Українська повстанська армія. З ким і як воювала - Форум
Субота
10.12.2016
17:45
Форма входу
Пошук
Наше опитування
Чи готувався СРСР до нападу на Німеччину у 1941 р.

Всього відповідей: 352
Друзі сайту
Статистика

Бої місцевого значення

[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Форум » Усе про історію Волині і не тільки » Волинь, війна, історія » Українська повстанська армія. З ким і як воювала (Бойові дії УПА на території Волині. Свідчення та документи)
Українська повстанська армія. З ким і як воювала
voenkomДата: Понеділок, 20.12.2010, 17:04 | Повідомлення # 1
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Навколо ролі УПА в роки 2-ї світової війни сьогодні є чимало суперечок. Тому пропоную учасникам і гостям сайту викласти свої думки. Буду радий, якщо будуть представлені факти, документи, розповіді про учасників боїв у складі УПА. Прошу зауважити що береться період 2-ї світової війни і територіальне обмеження - Волинська область
 
voenkomДата: Четвер, 02.08.2012, 20:42 | Повідомлення # 2
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Червона Армія проти УПА

Крім бойових операцій регулярні частини Червоної Армії, не кажучи вже про спеціальні частини НКВС та війська з охорону тилу діючої армії, залучались до боротьби з повстанськими формуваннями, зокрема підрозділами Української Повстанської Армії.
Проте, крім спланованих операцій, досить часто проходили сутички на «фронтовому» рівні.
Про ось такі сутички і операції й піде мова у цьому матеріалі.

Після визволення міста Сарни і навколишніх сіл підрозділи 2-ї гвардійської кавалерійської дивізії були залучені до зачистки території від бойових загонів УПА. Зокрема таке завдання отримав 8-й гвардійський кавалерійський полк під командуванням гвардії підполковник Зозулі. Фронтовий досвід, а особливо досвід рейдів по лісисто-болотистій місцевості дозволив підрозділам полку виконати поставлена завдання, при цьому добитись неабияких успіхів.
Так, 18 січня 8-м гв.кп спільно з військами з охорони тилу діючої армії була проведена операція в лісовому масиві, що на захід від села Тинне проти куреня «Яреми».
«Ярема» («Тиміш», «Стальний»), він же Никон Юхимович Жук-Семенюк. Народився в 1919 році в с.Немовичі Сарненського району. Був комендантом «української» поліції у Сарнах. У жовтні 1942 року (напевно правдивіше в лютому 1943) створив один із перших відділів УПА на Рівненщині. Успішно діяв проти німців в боях 21-22.04.44 в районі с. Янова Долина (ниніс.Базальтове Костопільського району), 21.05.44 проти карателів в районі с.Чудель, 24-25.06 проти загону поліції в районі станції Немовичі, на початку серпня 1943 – в районі с. Гнідава (Луцький район), 19-20 серпня при нападі на м.Камінь-Каширський і його обороні, Також брав участь у боях з радянськими партизанами (лютий 1944 року – с. Богуші), був учасником штурму силами УПА польського формування (загін «Бомби») в районі Гути Степанської. За деякими даними брав участь в бою під Гурбами. Також деякі дослідники вказують на домовленості Яреми з Ковпаком під час рейду з’єднання останнього в Карпати. На січень 1945 року загін ім.Коновальця під його командуванням діяв в районі Рокитне – Рафалівка. Страчений службою безпеки УПА в жовтні 1945 року ніби за співпрацю з органами НКВС.

На світлині - «Ярема» на зустрічі з командуванням партизанського з’єднання Ковпака

Отже бій 18 січня 1944 року.
Правофланговий 1-й ескадрон під командуванням гвардії старшого лейтенанта Григорія Петровича Кузнєцова відрізав шлях куреню до відходу. В жорсткій сутичці була розгромлена сотня «Ворона» (Василь Борозенко). Штаб «Яреми» на чолі з його начальником та писарем, а також більшість штабних документів були захоплені. В подальшому підрозділами полку були знайдені та вилучені потаємні склади зі зброєю, боєприпасами та продовольством.
22 січня 1-м ескадроном в ході пошукової операції було виявлене місце знаходження окружної друкарні групи УПА «Південь». Після короткого бою охорона друкарні загинула. Трофеями кавалеристів стали педальна друкарська машина з набором шрифтів, інформаційні та пропагандистські матеріали (брошури, листівки), інструкції, тощо. В полон потрапив також складач друкарні, котрий після допитів у СМЕРШі дав цінні відомості щодо діяльності ОУН і УПА на Рівненщині. Командир ескадрону гвардії старший лейтенант Г.П.Кузнєцов був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
22 січня завдання знищити один із загонів УПА, який дислокувався в лісі на південь від с. Дерть (нині Рокитнівський район Рівненської області) отримав загін під командуванням командира окремого розвідувального ескадрону 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії гвардії лейтенанта Григорія Трохимовича Аксьонова. На місці, вказаним інформатором, групи УПА не виявилось, розвідники продовжили пошуки і таки знайшли місце знаходження противника. В короткотривалому бою основні сили загону УПА були знищені, 3 повстанці потрапили до полону, декілька встигли відійти у ліс. Згодом, 3 лютого гвардії лейтенант Аксьонов зі своїми розвідниками відзначився при розвідці в районі с. Погорільці. За мужність, відвагу і доблесть офіцер – розвідник був удостоєний ордену Вітчизняної війни 2-го ступеня.
Прикріплення: 7609031.jpg(27Kb)
 
voenkomДата: Четвер, 02.08.2012, 20:46 | Повідомлення # 3
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Червона армія проти УПА. Продовження.

Частини 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го гвардійського кавалерійського корпусу вели наступ в напрямку на Дубно. Станом на 5 лютого склалась критична ситуація з боєприпасами, ускладнена тим, що обози 141-го гвардійського артпарку не змогли пробитись до частин з’єднання в зв’язку з тим, що шляхи були перерізані загонами УПА.
Ще 3 лютого один з обозів під охороною бійців 14-го гвардійського окремого взводу хімзахисту вийшов з району містечка Цумань. До Олики обоз дійшов без пригод, однак в районі колонії Річище був атакований групою УПА. Атака була відбита. В бою відзначились гвардії єфрейтори Михайло Олександрович Алексєєв, Захар Йосипович Богданов, Мойсей Михайлович Омельчук, Василь Семенович Рижих, гвардії старший сержант Гнат Іванович Юрченко. Подальший рух був обозу, не дивлячись на відвагу його охоронців був затриманий. За цієї ситуації командуванням дивізії було вирішено виділити взвод автоматників для розчистки маршрутів руху і супроводу обозу лісовими дорогами. Командування підрозділом було довірене досвідченому офіцеру кавалеру медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» начальнику хімічної служби дивізії гвардії капітану Федору Опанасовичу Синьку. Протягом доби загін кіннотників розсіяв групу УПА та вивів обоз до місця розташування частин з’єднання. Гвардії капітан Синько за зразкове виконання завдань командування та виявлені при цьому особисті мужність і відвагу був нагороджений орденом Червоної Зірки. До ордену Червоної Зірки були представлені також бійці взводу хімзахисту, проте були нагороджені медалями «За відвагу» (Михайло Алексєєв) та «За бойові заслуги» (Захар Богданов, Мойсей Омельчук, Василь Рижих, Гнат Юрченко).
13 лютого 1944 року на лісовій дорозі в районі села Деражне (Костопільський район Рівненської області) боївкою УПА було обстріляно вантажівку 571-го еваковетлазарету 1-го гвардійського кавалерійського корпусу. У вантажівці до міста Сарни прямував заготовлював продфуражу рядовий Костюк Данило Федорович, який отримав завдання евакуації коней із ешелонів, які слідували для корпусу зі станції Сарни. Від куль машина запалала, водій – рядовий Джелімов і рядовий Костюк виплигнули з машини. Так сталось, що рядовий Джелімов виплигнув на узбіччя, де його вже чекало два бійці УПА. Схопивши водія повстанці потягнули його до лісу. Рядовий Данило Костюк відкрив з автомата вогонь по нападникам і відбив товариша. За врятування життя бойового товариша Д.Ф.Костюк наказом командира 1-го гвардійського кавалерійського корпусу був нагороджений медаллю «За відвагу».
Частини 13-ї гвардійської кавалерійської дивізії 6-го гвардійського кавалерійського корпусу вели наступ в напрямку на Дубно. Станом на 5 лютого склалась критична ситуація з боєприпасами, ускладнена тим, що обози 141-го гвардійського артпарку не змогли пробитись до частин з’єднання в зв’язку з тим, що шляхи були перерізані загонами УПА.
Ще 3 лютого один з обозів під охороною бійців 14-го гвардійського окремого взводу хімзахисту вийшов з району містечка Цумань. До Олики обоз дійшов без пригод, однак в районі колонії Річище був атакований групою УПА. Атака була відбита. В бою відзначились гвардії єфрейтори Михайло Олександрович Алексєєв, Захар Йосипович Богданов, Мойсей Михайлович Омельчук, Василь Семенович Рижих, гвардії старший сержант Гнат Іванович Юрченко. Подальший рух був обозу, не дивлячись на відвагу його охоронців був затриманий. За цієї ситуації командуванням дивізії було вирішено виділити взвод автоматників для розчистки маршрутів руху і супроводу обозу лісовими дорогами. Командування підрозділом було довірене досвідченому офіцеру кавалеру медалей «За відвагу» та «За бойові заслуги» начальнику хімічної служби дивізії гвардії капітану Федору Опанасовичу Синьку. Протягом доби загін кіннотників розсіяв групу УПА та вивів обоз до місця розташування частин з’єднання. Гвардії капітан Синько за зразкове виконання завдань командування та виявлені при цьому особисті мужність і відвагу був нагороджений орденом Червоної Зірки. До ордену Червоної Зірки були представлені також бійці взводу хімзахисту, проте були нагороджені медалями «За відвагу» (Михайло Алексєєв) та «За бойові заслуги» (Захар Богданов, Мойсей Омельчук, Василь Рижих, Гнат Юрченко).
 
voenkomДата: Четвер, 02.08.2012, 20:48 | Повідомлення # 4
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Червона Армія проти УПА. Продовження.

13 лютого 1944 року на лісовій дорозі в районі села Деражне (Костопільський район Рівненської області) боївкою УПА було обстріляно вантажівку 571-го еваковетлазарету 1-го гвардійського кавалерійського корпусу. У вантажівці до міста Сарни прямував заготовлював продфуражу рядовий Костюк Данило Федорович, який отримав завдання евакуації коней із ешелонів, які слідували для корпусу зі станції Сарни. Від куль машина запалала, водій – рядовий Джелімов і рядовий Костюк виплигнули з машини. Так сталось, що рядовий Джелімов виплигнув на узбіччя, де його вже чекало два бійці УПА. Схопивши водія повстанці потягнули його до лісу. Рядовий Данило Костюк відкрив з автомата вогонь по нападникам і відбив товариша. За врятування життя бойового товариша Д.Ф.Костюк наказом командира 1-го гвардійського кавалерійського корпусу був нагороджений медаллю «За відвагу».
З 15 лютого група від 100-го окремого саперного батальйону 181-ї стрілецької Сталінградської дивізії виконувала завдання з розмінування місцевості на території Степанського району Рівненської області. 19 лютого в районі села Ставок (нині Костопільський район) група саперів була атакована боївкою УПА. Бій точився майже три години. Вміло і відважно діяв сапер червоноармієць Іван Максимович Чорноус. Навіть після поранення він продовжував бій. Коли закінчились патрони, повзком дістався до вбитого товариша, червоноармійця Науменка, і став вести вогонь з його зброї. Українцем в однострої радянського солдата були вбиті українці в одностроях УПА. Згодом Іван Чорноус був нагороджений медаллю «За відвагу». Ще двоє бійців УПА впали від куль командира саперного відділення молодшого сержанта Олександра Преображенського, котрий згодом відзначився при виконанні завдання з розмінування в смузі наступу 271-го сп, за що був нагороджений медаллю «За бойові заслуги».
 
voenkomДата: Четвер, 02.08.2012, 20:49 | Повідомлення # 5
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Червона Армія проти УПА. Продовження


З 10 по 14 березня в тилах гітлерівців діяла розвідувальна група під командуванням гвардії лейтенанта Абрамова від окремого дивізіону розвідки 1-го гвардійського кавалерійського корпусу. Під час пересування лісовим масивом дозорний гвардії рядовий Дмитро Федорович Удовикін виявив групу бійців УПА. Про це він доповів командиру роз’їзду, а згодом за його розпорядженням влаштував засідку і полонив дозорного групи. При поверненні роз’їзду в розташування своїх військ розвідники потрапили під удар німецького літака. Гвардії рядовий Удовикін загинув. Посмертно був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
При виконанні завдання з розвідки противника в районі с. Боремель розвідувальна група гвардії сержанта Олександра Васильовича Тенеткова ( взвод розвідки 26-го гв.кп 7-ї гв.кд) була атакована підрозділом УПА чисельністю 15 чол. Розвідники в боєсутичці розсіяли групу УПА, а двох повстанців захопили в полоні доставили до штабу полку.
22 березня підрозділи 16-го прикордонного полку НКВС з охорони тилу військ 1-го Українського фронту при ліквідації загону УПА «Орла» на території Острожського району Рівенської області були виявлені документи (щоденник «Орла») щодо участі загону спільно з загоном «Чорноморця» у нападі 29 лютого 1944 року в районі с.Милятин Гощанського району на колону автівок управління 1-го Українського фронту. В одній з автівок за версією довідки Головного управління прикордонних військ «О результатах борьбы с бандитскими группами на территории Ровенской, Волынской и Тернопольской областей в марте 1944 года» саме перебував командувач фронтом генерал армії Ватутін. У цій довідці наводилась наступна інформація: «…У убитого главаря банды в дневнике найдена запись такого содержания: «29 февраля... разбиты две легковых машины, из числа которых машина, в которой ехал Ватутин. Сам Ватутин ранен. Захвачены документы и карты...» Имеющиеся в нашем распоряжении материалы подтверждают обстоятельства ранения Ватутина, и, кроме того, допрошенный участник этой банды, оставшийся в живых, также подтвердил факт нападения этой банды на Ватутина...»
Наскільки ця інформація відповідає правді поки сказати важко з огляду на численні версії обставин поранення і смерті М.Ф.Ватутіна.
Необхідно відмітити, що бойовими нагородами у той період отримала значна кількість як офіцерів ОКР «Смерш» різних звань і рангів, так і бійці, які проходили службу в контр розвідувальному органі.
Так орденом Червоної Зірки був нагороджений коневод начальника вдіддлу ОКР «Смерш» 2-ї гв.кд гвардії підполковника Бодрова гвардії рядовий Федір Павлович Куркін. Серед заслуг гвардії рядового Куркіна були «…нетерпимість до контрреволюційних націоналістичних елементів, виконання всіх даних доручень, чесне і добросовісне відношення до охорони свого безпосереднього офіцера контррозвідки».
 
voenkomДата: Четвер, 02.08.2012, 20:51 | Повідомлення # 6
Автор і упорядник сайту
Група: Адміністратори
Повідомлень: 17
Репутація: 100
Статус: Offline
Червона Армія проти УПА. Продовження.

Поки бойові частини 1-го гвардійського кавалерійського корпусу вели бої з гітлерівцями на території Волині, Рівненщина та Львівщини на кордоні Житомирщини і Київщини військову науку опановували курсанти корпусного окремого учбового дивізіону, яким командував гвардії майор Петро Іванович Гавриш (до 1944 року був командиром окремого дивізіону розвідки 1-го гвКК). Поряд з засвоєнням азів «науки перемагати» майбутні шабельники, мінометники, артилеристи, зв’язківці досить часто залучались до виконання бойових завдань, зокрема ліквідації банд формувань, диверсійних груп німців та загонів УПА.
Так, на початку квітня 1944 року місцевими органами держбезпеки було отримано інформацію про наявність групи УПА під командуванням «Онищенка» (ймовірно Миколи Мельника - крайового референта пропаганди ПЗУЗ та командира з’єднання «Базар») у лісах в районі с. Мигалки (Бородянський район Київської області). 4 квітня 1944 року для ліквідації групи був направлений зведений курсантський підрозділ під командуванням заступника командира окремого учбового дивізіону 1-го гвКК гвардії капітана Івана Харитоновича Остапенка. Кіннотники в сильну завірюху змогли вистежити місце знаходження групи противника і в районі висоти 158,5 (6 км на південний захід від с. Мигалки) вступили в бій, не дивлячись на те, що чисельність групи УПА була в два рази більшою. У результаті двогодинного бою в лісовому масиві було вбито 85 чоловік. Лише темрява дозволила невеликій групі повстанців відійти. На ранок переслідування цієї групи було продовжене - повстанці з групи «Онищенка» на чолі з командиром загинули в бою. Втрати загону Остапенка були незначними. За вміле і мужнє керівництво боєм з чисельнішим ворогом гвардії капітан Остапенко був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Про цей бій є дещо інша інформація – в бою загинуло всього 12 бійців УПА, які були поховані місцевими жителями на околиці села (Ганною Герасименко та її молодшою сестрою). У 2000 році на могилі невідомих вояків УПА був встановлений пам’ятний хрест, а 14 жовтня 2002 року відкрито пам’ятний знак. Декілька разів цей знак плюндрували і нищили, проте місцеві мешканці щоразу його відновлювали.
 
Форум » Усе про історію Волині і не тільки » Волинь, війна, історія » Українська повстанська армія. З ким і як воювала (Бойові дії УПА на території Волині. Свідчення та документи)
Сторінка 1 з 11
Пошук: