П`ятниця
29.03.2024
01:06
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест.

4.3.5. 29-й гвардійський стрілецький корпус 8 гвА. Продовження.

З 1 лютого 1944 і до Перемоги дивізєю командував гвардії генерал – майор Дмитро Євстигнієвич Боканов. 


Дмитро Боканов народився 1 червня 1898 року в Москві в сім'ї службовця. З 1911 до 1917 року працював посильним в магазині в м. Омську. У 1917 році був призваний на військову службу. У 1919 році добровольцем вступив до Червоної Армії. Приймав участь в бойових діях Громадянської війни в Сибіру, Монголії, гірському Алтаї. У 1929 році закінчив кавалерійські курси удосконалення командного складу. В зв΄язку з репресіями , які тільки розпочинались проти керівного складу РСЧА, в 1935 році вимушений був звільнитись з військової служби. З лютого 1935 року до червня 1941 року працював в м. Воронежі старшим інспектором обласного відділення коневодства і військовим керівником 7 і 13-ої середніх шкіл.  У листопаді 1941 року був призваний в Збройні Сили і направлений на фронт на посаду заступника командира полку. Воював на Південно-Західному, Брянському, Воронежському, Сталінградському, 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Пройшов шлях від заступника командира полку до командира дивізії. У 1943 році пройшов чотиримісячну підготовку при Військовій академії Генерального штабу. Нагороджений орденом Леніна (1951), чотирма орденами Червоного Прапора (1943, 1944, 1944 1956), орденами Суворова 2-го ступеня (1944), Богдана Хмельницького 2-го ступеня (1945), "Знак Пошани" (1967), медалями "За оборону Сталінграду", "За взяття Берліна", "За звільнення Варшави" та іншими. Кавалер ордену "Віртутті Мілітарі" 5-го класу (1946) і медалі "За Варшаву". 29 травня 1945 року за уміле керівництво частинами дивізії при штурмі Берліна і проявлені при цьому відвагу і мужність генерал – майору Боканову  було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У 1952 році Д. Є. Баканов закінчив вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу і до 1956 року служив в армії. Почесний громадянин польських міст Познані і Любліна. Жив в м. Саратові. Помер 6 травня 1989 року.

82-а гвардійська стрілецька дивізія вела свою історію від 321-ої стрілецької дивізії (2-го формування). 27 липня 1942 року дивізія прибула на сталінградський напрям За масовий героїзм воїнів з΄днання дивізія 19 березня 1943 року була перейменована в 82-у гвардійську стрілецьку дивізію. 9 травня 1944 року командування дивізією прийняв гвардії генерал-майор Георгій Іванович Хетагуров і командував з΄днанням майже до закінчення війни - 23.04.1945.

 

Майбутній Герой Радянського Союзу (06.04.1945) і генерал армії (1968) народився 25 квітня 1903 року в селі Зарамаг  (нині Алагірський район Республіки Північна Осетія) в сім’ї дорожнього майстра. Осетин. У 1913 році закінчив Зарамагську початкову школу і мріяв продовжити освіту, але бідність примусили вже в одинадцяти річному віці працювати, спочатку по господарству в сім'ї, а пізніше землекопом разом з батьком на Військово-Грузинській дорозі. Після переїзду до Владикавказу Георгій працював прибиральником в аптечному магазині. У січні 1920 року добровольцем вступив до РСЧА (загін по боротьбі з бандитизмом) . Червоноармійцем брав участь в боях під час Громадянської війни. У 1922 році закінчив 38-і П'ятигорські піхотні курси імені Артема, після чого був призначений на посаду помічника командира взводу в 28-му гірську стрілецьку дивізію. По закінченню Київської об'єднаної військової школи (1926 р.) був направлений для проходження служби  в 36-у Забайкальську стрілецьку дивізію (м.Чита), де командував взводом, артилерійською батареєю. У листопаді 1928 року був призначений командиром і політруком батареї 25-го кінно-гірського артилерійського дивізіону 5-ої Кубанської кавалерійської бригади. Відзначився в боях на КВЖД.

Велику Вітчизняну зустрів на посаді начальника артилерії 21-го механізованого корпусу Ленінградського військового округу (місто Ідріца). За уміле керівництво артилерію корпусу, навчання танкових екіпажів влучній стрільбі (артилерія 21-й механізованого корпусу в перший місяць боїв підбила 52 танка, знищила 59 гармат, 600 автомашин противника) полковник Хетагуров був нагороджений орденом Червоної Зірки. В прикордонних боях на північно – західному напрямку Георгій Іванович був поранений. Після виздоровлення, в листопаді 1941 року, по особистому проханню  командувача 30-ї армії Західного фронту Д.Д.Лелюшенка, колишнього комкора -21,  Хетагуров був призначений начальником штабу цієї армії. У грудні 1942 року нове призначення - начальником штабу тільки що сформованої 3-ої гвардійської армії, і новий контрнаступ, цього разу під Сталінградом. З 14 березня по 22 серпня 1943 року командував 3-ою гвардійською армією, потім знов повернувся до посади начальника штабу. З січня 1944 року - начальник штабу 1-ої гвардійської армії, яка у складі 1-го Українського фронту, брала участь в Житомирсько-Бердичівській і Проскурівсько-Чернівецькій операціях. Завжди маючий власну думку генерал грубістю на грубість відповів тодішньому командувачу 1-м Українським фронтом Г.К.Жукову, за що й поплатився посадою - у травні 1944 року генерала Хетагурова з пониженням перевели на 3-й Український фронт і призначили командиром 82-ої гвардійської стрілецької дивізії. З перших днів на цій посаді Георгій Іванович здійснював керівництво бойовими діями по розширенню Буторського плацдарму на Дністрі. У червні 1944 року дивізія Хетагурова у складі 8-ї гвардійської армії прибула на Волинь. Попереду були Люблін-Брестська наступальна операція, важкі бої на Магнушевськом плацдармі, звільнення Лодзі та Познаня в ході Варшавсько-Познаньської наступальної операції (нагороджений орденом Суворова 1-го ступеня), бої за оволодіння фортецею Кюстрін. 26 квітня в ході Берлінської наступальної операції Г. І. Хетагуров прийняв командування 29-м гвардійським стрілецьким корпусом і в подальших боях уміло ним керував. Конфлікт з Жуковим ще раз позначився на долі генерал – лейтенанта артилерії Г.І.Хетагурова. На поданні командуючого 8-ю гвардійською армією В.І.Чуйкова про нагородження Хетагурова другою зіркою Героя з΄явилась заперечна резолюція командуючого 1-м Білоруським фронтом маршала Жукова. Після Перемоги над Німеччиною в липні 1945 року Г. І. Хетагуров був призначений командиром 59-го стрілецького корпусу 1-ої Червонопрапорної армії 1-го Далекосхідного фронту. Корпус брав участь в Харбіно-Гирінській наступальній операції і звільненні міст Харбін і Муданьцзян. Після війни  Георгій Іванович командував 29-м, 30 гвардійськими стрілецькими корпусами, був помічником командуючого (з квітня 1949) та командуючим 8-ю гвардійською армією (1954), командуючим Північною групою військ (квітень 1958), командуючим Прибалтійським військовим округом ( 1963 - 1971 рр.). З 1971 року і до смерті  3 вересня 1975 року – проходив службу в Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. За  ратні заслуги перед батьківщиною генерал армії Хетагуров був нагороджений трьома орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, п΄яттю орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-го ступеня, Кутузова 1-го та 2-го ступенів, Червоної Зірки, іноземними орденами, численними медалями СРСР та інших країн. 

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. | Додав: voenkom (22.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 770 | Рейтинг: 5.0/7
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: