5.3.6. Посилення угрупування фронту. 2-га повітряна армія - Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. - Бої місцевого значення. Волинь 1944. - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
Неділя
26.02.2017
19:46
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 356
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині.

5.3.6. Посилення угрупування фронту. 2-га повітряна армія


Авіаційну підтримку правого крила 1-го Українського фронту здійснювала 2-га повітряна армія, яка була сформована 12 травня 1942 р. на підставі наказу НКО СРСР від 5 травня 1942 р. на базі управління ВПС Брянського фронту (2-го формування). Тоді до складу армії увійшли вісім авіаційних дивізій, зокрема 205-та і 207-та винищувальні, 208-ма нічна бомбардувальна (у складі армії воювала усю війну), 223-тя ближньо бомбардувальна, 225-та і 227-ма штурмові авіадивізії і 2 окремих авіаполки (50-й (193-й гвардійський) розвідувальний авіаполк також воював у складі 2-ї ПА до кінця війни). У червні - липні 1942 р. у ході Воронезько-Ворошиловградської стратегічної оборонної операції (28 червня - 24 липня) основні сили армії прикривали і підтримували війська 13-ої і 40-ої  загальновійськових армій. 9 липня армія була включена до складу Воронезького фронту. 16 листопада авіаз’днання армії були передані до оперативного підпорядкування  командуванню Південно-Західного фронту (2-го формування) і протягом двох останніх місяців 1942 року підтримували війська правого крила фронту в ході контрнаступу під Сталінградом (19 листопада 1942 - 2 лютого 1943). У взаємодії з 8, 16-ою і 17-ою повітряними арміями 2-гаПА вела бої за панування в повітрі, здійснювала авіаційну підтримку сухопутних військ при оточенні угрупування противника під Сталінградом. 21 грудня армія була повернена до складу Воронезького фронту. У січні - лютому 1943 р. брала участь у Воронезько-Касторненській наступальній операції (24 січня - 2 лютого). На весні 1943 року армія поповнилась новими частинами, які воювали у її складі до Перемоги. Це були 1554-й та 1555-й аеродромні полки ППО (з 10.04.43), 1605-й полк ППО (з 05.05.43). До літа 1943 р. до складу армії входили 3 авіаційних корпуси і 2  окремі авіаційні дивізії. В період Курської битви (5 липня - 23 серпня) авіація армії прикривала війська фронту з повітря, завдавала бомбових і штурмових ударів.  Проте, маючи значну перевагу над ворожою авіацією, війська армії не змогли захопити панування в повітрі, не позбавили авіацію ворога можливості завдавати прицільних бомбових ударів, більше того менш численна німецька авіація завдала непомірно значних втрат 2-й ПА. Буденним явищем  у цей період стали бомбово-штурмові удари по власних військах, причиною чого була вкрай незадовільна організація заємодії авіації і наземних військ287. У ході Білгородсько-Харківської стратегічної наступальної операції (3-23 серпня) армія успішно вирішувала завдання щодо повітряного забезпечення прориву оборони противника, забезпеченню введення в прорив 1-ої і 5-ої гвардійських танкових армій та розвитку їх успіху. В ході подальших наступальних операцій підтримувала війська фронту на Київському напрямі і в битві за Дніпро. За активну участь в звільненні Києва шість авіадивізій, п΄ять авіаполків і авіаескадрилья отримали почесні найменування «Київських». У січні 1944 року до постійного складу армії увійшли  98-й гвардійський розвідувальний, 118-й коректувальний та 222-й транспортний авіаполки. Взимку і весною 1944 р. з΄єднання і частини армії брали участь в Житомирсько-Бердичівській (24 грудня 1943 р. - 14 січня 1944 р.), Корсунь-Шевченківській (24 січня - 17 лютого), Луцько-Ровенській (27 січня - 11 лютого), Проскурівсько-Чернівецькій (4 березня - 17 квітня) наступальних операціях. Напередодні Львівсько-Сандомирської стратегічної наступальної операції (13 липня -29 серпня) друга повітряна стала найбільшим авіаційним об΄єднанням не тільки у роки 2-ї світової війни, але напевно і світовій військовій історії. У цей період армія складалася з дев’яти авіакорпусів, трьох окремих авіадивізій (всього 26 дивізій) і чотирьох окремих авіаполків. Крім того до складу армії входив також 1-й чехословацький авіаполк, розгорнутий згодом до дивізії. Загальна чисельність літаків в армії склала 3197. 16 липня 1944 р. в оперативне підпорядкування командувача армією поступила 8-а повітряна армія. У січні - травні 1945 р. авіація армії брала участь у Сандомирсько-Сілезькій (12 січня -3 лютого), Нижнєсілезькій (8-24 лютого) і Верхнєсілезькій (15-31 березня) наступальних операціях та Берлінській стратегічній операції (16 квітня - 8 травня). Бойовий шлях армії завершився участю в звільненні Праги. За роки війни льотчики армії зробили понад 300 тис. літако-вильотів, провели більше 6 тис. повітряних боїв. Армія взяла участь в 6 повітряних операціях, 65 її з'єднань і частин було перетворено в гвардійські, 227 частин і з'єднань нагороджено орденами, 125 з'єднанням і частинам присвоєні почесні найменування. 281  авіатор армії став Героєм Радянського Союзу, 13 льотчиків удостоєно цього звання двічі, тричі цього звання був удостоєний Олександр Іванович Покришкін. Наприкінці війни зірку Героя отримав і командуючий армією генерал – полковник авіації Степан Акимович Красовський.


Майбутній Маршал авіації народився 7 (19) серпня 1897 року в селі Глухи нині Биховського району Могильовської області (Білорусія). У травні 1916 року був призваний до імператорської армії. По закінченні курсів механіків бездротового телеграфу рядовому Красовському вручили унтер – офіцерські погони і направили на Західний фронт. Знайшлась і посада – начальника радіостанції. З тих пір Степан Крсовський закохався в небо, адже його радіостанція належала корпусному авіазагону, літаки якого щодня парили в повітрі на очах юнака.

У 1917 році унтер-офіцер Красовський без жалю розпрощався з прикрашеними личками погонами і вступив до Червоної Гвардії. Один з піонерів ВПС СРСР службу в авіачастинах РСЧА розпочав авіамотористом, а згодом став начальником зв΄язку 33-го авіазагону Східного фронту. Саме тоді здійснилась юнацька мрія Красовського він освоїв спеціальність льотчика – спостерігача і зробив перші бойові вильоти. Кар΄єра молодого воєнльота швидко пішла вгору. У жовтні 1919 року Красовський був призначений на посаду комісара авіаційного загону 4-ї армії, у травня 1920 – комісаром 1-го Азербайджанського авіазагону 11-ї армії. Службу на політичних посадах в авіації продовжив і по закінченню Громадянської війни – до 1925 року. У 1926 році закінчив курси удосконалення начальницького складу при Військово-повітряній академії імені Жуковського, далі командував авіазагоном, авіабригадою. У 1936 році закінчив Військово-повітряну академію, командував авіабригадою, авіакорпусом, районом авіаційного базування в Ленінградському військовому окрузі. Під час Радянсько – Фінської війни був командувачем ВПС 13-ї армії і одночасно командиром Мурманської авіаційної бригади. У 1940 році отримав призначення на посаду начальника Краснодарського  військового авіаційного училища, у січні 1941 року  - помічника командувача ВПС Північно-Кавказського військового округу по військових-навчальних закладах, а напередодні війни, у червні 1941 - командувача ВПС Північно-Кавказського військового округу.

У серпні 1941 року нове призначення, - на фронт – командуючим ВПС 56-ї армії, згодом чергове підвищення – на посаду командувача ВПС Брянського фронту.  У травні 1942 року С.А.Красовський прийняв командування новоствореною 2-ою повітряною армією, якою командував до липня того ж року. З листопада 1942 року по березень 1943 року був командуючим 17-ою повітряною армією, а березні 1943 року повернувся до командування 2-ю повітряною армією, якою командував до травня 1947 року. З 1947 по 1951 рік генерал – авіації Красовський  - командувач ВПС ДальВО. У вересні 1951 року відрядження за кордон, на посаду  головного військового радника у ВПС Китайської Народної Республіки . З 1952 по 1956 рік командував ВПС Московського (до 1953) та Північно – Кавказького округів. З 1956 по 1968 рік служив на посаді начальника Військово-повітряної академії .З липня 1970 року  Маршал авіації Красовський у  Групі генеральних інспекторів МО СРСР. Помер 21 квітня 1983 року. Похований в селищі Моніно Московської області288.

Під час прориву німецької оборони на Рава – Руському напрямку командування повітряним угрупуванням було покладена на заступника командуючого 2-ю повітряною армією генерал-майор авіації С.В.Слюсарєва.


Сидір Васильович Слюсарєв народився 14 травня 1906 року в місті Тіфліс (нині місто Тбілісі) в сім'ї робітника. У 1917 році закінчив ремісниче училище. По закінченні, батракував у селі Бадьяури. У 1922 році влаштувався кочегаром парової молотарки в  тому ж селі, а згодом (1925 р.) перебрався до міста і влаштувався слюсарем заводу ім. Орджонікідзе. У 1928 році був призваний на військову службу і направлений на навчання до Ленінградської військової теоретичної школи льотчиків, по  закінченню якої був направлений до 1-ї військової школи льотчиків ім. Мясникова в м.Кача на посаду інструктора. Згодом служив на посадах командира літака (ВПС Балтморя, ВПС Забайкальського військового округу), льотчика – інструктора з техніки пілотування, командира авіаційної ескадрильї. У травні 1938 році ескадрилью швидкісних бомбардувальників (СБ-3) капітана Слюсарєва направили до Китаю, який вів визвольну війну. За період боїв з травня по жовтень 1938 року льотчики ескадрильї Слюсарєва потопили більше 70 військових кораблів і транспортних суден, знищили до 30 літаків на аеродромах, збили в повітряних боях 15 винищувачів. З шістдесяти чоловік групи на Батьківщину у 1939 році повернулися лише шістнадцять. 22.02.39 капітан Сидір Слюсарєв став 125-м Героєм Радянського Союзу. Відразу почався кар΄єрний злет. Наступною посадою стала посада генеральська - заступника командуючого 2-ю повітряною армією особливого призначення, а згодом заступника командуючого ВПС 8-ї армії. На останній, полковник С.В.Слюсарєв приймав участь у бойових діях Радянсько – Фінської війни, по закінченні якої отримав посаду, спочатку заступника командуючого ВПС Ленінградського військового округу (1940 р.), а згодом заступника командуючого ВПС Київського особливого військового округу з авіаційної підготовки (1941 рік).

Велика Вітчизняна на своєму початку переламала сходження по кар΄єрним щаблям. Рівень німецької авіації в декілька разів перевищував рівень авіації Японії чи Фінляндії, вимагав зовсім іншого досвіду, а тому командувач ВПС Південно – Західного фронту спочатку був понижений в посаді до командувача ВПС 25-ї армії, а у жовтні 1941 до командира 142-ї авіаційної дивізії ППО Московського військового округу, яка призначалася для захисту промислових районів Горького (нині Нижній Новгород). Доля почала всміхатися знову наприкінці 1942 року. Спочатку 10.11.42 року полковнику Слюсарєву було присвоєне генеральське звання, а в березні наступного, 1943 року він отримав під командування 5-й змішаний авіаційний корпус.  Пізніше був призначений заступником командуючого 4-ї, а згодом 2-ї ПА. З 27.08.44 по 11.05.45 рр. (з перервою з 12 по 22.10.44 р.) генерал-майор авіації Слюсарєв командував 1-м гвардійським змішаним (3 28.09.44 – 2-й гвардійський штурмовий) Володимир - Волинським авіаційним корпусом 2-ї повітряної армії. Під командуванням генерал-майора авіації Слюсарєва корпус брав участь у Львівсько – Сандомирській, Берлінській та Празькій наступальних операціях.

По закінченні 2-ї світової війни у 1947-49 рр. С.В.Слюсарєв командував 7-м бомбардувальним авіакорпусом Приморського військового округу. На цей час, за 20 років служби в радянській авіації з 1929 по 1949 роки генерал-лейтенант авіації Слюсарев на літаках У-1, У-2, «Зібель», Як-6, Ут-1, Ут-2, Р-1, Р-5, Р-6, І-1, І-3, І-4, ЛАГГ-3, Як-1, Як-3, Як-5, Як-6, «Аерокобра», Ла-5, І-15, І-16, Іл-2, ДБ-1, ДБ-3, СБ, Іл-4, «Бостон», МІГ-1, МІГ-3 По-2, Пе-2, Ту-2, Як-7У, Іл-2У, Нт-2, Сі-47, Іл-10У, ЛІ-2, Су-2 здійснив 5980 вильотів, провівши в небі 4480 годин. У 1949 році відрядження в Китай і посада заступника командувача ППО в Шанхаї, після повернення з якого (1950 р.) навчання в академії Генерального штабу. У 1952 році генерал Слюсарєв був призначений на посаду заступника, а згодом командуючого 64-м винищувальним корпусом ППО. На цій посаді в серпні 1952 року С.В.Слюсарєв став учасником Корейської війни (до 27.07.53). Основне завдання корпусу полягало в прикритті від нальотів авіації стратегічних мостів через річку Ялуцзян, Супхунської ГЕС, системи іригаційних гребель, комунікацій і аеродромів на території КНДР в радіусі 75 км. від китайсько-корейського кордону. Корпус налічував більше 26 тис. чоловік і мав в своєму складі винищувальні авіаційні, зенітно-артилерійські і авіатехнічні дивізії, а також зенітно-прожекторні полки. Із-за режиму секретності радянські винищувачі МІГ-15 мали китайські опізнавальні знаки, їм заборонялося діяти над Жовтим морем і переслідувати літаки США та Південної Кореї на південь від лінії Пхеньян, Вонсан.У 1952 році частинами корпусу було збито 394 літаки противника. Власні втрати - 51 льотчик і 172 літаки. За 7 місяців 1953 р. в повітряних боях було знищено 139 американських літаків, втрати склали 25 льотчиків і 76 винищувачів МІГ-15Біс. Льотчики 64-го іак за той же період зробили 63229 бойових вильотів на перехоплення (в т.ч. 2779 - вночі) і провели 1790 повітряних боїв.  По закінченню закордонного відрядження генерал – лейтенант авіації Слюсарєв отримав призначення командуючим Уральською армією ППО (1955), якою командував до 1957 року. З 1957 по 1964 рік служив на посаді начальника командного факультету Військово-повітряної інженерної академії ім. Жуковського. Герой Радянського Союзу, кавалер трьох орденів Леніна, чотирьох Червоного Прапора, орденів Суворова 2-ї, Кутузова 2-ї, Богдана Хмельницького 2-ї ступені, Червоної Зірки, ордену „Дружби КНР”, численних медалей, кандидат військових наук генерал – лейтенант авіації Сидір Васильович Слюсарєв помер 11.12.81 року. Похований в місті Моніно Московської області.

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. | Додав: voenkom (24.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 468 | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: