2-ю армією командував
вже знайомий читачеві по деблокаді Ковеля
генерал -
полковник Вальтер Вайс. До складу армії станом на 1 липня 1944 року входили:
VIII-й армійський корпус : 5-а єгерська дивізія, 211-а
піхотна дивізія, 12-а резервна дивізія (угорська);
XX-й армійський корпус: корпусна група «Е» (137-ма і 251-ша піхотні дивізії),
3-тя кавалерійська бригада;
XXIII-й армійський корпус: 7-а піхотна дивізія, 203-а охоронна дивізія,
штаб 17-ої бригади особливого призначення;
4-я
кавалерійська бригада, 1-а кавалерійська, 5-а і 23-а резервні дивізії
(угорські)209.
Військам
радянської 70-ї армії вздовж берегів Прип΄яті протистояли з’єднання VІІІ-го
армійського корпусу яким командував генерал піхоти Густав Хьон (Höhne, Gustav). Інші об΄єднання і з΄єднання армії обронялись на півдні Білорусії. 
Густав
Хьон народився 17.
лютого 1893 року в містечку Крашвіц (Kruschwitz). 27 березеня 1911 року був зарахований фаненюнкером на
військову службу до 150-го піхотного полку. Вислуживши встановлений ценз, 18
серпня 1912 отримав офіцерське звання і був призначений на посаду командира
взводу. За вміле командування підрозділом в ході бойових дій у 1915 році був
нагороджений Залізним хрестом 2-го класу. Після поранення знову повернувся на
фронт, дослужився до обер-лейтенанта (січень 1916 року), отримав під
командування роту, а згодом став ад’ютантом полку. На початку 1918 року знову
був поранений, але залишився на службі в рейхсвері. Служив на посадах командира
роти, начальником штабу батальойону (6-й піхотний полк). У лютому 1934 року
майор Хьон отримав посаду командира батальйону 6-го піхотного полку. В
листопаді 1938 року полковник Хьон став командиром 28-го піхотного полку з яким
взяв участь у поході на Францію. За успішні бойові дії в серпні 1940 року
отримав звання генерал – майора, а в жовтні - посаду командира 8-ї піхотної
дивізії. За взяття Гродно 30 червня 1941 року був нагороджений Лицарським
хрестом. Взимку 1941-1942 років 8-ма піхотна дивізія вела важкі оборонні бої на
Московському напрямку. 29 листопада 1942
року генерал – лейтенант Хьорн був призначений командиром корпусної групи „Laux”, яка вела бойові дії в районі Дем’янська. В березні
1943 року Хьон був відкликаний до
Німеччини і направлений для навчання на курси з піготовки вищого командного
складу Вермахту, по закінченні яких отримав звання генерала піхоти (01.05.43).
17.05.43 за бої під Дем’янськом отримав дубове листя до ЛХ і був призначений
командуючим VIII-м армійським корпусом
(12.09.1943). Після нетривалого
перебуванні в резерві ОКВ, 15 квітня 1944 року знову повернувся до командування
цим корпусом. Після боїв на Волині і в східній Польщі генерал піхоти Хьорн
отримав нове призначення і до кінця війни командував LXXXIX-м армійським корпусом (з вересня 1944 року), був полонений англо –
америкаськими військами і знаходився у полоні до 1947 року. Помер 1 липня 1951
року в місті Оберурсель (Oberursel / Hessen)
Про
історію і бойовий шлях 5-ї єгерської дивізії та її командира вже розповідалось
вище, тому зупинюсь на бойовому шляху 211-ї піхотної дивізії, яка протистояла
нашим військам в районі Прип’яті.
 211-та піхотна дивізія (
211. Infanterie-Division) була сформована в серпні 1939 як дивізія 3-ї хвилі. До червня 1940 року знаходилсь на території
Німеччини в районі Ейфель. У червні 1940 року була введена до складу резерву
групи армій „А” і передислокована до Франціїї
(район провінціїї Бретань) де знаходилась до січня 1942 року, спочатку в сладі групи армій „С”, згодом „D”.
Після поразки німецьких військ під Москвою, в лютому 1942 року передислокована
на східний фронт де увійшла до складу XXIV корпусу 2-ї танкової армії і була
розміщена в районі Брянська. Після липневих боїв 1943 року під Брянськом у
складі LIII корпусу була направлена на доукомплектування і відпочинок, а згодом
зайняла оборону в районі Доробужа вже в складі LV корпусу 9-ї армії, де
знаходилась до листопада 1943 року. У грудні 1943 року була передислокована з
завданням оборони в районі Невеля (смуга оборони 3-ї танкової армії). В січні –
лютому 1944 року вела жорсткі оборонні бої під Вітебськом, а в березні була
виведена до резерву ГА „Центр” в район Бобруйська. З квітня 1944 року дивізія
знаходилась в розпорядженні VIII армійського корпусу 2-ї армії, який виконував
завдання в районі Ковеля, а у липні
разом з іншими з’днаннями корпусу увійшла до складу 4-ї танкової армії. Після
відходу за Буг у серпні 1944 була перепідпорякована ХХ-му корпусу 2-ї армії, а
після відступу (вересень – листопад) до річки Нарев увійшла до ХХІІІ-го
корпусу. Була майже повністю розгромлена в грудні 1944 року, а невдовзі
переформована в 211-ту народно – гренадерську дивізію210.
 Дивізією командував Йоган Генріх Екхардт (Johann Heinrich Eckhardt), який розпочав військову кар’єру в квітні 1914 року волентером в 197-му
піхотному полку. Воював на фронтах 1-ї світової війни, був поранений. Після
закінчення офіцерських курсів у травні 1915 року за особисті якості
віцефельдфебель Екхардт був атестований у офіцери резерву і зарахований до 54-го піхотного полку. У жовтні 1920 року
розпочалась офіцерська служба в 15-му , а згодом 3-му піхотному полку Рейхсверу.
Військова кар’єра молодого офіцера просувалась поволі, але впевнено. Штабна
служба змінялась командуванням ротою та батальйоном, а 6 лютого 1940 року
підполковник Екхардт став командиром 38-го піхотного полку. На чолі цього полку воював на
східному фронті, отримав звання полковника, Золотий німецький хрест (25.01.42)
та Лицарський хрест (20 травня 1942 року). 17 липня 1943 року полковник Екхардт
прийняв командування 211-ю піхотною дивізією якою командував до її розгрому.
Військова кар’єра кавалера ЛХ з дубовими листями (03.11.44) і генерал –
лейтенанта (звання
присвоєно 1 квітня 1944 року) закінчилась 8 травня 1945 американським полоном.
15 травня 1945 року генерал – лейтенант Екгардт покінчив життя самогубством.
Підтримку
з повітря німецьких з΄єднань повинен був забезпечити 6-й повітряний флот, яким на той час
командував генерал – полковник Роберт
Ріттер фон Грейм (Robert Ritter von Greim). Військову службу Роберт фон Грейм (22.06.1892, Байрейт-24.05.1945,
Зальцбург) розпочав фаненюнкером
Баварського залізничного батальйону. У січні 1912 року був направлений для навчання
до військової артилерійської школи в Мюнхені, по закінченні якої, в жовтні цього ж
року був направлений для проходження служби субалтерн-офіцером 8-го Баварського
польового артилерійського полку в якому прослужив в до серпня 1915 року. У
цьому ж полку отримав перше офіцерське звання «лейтенант» (25.10.1913), в
складі полку отримав перший бойовий досвід на фронтах 1-ї світової війни і
отримав перші бойові нагороди – залізні
хрести 2-го (26.11.1914) та 1-го (10.10.1915), Королівський Баварський орден
військових заслуг 4-го класу з мечами (квітень 1915). З серпня 1915 і до останнії днів життя фон
Грейм пов΄язаний авіацією. Після закінчення курсів льотчиків-спостерігачів 4
листопада 1915 року був направлений для проходження служби до польового
авіаційного батальйону А204. Згодом, набутий досвід служби льотчиком –
спостерігачем, дозволив командуванню направити молодого офіцера для навчання у
1-му Баварському авіаційному запасному батальйоні в Шлессхаймі, який займався
підготовкою льотчиків-винищувачів. 22 лютого 1917 року обер-лейтенант фон Грейм
отримав призначення до 46-го авіаційного батальйону, а згодом - 4 квітня 1917
року був переведений до 34-ї винищувальній ескадрильї. Перші бойові перемоги в
повітрі і навики командування підрозділом, набуті в артилерії досить швидко
дали перше підвищення в авіації - 19 червня 1917 року фон Грейм став командиром
ескадрильї. Командував 10-ою авіагрупою (21 березня - 27 квітня 1918), авіа
групою «Грейм» (квітень-липень 1918 року). За штурвалом винищувача в переіод
Першої світової війни Грейм отримав 28 перемог в повітрі, став першим німецьким
льотчиком, який знищив танк (березень 1918 року). За відвагу в боях був
нагороджений Королівським Баварським орденом військових заслуг 4-го класу з
мечами і короною (18.5.1917), Лицарським хрестом Королівського прусського
ордену Будинку Гогенцоллернів (29.4.1918), який надав право додати до прізвища
приставку Ріттер; Лицарським хрестом Королівського Баварського військового
ордену Макса-Іосифа (23.10.1918). Про популярність Грйма як серед німецького
аристократії, так і простолюдинів свідчить поштова листівка з зображенням фон
Грейма. Після виходу Німеччини з війни був переведений до 8-го Баварського
польового артилерійського полку (12.11.1918), а 30 грудня 1918 року призначений
начальником станції повітряної пошти «Мюнхен». Остання посада абсолютно не
відповідала намірам і амбіціям аристократа-льотчика і 31.03.1920 він подав у
відставку. Після звільнення з військової служби закінчив дворічні юридичні
курси при Мюнхенському університеті, в 1922-1924 роках працював в банку. У 1924
році повернувся до авіації і вирушав у подорож до Китаю, де до 1927 року навчав
китайських військових льотчиків. По поверненні з Китаю очолив авіашколу
Німецького авіаційного союзу (DLV) у
Вюрцбурзі, керівництво якою здійснював до повернення на військову службу в
квітні 1934 року. Першою посадою в Люфтваффе для майора (звання присвоєне в
день зарахування на службу) фон Грейма стала посада командира авіагрупи
«Деберітц» авіаескадри «Ріхтгофен». 1 липня 1934 року був призначений
командиром 132-ої авіаескадри «Ріхтгофен» і комендантом авіабази «Деберітц». 1
квітня 1935 року нове призначення - інспектором винищувальної і штурмової
авіації. Згодом служив на посадах
інспектора засобів авіаційної безпеки і спорядження ( з10 лютого
1936), начальником Управління кадрів
Імперського міністерства авіації (з1 червня 1937). 31 січня 1939 року генерал-майор
фон Грейм ( з 01.02.38) повернувся на службу в бойові авіаційні частини і
отримав під командування спочатку 31-шу, а 6 лютого 1939 – 5-ту авіаційну
дивізію. Після вдалих дій дивізії в небі над Польщею отримав
планки-підтвердження до ЗХ та 25 жовтня 1939 був призначений командиром V
авіакорпусу (3-й повітряний флот), який брав участь у Норвезькій кампанії,
кампанії на Заході і в «Битві над Англією».
У 1940 році Грейм був підвищений у званні двічі: 1 січня 1940 йому було
присвоєно звання «генерал-лейтенант», а 19 липня він отримав погони генерала
авіації, та став кавалером Лицарськго хреста (24.6.1940). Після бомбардувань
англійських міст літаки V -го корпсу Грейма з 22 червня 1941 року бомбардували
міста і села Радянського Союзу. 1 квітня 1942 року генерал авіації фон Грейм
очолив авіаційне командування «Схід», яке 5 травня 1943 року було перетворене в
6-й повітряний флот. Грейм вважався не
тільки одним з кращих військових льотчиків, але й вищих командирів люфтваффе.
Не дивлячись на провал операції повітряних сил в районі Стаінграду, 16 лютого
1943 року Роберт фон Грейм отримав погони генерал-полковника, а 2 квітня того ж
року дубове листя до Лицарського хреста. Останньою бойовою нагродою Грейма
стали мечі до ЛХ, отримані 28.8.1944. Роберту фон Грейму судилось стати
останнім німецьким генерал – фельдмаршалом. Фельдмаршальський жезл Грейму було
вручено 26 квітня 1945 року разом з призначенням на посаду головнокомандуючого Люфтваффе
замість зміщеного Герінга. 23 травня 1945 року разом зі складом уряду грос адмірала Деніца був
арештований американцями у Фленсбурзі. Наступного дня покінчив життя
самогубством, отруївшись капсулою з отрутою в тюремному лазареті в Зальцбурзі. 
6-му повітряному флоту в
період описуваних подій були підпорядковані 4-й повітряний корпус (IV.
Fliegerkorps) зі штаб-квартирою в Бресті, 8-й (VIII. Fliegerkorps) повітряний
корпус, 1- ша (1.Flieger-Division) та 4-та (4.Flieger-Division) авіаційні
дивізії, авіагрупа «31 грудня» (Fliegerführer 1 Dezember) , І та ІІ зенітні
корпуси (Flakkorps).
Вищеперераховані
німецькі об΄єднання, та з΄єднання чекали своєї черги бути розгромленими в ході операції «Багратіон». | 
