П`ятниця
29.03.2024
15:37
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест.

4.2. Характеристика німецького угрупування.

У той же час верховне командування вермахту  на потенційно загрозливій ділянці від Бреста до Володимира – Волинського і далі до Горохова зосередило перевірені в боях об΄єднання, з΄єднання і частини. Радянським військам, які ще прибували на майбутню ділянку прориву протистояли німецькі дивізії згруповані у LVI-й танковий, XXXXII-й (4-та танкова армія ГА „Північна Україна”) та  VIII-й ( 2-га польова армія ГА „Центр”)  армійські корпуси  вермахту. Командування цими військовими формуваннями було доручене досвіченим генералам і офіцерам.

Командуючий групою армій «Центр» генерал - фельдмаршал Отто Моріц Вальтер Модель (1891-1945) не відносився до титулованої знаті, його родина не мала значних статків і багатств й жодного відношення до пруської воєнщини|у роті|. У своєму житті він добився всього своїм талантом, своїми здібностями і завзятістю. Цим він був схожим на ще одного воєнного генія Німеччини - фельдмаршала Ервіна Роммеля, щоправда між двома полководцями була суттєва відмінність. Якщо «Лис пустелі» був неперевершеним у наступі, то наймолодший за віком генерал – фельдмаршал ІІІ Рейху особливі таланти показав у обороні, як тактичній, так і стратегічній.  Найулюбленішим висловом Моделя було «В добі двадцять чотири години. Добавте до цього ще ніч і будь - яку роботу можна закінчити»198.


Майбутній фельдмаршал народився 24 січня 1891 р. в сім'ї вчителя|учителя| жіночої гімназії, який одночасно був регентом церковного хору. Бажання поступити на військову службу вперше з΄явилось у Вальтера під час навчання у Наумбургській гімназії. Не без допомоги багатого і впливового дядечка в лютому 1909 р. Вальтер Модель був зарахований на службу в 6-й піхотний полк. Своєю завзятістю і наполегливістю він справив належне враження на своїх начальників і через деякий час був направлений|спрямований| на навчання|вчення| у військове|воєнне| училище. По випуску в серпні 1910 р. в званні лейтенанта Вальтер Модель робить перші кроки в офіцерській кар΄єрі на посаді командира взводу 52-го піхотного полку. Лейтенант Модель швидко завоював репутацію ділового і здібного|здібного| офіцера, щоправда занадто прямолінійного, малоздатного на компроміс, якщо це стосувалось служби. З перших днів 1-ї світової війни ад΄ютатант батальйону 52-го полку лейтенант Модель на передовій. Надзвичайна відданість службі проявились і тут.  Був двічі поранений, отримав звання обер – лейтенанта, за хоробрість і особисту відвагу нагороджений Залізними хрестами 2-го і 1-го класу. У 1916 році Модель деякий час проходив службу в німецькій місії в Туреччині, навчався на на курсах німецького генерального штабу, після закінчення яких в званні капітана його перевели для проходження служби у вищий орган війського управління німецькою армією. Після|потім| поразки|ураження| Німеччини|Германії| і демобілізації Модель незабаром був прийнятий на службу в Рейхсвер. Спершу був зарахований до 2-го піхотного полку, потім служив начальником відділу підготовки особового складу, в технічному відділі міністерства рейхсверу. Знанню східного театру дій і майже усіх хитростей противника у другій світовій Моделю допомагав досвід, набутий під час відрядження до СРСР (1930 рік). За деякими відомостями майор Модель в 1931-1933 роках навіть викладав тактику у Військовій|воєнній| Академії ім. М.В. Фрунзе. Завдяки нелюбові Гітлера до офіцерів і генералів-аристократів при нацистах кар΄єра Моделя пішла вгору. По поверненню з відрядження у 1934 році Модель отримав чергове військове звання „полковник” достроково (підполковник був присвоєний у 1932 році) і був призначений командиром полку. Через рік знову потрапив на службу до технічного управління генштабу яке займалось розробкою новітніх засобів озброєння і бойової техніки, а у березні 1938 отримав військове звання генерал – майор і був призначений начальником штабу IV армійського корпусу. На цій посаді генерал – майор Модель відзначився у німецько – польській війні 1939 року, а після|потім| її завершення був призначений начальником штабу 16-ої армії. Штабна служба бла недовподоби генералу, а тому в листопаді 1940 за особистим проханням Модель був призначений командиром 3-ої танкової дивізії XXIV моторизованого корпусу 2-ої танкової групи Гудеріана з присвоєнням звання генерал – лейтенант.  Командуючи дивізією, Модель відзначився в боях в Білорусії, при форсуванні Березіни і Дніпра, в Смоленській битві. У вересні 1941 року 3-тя танкова дивізя Моделя, здійснила|вчинити| рейд в глибокий тил Південно-Західного фронту і замкнула кільце оточення київського угрупування Червоної Армії, з'єднавшись під Лохвицями з|із| 16-ою танковою дивізією генерала Хубе. За успішні дії Модель був підвищений в чині до генерала танкових військ і отримав під командування XXXXI моторизований корпус. На посаді командира корпусу генерал танкових військ Модель приймав участь в битві під Москвою (жовтень 1941-січень 1942). 16 січня 1942 р. Модель отримав чергове підвищення – за особистою вказівкою Гітлера його призначили командуючим 9-ою армією. Це призначення опинилося вирішальним|ухвальним| в кар'єрі Моделя. 9-ою армією він керував майже два роки і саме тоді заслужив репутацію майстра|мастер-штампу| ведення оборонної війни. Тільки у 1942 році  9-та армія успішно відбила три наступи радянських військ під Ржевом і В’язьмою, відстояла стратегічно важливий Ржевський виступ. У лютому 1942  Модель отримав звання генерал – полковника, а за бої під Ржевом  дубове листя до Лицарського Хреста. Саме Моделю Гітлер в липні 1943 року після невдачі операції «Цитадель» доручив керувати обороною на Орловському виступі відразу проти|супроти| трьох радянських фронтів – Центрального, Брянського і Західного, при цьому в оперативне підпорядкування Моделю крім 9-ї була віддана 2-га армія. Відступ обох армій на лінію «Хаген» в липні-серпні 1943 виявив ще одну рису німецького полководця. Він був безжальний|безжалісний| і до своїх солдатів, і до мирного населення|мешканців|, якщо цього вимагала обстановка для виконання поставленого завдання|задачі|. Під Ржевом і В’язьмою, на Орловщині і Чернігівщині Модель невблаганно проводив в життя тактику «випаленої землі|грунту|», залишаючи після|потім| себе тотально розорену і спустошену місцевість|місцевий|. Модель входив у трійку самих жорстоких генералів вермахту. На початку осені за висловлену вголос думку про нездатність німецької армії після Сталінграду вести ефективні наступальні опарації стратегічного масштабу Модель потрапив в опалу, щоправда ненадовго - обстановка на фронті потребувала генералів, які вміли приймати оптимальні рішення. Наприкінці 1943 року, скориставшись помилками командування Білоруського фронту (К.К.Рокосовський), армія Моделя нанесла могутній контрудар 65-й радянській армії, внслідок якого війська цієї армії зазнали значних втрат і були відкинуті на схід на 25-30 км. 31 січня 1944 року генерал – полковника Моделя призначили командуючим групою армій «Північ», яка внаслідок поразки|ураження| під Ленінградом була вимушена|змушена| зняти 900-т денну блокаду „північної столиці” Росії. Всього протягом місяця Вальтер Модель стабілізував ситуацію і вже 1 березня 1944 в новому званні - генерал-фельдмаршала  прийняв  командування групою армій «Південь» (з 5 квітня 1944 р. група армій «Північна Україна»), яка з кінця грудня безперервно відступала під ударами радянських військ і терпіла одну поразку|ураження| за іншою. І тут Модель спромігся більш – менш стабілізувати ситуацію, хоча б на лівому крилі свої військ, зупинивши просування 13-ї армії 1-го Українського фронту. Якщо прості солдати і молодші офіцери поважали командуючого за удачливість, то німецька військова аристократія недолюблювала  фельдмаршала за те що той «…займався дріб'язковою опікою і сам вказував|вказував| командуючим  армій і командирам корпусів точне розташування їх частин»199. Але, напевно, саме завдяки цьому Моделю вдавалось робити неможливе.|часток| А ось врятувати від розгрому групу армій «Центр» Моделю не вдалося, хоча саме завдяки йому німецькі армії і корпуси не потрапили в оточення подібні Сталінграду, а відкочувались назад зі значними втратами. У серпні 1944 року Моделя перекинули «рятувати» залишки груп армій «В» і «D»| з завданням не допустити|припуститися| союзників до промислового серця Німеччини|Германії| – Руру. Кавалер Лицарського хреста з дубовими листями, мечами і діамантами був призначений головнокомандувачем Західного фронту. Володіючи дуже обмеженими ресурсами, Модель відчайдушно намагався|пробував| стабілізувати лінію фронту та налагодив планомірний відхід залишків німецьких|германських| військ з|із| Франції на «Західний вал» (територія Бельгії). У вересні 1944 року Модель передав командування західним фронтом генерал – фельдмаршалу Рундшдедту і став командуючим групою армій «В». Модель зумів не допустити|припуститися| захоплення|захвату| союзниками моста в Арнемі, більше того під час цієї опрації частини вермахту знищили елітні частини британських парашутистів. Ця перемога стала останньою в кар'єрі фельдмаршала. Модель не вірив в успіх Арденнского| наступу|наступу|, проте|однак| взяв участь в плануванні|планеруванні| цієї операції. До думки Моделя про необхідність відступу і організації оборони вздовж|вздовж| Рейну не те що не прислухались, її за малим не назвали злочинною. Наслідком цього стали провал наступу в Арденах, подальший безладний відступ і Рурський казан, в який потрапила грурпа «В» (березнь 1945 року).  Після місяця боїв в оточенні Модель зрозумів, що подальше|дальше| продовження опору даремне |некорисне|і віддав наказ|наказ-інструкція| розпустити війська, а сам, вважаючи|лічити|, що німецький|германський| фельдмаршал не має права здаватись у полон, 22 квітня застрелився|застрілював| в невеличкому лісі поблизу Дюссельдорфа.

4-ю танковою армією командував генерал – полковник Йозеф Гарпе (Наrре), за характеристикою генерал – фельдмаршала Гудеріана сміливий офіцер - танкіст, спокійний, упевнений в собі, з тверезим і холодним розумом|глуздом|, який відрізняється рішучістю і особистою|особовою| хоробрістю.


Йозеф Гарпе народився 21.09.1887 в місті Буер, земля Вестфалія. По закінченню гімназії  28.09.1909 поступив добровольцем на військову службу. Приймав участь в бойових діях 1-ї світової війни. У 1918 році був відібраний для проходження подальшої служби в Рейхсвері. Напередодні 2-ї світової війни, 1 червня 1939 року був призначений командиром 1-ої танкової бригади яка дислокувалась в Ерфурті. Разом зі своєю бригадою Гарпе пройшов через основні етапи польської кампанії, а його успішні дії з прориву польської оборони на стику польських армійських угрупувань «Лодзь» і «Краків» багато в чому сприяли швидкому просуванню німецьких|германських| військ до Вісли і Варшави  та подальшої поразки|ураження| польських військ на території західної Польщі. Враховуючи набутий досвід з підготовки танкових екіпажів, 15.02.1940 генерал - лейтенанта Гарпе призначили начальником танкових шкіл вермахту. У жовтні 1940 року Гарпе настояв на поверненні в діючу армію і 15.10.40 був призначений командиром 2-ої моторизованої дивізії (10.01.1941 пререформована в 12-ту танкову). Навесні 1941 року дивізія Гарпе була перекинута на південь Німеччини для подальшого направлення на Балкани, та невдовзі плани щодо її застосування змінились. У липні 1941 року 12-та танкова дивізія в складі LVII| моторизованого корпусу генерала Кірхнера вступила в бойові дії на східному фронті. Одна з найсильніших танкових дивізій вермахту (на озброєнні був 231 танк) брала участь в боях під Мінськом, Смоленськом, Вязьмою, наступала на Калінін.  Здатність управляти військами була відмічена вищим командуванням і 15.01.1942 Гарпе отримав під командування|одержував|  XLI | механізований корпус. У листопаді-грудні 1942 XLI| танковий корпус Гарпе успішно протидіяв|відбивав| наступу|наступ| 41-ої армії під командуванням генерал-майора Тарасова (Калінінський фронт) на південь від міста Білий. Спершу радянським військам на ділянці оборони корпусу Гарпе вдалося досягти найбільших успіхів в смузі оборони 9-ї армії (командувач Вальтер Модель), вклинившись|вклинювати| більш ніж на 30 км. за 4 дні боїв. Проте|однак| після надходження підкріплень, корпус Йозефе Гарпе спільно з|із| військами ХХХ армійського корпусу зумів відсікти ударне угрупування 41-ої армії (1-й механізований і 6-й стрілецький корпуси) й оточити його. Цим двом радянським корпусам вдалось вийти з оточення тільки зі значними втратами в людях і техніці. Ця перемога, хай і|нехай і| не повна|цілковита|, стала для Гарпе останньою. Війська XLI| танкового корпусу невдало діяли під Курськом в липні 1943 р. як в обороні, так і в наступі|наступі|. Однак ці невдачі|ураження| не позначилася серйозним чином на кар'єрі Гарпе. 4 листопада 1943 Йозеф Гарпе був призначений командувачем 9-ої армії (ГА"Центр") після тимчасового відсторонення генерал – полковника Моделя. 10-30 листопада 9-та армія Гарпе разом з 2-ю армією Вейса протистояли|ст| військам Білоруського фронту, які здійснювали Гомельсько-Рєчицьку наступальну операцію. В ході боїв німецькі|германські| війська були вимушені|змушені| відійти і здати|складати| Рєчицу (17 листопада) і Гомель (26 листопада). Не дивлячись на поразку, 1 квітня 1944 року Гарпе отримав погони генерал – полковника, а 18 травня був призначений командувачем 4-ї танкової армії ( ГА «Північна Україна»).   28.07.1944  в час, коли війська ГА «Північна Україна» майже були вибиті за межі України Гарпе був призначений командувачем цієї групи армій (з 25.9.1944 - група армій "А"). Слід відмітити, що Гарпе зумів стримати натиск радянських армій на Віслі та виграти життєво необхідний час для перегрупування німецьких військ, за що 15.12.1944 був нагороджений дубовим листям мечами до Лицарського хреста. 17січня Гарпе передав командування групою армій «А» генералу генералу Шернеру, а 9 березня – був призначений командуючим 5-ою танковою армією групи армій «В». У квітні 1945 року 5-та танкова армія (сам Гарпе з іронією її назвав «п΄ятитанковою») разом з іншими об΄єднаннями і з΄єднаннями групи потрапила в Рурський казан, і 12.4.1945 Йозеф Гарпе віддав наказ про капітуляцію армії. Помер відставний генерал 14 березня 1963 року в  Нюренбергу де і похований.

До складу 4-ї танкової армії входили:

ХІІІ-й армійський корпус: корпусна група «Ц» (183, 217, 339-а піхотні дивізії), 340-а  і 361-а піхотні дивізії;

ХХХХІІ-й армійський корпус особливого призначення: 72, 88, 214, 291-а піхотні дивізії

LVI-й танковий корпус: 26, 131, 253, 342-а піхотні дивізії, 1-а лижно - єгерська дивізія| (переформована з 1-ї лижно – єгерської бригади), 4-та і 5-а танкові дивізії, 28-ма єгерська дивізія, 454-а охоронна дивізія200.

Категорія: Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. | Додав: voenkom (22.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 1183 | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: