П`ятниця
29.03.2024
11:37
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні

3.5. Бої за Турійський плацдарм

Тим часом командування 1-го Білоруського фронту терміново підтягувало резерви.

Радянське командування прийняло екстрених заходів щодо закриття прориву противника. Прибуваючі до складу 69-ї армії нові з’єднання вводились в бій сходу.

У фронтових записках помічника начальника штабу 1083-го стрілецького полку 312-ї сд капітана Дудченка ці бої описані наступним чином (мовою оригіналу): „...Форсированным маршем 312 сд выдвигалась из Ковеля навстречу с противником с задачей остановить продвижение фашистских войск на реке Турья. Времени было крайне мало, назревал встречный бой. Наш стрелковый полк получил задачу выйти на рубеж Вулька – Клюск – Гаруша и занять оборону на высоте 184, 6. Стемнело. Мы приближались к рубежу... Немецкие части пытались остановить наше развертывание, в некоторых местах им удалось переправиться через реку Турья. Едва начали развертываться, как фашисты нас атаковали. Танки и бронетранспортеры шли со включенными фарами, ведя бешеный огонь снарядами и трассирующими пулями. Что-то вроде психической атаки. Наши подразделения оказались довольно в тяжелом положении...Я тогда был первым (оперативным) помощником начальника штаба полка и двигался впереди вместе с командиром полка полковником Владимиром Лихотвориком (впоследствии Героем Советского Союза). Под огнем противника мы расставляли подразделения батальонов в боевые порядки. Появились первые раненые и убитые. Раненых бойцов санинструкторы перевязывали в темноте...К тому времени полковая и дивизионная артиллерия заняли свои позиции и открыли огонь по вторым эшелонам противника. Наконец заработали наши минометы и орудия прямой наводки. Фашисты несли большие потери... Пехоту противника удалось остановить огнем из стрелкового оружия. Подбили несколько фашистских танков. Дальнейшее продвижение врага остановила река Турья, прорвавшиеся группы были выбиты и частично уничтожены. К утру бой затих. Вражеская пехота закрепилась на западном берегу реки. Наш полк уже имел большой опыт в ведении наступательного боя, поэтому мы сразу начали готовиться к наступлению. Утром провели разведку. Саперы и весь личный состав рот приступили к подготовке к форсированию реки: набивали сеном плащ-палатки, мастерили плоты...Я с ротой переправлялся вброд. Срикошетивший осколок ударил в грудь и сбил эмаль с ордена Отечественной войны. С боями овладели пригородами Турийска...”163.


29 квітня в район Білашів – Янівка прибула 370-та стрілецька дивізія, яка відразу почала облаштовувати район оборони 2-го ешелону 25-го стрілецького корпусу. Обладнували другу лінію оборони також частини з΄єднання 91-го стрілецького корпусу.

До контратаки в районі Турійськ - Соловичі готувались частини 77-ї гвардійської стрілецької дивізії за підтримки 1205-го самохідно – артилерійського полку.


Завдання повернути контроль над Соловичами отримав стрілецький батальйони 215-го гвардійського стрілецького полку під керівництвом заступника командира полку гвардії майора В.І.Кістарьова. Було вирішено  батареї СУ-76 з десантниками – піхотинцями атакувати північно – західну околицю Солович, вийти на західну околицю і відрізати шлях відступу гітлерівців до річки Турія.


Гвардійці стрілецького батальйону 215-го полку разом з протитанкістами 79-го овпадн повинні були атакувати гітлерівців, які засіли у селі з фронту і флангів. Першими рвонули САУ. Єгері були ошелешені раптовим нападом, адже це вони нещодавно прорвали оборону радянських військ і розвивали наступ, а тут невідомо звідки взялись самохідні гармати з піхотою противника. Броньовані машини наблизились до околиці села і відкрили вогонь, десант спішився і рвонув в атаку. Піднялись в атаку і інші підрозділи, які стали брати село в кільце. Самохідки, ведучи вогонь з коротких зупинок рушили в обхід Солович, а гвардійці до цього часу уже увірвались на північно – східну околицю села. Через деякий час самохідки пробились до західної околиці населеного пункту, а піхота витиснула німців за річку. В ході атаки був поранений в шию  командир 2-ї самохідно – артилерійської батареї лейтенант І.М.Ємельянов і після його відправки до госпіталю обов΄язки командира батареї став виконувати молодший лейтенант П.І.Шевєлєв. В боях 30 квітня був поранений командир 1205-го сап майор Кирилов, командування полком самохідників прийняв майор Андрєєв. Надвечір 30 квітня підрозділами 77-ї гвардійської ворог був вибитий також із сіл Кустичі та Дуліби.


У ніч з 30 квітня на 1 травня  з΄єднанням, які були вибиті з Турійського плацдарму підвезли боєприпаси, було проведено перегруповування.  Вранці 1 травня з артилерійської підготовки розпочалась контратака дивізій 25-го стрілецького корпусу. 221-му (гвардії підполковник Пєтухов Микола Дмитрович) та 218-му гвардійським стрілецьким полкам (гвардії підполковник Жгіров Пилип Єрофійович) 77-ї гв сд за підтримки 4-ї батареї 1205-го сап належало атакувати противника і вибити його з передмістя Турійського. Першими на околиці древнього селища увірвалась 2 рота 221-го гвардійського стрілецького полку під командуванням гвардії старшого лейтенанта Зуя. Кулеметник гвардії рядовий Малишев першим досяг Турії і відкрив вогонь по відступаючим гітлерівцям. Відзначився в бою екіпаж СУ-76 молодшого лейтенанта Давидова, який вогнем САУ знищив обслугу ворожої штурмової гармати, одночасно гвардії сержант Григорій Шумигай та гвардії рядові Свителко і Будашівський  використали вцілілу німецьку гармату і відкрити з неї вогонь по ворогу, завдяки чому 3-тя рота під командуванням гвардії капітана Семенова (221-й гв сп) відкинула ворога до Турії164.


Сильний удар гітлерівці нанесли і з півдня по позиціях 134-ї, 247-ї  та 274-ї стрілецьких дивізй.

Запеклі бої зав’язались в районі села Чорніїв, де оборонялись 916-й та 920-й стрілецькі полки 247-ї сд. Серед тих, хто відбивав атаки гітлерівців був і двадцятилітній юнак з села Соболівка, що на Черкащині, навідник станкового кулемета 920-го сп молодший сержант Володимир Єлізарович Яцентюк – брат мого діда. На жаль Володимир Яцентюк не дожив до Перемоги, він загинув 3 серпня 1944 на Пулавському плацдармі неподалік містечка Бєжеца Люблінського воєводства.

Атака гітлерівців від Макович до Чорніїва була підтримана масованим ударом авіації. 30 квітня під Літином був смертельно поранений командир 778-го артилерійського полку гвардії підполковник Василь Іванович Петров, ім’я якого висічена на обеліску в селі Купичів. 2 травня 1944 року німецьке кулеметне гніздо своїм тілом накрив старший сержант Брагін (629-й стрілецький полк 134-ї сд). Своїм подвигом відважний сержант забезпечив виконання завдання стрілецького батальйону. В ході боїв на лівому фланзі 69-ї армії смертю хоробрих полягли до 300 радянських бійців.  Тільки 247-ма дивізія не дорахувалась в своєму строю після бою під Чорніївом 79 офіцерів, з них вбитими 19. На кінець дня 1-го травня гітлерівські вояки від Дуліб до Турійська були відкинуті за Турію на заході та до кінця дня 2 травня на рубіж Маковичі – Чорніїв на півдні.  Фронт дещо стабілізувався.

 В.І.Петров


Категорія: Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні | Додав: voenkom (21.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 1375 | Рейтинг: 5.0/8
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: