4.3.3. 28-й гвардійський стрілецький корпус 8 гвА. Продовження - Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. - Бої місцевого значення. Волинь 1944. - Каталог статей - Персональный сайт Сергея Яровенко
П`ятниця
24.03.2017
15:06
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 358
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест.

4.3.3. 28-й гвардійський стрілецький корпус 8 гвА. Продовження

88-ю гвардійською стрілецькою дивізією командував також колишній прикордонник – гвардії генерал – майор Борис Нечипорович Панков, а сама дивізія мала героїчну і одночас трагічну бойову історію.

З΄єднання було сформоване в Українському військовому окрузі (місто Черкаси) в квітні 1924 року на базі 44-ої стрілецької дивізії як 99-та територіальна стрілецька дивізія і мала у своєму складі 295-й Дніпровський, 296-й Шевченківський, 297-й Уманський стрілецькі полки. У 1931 році дивізія з територіальної була переведена на кадрову основу. У вересні 1939 року у складі 13-го стрілецького корпусу 12-ої армії Українського фронту брала участь в поході на Західну Україну. 29.09.1939 увійшла в Перемишль, який став місцем дислокації дивізії до 22 червня 1941 року. За підсумками 1940 року дивізія була названа кращою в Червоній Армії, в той час нею командував генерал-майор Андрій Андрійович Власов. 20.05.1941 до дивізії було відмобілізовано 1900 військовозобов΄язаних, які проживали на території Львівської області. Саме цій дивізії судилось нанести перший контрудар по німецьким агресорам, внаслідок якого радянська частина Перемишля була відбита у противника, а згодом бійці дивізії разом з прикордонникам перейшли кордон і атакували гітлерівців на польській території. Через п΄ять днів боїв з переважаючими силами противника 27.06.1941 частини дивізії під командуванням полковника Миколи Івановича Дементьєва вимушені були залишити Перемишль і відійти на Ніжанковичі, Рудню, Комарно, Миколаїв, Вінницю. 22 липня 1941 року дивізія, одна з не багатьох за перші дні війни була нагороджена орденом Червоного Прапора. У липні 1941 з΄єднання потрапило в оточення під Уманю, де більша частина особового складу загинула або потрапила до полону. Уникнути оточення вдалося лише тільки частині артилерії і тилів з΄єднання (біля 2-х тисяч бійців), при цьому вдалося зберегти прапори дивізії і полків. У травні 1942 року частини переформованої дивізії знову потрапили в оточення під Барвенковим, вийти до своїх вдалось лише 1067 бійцям і командирам. Наприкінці серпня – початку вересня 1942 року дивізія була виведена з складу Південного фронту і направлена для доукомплектування до складу 6-ї резервної армії в район міста Балашов (Саратовська область). 10 липня 1942 поповнена, озброєна дивізія була передана до складу 8-ї резервної армії. 10 березня 1943 року з’днання увійшло до складу 62-ї армії і передислоковане в район станції Двурєчная (Південно - Західний фронт). 18.04.1943 дивізія була перейменована в 88-у гвардійську стрілецьку дивізію. У складі 8-ї гвардійської армії вела бої за звільнення Дніпропетровської, Запорізької, Одеської областей. 14.10.1943 за масові мужність і героїзм солдатів і офіцерів дивізії при звільненні міста Запоріжжя 88-й гв сд було присвоєне почесне найменування «Запорізька". Згодом, за бої на Заході України та в Польщі дивізія буде 09.08.1944 нагороджена орденом Суворова, 19.09.1944 орденом Богдана Хмельницького, а за розгром гітлерівців у ворожому лігві – Берліні  26.05.1945 нагороджена орденом Леніна.

Під стать історії з΄єднання склалась і доля комдива – гвардії генерал – майора Бориса Нечипоровича Панкова.


Народився Борис Панков 25 липня (6 серпня) 1896 року в селі 1-ше Лукіно Свердловського району Орловської області в сім'ї селянина. По закінченні ремісничого училища працював на шахті. У 1915 році був мобілізований до царської армії. По закінченні школи прапорщиків був відправлений на російсько – німецький фронт командиром взводу. У 1920 році добровольцем вступав до РСЧА. У 1921-1923 рр. служив у частинах Всеукраїнської Назвичайної Комісії (ЧК). У 1924 році Борис Панков прийняв під командування прикордонну заставу. У 1925 році закінчив Вищу прикордонну школу НКВС. Служив у прикордонних військах в Закавказзі на посадах коменданта ділянки, офіцера штабу прикордонного загону. По закінченню в 1934 році Курсів удосконалення командного складу при Вищій прикордонній школі, був призначений командиром учбового кавалерійського дивізіону цього вищого навчального закладу прикордонних військ. У 1937 році отримав призначення на посаду командира прикордонного полку в Казахстані, згодом служив в Управлінні Казахстанського прикордонного округу. У серпні 1942 року, після неодноразових прохань отримав призначення на фронт. Воював на посадах командира полку, щаступника командира дивізії.

 8 серпня 1943 року був призначений командиром 88-ї гв сд з якою дійшов до Берліна де й зустрів Перемогу. За успішне керівництво військовими з'єднаннями і проявлені при цьому особисту мужність і героїзм гвардії генерал-майорові Панкову Борису Нечипоровичу 6 квітня 1945 року було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (№ 5165). Після війни продовжував службу в Збройних Силах. З 1947 генерал-майор Б.Н.Панков - в запасі. Жив в місті Кисловодськ Ставропольського краю, потім - в місті Запоріжжя. Помер 13 травня 1974 року.

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. | Додав: voenkom (22.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 438 | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: