П`ятниця
29.03.2024
09:14
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 394
Друзі сайту
Статистика

Бої місцевого значення

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Форум » Усе про історію Волині і не тільки » Волинь, війна, історія » Медаль для отважных - "За отвагу" (Все про кавалерів медалі "За відвагу")
Медаль для отважных - "За отвагу"
voenkomДата: Четвер, 06.01.2011, 16:10 | Повідомлення # 1
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Найпопулярнішою медаллю часів СРСР була медаль "За відвагу". Цінувалася вона в середовищі військових тим, що цією медаллю нагороджували в основному за особисту мужність. Якщо Ви, Ваші родичі, сусіди, знайомі були нагороджені цією медаллю, або у вас є відомості про нагороджених милістю прошу в цей розділ форуму.
Розміщуємо, розповіді, описи, нагородні листи, легенди - все, все, все.... Бажано прикріплювати фото нагородженого або воєнних років, або післявоєнного періоду
(можна і те і інше)

Самой популярной медалью времен СССР была медаль "За отвагу". Ценилась она в среде военных тем, что этой медалью награждали в основном за личное мужество. Если Вы, Ваши родственники, соседи, знакомые были награждены этой медалью, или у вас есть сведения о награжденных милостью прошу в этот раздел форума.
Размещаем, рассказы, описания, наградные листы, легенды - все, все, все.... Желательно прикреплять фото награжденного или военных лет, или послевоенного периода (можно и то и другое)

 
voenkomДата: Субота, 08.01.2011, 00:11 | Повідомлення # 2
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Уважається, що медаль "За відвагу" - медаль солдатська, так як нею в основному нагороджувались в основному солдати, сержанти, молодші, інколи старші офіцери. Рідкістю були випадки нагородження цією медаллю вищого офіцерського складу. Про генералів - кавалерів медалі "За відвагу" ця розповідь.

генерал-лейтенант інженерно-технічної служби (1943) Байков Олексій Павлович
Народився у 1901 році в місті Козлов (нині м. Мічурінськ Тамбовської області РФ)
На військовій службі в Червоній Армії з 1919 року. Приймав участь в боях Громадянської війни - рядовий червоноармієць. По закінченні Гв продовжив службу. Був помічником начальника планово-розподільної станції Головного артилерійського управління (ГАУ) РСЧА (з 1922), помічником начальника планової частини ГАУ (з 1923), помічником начальника планово-фінансовго відділу АУ УС РСЧА ( з 1924) помічником начальника 1-го відділу АУ ( з жовтня 1926), начальником 1-го сектору ГАУ ( з 1931 р.) У 1937 році було присвоєне військове звання бригадний інтендант. У тому ж році був призначений начальником мобілізаційного відділу ГАУ, в 1939 році спочатку начальником 1-го відділу, а у вересні 1939 заступником начальника ГАУ РСЧА. У 1940 році отримав звання генерал-майора артилерії. Восени 1941 року був призначений начальником управління артилерійського постачання Калінінського фронту. На цій посаді, за спогадами сучасників, свій досвід уміло використовував у фронтовій обстановці. Ніколи не чекав підказок. Навпаки - сам пропонував вирішити заздалегідь будь-яке питання з озброєнням чи боєприпасами, не чекаючи, коли підіпре. Так було під час боїв в районі Великих Лук у грудні 1941 року , так в ході боїв на території Прибалтики і Східної Прусії, коли Олександр Павлович очолював управління артилерійського постачання 1-го Прибалтійського фронту. По закінченні війни служив у штабі ПрибВО, очолював управління в МО СРСР. Помер у 1966 році. Похований у Москві на Новодівичому цвинтарі.
Прикріплення: 9639344.jpg (13.4 Kb)
 
voenkomДата: Субота, 08.01.2011, 00:35 | Повідомлення # 3
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Ще одним генералом, який з гордістю носив на кітелі медаль "За відвагу" був генерал-лейтенант (1943) Єрмолін Павло Андрійович (1897-1974)
На військову службу потрапив ще за часів Російської імперії. Учасник боїв 1-ї світової війни (командир взоду,прапорщик). У РСЧА з 1919 року. В роки Громадянської війни був командиром роти, батальйону. По закінченні ГВ служив на посадах начальника оперативної частини штабу дивізії, помічника начальника штабу дивізії, викладача ВА ім.Фрунзе. У 1936 році був призначений на посаду начальника штабу 12-го стрілецького корпусу. З 1937 року начальник відділу Управління тилу і постачання ГШ РСЧА. У 1938 році присвоєне звання "комбриг". У 1940 генерал-майор Єрмолін був призначений заступником начальника, а в 1940 році начальником Управління тилу і постачання ГШ РСЧА. З серпня 1941 року і до кунця війни заступник начальника управління тилу РСЧА. З 22.06.1942 одночасно був членом Комісії з евакуації при ДКО.
Неведу одну цитату без перекладу, яка говорить про роль і вплив генерала Єрмоліна в роки війни
[u]"...С довоенных времен Павел Андреевич Ермолин был главным консультантом и негласным помощником Сталина по военным вопросам. Всю войну Ермолин фактически являлся его генералом по особым поручениям, выполняя наиболее ответственные задания.
О широте полномочий Ермолина знали все, к кому ему приходилось обращаться. Его появление означало, что вопрос, которым он начинал заниматься или сложная ситуация, каких во время войны по понятным причинам было немало, взят на личный контроль Сталина. Более суровой и требовательной инстанции не было. Такого рода контроль позволял решать задачи любой степени сложности, о чем современные руководители могут только мечтать.
Интересна реакция некоторых высокопоставленных чиновников того времени на появление Ермолина в их «епархии»…
Каганович во время войны руководил народным комиссариатом путей сообщения. И вот однажды Сталину поступила информация о том, что задерживается движение воинских эшелонов на Сталинградский фронт. Дело было очень серьезным и Сталин немедленно командировал к Кагановичу Ермолина для выяснения причин задержки. Каганович, знавший о приезде Ермолина, угрюмый и настороженный, ожидал его в своем кабинете. Ермолин был очень удивлен тем, что Каганович даже не встал его поприветствовать, когда он вошел в кабинет. Не обращая внимания на поведение Кагановича (мало ли – устал человек!), Ермолин спокойно начал докладывать о цели своего визита:
- «Товарищ Сталин спрашивает, почему имеет место задержка продвижения воинских эшелонов на Сталинградский фронт…?»
Однако закончить не успел - Каганович неожиданно подскочил, как ужаленный, и треснул кулаком по лежащему на столе стеклу:
- Я старый большевик!
Ермолин с удивлением смотрел на Кагановича, на разбитое стекло и грешным делом подумал, что Каганович сошел с ума от перенапряжения. И Ермолин понял, что по всей видимости, Каганович испугался, что его пришли арестовывать по распоряжению Сталина. Ермолин, обладавший характером ровным и спокойным, такую истерику видел едва ли не в первый раз, но виду, что он, мягко говоря, удивлен - не подал и не без ехидства спросил:
- Что прикажете передать Сталину, что вы - старый большевик?
Надо отдать должное, Каганович быстро сообразил, что к чему, и преобразился буквально на глазах, чем удивил Ермолина еще больше.
Вспомнив о законах гостеприимства, Каганович предложил Ермолину сесть, потом собрал своих заместителей, чтобы всем вместе разобраться в причинах задержки эшелонов, зачем, собственно Ермолин и приезжал…"
По закінченні Великої Вітчизняної ( з квітня 1946 р.) помічник начальника ГШ ЗС СРСР по плануванню, озброєнню і постачанню. З вересня 1948 року - начальник канцелярії МВС СРСР З серпня 1950 - в розпорядженні Ради Міністрів СРСР З лютого 1953 - в ЦК КПРС, з квітня 1953 - генерал для особливих доручень при міністру оборони. З листопада 1954 заступник начальника тилу МО СРСР З травня 1955 року - перший заступник начальника тилу МО СРСР. Наказом Міністра оборони СРСР № 462 від 20 травня 1959 р. звільнений в запас (по хворобі). Помер у 1974 році, похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.
Прикріплення: 6311488.jpeg (58.5 Kb)
 
voenkomДата: Субота, 08.01.2011, 11:12 | Повідомлення # 4
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Більш складною була доля, ще одного генерала - кавалера медалі "За відвагу" генерал-майора Якова Івановича Тонконогова.
(1897-1985)
Комбриг(1939). Генерал-майор( Указ ПВР СРСР від 07.05.1940). Медаллю "За відвагу" №1211 був нагороджений Указом ПВР СРСР від 22.02.1939 року "За зразкове виконання спеціальних завдань Уряду по зміцненню оборонної потужності Радянського Союзу і за видатні успіхи в бойовій; політичній і технічній підготовці з'єднань, частин і підрозділів Робітничо-селянської Червоної Армії"
Командир 141-ї стрілецької дивізії (16.08.1940 по 19.09.1941). При виході з оточення, будучи поранений, в районі хуторі Жабок,попав до полону. Війну провів в таборах. 26 травня 1945 року працівниками Головного управління «СМЕРШ», що діяли під виглядом співробітників уповноваженого СНК СССР по репатріації, на двох літаках з Парижа до Москви було доставлено 29 генералів Червоної Армії, 3 комбриги і 1 бригадного лікаря, що знаходилися в полоні у німців». У списку значилися тридцять три прізвища. Серед них був і генерал-майор Тонконогов. Тоді ж був звільнений в запас. Після перевірки в НКВС в 1946 році відновлений на військвій службі. Призначений на посаду начальника військової кафедри Саратовського економічного інституту. З 1949 року у відставці. Похований в Києві на Лук'яновському кладовищі.
Увазі відвідувачів форуму представляю також фото медалі "За відвагу" генерала Тонконогова, його фото та облікову картку нагородженого
Прикріплення: 0166320.jpg (33.0 Kb) · 6851956.jpg (42.2 Kb) · 0784639.jpg (35.0 Kb) · 0813221.jpg (155.4 Kb) · 2269324.jpg (158.8 Kb)
 
rpolonskiyДата: Понеділок, 14.02.2011, 17:30 | Повідомлення # 5
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
Мій дід - гвардії капітан Василь Мартіянович Лещенко, який, доречі, брав участь у визволенні Волині в 1944 році теж був нагороджений медаллю "За відвагу".

Сталося це в взимку 1944 року, коли 389-а стрілецька дивізія, в складі якої воював з німцями і мій дід, спочатку визволяла Бердичів, а трохи згодом знаходилася в обороні за 40 кілометрів від Вінниці.

Цитата з наградного листа:
"Во время проведения боевых операций полка (1277-й стрілецький полк 389-ї стрілецької дивізії) и преследования противника от хутора Садки Житомирской области с 24.12.1943 года до 5.01.1944 года до освобождения города Бердичева включительно и в проведенных боях с 25 по 30 января 1944 года включительно в районе Нарцизовка - Зозовка, Винницкой области, проявил личное мужество и стойкость в сложной обстановке боя. Обеспечил своей своевременной и четкой оперативной работой штаба полка правильное руководство боевыми действиями подразделений полка."

Наче якісь загальні фрази, які нічого не прояснили конкретного про особистий подвиг нагородженого, - так я вважав раніше.
Але після того, коли прочитав у книзі про бойовий шлях 389-ї стрілецької дивізії, що ж насправді творилося з 25 по 30 січня 1944 році в районі села Зозівка, Вінницької області, зрозумів, що вижити тоді - це вже був подвиг.
Дивізія відбивала танкові атаки переважаючих німецьких військ, а потім ледь уникла оточення. Масштаб цих подій підтверджує те, що після виходу з оточення, дивізія протягом місяця доукомплектовувалась та перебувала на відпочинку.
Дуже велика кількість солдатів та офіцерів потрапила до полону або ж загинула.

Хоча діда представляли до нагородження орденом Червоної Зірки, командування дивізії вирішило понизити нагороду до медалі "За відвагу". Але я певен, що ця його перша нагорода все-одно була для нього дуже цінною, якщо не найціннішою.

 
voenkomДата: Понеділок, 14.02.2011, 21:08 | Повідомлення # 6
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Романе, ще б фото діда до цієї інформації було б супер. А взагалі у відважних дідів толкові внуки smile
 
rpolonskiyДата: Вівторок, 15.02.2011, 10:41 | Повідомлення # 7
Рядовий
Група: Користувачі
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Статус: Offline
http://389sd.ucoz.ru/photo/1-0-56 - фото мого діда В.М. Лещенка.

http://389sd.ucoz.ru/load/nagradnoj_list_leshhenko_vm_medal_quotza_otvaguquot/2-1-0-36 - наградний лист.

Додано (15.02.2011, 10:41)
---------------------------------------------
Був нагороджений медаллю "За відвагу" генерал-лейтенант танкових військ Бочковський Володимир Олександрович (стаття про нього є в російській Вікіпедії).
Але нагородили його, звичайно ж, набагато раніше дати, коли він став генералом.

Також був нагороджений медаллю "За відвагу" генерал-майор Ташмухамедов Мастібек Давлятович - перший генерал-таджик в СРСР. Під час війни він був заступником командира 545-го стрілецького полку 389-ї стрілецької дивізії по політичній частині. Мій дід в цей період теж воював в цьому ж самому полку. Тому, певна річ, знав Ташмухамедова особисто.
Стаття про нього теж є на російській Вікіпедії.

Повідомлення відредагував rpolonskiy - Вівторок, 15.02.2011, 10:20
 
Форум » Усе про історію Волині і не тільки » Волинь, війна, історія » Медаль для отважных - "За отвагу" (Все про кавалерів медалі "За відвагу")
  • Сторінка 1 з 1
  • 1
Пошук: