5.4.1. Німецьке угрупування. Угрупування сухопутних військ. Продовження - Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. - Бої місцевого значення. Волинь 1944. - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Четвер
19.01.2017
22:21
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 354
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині.

5.4.1. Німецьке угрупування. Угрупування сухопутних військ. Продовження

 

214-та піхотна дивізя  (214. Infanterie-Division) вермахту була сформована у вересні 1939 року і після формування перебувала у резерві 1-ї армії, а згодом була підпорядкована ХХХ-му армійському корпусу цієї армії. У квітні 1940 року дивізія була перепідпорядокована ХХІ армійській групі під командуванням генерала піхоти Ніколауса фон Фалькехорста і прийняла участь в операції із захоплення Норвегії під кодовою назвою «Везерюбунг». Дивізія  знаходилась у третьму ешелоні, а тому участі в бойових діях проти норвезької королівської армії майже не брала296. У вересні 1940 року перейшла у підпорядкування XXXVI армійського корпусу і до лютого 1943 року знаходились на території Норвегії. Перший досвід боїв з Червоною армією солдати і офіцери дивізії отримали у липні – вресні 1941 року у складі 19-го гірсько – стрілецького корпусу на напрямку Мурманськ - Полярний, який обороняли війська 14-ї радянської армії разом з частинами Північного флоту. Досвід був абсолютно навдалий, адже в районі Кольського півострова жоден німецький солдат так і не зміг затриматись на території СРСР живим більше одного дня297. Перед початком наступу радянських військ в районі Нарви наприкінці лютого дивізія прибула до складу ГА „Північ” де знаходилась в резерві. У квітні 1944 року дивізія прибула на Україну, спочатку в район Золочів-Підгайці для дій проти правого флангу 18-го  гвардійського стрілецького корпусу.  Разом з іншими дивізіями, передислокованими з заходу вона  призначалась  командуванням вермахту для контрудару і створення нового фронту між Тернополем і Станіславом, і для завдання ударів з метою деблокування 1-ої німецької танковій армії298. Згодом частини дивізії були перекинуті в район Ковеля і увійшли до складу ХХХХІІ корпусу 4-ї танкової армії. 


У березні 1944 року замість генерал-лейтенанта Макса Хорна, який командував дивізією 4 роки був призначений генерал – майор Гаррі фон Кірбах (Kirchbach auf Lauterbach,Harry von).

Фон Кірбах (1896-1945) походив з відомої з XV століття у Німеччині родини аристократів – полководців. Його батько у першу світову війну командував 8-ю армією, яка діяла в Прибалтиці. Частини цієї армії безпосередньо пов’язані зі святкуванням 23 лютого, адже саме вони наступали в лютому 1948 на Псков і Нарву. У 1918-1919 роках Г.фон Кірбах був головнокомандувачем німецьких окупацйійних військ на Україні. Щодо Гаррі фон Кірбаха, то  офіцерську службу розпочав 24 липня 1924 року на посаді ад’ютанта 10-го піхотного полку, відзначився зі своїм 408-м піхотним полком 121-ї піхотної дивізії в боях під Ленінградом і Волховом, за що 28 липня 1942 року був нагороджений Золотим Німецьким хрестом. Генеральські погони отримав 1 травня 1944 року. Після боїв на Волині і сході Польщі був підвищений у званні до генерал – лейтенанта (09.11.44). Військова кар’єра фон Кірбаха закінчилась його загибеллю в січні 1945 року в районі міста Баранов299.

 

291-ша піхотна дивізія (291.Infanterie-Division) була сформована у червні 1940 року і підпорядкована  XXXXII-му армійському корпусу 9-ї армії (група армій «В»), а через місяць перейшла у розпорядження XXVI-го корпусу 18-ї армії.  У складі цього корпусу 22 червня 1941 року дивізія розпочала бойові дії проти частин Червоної Армії на території Прибалтики. Перший досвід боїв на східному фронті для дивізійників був плачевним. 291-ша дивізія на чотири дні застряла під Лієпаєю. Липень – серпень 1941 ознаменувався для вояків дивізії запеклими боями на території Естонії і лише у вересні дивізія змогла вирватись на оперативний простір і вийти до Ораніємбаума. Тут частини 291-ї пд з великими втратами прорвали лінію оборони радянських військ і вийшли в район Петергофа. Згодом солдати дивізії одними з перших змогли побачити в біноклі Ленінград. Подальші бої дивізія вела в районі Волхова. Наприкінці грудня дивізія була виведена до резерву на відпочинок, який був перерваний у січні 1942 року наступом 2-ї ударної армії генерал- лейтенанта А.А.Власова. В перші дні боїв відзначився 505-й піхотний полк дивізії, який стримав удар радянських частин. Завдяки оборонним діям частин 221-ї дивізії командуванню 18-ї німецької армії вдалось стримати натиск 2-ї ударної армії та підготувати контрудар, внслідок якого радянська 2-га УА майже в повному складу була оточена і знищена, а її командарм зі своїм штабом потрапив до полону. До січня 1943 року частини дивізії займали оборону на північ від Новгорода, а потім були передислоковані до сектору дій  LIX-го корпусу (3-тя танкова армія) на стику груп армій „Північ” і „Центр” (район Великих Лук). Після прориву оборони під Києвом у жовтні 1943 року дивізія була передислокована в район дій 4-ї танкової армії під Коростень і з боями до січня 1944 року відступала до Шепетівки. В березні 1944 дивізія вела запеклі бої у складі 1-ї танкової армії в районі Кам’янця-Подільського де зазнала значних втрат. Після переформування і доукомплектування в квітні 1944 року частини дивізії були перекинуті для дій в районі Броди – Тернопіль, а в червні передані в розпорядження командування XXXXII-го армійського корпусу 4-ї танкової армії для оборонних дій і зайняла оборону в районі Горохова300.


У липні 1944 року командування дивізією прийняв генерал – майор Артур Фінгер. (Arthur Finger).


Військова кар’єра Фінгера схожа на кар’єру більшості командирів німецьких дивізій зразку 1944 року. На початку 1-ї світової війни (5 серпня 1914 р.) вступив добровольцем на військову службу і отримав призначення до 81-го польового артилерійського полку. Приймав участь і бойових діях у складі 36-го польового артилерійського полку, дослужився спочатку до унтер – офіцера, а в червні 1917 року отримав звання лейтенанта резерву. Після звільнення з війська служив у Берлінській поліції, приймав участь у розслідуванні справи з підпалу Рейхстагу. З приходом наці до влади у квітні 1935 року повернувся на військову службу, відразу отримав звання капітана і призначення до штабу батальйону артилерійського полку «Глогау», а в жовтні того ж року став командиром артилерійської батареї. У серпні 1937 року майор Фігнер був переведений виладачем до Дрезденського військового училища. З початком 2-ї світової війни, 28 вересня 1939 року, підполковник Артур Фінгер отримав під командування 757-й важкий артилерійський полк з яким брав участь у поході на Францію. В жовтні 1940 року був призначений командиром 214-го артилерійського полку 214-ї піхотної дивізії з яким прийняв участь у війні проти СРСР. Полк під командуванням підполковника (з лютого 1942 року - полковника) Фінгера відзначився при осаді Лієпаї, обстрілював пригороди Ленінграда, забезпечував вогнем закриття прориву фронту 2-ю ударною армією під Волховом. У лютому 1943 року нове призначення - на посаду командира 306-го артилерійського полку, яким командував до січня 1944 року. Після підготовки на курсах командирів дивізій 12 липня 1944 року був призначений командиром 291-ї піхотної дивізії, якою командував до розгорому з’єднання і своєї загибелі 27 січня 1945 року під Честноховом (Польща).

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. | Додав: voenkom (24.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 447 | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: