88-ю
гвардійською стрілецькою дивізією командував також колишній прикордонник –
гвардії генерал – майор Борис Нечипорович Панков, а сама дивізія
мала героїчну і одночас трагічну бойову історію.
З΄єднання
було сформоване в Українському військовому окрузі (місто Черкаси) в квітні 1924
року на базі 44-ої стрілецької дивізії як 99-та територіальна стрілецька
дивізія і мала у своєму складі 295-й Дніпровський, 296-й Шевченківський, 297-й
Уманський стрілецькі полки. У 1931 році дивізія з
територіальної була переведена на кадрову основу. У вересні 1939 року у складі
13-го стрілецького корпусу 12-ої армії Українського фронту брала участь в
поході на Західну Україну. 29.09.1939 увійшла в Перемишль, який став місцем
дислокації дивізії до 22 червня 1941 року. За
підсумками
1940 року дивізія була названа
кращою в Червоній Армії, в той час нею командував генерал-майор Андрій Андрійович Власов.
20.05.1941 до дивізії було відмобілізовано 1900 військовозобов΄язаних, які
проживали на території Львівської області. Саме цій дивізії судилось нанести
перший контрудар по німецьким агресорам, внаслідок якого радянська частина
Перемишля була відбита у противника, а згодом бійці дивізії разом з
прикордонникам перейшли кордон і атакували гітлерівців на польській території.
Через п΄ять днів боїв з переважаючими силами противника 27.06.1941 частини
дивізії під
командуванням полковника Миколи Івановича Дементьєва вимушені були залишити
Перемишль і відійти на Ніжанковичі, Рудню, Комарно, Миколаїв, Вінницю. 22 липня 1941 року дивізія,
одна з не багатьох за перші дні війни була нагороджена орденом Червоного
Прапора. У липні 1941 з΄єднання потрапило в
оточення під Уманю, де більша частина особового складу загинула або потрапила до
полону.
Уникнути оточення вдалося лише тільки частині артилерії і тилів з΄єднання
(біля 2-х тисяч бійців), при цьому вдалося зберегти прапори дивізії і полків. У
травні 1942 року частини переформованої дивізії знову потрапили в оточення під
Барвенковим, вийти до своїх вдалось лише 1067 бійцям
і командирам.
Наприкінці серпня – початку вересня 1942 року дивізія була виведена з складу
Південного фронту і направлена для доукомплектування до складу 6-ї резервної
армії в район міста Балашов (Саратовська область). 10
липня 1942 поповнена, озброєна дивізія була передана до складу 8-ї
резервної армії. 10 березня 1943 року з’днання увійшло до складу 62-ї
армії і передислоковане в район станції Двурєчная (Південно - Західний фронт).
18.04.1943 дивізія була перейменована в 88-у гвардійську стрілецьку дивізію. У складі 8-ї
гвардійської армії вела бої за звільнення Дніпропетровської, Запорізької,
Одеської областей. 14.10.1943 за масові мужність і героїзм солдатів і офіцерів
дивізії при звільненні міста Запоріжжя 88-й гв сд було присвоєне почесне
найменування «Запорізька". Згодом, за бої на Заході
України та в Польщі дивізія буде 09.08.1944 нагороджена орденом Суворова,
19.09.1944 орденом Богдана Хмельницького, а за розгром гітлерівців у ворожому
лігві – Берліні 26.05.1945 нагороджена
орденом Леніна.
Під стать історії з΄єднання
склалась і доля комдива – гвардії генерал
– майора Бориса Нечипоровича Панкова.
Народився Борис Панков
25 липня (6 серпня) 1896 року в селі 1-ше Лукіно Свердловського району
Орловської області в сім'ї селянина. По закінченні ремісничого училища працював
на шахті. У 1915 році був мобілізований до царської армії. По закінченні школи
прапорщиків був відправлений на російсько – німецький фронт командиром взводу.
У 1920 році добровольцем вступав до РСЧА. У 1921-1923
рр. служив у
частинах Всеукраїнської Назвичайної Комісії (ЧК). У 1924 році Борис Панков прийняв під командування прикордонну заставу. У 1925 році
закінчив
Вищу прикордонну школу НКВС. Служив у прикордонних військах в
Закавказзі на посадах коменданта ділянки, офіцера штабу
прикордонного загону. По закінченню в 1934 році Курсів
удосконалення командного складу при Вищій прикордонній школі, був призначений
командиром
учбового кавалерійського дивізіону цього вищого навчального
закладу прикордонних військ. У 1937 році отримав призначення на посаду командира прикордонного полку в
Казахстані, згодом служив в Управлінні Казахстанського прикордонного округу. У
серпні 1942 року,
після неодноразових прохань отримав призначення на фронт. Воював на посадах командира полку, щаступника командира дивізії.
8 серпня 1943 року був призначений командиром
88-ї гв сд з якою дійшов до Берліна де й зустрів Перемогу. За успішне
керівництво військовими з'єднаннями і проявлені при цьому особисту мужність і
героїзм гвардії генерал-майорові Панкову Борису Нечипоровичу 6 квітня 1945 року
було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і
медалі "Золота Зірка" (№ 5165). Після війни продовжував службу в Збройних Силах.
З 1947 генерал-майор Б.Н.Панков - в запасі. Жив в місті Кисловодськ
Ставропольського краю, потім - в місті Запоріжжя. Помер 13 травня 1974 року. | 