Вівторок
23.05.2017
00:25
Форма входу
Категорії розділу
Бої місцевого значення. Частина І. Спекотна зима [13]
Сторінки книги про бойові дії на Волині в січні - березні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. [24]
Бойові дії на Волині в березні - квітні 1944 року. Поліська наступальна операція військ 2-го Білоруського фронту.
Бої місцевого значення. Частина 3. У стратегічній обороні [12]
Сторінки книги. Бойові дії на Волині в квітні-червні 1944 року
Бої місцевого значення. Частина 4. На Люблін і Брест. [22]
Сторінки книги. Підготовка і хід бойових дій Люблін-Брестської наступальної операції на Волині.
Бої місцевого значення. Частина 5. Визволення півдня Волині. [28]
Сторінки книги. Бойові дії в південних районах області в березні - липні 1944 року. Проскурівсько-Чернівецька, Львівсько-Сандомирська наступальні операції.
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 361
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Бої місцевого значення

Каталог статей

Головна » Статті » Бої місцевого значення. Волинь 1944. » Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція.

2.3.2. Забута операція.Карл Лек


Постать Карла Ніколуссі-Лека досить цікава як для німецького офіцера періоду 2-ї світової війни. Якщо для Червоної Армії ріст від командира взводу на початку війни до командира батальйону, а то й полку напередодні Перемоги не був дивиною – таких випадків були десятки, то для вермахту чи військ СС таке було справжньої рідкістю. Думаю, що читачу буде цікаво познайомитись з бойовим шляхом цього німецького офіцера.

Ніколуссі-Лек народився 14 березня 1917 року в місті Пфатен, що в Північній Італії.  Серед своїх ровесників відрізнявся любов’ю до науки і книг, до свого сімнадцятиліття прочитав усі твори  грецького філософа Платона. Навчався на юридичному факультеті Падуанського університету. Навчання в університеті поєднував з активною роботою в пронімецькій молодіжній організації „Народна бойова група Південного Тіролю”, яка ставила собі за меті приєднання Тіролю, який належав тоді Італії до фатерлянду.

З початком 2-ї світової війни покинув навчання і перебрався до Німеччини. 10 квітня 1940 року був зарахований до штандарту СС „Дойчланд”. По закінченні обов’язкового для усіх членів СС навчання отримав звання ротенфюрера (єфрейтора).  У складі штандарту „Дойчланд” приймав участь в Балканській кампанії, був легко поранений.

Напередодні нападу на СРСР був переведений до полку СС „Дас Фюрер” 2-ї дивізії СС „Дас Рейх”.. В боях під Москвою отримав важке поранення (всього за час 2-ї світової війни Лек був поранений 5 разів, нагороджений Срібним знаком за поранення).

Після лікування в госпіталі шарфюрер СС (сержант) Ніколуссі - Лек був зарахований слухачем юнкерського училища СС в Бад-Тельці. По закінченні навчання 30.01.42 отримав перше офіцерське звання в СС – „унтерштурмфюрер” (молодший лейтенант) і отримав призначення на посадку командира танкового взводу в 2-й роті 5-го танкового батальйону СС. 

На фронт новосформований батальйон прибув у липні 1942 року і розпочав бойові дії 20.07 в районі Таганрогу. У першому ж бою взводом Лека було знищено декілька радянських танків і взято в полон до 70 червоноармійців. За бої 20-25 липня унтерштурмфюрер Лек був нагороджений Залізним хрестом 2 класу. 

В боях за місто Кропоткін Ніколуссі-Лек вперше діяв з десантом на броні, причому досить успішно за що й був представлений до нагородження ЗХ 1 класу. Під Малгобеком ( Північний Кавказ)  Карл Лек вже командував  1-ю танковою ротою. І знову рота Лека була попереду. З черговим пораненням - чергова нагорода – цього разу молодий офіцер був представлений до нагородження Золотим німецьким хрестом.

На відміну від більшості своїх бойових товаришів Лек був не тільки практиком, але й подекуди теоретиком танкового бою. Його нотатки з бойової тактики танкової роти увійшли до „Керівництва з дій танкових підрозділів вермахту”.

Після тривалого лікування Лек в грудні 1942 року був переведений до запасного танкового батальйону СС в якому служив до 25.01.43 після чого отримав призначення до Головного штабу військ СС на посаду командира роти охорони. Після особистого звернення до рейхсфюрера СС Гімлера повернувся на службу до бойових підрозділів і 1 травня 1943 року прийняв новосформовану 8-му танкову роту 5-го танкового полку СС з якою воював до серпня 1944 року.

Рота Лека відзначилась при прориві оточення навколо фортеці Ковель, найбільшій танковій засідці в районі Мацеїва в липні 1944 року а 25.08.44 при відбитті атаки радянських військ з плацдармів на Бузі поблизу Ляскова та Кохово (Польща). За один день бою рота Лека знищила п’ять „Шерманів” і декілька Т-34-85. У цьому бою Лек знову був поранений і повернувся на фронт лише в грудні 1944 року на посаду командира 2-го батальйону і в званні гуптштурмфюрера (капітана).


2-м батальйоном Карл Ніколуссі-Лек командував до 13 лютого 1945 року і після невдалих спроб повернути контроль над Будапештом був переведений до північної Німеччини у складі 150 кращих танкістів 4-го танкового корпусу СС які повинні були протистояти наступаючим англо-американцям на нових німецьких танках „Ніко”. Німецькі танкісти отримати танки не встигли. 

Група, якою командувала Лек успішно протидіяла англо-американським військам 4 квітня 1944 року в районі міста Міндек, де танкісти озброєні лише стрілецькою зброєю відбили атаку 61-ї піхотної дивізії союзників. В період з 7 по 15 квітня в районі Ганновера танкісти, використовуючи знайдену техніку на складах німецьких військових заводів, вдало оборонялись проти 84-ї американської піхотної дивізії, майже повністю знищили 11-й танковий розвідувальний полк американського 13-го корпусу. Останні дні війни група гауптштурмфюрера Карла Ніколуссі-Лека провела в постійних боях і в кінці – кінців вимушена була здатись. Американці разом з німецькими танкістами взяли в полон і... своїх співвітчизників, які на той час перебували в полоні в групі Лека.

По закінченні 2-ї світової війни Лек деякий час проживав у Латинській Америці, згодом повенувся до Німеччини, займався фруктовим і винним бізнесом в районі Хохфрангарт. Надавав допомогу співвітчизникам, які були депортовані з Південного Тіролю, а у 1971 році очолив Південнотірольський відновлювальний центр.



Категорія: Бої місцевого значення. Частина 2. Забута операція. | Додав: voenkom (20.07.2010) | Автор: Сергій Яровенко
Переглядів: 550 | Рейтинг: 5.0/5
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: