступ дозволив у досить короткий час звільнити Коростень, Новоград-Волинський, Житомир, Бердичів. 12 січня волиняни вже чули гул артилерійської канонади, фронт наближався до Сарн, а на Святого Василя - 14 січня партизанські загони вибили німців з Костополя.

5 січня 1944 року в наступ перейшли армії 2-го Українського фронту. В ході Кіровоградської наступальної операції вони завдали поразки 8-й німецькій армії..

Ці події принесли комусь радість, а когось заставили добре задуматись.


Першими, хто замислився про свою долю на чужій їм землі були угорські вояки. Зважаючи на те, що більшість Рівненщини була під контролем загонів УПА командування угорських дивізій 3 січня розпочало перемовини з командувачем південної групи УПА-Північ "Богун” поручником Петром Олійником за псевдо "Еней". За результатами переговорів  була укладена домовленість наступного змісту:

"1. Угорське командування не проводитиме ніяких ворожих дій проти УПА і українського населення.

2. Підрозділи УПА не здійснюватимуть політичних і озброєних виступів проти угорських гарнізонів на Україні.

...

5. Угорське командування повідомлятиме командування УПА про дії радянських партизанських підрозділів або комуністичної розвідки. Командування УПА ставитиме до відома угорські штаби про всі відомі йому пересування більшовицьких партизан.

6. Угорські гарнізони можуть отримувати від господарських підрозділів УПА необхідне продовольство. Натомість вони передаватимуть в УПА відповідну кількість зброї, боєприпасів, а також інші технічні і медичні матеріали.

7. Для успішного виконання цього договору і налагодження необхідної взаємодії командування угорської армії на Україні і командування УПА обміняються відповідними військовими представниками».

Від своїх союзників не відставали  і німці, адже розуміли, що у лісисто – болотистій місцевості під загрозою вже є не тільки тилові підрозділи, але й найближчі тили діючої армії. Розуміючи негативний вплив на моральний стан простих вояків, які ще вчора бились з карателями Головна команда УПА видала спеціальну заборону на ведення таких переговорів.

Подальші ж дії окремих командирів загонів УПА, в тому числі і вищого ешелону показали, що співпраця з німецьким командуванням з різних політичних чи тактичних міркувань продовжувалась і надалі.

Разом з тим січень 1944 року характеризувався збільшенням кількості нападів загонів УПА на німецькі підрозділи, воно й зрозуміло, - це був надійних шлях до поповнення запасів зброї, боєприпасів, амуніції, тим більше, що відступаючі підрозділи були значно ослаблені, а подекуди і деморалізовані.

15 січня 1944 року командир групи „Турів” Юрко Стельмашук „Рудий” видав наказ командирам загонів за №10 в якому зазначалось:

„Командирам загонів наказую слідуюче розташування сил:

1. Лисий.

1) 1 сотня – Матіїв (Нерозлучного)

20 2 сотня – район Любомль

3) 3 сотня – район Заболоття – Томашівка

Ціль: роззброєння німців та чужонаціональних відділв (без розстрілу), підрив залізниці, мостів, виколеювання потягів.

ІІ. Крига

1) 1 чота – в К(амені -) К(аширському)

2) 3 чоти обезпечення з півночі і сходу

3) 2 чоти район Ратно

ІІІ. Сосенко 

1) 1 сотня район Турийськ

2) 2 сотні бльокада Володимира, диверсія на шляху Володимир – Луцьк.

Ціль: як у Лисого і Криги.

3) Сотню Нерозлучного направити до Павлюка-Лисого.

IV. Вовчак

Прибути з сотнею Кубіка в район Ковель, про що зголосити негайно.

V. Загальне

1. Самооборона, боївки і СБ вповні підпорядковуються командирам відділів.

2. Заповіджена відправа на 20.1.44 р. не відбудеться.

3. Командир(и) Крига та Лисий, Лисий та Сосенко усталять мертві пункти зв’язку.

4. Наказ цей відкликаний не буде. На випадок загроження відділи відійдуть в терен безпечніший.

Слава Україні.

Рудий. Сосенко”13.

21 січня 1944 року два кypeнi УПA  i  сoтня військово – польової жандармерії загальною чисельністю до 1000 чоловік  в районі сіл Садів Луцького та Угли Ковельського районів з метою здобуття зброї, боєприпасів та амуніції зав’язала бій з німецькими фронтовими частинами. Хоча втрати повстанців становили біля 50 бійців, з них 20 вбитими, значних втрат зазнали і гітлерівці. За деякими даними тільки в полон було захоплено до 200 чоловік, які згодом були розстріляні повстанцями. Цього ж дня повстанці виступили на захист мирних жителів села Іванівка (нині Рожищанського району), яких хотів пограбувати німецький загін чисельністю до 100 чоловік. У ході бою німці втратили вбитими 72 солдати проти 7 вбитих повстанців. Більш активними стали напади і на німецькі колективні господарства, або фільварки, як їх тоді називали. Особливо активною в цьому плані була самооборона м. Берестечка на Горохівщині. Так, вночі 8 січня 1944 року бійцями самооборони Берестечка було розграбовано і спалено фільварки в Холоневі, Староставі14.


Категорія: Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима | Додав: voenkom (18.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко E
Переглядів: 1601 | Рейтинг: 4.6/9
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: