Втрати,
які понесли війська 70-ї та 47-ї армій настільки занепокоїли Ставку і
Генеральний штаб, що на початку квітня в район бойових дій відрядили
командувача сусіднім 1-м Білоруським фронтом, досвідченого стратега - генерала
армії К.К. Рокосовського. Ознайомившись з обстановкою, він прийшов до висновку
про недоцільність і неможливість продовження бойових дій за місто (так пишуть в мемуарах і сам Рокосовський і
начальник політвідділу 47-ї армії Калашник, але факти говорять про інше – С.Я.).
Невдоволена
діями командування 2-го Білоруського фронту і командуючих арміями Ставка ВГК ще
до прориву основного ударного угрупування німецької 2-ї армії до оточеного
гарнізону «поставила хрест» на існуванні оперативно – стратегічного об’єднання.
О 21.50 2 квітня 1944 Сталін і Антонов підписали директиву № 220067 на перепідпорядкування армій і кавалерійських корпусів фронту і
виведення польового управління 2-го БФ та 6-ї ПА до резерву. Заходи з
розформування фронту було наказано здійснити до 5 квітня 1944 року126. Таким чином, сама Ставка,
деморалізувавши командування фронту сприяла деблокаді гітлерівцями своїх
військ. Текст директиви наводиться нижче мовою оригіналу.
«ДИРЕКТИВА СТАВКИ ВГК
№ 220067 КОМАНДУЮЩИМ ВОЙСКАМИ 1-го И 2-го БЕЛОРУССКИХ ФРОНТОВ НА ПЕРЕПОДЧИНЕНИЕ
АРМИЙ И КАВАЛЕРИЙСКИХ КОРПУСОВ И ВЫВОД УПРАВЛЕНИЙ 2-го БЕЛОРУССКОГО ФРОНТА И
6-й ВОЗДУШНОЙ АРМИИ В РЕЗЕРВ ВЕРХОВНОГО ГЛАВНОКОМАНДОВАНИЯ
2 апреля 1944 г. 21 ч 50 мин
Ставка Верховного
Главнокомандования приказывает:
1.Войска 2-го
Белорусского фронта не позднее 5 апреля передать 1-му Белорусскому фронту в
составе: 61-я армия — 9-е гв. и 89-е корпусные управления и девять стр.
дивизий; 70-я армия — 114-е и 96-е корпусные управления и четыре стр. дивизии;
47-я армия — 77-е и 125-е корпусные управления и девять стр. дивизий; 2-й и 7-й
гвардейские кавкорпуса — шесть кавалерийских
дивизий; прибывающую из резерва Ставки 69-ю армию (25, 61 и 91-е корпусные
управления — девять стр. дивизий) и 6-ю воздушную армию (336 иад, 3 гв. шад и
242 нбад).
Войска
передать со всеми частями усиления, армейскими тыловыми частями, учреждениями и
наличными запасами.
2.Начальнику
Генерального штаба к 5 апреля определить состав фронтовых тыловых частей и учреждений
2-го Белорусского фронта, подлежащих, во- первых, передаче 1-му Белорусскому
фронту и, во-вторых, выводу в резерв Ставки.
3.Командующему
1-м Белорусским фронтом к 24.00 5 апреля передать Западному фронту 10-ю армию в
составе 38, 70-го корпусных управлений и шести стр. дивизий; 50-ю армию — в
составе 19, 121-го корпусных управлений и семи стр. дивизий.
Названные
армии передать со всеми армейскими средствами усиления, тыловыми частями,
учреждениями и наличными запасами.
4. С 24.00 5 апреля 1-й Белорусский фронт
именовать Белорусским фронтом.
5. Установить с 24.00 5 апреля для
Белорусского фронта следующие разграничительные линии:
с Западным
фронтом — Гайсин (10 км
южнее Пропойска), Селец-Холопеев, Чигиринка, Свислочь, Гродзянка, Червень,
Острошицкий Городок (все пункты, кроме Гайшина, Селец-Холопеева и Острошицкого
Городка, для Белорусского фронта включительно);
с 1-м
Украинским фронтом — прежняя: Коростень, Городница, Костополь, Софиевка,
Рожище, Верба, Корытница (все пункты, кроме Коростеня, для 1-го Украинского
фронта включительно).
6. Штаб Белорусского фронта иметь в районе
Овруча, ВПУ — в районе Сарн.
7. Управление 2-го Белорусского фронта и
управление 6 ВА к 20 апреля вывести в резерв Ставки в район Житомира.
8. Командующему 1-м Белорусским фронтом 5
апреля представить шифром свои соображения по дальнейшему оперативному
использованию войск Белорусского фронта в новом составе.
9. Об исполнении донести.
Ставка
Верховного Главнокомандования
И.
СТАЛИН А. АНТОНОВ»127.
Разом з директивою
про розформування фронту «посипались» і оргвисновки щодо командуючих і
командирів. Ще 19 березня першим постраждав командуючий 70-ю армією генерал –
лейтенант Ніколаєв. Сталін не вибачив йому невиконання завдання зі взяття
Бреста, і досвічений професійний військовий, який силами обезкровлених
стрілецьких дивізій, без жодного танка, практично без підтримки з повітря зумів
організувати визволення усієї північної Волині, був відкликаний до Москви де
невдовзі (18.08.44) й помер.
28 березня командування
70-ю армією прийняв генерал-майор Олександр Іванович Рижов.
З пониженням у
посадах були перепризначені командуючий
фронтом генерал – полковник П.О.Курочкін –
командуючим 60-ю армією 1-го Українського фронту, начальник штабу фронту В.Я.
Колпакчі – командуючим 69-ю армією 1-го Білоруського фронту.
Згустились хмари
над головою командуючого 47-ю армією генерал – лейтенанта В.С.Полєнова, проте
активні бойові дії , які вела армія допомогли уникнути розправи.
Жодного покарання
не поніс командарм 61-ї армії, яка взагалі не виконала завдання ні в рамках
Луцько – Ровенської, ні Поліської наступальних операцій.
Зацікавленість
викликає ще один факт. За логікою речей з розформуванням такого значного об’єднання
як фронт повинна, була б припинитись і фронтова операція, а про це жодної
згадки у директиві СВГК немає.
Офіційною
датою закінчення операції є 5 квітня, взяте напевно тому, що це останній день
існування 2-го Білоруського (1-го формування), але бойові дії по штурму Ковеля
у самій міській межі продовжувались до середини квітня, більше того – в першій
декаді квітня на лівому фланзі тепер вже Білоруського (з 05.04.44) фронту був
нанесений удар силами 7-го гвардійського кавалерійського корпусу, причому
напрямок і завдання удару виходили навіть за межі розмежувальної лінії з 1-м
Українським фронтом. Складається враження, що 2-й Білоруський хоч і був
розформований, але завдань, які він повинен був виконати ніхто не зняв. |