Четвер
28.03.2024
22:49
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині.

5.3.5. Посилення угрупування фронту. 1-ша гвардійська танкова армія

Та все ж самим потужним угрупуванням, зосередженим на правому фланзі 1-го Українського фронту була 1-ша гвардійська танкова армія, яка вела свою історію від 1-ї танкової армії (2-го формування), сформованої в січні-лютому 1943 на Північно-Західному фронті в районі міста Осташков. Тоді до армії, яка безпосередньо підпорядковувалась Ставці, увійшли 3-й механізований та 6-й танковий корпуси, три лижні бригади, а також інші з'єднання і частини. Польове управління 1-ї танкової було створене на базі польового управління 29-ї армії. В середині лютого 1943 армія була включена до групи військ під командуванням генерала-полковника М.С. Хозіна, в середині березня знову була виведена до резерву Ставки ВГК. Наприкінці квітня 1-ша танкова армія після перегрупування в районі м. Обоянь увійшла до складу Воронезького фронту. У Курській битві армія, маючи в своєму складі 6-й і 31-й танкові, 3-й механізований корпуси, ряд артилерійських, зенітно-артилерійських, інженерних та інших з'єднань і частин, у взаємодії з іншими об'єднаннями і з'єднаннями фронту брала участь в оборонній битві проти сильного танкового угрупування вермахту, яке наступало на Обоянському напрямі. Внаслідок продуманих оборонних дій ворог вимушений був припинити наступ. У Білгородсько-Харківській операції  війська 1-ї танкової армії з 3 по 11 серпня пройшли з боями 120 км., звільнили місто Богодухівв (7 серпня), у взаємодії з іншими об'єднаннями фронту розітнули значене німецьке угрупування і зіграли важливу роль у відбитті контрударів противника в районах Богодухова і Ахтирки. Успішні дії 1-ї ТА сприяли успіху військ сусіднього Степового фронту при звільненні Харкова. У вересні 1943 армія в черговий раз була виведена до резерву СВГК і зосереджена в районі Сум. Наприкінці листопада війська армії були перекинути в район Броварів, де армія увійшла до складу 1-го Українського фронту. У ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, діючи на напрямі головного удару фронту, війська армії за 17 днів пройшли з боями до 300 км., звільнили понад 100 населених пунктів, зокрема місто і стратегічний залізничний вузол станцію Козятин (28 грудня), а у взаємодії із з'єднаннями 18-ої і 38-ої армій м. Бердичів (5 січня 1944). У Проскурівсько-Чернівецькій операції  з'єднання і частини армії за 15 діб просунулися до 250 км., у взаємодії з 4-ю танковою армією розсікли оборону групи армій «Південь» і відсікли шляхи відходу на територію Західної України її головним силам. За зразкове виконання бойових завдань, героїзм, стійкість і мужність особового складу 25 квітня 1944 року 1-ша танкова отримала гвардійський прапор і стала найменуватись 1-ю гвардійською танковою армією. В ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції війська 1-ї гв ТА в ході 35-денних безперервних боїв пройшли близько 400 км., у взаємодії із з'єднаннями 3-ї гвардійської танкової армії, 13-ї армії та 1-го гвардійського кавалерійського корпусу звільнили міста Перемишль і Ярослав (27 липня). У серпні вели бої за утримання і розширення Сандомирського плацдарму. На початку вересня 1944 армія була виведена до резерву Ставки ВГК в район Немиріва. В середині листопада 1944 1-ша гвТА була включена до складу військ 1-го Білоруського фронту.  Високу бойову майстерність, відвагу і мужність проявили воїни армії у Варшавсько-Познаньській операції 1945. За 18 днів наступу війська армії пройшли з боями понад 600 км., прорвали 7 оборонних рубежів, з ходу форсували річки Піліца, Варта, Одер, звільнили сотні польських міст і сіл. При цьому середньодобовий темп наступу складав 33, а максимальний - 75 кілометрів. У лютому – березні 1945 року армія у складі 1-го Білоруського, а з 8 по 23 березня 2-го Білоруського фронтів брала участь в Східно-Померанській наступальній операції. Свій бойовий шлях завершила при виконанні бойових завдань в ході Берлінської наступальної операції. 3а ратні подвиги в роки війни понад 80 тисяч воїнів армії було нагороджено орденами і медалями, а 117 з них присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Двічі цього звання було удостоєно троє офіцерів, серед них і беззмінний командуючий 1-ю гвардійською танковою генерал-полковник танкових військ Михайло Юхимович Катуков.


Михайло Юхимович Катуков народився 4 (17) вересня 1900 у селі Велике Уварово тоді Коломенського, а нині Озерського району Московської області в багатодітній селянській сім΄ї (у батька від двох шлюбів було семеро дітей). У дитинстві працював на молочній фермі місцевого поміщика. Закінчив початкову сільську школу. У 1912 році  Михайла відправили до родичів , які проживали у Санкт-Петербурзі і повинні були допомогти з працевлаштуванням. У столиці Російської імперії Михайло Катуков спочатку працював посильним, згодом подався на завод. Після Жовтеневого перевороту 1917 року повернувся до рідного села. У 1919 році Коломенським повітовим військкоматом був призваний до Червоної Армії. Приймав участь в бойових діях Громадянської війни. У складі 54-ї стрілецької дивізії придушував повстання козаків на Дону. Після лікування від тифу потрапив до 57-ї сд, у складі якої воював на Західному фронті проти військ панської Польщі. На відміну від більшості селян, які рвались до подарованої Радами землі, залишився на військовій службі. По закінченні у 1922 році Могильовських піхотних курсів проходив службу в 27-й Омській Червонопрапорній стрілецькій дивізії, командував взводом, ротою, батальйоном. У 1927 році закінчив стрілецько-тактичні курси удосконалення комскладу РСЧА імені III Комінтерну «Постріл». Службу у 27-й сд закінчив на посаді начальника штабу полку. У червні 1932 року М. Ю. Катуков був призначений командиром  5-ої окремої механізованої бригади (Білоруський військовий округ), у грудні того ж року - начальником розвідки цієї ж бригади, у вересні 1933 року - командиром учбового батальйону. У жовтні 1934 року нове призначення – на посаду начальника оперативного відділу механізованаї бригади у Київському військовому окрузі. У 1935 році закінчив Курси удосконалення командного складу при Військовій академії механізації і моторизації РСЧА. У вересні 1937 року був призначений начальником штабу 135-ої стрілецько-кулеметної бригади 45-го механізованого корпусу (Київський військовий округ), у квітні 1938 року - виконуючим обов'язки начальника штабу 45-го механізованого корпусу, в жовтні 1938 року - командиром 5-ої легкотанкової бригади,а в липні 1940 року - командиром 38-ої легкотанкової бригади.  Наприкінці 1940 року М.Ю.Катуков став командиром 20-ї танкової дивізії. На чолі цієї дивізії зустрів початок війни, познайомився з Волинськими, Рівненськими та Львівськими полями та балками в ході першої танкової битви Великої Вітчизняної в трикутнику Луцьк – Дубно-Броди. З великими втратами вивів з оточення залишки дивізії у серпні 1941 року. Після виходу з оточення був призначений командиром 4-ої танкової бригади, яка відважно билася під Мценськом і на Волоколамському напрямі. Танкісти полковника Катукова мали честь першими завдати серйозної поразки хваленим танковим асам Гудеріана в жовтні 1941 року на підступах до Москви. Бригада під командуванням генерал – майора танкових військ (звання присвоєне 10.11.41) першою в бронетанкових військах отримала гвардійський прапор і стала йменуватися 1-ою гвардійською танковою бригадою. Під час наступу під Москвою генерал – майору т/в Катукову будо довірене командування зведеною рухомою групою у складі двох танкових і механізованої бригад. Група Катукова з честю виконала поставлене завдання, прориваючи оборону противника і наносячи раптових ударів по тилам і резервам ворога. У квітні 1942 року М.Ю.Катукова призначили командиром 1-го танкового корпусу, а у вересні 1942 - командиром 3-го механізованого корпусу (Калінінський фронт). З січня 1943 року до кінця війни командував 1-ою танковою армією. За уміле керівництво 1-ою гвардійською танковою армією в Львівсько-Сандомірській операції, мужність і героїзм 23 вересня 1944 року генерал-полковнику т/в Катукову присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Другою медаллю «Золота Зірка» був нагороджений 6 квітня 1945 року за уміле керівництво бойовими діями 1-ої гвардійської танкової армії в Східно-Померанській наступальній операції. У повоєнні роки до 1950 року продовжував командувати 1-ою гвардійською танковою армією у складі Групи радянських військ в Німеччині. З 1950 року - командувач бронетанковими і механізованими військами ГРВН. У 1951 році закінчив Вищі академічні курси при Академії Генерального штабу. З 1951 року - командувач 5-ою гвардійською механізованою армією. З 1955 року - генерал-інспектор Головної інспекції Міністерства оборони СРСР, згодом заступник начальника Головного управління Сухопутних військ. У 1959 році Катукову було  присвоєне звання Маршал бронетанкових військ. З 1963 року і до дня смерті 8 червня 1976 року продовжував службу в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. 

До початку Львівсько – Сандомирської операції до складу 1-ї гвардійської танкової армії входили: 8-й гвардійський механізований корпус (19, 20 и 21 гв. мехбр, 1 гв. тбр, 400 гв. сап, 353 гв. вптап, 42 гв. овптдн, 265 гв. мінп, 8 гв. мцб, 405 гв. мдн, 358 гв. зенап), 11 –й гвардійський танковий корпус (40, 44 и 45 гв. тбр, 27 гв. мсбр, 1454 сап, 362 гв. вптап, 40 гв. овптдн, 270 гв. мінп, 9 гв. мцб, 53 гв. мдн, 1018 зенап), 79 гв. мп, 4 гв. зенад (256, 257, 263 и 273 гв. зенап), 64 гв. тбр, 11 гв. отп, 399 гв. сап, 6 мцп, 12 гв. Мцб, 191 гв. оапзв 13 та 14 гв. оіб.

Чисельність особового складу становила 34 494 чоловіки, на озброєнні перебувало 416 танків і САУ, 476 гармат і мінометів, 40 реактивних установок, 3867 автомобілів. Були поповнені запаси паливо-мастильних матеріалів (3,7 заправок дизпалива, 4,75 заправок автобензину), боєприпасів (3,5 боєкомплекту для танків і артилерії,  2,8 для стрілецької зброї), продовольства (15 добових видач)286.

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. | Додав: voenkom (24.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 869 | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: