Вівторок
25.07.2017
05:38
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 361
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест.

4.6.1. Підготовка до нового наступу. Продовження.

Найбільшим іноземним військовим формуванням, яке вювало на стороні Радянського Союзу в роки Великої Вітчизняної війни була 1-ша армія Війська Польського.


Першим польським з’єднанням, яке воювало на стороні Червоної Армії стала 1-ша піхотна дивізія ім. Тадеуша Костюшка, формування якої почалося 6 травня 1943 року. Дивізія була сформована по гвардійському штату дивізії Червоної Армії (11 тисяч офіцерів і солдат) і прийняла бойове хрещення 12 жовтня у складі 33-ої армії в районі містечка Леніно в Білорусії. 10 серпня почалося розгортання управління 1-го армійського корпусу і 2-ої піхотної дивізії. До  листопада 1943 року до складу корпусу, крім двох піхотних дивізій, входили - 1-ша артилерійська і 1-ша танкова бригади, 1-й запасний полк, 3-й саперний, 2-й моторизований розвідувальний і 1-й жіночий піхотний батальйони, - всього 25802 військовослужбовці. У січні 1944 року була сформована 3-тя піхотна дивізія. Весною, одночасно в Сумах і Житомирі проходило формування 1-ї армії у складі 1-го та 2-го армійських корпусів. Було створено ще три піхотні одну зенітно-артилерійську (на базі 14-го зенітно-артилерійського полку).

По прибутті на Волинь (район Ківерець) 1-ша армія ВП налічувала вже бівля 100 тисяч солдат і офіцерів. На той час до складу армії входили 1,2,3,4 піхотні дивізії, 1-й окремий жіночий піхотний батальйон, 1-й окремий моторизований розвідувальний батальйон, 1-ша окрема Варшавська кавалерійська бригада, 1-га бронетанкова бригада ім. Героїв Вестерплятте, 1-ша та 5-та артилерійські бригади, 2-га та 3-тя гаубичні артилерійські бригади, 4-та винищувальна протитанкова артилерійська бригада, 1-й мінометний полк, 1-ша зенітна дивізія, 1-й окремий зенітно-артилерійський дивізіон, 1-ша інженерно - саперна бригада,  7-й окремий інженерний батальйон, 6-й понтонно-мостовий батальйон, 2-й окремий вогнеметний батальйон. На той час у складі 1-ї армії ВП з’явились і свої авіаційні частини – 1-й винищувальний та 2-й нічний бомбардувальний авіаційні полки.


У липні 1944 року артилерія армії взяла участь в артилерійському забезпеченні прориви оборони німців в смузі наступу 8-ї гвардійської та 69-ї армій 1-го Білоруського фронту. В подальшому поляки приймали участь в звільненні території Польщі, штурмували Берлін. Особливо запеклими для польських з’єднань виявились бої в серпні 1944 року у Варшаві ( 6,8 та 9-й піхотні полки увірвались в столицю Польщі, але були вибиті з міста з великими втратами), при штурмі Варшави в січні 1945 року, прориві укріплень Поморського валу, взятті міста - фортеці Клобжег, бої за Гданьськ, Гдиню і в районі Шецінської протоки. 1-ша піхотна дивізії ім. Костюшка була єдиним іноземним з’єднанням, яке разом з радянськими військами штурмувало центральні райони Берліна і підняло національний прапор над руїнами Рейхстагу. Бойовий шлях офіцери і солдати 1-ї армії закінчили на Ельбі222.

 Першим командуючим польським загальновійськовим об’єднанням став генерал Зиґмунд Генрік Берлінг (Zygmunt Henryk Berling)


Зиґмунд Берлінг народився 27 квітня 1896 в Ліманові, що неподалік від Кракова.

У 1915 році добровольцем вступив вступив до польського легіону Йозефа Пілсудського, який воював на стороні австро-угорської армії. У складі цього батальйону вперше побував на Волині. Тоді польські полки вели оборонні бої проти російських військ на Маневиччині. Служив спочатку в 2-му, а потім 4-му полку на посадах командира взводу, роти. Деякий час служив у 32-му піхотному полку австрійської армії (червнь 1917 - жовтень 1918).  З відродженням Польщі і її збройних сил у листопаді 1918 року був зарахований командиром взводу до 4-го піхотного полку. Відзначився під час Радянсько – Польської війни. Командував маршевою ротою, батальйоном. За бої в районі Львова був нагороджений Срібним хрестом ордену Virtuti Militari .

По закінченні війни майор Берлінг залишився на військовій службі. Служив на у штабі 15-ї піхотної дивізі, V корпусу в Кракові, міністерстві оборони. Згодом командував 6-м (з 1930 р) та 4-м (з 1939) піхотними полками. Наприінці червня 1939 року полковник Берлінг звільнився з військової служби.

У німецько – польській війні 1939 року повоювати не встиг, за пактом Молотова-Рібентропа Вільно (Вільнюс), в якому на той час проживав Берлінг відійшло до СРСР. Зиґмунд Берлінг був заарештований разом з іншими старшими польськими офіцерами і відправлений у в’язницю НКВС у Старобєльську, де на той час було інтерновано біля семи з половиною тисяч польських вояків. У жовтні 1940 року, напевно після певних домовленостей з органами держбезпеки СРСР, був переведений  до табору в Москві, в якому утримувались офіцери - симпатики комуністичного режиму.

22.6.1941 першим підписав лист 13 польських офіцерів до радянського уряду, в якому містилося прохання надати їм можливість битися проти Німеччини. 17 серпня 1941 року Берлінг був звільнений з в'язниці і призначений начальником штабу польської 5-ї піхотній дивізії, яка формувалась у Середній Азії. Згодом командував навчально-тренувальною базою «армії» Андерса в Красноводську.

Берлінг не пішов разом з частинами «армії» генерала Андерса (20000 чол.) до Ірану, а залишився в СРСР. У 1943 році увійшов до складу Організаційного комітету (згодом Головного правління) Союзу польських патріотів (Zwiazek Patriotów Polskich).

Саме Берлінгу доручили формування 1-ї дивізії імені Тадеуша Костюка і саме він став її першим командиром. У серпні 1943 року генерал Берлінг очолив 1-й польський корпус, у березні став командуючим 1-ю польською армією, а з 22 липня 1944 року також і заступником головнокомандуючого Військом Польським. У жовтні 1944 року після невдалої спроби форсувати Віслу, Берлінг був відкликаний з фронту і направлений на навчання у Військову академію Генштабу ім. К. Є. Ворошилова в Москві.

У 1947 році генерал броні Берлінг повернувся до Польщі і в 1948 році був призначений начальником Академії Генштабу Війська Польського, якою керував до відставки у 1953 році. Після звільненя з військової служби був заступником міністра сільського господарства (1953-1957 рр.), головним інспекторм в міністерстві лісництва (1957-1970). Помер у Варшаві 11 липня 1980 року223.

Для сприяння сухопутним військам до 6-тої повітряної армії одночасно з перебазуванням з резерву 6-го штурмового авіаційного корпусу (ШАК) та 13-го винищувального авіаційного корпусу (ВАК) були передані 1-й змішаний авіаційний корпус (ЗАК) з 8-ї повітряної армії,  6-й ЗАК і 3-й бомбардувальний авіакорпус (БАК) зі складу 16-ї повітряної армії.  Якщо на 23 червня шоста повітряна армія налічувала лише 178 справних літаків, то на 4 липня їх кількість збільшилась у 7 разів і склала 1305 бойових крилатих машин224.

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. | Додав: voenkom (23.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 453 | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: